Статистичний аналіз виробництва молока

 

                                           Вступ

Задоволення потреб населення, що постійно ростуть, в продуктах  харчування і промисловості в  сировині припускає наявність високорозвинутого  тваринництва. В даний час, коли на перший план висуваються якісні чинники зростання виробництва, важливими умовами забезпечення стійких темпів розвитку тваринництва є зміцнення кормової бази, вПроте, перехідний період, що все ще продовжується, від колишньої централізованої системи з великими субсидіями до ринкової економіки, робить сильний вплив на розвиток молочної промисловості. Повсюдно, молочний сектор стикається з конкурентним ринком і, упровадженими в нього для різних потреб, інфраструктурами. Ситуація в молочних господарствах далека від задовільної. При дуже високій вартості основних виробничих чинників і щодо низьких цінах на молоко при переробці, більшість молочних господарств в даний час не рентабельні і швидко виснажують свої фонди. Зниження виробництва молока, що продовжується, - природний результат [2].

Тваринництво – одна  з основних галузей сільськогосподарського виробництва, яка займається розведенням худоби, птиці та інших тварин. Воно забезпечує  населення високоякісними продуктами  харчування.        Молоко та молочні продукти – одні з найважливіших продуктів харчування людини. Молоко – унікальний продовольчий продукт, який досі не синтезований в світі. Цінність молока полягає в тому, що до його складу входить понад 100 необхідних для людини компонентів: жири, вуглеводи, вітаміни, ферменти, гормони, мінеральні речовини тощо, які перебувають в оптимальному співвідношенні і легкозасвоюваній формі. Питне молоко характеризується високими споживними властивостями, які визначаються його хімічним складом, засвоюваністю, енергетичною цінністю, органолептичними показниками, використанням. Вміст білків і цукрів у питному молоці такий як в свіжовидоєному. Кількість жирів в окремих видах питного молока нормується стандартами. Для визначення жирності використовується прилад бутирометр. Жири питного молока засвоюються краще, ніж свіжовидоєного. Це пояснюється їх дрібнодисперсним станом. Енергетична цінність молока невисока. Вона залежить, насамперед, від вмісту жиру і коливається від 30 до 80 ккал/100 г. Біологічна цінність питного молока визначається вмістом повноцінних білків, поліненасичених жирних кислот, фосфатидів, мінеральних речовин, вітамінів. Молоко забезпечує потребу організму людини у жиророзчинних вітамінах на 20—30 %, у вітамінах B2 і B6—на 70 %, у вітаміні В12 — майже на 100 %. Всі речовини у молоці знаходяться в оптимальному співвідношенні. Молоко характеризується високими органолептичними властивостями: ніжним і приємним смаком, привабливим білим кольором з жовтуватим відтінком. Воно необхідне для функціонування багатьох органів людини, насамперед печінки. Використовують молоко в їжу безпосередньо, для приготування перших, других і третіх страв, у хлібопекарській, кондитерській та інших галузях харчової промисловості [1].

Основними напрямками тваринництва є його інтенсифікація, на основі прискореного розвитку кормо виробництва, поліпшення породного складу і підвищення племінних якостей тварин, впровадження нових форм господарювання і організації виробництва, поглиблення спеціалізації і досягнення оптимальної концентрації поголів'я тварин. Освоєння інтенсивних технологій і передового досвіду їх утримання, поліпшення зоотехнічної роботи і ветеринарного обслуговування тварин, забезпечення екологічної чистоти навколишнього середовища.

В успішному  розвитку тваринництва важливу роль відіграє статистика, яка повинна  всебічно і об'єктивно відображати стан і розвиток цієї галузі.

Особливу увагу  в умовах реформування економічних  відносин і переходу до ринкової економіки  слід приділити вивченню різноманітних  форм господарювання, розвитку орендних, підрядних, кооперативних, акціонерних відносин. В цих умовах статистичний аналіз має бути спрямований на удосконалення економічного механізму господарювання. Зміцнення госпрозрахунку. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду, формування у працівників галузі навичок економічного мислення. Особливістю розвитку тваринництва як галузі сільського господарства є порівняно значна частка фермерських і особистих підсобних господарств населення у виробництві молока, м'яса та інших видів продукції. Це зумовлює потребу у статистичному дослідженні сучасних тенденцій змін поголів'я худоби і обсягів виробництва продукції в цих господарствах.

Статистика  вивчає стан і розвиток тваринництва за категоріями господарств, адміністративними  та економічними районами, сільськогосподарськими зонами і підзонами. А також за виробничими типами господарств. Статистичні показники в тваринництві характеризуються абсолютними моментами та інтервальними рівнями, а також відносними величинами [3].

За складом  з молоком не може конкурувати  жоден з харчових продуктів. У коров’ячому молоці міститься 12,5 – 13% сухих речовин , з них жиру – 3,8, білку – 3,3, молочного цукру – 4,8, макро- і мікроелементів – 1%. Основні компоненти молока майже повністю засвоюються організмом людини та не повторюється в жодному іншому продукті харчування. Перетравність поживних речовин молока досягає 98% .

З молока виготовляють різні продукти харчування – вершкове масло, сири, кисле молоко, ряжанку, кефір, згущене молоко тощо. Молокопродукти є прекрасним лікувальним засобом від кишково – шлункових  захворювань, отруєнь. Дорослій людині необхідно споживати щодня таку кількість молокопродуктів: молока – 500 грам, масла – 15, твердого сиру – 18, сиру  - 20, сметани та вершків – 18, спущеного і сухого молока – 11, всього за добу за перерахунку на незбиране молоко – 1,5 кг, а за рік - близько 500 кг.

1. Динаміка чисельності поголів’я тварин

 

         Важливим завданням статистики тваринництва є вивчення кількості і складу тварин. Кількість тварин обліковують у фізичних одиницях (головах) за видами в цілому, а також з диференціацією за виробничим використанням, функціональною роллю і характером обороту в процесі виробництва віком, статтю і роллю в процесі відтворення [3].

За функціональною роллю і характером обороту в процесі відтворення дорослі продуктивні і робочі тварини, що є засобом праці, належать до основних фондів, а молодняк і дорослі тварини на відгодівлі, що є незавершеним виробництвом,— до оборотних фондів. Щоб спростити облік основних фондів у сільськогосподарських підприємствах, доросле поголів'я птиці, кроликів, а також бджолосім'ї обліковують у складі оборотних фондів.

Основні види  худоби поділяють на групи за віком. Дорослих тварин підрозділяють на основне стадо, продуктивну і робочу худобу, а також дорослу худобу на відгодівлі і нагулі. До основного стада належать самці-плідники, призначені для відтворення тварин, і маточне поголів'я, що включає дорослих маток, які вже дали приплід або досягли зрілого віку, хоч ще і не давали приплоду.

Молодняк тварин поділяють на  ремонтний (призначений для поповнення основного стада), молодняк, що вирощується  для забою на м'ясо, і молодняк, який не диференційований за призначенням. У свою чергу, виділений молодняк тварин диференціюють за статтю і віком. В основу вікового групування молодняку можна взяти відповідні календарні періоди або вікові інтервали, які відображують якісні біологічні особливості вирощування молодняку і характер його господарського використання.

Молодняк тварин за віком звичайно групують за роками народження або досягнутим віком. При обліку або перепису худоби на 1 січня  ці групування збігаються за своїм змістом [9].

За племінними якостями сільськогосподарських тварин поділяються на породні і безпородні. В свою чергу. В кожній породі виділяють  чистопородних тварин і помісі IV – I поколінь.

Диференціація поголів'я у зазначених напрямах дає змогу вивчати його склад і структуру. Особливу увагу приділяють аналізу статевовікової структури стада за відповідний період. Наприклад, у господарстві на 1 січня 1995 р. частка корів у загальній кількості великої рогатої худоби становила 36,7%, бугаїв-плідників — 0,1, телиць старше 2 років — 6,4, бичків старше 1 року —13,5, телиць від 1 року до 2 років — 15,8, бичків до 3 року — 14,1, телиць до 1 року — 13,2, дорослої худоби на відгодівлі — 0,2 %.

Аналізуючи структуру  стада, можна визначити особливості         виробничого   напряму   (спеціалізації)  тваринництва.   Так,   висока     частка корів у загальній їх кількості свідчить про молочну спеціалізацію

господарств,   відгодівельного  молодняку — про  м'ясний  напрям;   у

господарствах, які вирощують нетелей, переважає ремонтний            молодняк. Крім того, за структурою стада можна охарактеризувати особливості процесу відтворення худоби. Чим більша частка молодняку у

загальному  поголів'ї худоби, тим більше можливостей  для високих

темпів збільшення кількості тварин у господарстві .

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1 Структура поголів’я худоби в  господарствах Дворічанського району Харківської області, тис.гол.

Поголів’я	2007р	2008р	2009р	2009 р. у % до
				2007	2008
ВРХ	6,6	5,3	4,9	74,2	92,5
У т. ч. корови	2,6	2,1	1,9	73,1	90,5
Свині	1,2	0,6	0,3	25,0	50,0
Вівці, кози	-	0,1	-	-	-

 

Аналізуючи  дані таблиці, робимо висновок про те, що поголів’я худоби у 2009 році, порівняно з 2007 та з 2008 роками зменшилося. Починаючи з 2007 р. ми бачимо що поголів’я ВРХ з кожним роком зменшується. Поголів’я корів у 2009 році порівняно з 2007 роком зменшилось з 2,6 на 1,9 тис.голів,тобто на 0,7 тис.голів, що у процентному відношенні дорівнює 73,1%. Якщо порівнюємо 2009 рік та 2008 то поголів’я корів також зменшилось, з 2,1  до 1,9, тобто на 0,2 тис.голів, а у процентах поголів’я корів знизилось на 90,5%. У 2009 р. порівняно з 2007 р. зменшилось не тільки поголів’я корів, а ще й свиней. Так поголів’я свиней впало з 1,2 до 0,3, тобто зменшилось на 0,9 тис. голів, а у процентах це дорівнює 25,0 %. Порівнюючи 2009р. та 2008 р. ми також бачимо зменшення голів,з 0,6 на 0,3 тис.голів, рівно на половину.  Поголів’я вівць та кіз у 2007р. та 2009р. взагалі відсутні.

Кількість окремих видів і статево-вікових груп тварин можна зафіксувати на відповідний період або визначити у середньому за певний період (місяць, квартал, рік, період відгодівлі). Моментні дані про кількість тварин використовують для контролю за ходом виконання планів, а також при вивченні динаміки поголів'я тварин. Дані про середню кількість тварин за певний період потрібні для розрахунку потреби в кормах, визначення середньої продуктивності тварин, встановлення затрат праці і коштів на голову худоби.

Для того щоб  мати узагальнюючі показники кількості  всіх видів і  груп тварин, здійснюють їх перерахунок в умовні голови. Умовною головою вважають одну дорослу  голову великої рогатої худоби. Тварин в умовне поголів'я переводять за коефіцієнтами, які становлять співвідношення вартості вирощування різних видів і вікових груп худоби або споживаних ними кормів за рік чи інший період. Для перерахунку худоби в умовне поголів'я за вартістю тварин і витратами кормів у стійловий період коригування залежно від інтенсивності і зональних особливостей ведення тваринництва, а також структури кормової бази. Узагальнюючі показники кількості тварин в умовних головах використовують для визначення зональних відмінностей розвитку тваринництва, обліку щільності худоби на душу населення і одиницю земельної площі, розрахунку потреби в кормових ресурсах .

Динаміку кількості  тварин аналізують за допомогою системи абсолютних показників, що характеризують оборот стада, а також за допомогою відносних — темпів зростання і приросту. Внаслідок значних сезонних коливань кількості тварин рівні поголів'я слід порівнювати за однакові періоди (як правило, на 1 січня).

 

Таблиця  1.2 Динаміка поголів’я корів у господарствах    Дворічанського району Харківської області, тис.гол.

 

2000р	2001р	2002р	2003р	2004р	2005р	2006р	2007р	2008р	2009р	2009р  у % до
										2000р	2008р
7,7	6,6	6,5	5,4	4,2	3,6	3,4	2,6	2,1	1,9	24,7	90,5

 

Рис. 1 Графік динаміки поголів’я корів  в господарствах Дворічанського району за 2000 – 2009 рр.

 

Дивлячись на графік динаміки поголів’я в нашому районі та таблицю, можемо зробити висновок, що з кожним роком  кількість корів в районі знижується.Порівняно з 2000 р. у 2009 р. кількість корів знизилась на 5,8 тис.гол., у процентному відношенні це складає 24,7 %. Якщо порівнювати 2001 р. та 2009 р. то поголів’я також зменшилось, на 4,7 тис.голів. У 2002 р. була більша кількість голів корів на 4,6 тис.голів ніж станом на 2009 р. І так з кожним роком кількість корів у районі зменшалась. Якщо порівняти останні два роки,то поголів’я корів знизилось на 0,2 тис.гол., а у процентах це дорівнює 90,5 %.