Статистика

Відповідно до цього закону при  достатньо великій кількості  досліджуваних одиниць сукупності можна виявити закономірність, яка  не залежить від випадку. В разі підсумовування значної кількості одиничних явищ зникають випадкові відхилення і проявляється та чи інша закономірність, яку неможливо було виявити при дослідженні незначної кількості одиниць сукупності.

Закон великих чисел – це математично обґрунтована теорія, відповідно до якої, спираючись на знання теорії імовірності, можна стверджувати, що спільна дія значної кількості випадкових фактів призводить до наслідків, які не залежать від випадку. В разі підсумовування значної кількості одиничних явищ обов`язково проявляється порядок і закономірність їх руху і розвитку, які не можна встановити при дослідженні малої кількості одиниць сукупності. Інакше кажучи, закон великих чисел дає змогу встановити закономірність там, де на перший погляд проявляється лише випадковість.

З точки зору діалектичного підходу випадковість і необхідність нерозривно пов`язані між собою і завжди переходять одна в іншу, особливо в разі достатньої кількості досліджуваних одиниць сукупності.

Проте закон великих чисел не може визначити ні рівень, ні динаміку розвитку суспільного явища. Він лише обумовлює взаємопогашення випадкових відхилень, які властиві окремим одиницям статистичної сукупності, дозволяє виявити в ній дію об`єктивних законів розвитку суспільних явищ.

 

Значення кримінально-правової статистики

 

   Кримінально-правова  статистика дає вичерпну, науково  обґрунтовану інформацію про  тенденції та закономірності  в розвитку злочинності, її  рівень, структуру, динаміку, особу  злочинця, причини й умови існування злочинності, а також про позитивні та негативні наслідки роботи правоохоронних органів із запобігання злочинності.

   Дані статистики  дають змогу прогнозувати та  розробляти науково обґрунтовані  заходи щодо запобігання певним  видам злочинів.

   Матеріли правової статистики широко використовуються як засіб оперативного керівництва вищестоящих органів підлеглими та постійного контролю за їхньою діяльністю. Кількісно фіксуючи результати роботи органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, судів, правова статистика таким чином допомагає виявити типові недоліки та вжити своєчасних заходів щодо їх усунення. Наприклад, статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України дають можливість аналізувати роботу певних його служб і підрозділів щодо розкриття злочинів, дотримання термінів розслідування, відшкодування матеріальних збитків тощо.

   Статистичні дані  дають змогу вирішити питання  про матеріально-технічне та фінансове  забезпечення й дислокацію різних  правоохоронних органів, проектування  штатного розкладу, а також інші питання організаційно-управлінського характеру.

   Істотну роль  правова статистика відіграє  у процесі координації діяльності  різних правоохоронних органів  з метою покращення їх взаємодії  в боротьбі зі злочинністю.

   Статистичні дані відіграють важливу роль при підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів.

   Статистичні дані  також використовуються в наукових  дослідженнях.

 

 

 

 

Розділи кримінально-правової статистики

 

   Кримінально-правова  статистика залежно від стадій  кримінального процесу складається із таких розділів, органічно пов'язаних між собою:

   1) статистика органів,  які провадять оперативно-розшукову  діяльність;

   2) статистика досудового  слідства, що охоплює діяльність  органів дізнання, досудового слідства  та прокуратури. До неї належать, по-перше, облік і реєстрація злочинів, кримінальних справ, матеріалів про злочини, вирішених відповідно до кримінально-процесуального законодавства, а також осіб, які скоїли злочини, та потерпілих від злочинів; по-друге, облік заходів щодо розслідування злочинів, термінів розслідування, сум відшкодованої шкоди, профілактичної роботи тощо;

   3) cтатистика кримінального судочинства, що відображає роботу судів усіх інстанцій щодо здійснення правосуддя. При цьому проводиться облік як кількісних (кількості кримінальних справ, які надійшли до судів, їхній рух, кількість засуджених і виправданих осіб тощо), так і якісних показників (терміни розгляду кримінальних справ, направлення їх на додаткове розслідування, призначені судом види та розміри покарання тощо). Завдяки цьому розділові можна охарактеризувати кількість кримінальних справ, які надійшли до суду; кількість підсудних; кількість засуджених осіб; кількість виправданих осіб; кількість справ, які були розглянуті в наглядовій і касаційній інстанціях; наслідки цього розгляду; строки розгляду справ, а також процесуальні дії суду;

   4) статистика виконання  судових вироків, яка відображає  діяльність установ кримінально-виконавчої  системи з реалізації призначених  судами покарань. Цей розділ характеризує облік усіх засуджених з розподілом за видами покарань; облік діяльності органів суду та виправно-трудових закладів з умовно-дострокового звільнення від покарань і заміни покарання більш м'яким, а також рішення про переведення з одного виправно-трудового закладу до іншого тощо.

   Отже, показники  кримінально-правової статистики, з  одного боку, характеризують рівень, структуру та динаміку злочинності  й судимості, а з другого, - діяльність  органів дізнання, досудового слідства, органів суду, органів виконання покарання до здійснення кримінальної правозастосовної практики.

 

Cтатистичне спостереження – це планомірний, науково організований збір даних про явища і процеси суспільного життя шляхом реєстрації по заздалегідь розробленій програмі спостереження. У процесі статистичного спостереження одержують первинну статистичну інформацію, яка потрібна для здійснення функцій статистики.

Завдання статистичного  спостереження зумовлюється завданнями, які ставляться перед дослідженням певних процесів і явищ і випливають з потреб управління ними. Суть їх полягає в одержанні у найкоротший строк повної і вірогідної інформації про досліджувані факти. Тобто найважливішим завданням статистичного спостереження є вірогідне, об’єктивне відображення спостережуваних (досліджуваних) явищ і процесів суспільного життя. Завдання статистичного спостереження (як і мету) слід чітко формулювати відповідно до результатів дослідження та з урахуванням об’єкта спостереження.

 

 

Організаційні форми, види і способи статистичного спостереження

 

У статистичній практиці застосовуються різні форми статистичних спостережень. Із погляду організації  спостереження розрізняють дві  його основні форми: звітність і  спеціально організоване статистичне  спостереження.

Звітність як форма статистичного спостереження характеризується тим, що статистичні органи систематично одержують від підприємств і організацій (закладів тощо) в установлені строки зведення про умови і результати роботи за минулий період.

Другою за значенням  організаційною формою спостереження є спеціально організоване статистичне спостереження. несуцільне обстеження.

Залежно від повноти  охоплення статистичної сукупності розрізняють суцільне і несуцільне статистичне спостереження.

За часом проведення статистичні спостереження поділяють на поточні (безперервні), періодичні й одноразові.

Статистичне спостереження  здійснюється такими способами: безпосереднім, документальним     і опитуванням.

 

Об’єкт спостереження – це сукупність явищ, що вивчаються. Без чіткого відокремлення об’єкта статистичного спостереження завжди є небезпека або зареєструвати факти, які не мають ніякого відношення до сукупності, що вивчається, або, навпаки, пропустити факти, які відносяться до цієї сукупності. Зрозуміло, що це не дасть змогу вивчити сукупність в повному обсязі і може призвести до спотворення дійсності.

Об`єктом статистичного спостереження є така сукупність одиниць досліджуваного суспільного явища, яка має якісну своєрідність і яку необхідно піддати статистичній реєстрації для реалізації мети і завдань статистичного дослідження.

Іноді дуже важко відмежувати  безпосередньо об`єкт спостереження  від зв’язаних з ним суміжних понять. У цих випадках у статистиці використовують механізм застосування "цензу", згідно з яким об`єкт  відокремлюється цілою низкою обмежувальних ознак.

Об`єкти правової статистики диференціюються  залежно від галузей правової статистики:

об`єкти кримінально-правової статистики: 1) злочини, тобто передбачені  кримінальним законом суспільно  небезпечні діяння; 2) особи, які вчинили злочин; 3) покарання

об`єкти цивільно-правової статистики: 1) цивільні правовідносини, які засвідчуються в адміністративному, нотаріальному або безспірному судовому провадженні, або цивільні справи; 2) сторони цивільного процесу, тобто позивачі і відповідачі; 3) судові рішенні;

об`єкти адміністративно-правової статистики: 1) адміністративні правопорушення; 2) особи, які вчинили адміністративні правопорушення; 3) адміністративні стягнення.

Аналогічні об`єкти спостереження є і в інших галузях правової статистики. Вони відрізняються лише якісною своєрідністю фактів, що реєструються.

Головна особливість  відображення об`єктів в правовій статистиці полягає в тому, що статистика обліковує лише ті злочини, цивільно-правові  правовідносини та адміністративно-правові  делікти, з приводу яких відбувся офіційний судовий розгляд, або вони були зареєстровані в правозастосовчих чи правоохоронних органах. Якщо з якихось причин і умов той чи інший факт не зареєстрований, то для правової статистиці він не існує. Усім об`єктам правової статистики притаманна значна латентність, інакше кажучи, діяння вчиняється, але воно не реєструється в установленому порядку. Найбільша латентність властива адміністративно-правовим, цивільно-правовим і дисциплінарним деліктам. Виявлення рівня латентності здійснюється при проведенні спеціально-організованих статистичних дослідженнях.

Деякі види злочинів можуть при цьому бути зареєстровані  не вірно. Наприклад, злочин вчинено  організованою групою, а його враховують як групову злочинність. Інколи злочин, обліковується як тяжке тілесне ушкодження, що призвело до загибелі особи, а на справді – це вбивство. Такі розбіжності, які притаманні правовій статистиці, призводять до того, що дуже важко порівнювати правову статистику з даними інших галузей статистики.

Використовуючи показники правової статистики, слід завжди пам`ятати, що вони не повністю відображають дійсну, реальну характеристику усіх правових явищ. Вибіркові спостереження можуть істотно доповнити дані офіційної правової статистики. Інша річ, що при цьому не змінюється рівень латентності, якщо не відбулось ніяких змін в законодавстві чи правозастосовній діяльності правоохоронних органів. Таким чином офіційні статистичні дані своїми показниками хоч і відображають значну кількість одиниць статистичних сукупностей, але при проведенні статистичного аналізу їх обов`язково слід доповнювати даними про рівень латентності тих чи інших правових явищ, тому що вони можуть істотно вплинути на його наслідки.

 

Зміст і завдання статистичного зведення

 

Статистичне спостереження, даючи об'ємний, але різноманітний матеріал про окремі явища досліджуваної сукупності, ще не дозволяє зробити будь-які висновки про цю сукупність. Адже в результаті збирання фактів дійсність стає відомою, але ще не пізнаною. Щоб за науково зібраними фактами зробити об'єктивні висновки, глибоко пізнати дійсність, ці фактори необхідно узагальнити, теоретично обміркувати.

Як відомо з викладеного  раніше, статистичне спостереження  збігається з першим ступенем людського  пізнання дійсності -емпіричним. Теоретичне узагальнення фактів є другим ступенем складнішого процесу пізнання світу, адже на цьому етапі здійснюється наукове узагальнення статистичних даних. Таке узагальнення дає можливість встановити внутрішні зв'язки між явищами, їх кількісно-якісні перетворення. Але було б помилковим вважати, що теоретичне обміркування і узагальнення фактів здійснюється тільки після того, як зібрані факти. Обміркування матеріалів починається уже в процесі їх збирання, але процес теоретичного узагальнення здійснюється лише після того, коли зібрані всі факти, які цікавлять дослідника.

Процес теоретичного узагальнення статистичних даних, зведеня  фактів у єдине ціле в статистиці називають зведеням статистичних даних.

Статистичне зведення являє собою сукупність прийомів, які дозволяють одержати узагальнюючі статистичні показники як зведені ознаки масових явищ, що характеризують стан, взаємозв'язки і закономірності розвитку явищ в цілому.

Не треба змішувати  поняття "статистичне зведення" і "зведення" у вузькому розумінні  слова. Під останнім розуміють підсумовування даних про число одиниць сукупності і значень їх ознак. Тобто, це один з етапів статистичного зведення. В цілому статистичне зведення включає такі етапи: 1) статистичне групування; 2) підсумовування даних (зведеня у вузькому розумінні слова); 3) табличне і графічне оформлення одержаних даних.

Одержана в процесі  зведення система статистичних показників підлягає подальшому аналізу в наукових і практичних цілях.

Таким чином, статистичне  зведення - це первинна наукова обробка  даних спостереження для характеристики суцільного явища узагальнюючими показниками.

Зведення являє собою  другий ступінь статистичного дослідження  і від його якості значною мірою  залежить результат всієї статистичної роботи.

За допомогою статистичного  зведення розв'язують такі завдання: 1) групування даних; 2) розробка системи показників для характеристики груп і всієї статистичної сукупності; 3) обчислення групових і загальних показників; 4) зведення результатів обчислення у статистичних таблицях.