Проблеми кар’єрного зростання сучасної молоді

     Цілі  кар'єри полягають у тому, щоб:

     - професія або займана посада  відповідали самооцінці і тому приносили моральне задоволення працівнику;

     - робота знаходилася в місцевості, природні умови якої позитивно  впливали б на стан здоров'я  та дозволяли організовувати  належний відпочинок;

     - умови роботи посилювали б  трудову мотивацію і розвивали  здібності працівника;

     - робота носила творчий характер  та давала можливість досягти  певного ступеня незалежності;

     - праця добре оплачувалася та  була б можливість одержувати  додаткові доходи;

     - робота дозволяла активно продовжувати  навчання, займатися громадською  роботою та сімейними справами.

     Таким чином самостійне планування та реалізація власної кар’єри працівником має бути ситематичним та безперервним процесом, ґрунтуватись на самооцінці своїх ділових якостей та спрямовуватись на досягнення сформованих цілей кар’єри. Ціль кар’єри, в цьому контексті, це не просто певна посада, робота чи сфера діяльності, це, перш за все, потреба людини, задля задоволення якої вона прагне мати конкретну роботу, займати визначений щабель у ієрархічній системі посад тощо. З плином часу потреби людини змінюються, тому і цілі кар’єри постійно переглядаються під дією об’єктивних та суб’єктивних чинників. [2, ст.36].

     Якщо  ви багато і наполегливо працюєте, але при цьому не приділяєте уваги  хорошим відносинам з колегами по роботі, ви робите помилку. Успішна кар’єра залежить не тільки від професійної компетентності співробітника, але і від його уміння вибудовувати і впорядковувати соціальні мережі. Так звані «тусовщики», ті, у кого виходить спілкуватися із самими різними людьми, як правило, при бажанні роблять стрімку кар’єру в обраній області.  

Висновки  з першого розділу 

     Визнавчиши  особливості кар’єри та її основні  фактори, можемо сказати, що для реалізації своїх можливостей потрібно аналізувати свою роботу, виправляти помилки, опановувати нові для вас знання та навичками. І якщо ваш генеральний директор - грамотний керівник, він напевно планує кар’єру своїх цінних співробітників, намагаючись створити в компанії своєрідну «фабрику зірок», то коли ви потрапите в категорію «зірочок», ваші шанси зайняти високий керівний пост і, що найголовніше, на ньому втриматися, значно підвищаться. 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ТА КАР’ЄРНОГО ЗРОСТАННЯ МОЛОДІ В УКРАЇНІ 

2.1. Проблеми працевлаштування в Україні 

     Про запаморочливий зліт по кар’єрних сходах мріє більшість молодих і талановитих спеціалістів. Багато з них навіть погоджуються на стартові позиції з невисокою зарплатою, але у великих транснаціональних компаніях, де вертикаль професійного зростання упирається мало не в небо. Своєю енергією, напором, здатністю приймати нестандартні рішення вони пробивають собі дорогу наверх і в стислі терміни можуть досягти досить високих результатів. Таких співробітників, як правило, помічають керівники компаній і призначають на відповідальні пости. [3, ст. 26].

     Прагнення особи виразити, реалізувати себе через професійні досягнення, формальним підтвердженням яких є кар’єрне просування, стає невичерпним джерелом активності в професійній діяльності. Діяльність людини в обраній професії є частиною життєвої стратегії, тобто індивідуальної організації і регулювання ходу життя згідно з цінностями особи. Розвиваючи свою професійну діяльність на основі життєвої стратегії, досягаючи визнання через кар’єру, людина відчуває задоволення, що підіймає її професійну діяльність на новий рівень, поглиблює трудову мотивацію, впливає на інші сфери життя особи. Соціальна оцінка професійної діяльності людини у вигляді кар’єрного просування, окрім визнання вже досягнутих успіхів, дозволяє особі розкрити в собі нові якості та здібності, пізнати і реалізувати себе на новому рівні. Таким чином, планування і здійснення кар’єри, задовольняючи потреби працівників у самоповазі і самореалізації, стає одним з найпотужніших чинників, що мотивують їх трудову діяльність.

     За  часів комунізму, проблема працевлаштування та зайнятості вирішувалася по партійній лінії, починаючи з жовтеняти, піонера, комсомольця, членом партії і т.д. Тоді як в нинішній час, закінчивши ВНЗ, технікум молодь змушена шукати собі роботу, сама працевлаштовується і відчуває себе покинутою, нікому не потрібною. Молодь відчуває себе відірваною від соціального життя. Молодь живе своїм життям, а дорослі своїм. Друга проблема - відсутність соціалізації, як результат масового навчання. Вибір молоді щодо вибору професії робиться виходячи з того буде вона його фінансово забезпечувати чи ні, при цьому молода людина не замислюється яку користь він приносить суспільству. Так приватне життя у нас стоїть на першому місці, тому багато соціальні проблеми не вирішуються, так як думаємо ми виходячи з власної вигоди, а не суспільних інтересів. І якщо за часів комунізму держава супроводжувало людину все життя, роблячи його соціально корисним, то зараз держава кинула власного громадянина напризволяще, у вільне плавання.

     Найбільше орієнтована на роботу як одну зі своїх основних життєвих функцій молодь віком 25–29 років. Переважна її більшість уже закінчила навчання, отримала спеціальність і готова задіяти свої потенційні ресурси на ринку праці. Однак саме в цей період пошуків першого робочого місця, прагнення до постійної, а не епізодичної зайнятості, сподівань на професійне становлення та зростання більшість молодих людей відчуває «шок від реальності», пов’язаний з невідповідністю ідеальних уявлень про майбутню трудову діяльність з реальною обстановкою на робочому місці. [5, ст. 195-198].

     Проблема  працевлаштування молоді найгостріше  постає перед тими, хто вперше починає  трудову діяльність після завершення навчання (особливо після закінчення загальноосвітніх шкіл), та молоддю, яка  звільняється за власним бажанням.Об’єктивними обставинами, які утруднюють нормальну соціалізацію молоді в моменти переходу до самостійної діяльності, є:

— відсутність  у молодої людини практичного  досвіду роботи зі спеціальності;

— недосконала  система профорієнтації в загальноосвітніх навчальних закладах;

— слабка система профнавчання на виробництві.

     Ці  недоліки в нашому суспільстві призводять до зневіри молодих людей у  своєму майбутньому. За статистичними даними, у 2007 році серед населення у віці 15–70 років майже третину (13,3млн.) складала категорія економічно неактивного населення, з них кожен четвертий — учень або студент (27,2 %).

     Статистичні дані функціонування ринку праці  свідчать, що причини безробіття молоді мають специфічний характер і суттєво розрізняються за її віковими групами. Найнижчий рівень зайнятості населення спостерігається серед осіб віком 15–24 років, відповідно для цієї вікової групи характерний і найвищий рівень безробіття. Основною причиною є непрацевлаштування після закінчення загальноосвітніх та вищих закладів І–ІV рівнів акредитації. Також мають місце невисока конкурентоспроможність молоді з причини відсутності досвіду роботи та неспівпадання очікувань, інтересів роботодавців та найманих працівників. Це вказує на необхідність розробки Державної програми щодо квотування робочих місць для молодих людей у віці 15–24 роки, а також розширення та удосконалення системи професійної підготовки на виробництві. 

2.2  Проблеми  кар’єрного зростання молоді 

     Процес  працевлаштування передбачає взаємозв’язок  та взаємовплив двох складових: вимог, очікувань та сподівань молоді щодо майбутньої роботи та позиціонування роботодавцями потенційних працівників трудових відносин. І майбутні працівники, і роботодавці, керуючись власними інтересами, висувають певні вимоги. Перші – щодо рівня заробітної плати, умов та режиму роботи, системи пільг, заохочень та премій, соціальних гарантій, можливостей кар’єрного зростання; другі – щодо мотивації праці, освітньокваліфікаційного рівня, практичних навичок і досвіду роботи, трудової дисципліни.

     Детальніше  ознайомимося з негативними причинами  та проявами соціальної вразливості  молодих спеціалістів. Найперша складність – це перше робоче місця для випускника. Його наявність задекларована у законодавстві, але не гарантована у реаліях ринкової економіки. Молодим спеціалістам, насамперед тим, які навчалися за державним замовленням і не були працевлаштовані в установленому порядку, доводиться витримувати складну конкуренцію за місце праці як зі своїми ровесниками, так і з тими, хто має значний досвід роботи, але з різних причин опинився без роботи або працює не за фахом.

     Соціальна вразливість молодих спеціалістів зумовлена й низкою інших обставин. Так, роботодавці, незалежно від  сектору економіки, висувають типову вимогу до претендентів на вакантні посади – досвід роботи. Керівники держустанов вимагають наявність стажу державної служби (здебільшого –3 роки), чи, як виняток – стажу роботи за фахом [6, с. 16-26]. А де вони, ті досвід і стаж, могли взятися у вчорашнього випускника, навіть перспективного, з «червоним» дипломом?

     Роботодавець  у ринкових умовах вимогливий і підходить  до претендентів на вільне робоче місце із суворими критеріями щодо знань, умінь та практичного досвіду, які постійно зростають. Він бажає отримати не просто дипломованого спеціаліста, а кваліфікованого працівника, який забезпечить повноцінну віддачу, дасть можливість отримати класичну «додану вартість» робочої сили .

     Інша  проблема, з якою стикаються молоді спеціалісти – це проблема взаємодії  ринку праці та ринку освітніх послуг, яка є важливим та актуальним питанням сьогодення, без вирішення якого неможливе формування якісно нової робочої сили, забезпечення кваліфікованими кадрами економіки країни. Поки що маємо дисбаланс між спеціальностями навчальних закладів та спеціальностями, які справді є необхідними на ринку праці, в результаті чого – безробіття одних спеціалістів і нестача інших. 

     Труднощі  щодо працевлаштування спонукають молодь займатися тіньовою діяльністю, оскільки вона не відчуває підтримки з боку держави. Така діяльність серед молодих людей призводить до таких негативних наслідків, як посилення незахищеності молоді на ринку праці, втрата мотивації праці, зміна ціннісних орієнтацій, що призводить до зниження формування престижності легальної зайнятості, а також зростання злочинності. [7, ст. 89].

     Сьогодні  важливим чинником впливу на працевлаштування молоді є також тип економіки в країні. Процеси адаптації молоді до ринкових умов об’єктивно змушують молодих людей брати участь у підприємництві різних форм бізнесу. Проте сучасна економічна база підприємництва досить вузька, що, на наш погляд, пов’язано з тією економічною ситуацією, що склалася в країні, браком необхідних економічних знань, зі складністю організаційних питань під час створення підприємств, відсутністю стартового капіталу, надійних зв’язків у сфері бізнесу, несприятливими умовами оподаткування [3, ст. 65].

     Варто звернути увагу на мотивацію працевлаштування випускників. Аналіз опитування трудової орієнтації випускників вищих професійних навчальних закладів показав, що майже дві третини випускників за 2-3 місяці до закінчення навчання не знають свого майбутнього місця роботи. А це означає, що випускники недостатньо проінформовані щодо можливостей своєї професії і через це, певною мірою, не можуть зробити аналізу тих чи інших переваг своєї професії [3].

     Варто також звернути увагу на тенденцію  престижних професій, ринок праці  спеціалістами яких перенасичений. Сьогодні важко знайти роботу юристам, економістам, менеджерам та подібних фахівців [2]. Тому молоді представники цих спеціальностей, які недавно закінчили вищий навчальний заклад, змушені масово перекваліфіковуватись, оскільки роботодавці не мають бажання брати у штат людину без досвіду роботи, тому що знають, що

українські  вузи готують спеціалістів з високою  теоретичною базою, але з недостатньою практичною підготовкою. Студенти заочної форми навчання мають значні переваги, оскільки можуть одночасно працювати і навчатись, а на основі роботи набувати практичних вмінь.

     Проте в роботі з працевлаштування випускників  головною проблемою залишається відсутність законодавчої бази, яка гарантує надання випускникам робочих місць.

     Другою  проблемою для випускників є  низька зарплата. Така ситуація підштовхує деяких випускників до роботи не за фахом, а до роботи з більш високою заробітною платою, навіть якщо це вимагає додаткової підготовки.