Завдання та методичні основи економіко-статистичного аналізу основних засобів

Розділ 1.

 Завдання та  методичні основи економіко-статистичного  аналізу основних засобів

1. Завдання та джерела інформації статистики основних засобів.

Сільськогосподарське виробництво здійснюється за органічної єдності чотирьох (в умовах зрошення — п’яти) факторів, серед яких важливе місце займають засоби виробництва — знаряддя і предмети праці. Вони беруть безпосередню участь у створенні вартості продукції і, будучи складовим елементом продуктивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально-технічної бази аграрних підприємств. Тому від рівня забезпеченості виробництва знаряддями і предметами праці, їх структури та ефективності використання значною мірою залежать кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання в сільському господарстві.

 Знаряддя і предмети  праці, виражені у вартісній формі, разом з грошовими ресурсами, що обслуговують процес виробництва, становлять поняття виробничих фондів. Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що втілюють у собі вартість спожитих засобів виробництва.

 Залежно від характеру  обороту, а також від функціональної  ролі і значення в процесі  створення нових споживних вартостей  засоби виробництва поділяють  на основні й оборотні фонди ( основний і оборотний капітал).Засоби виробництва складаються із засобів праці і предметів праці. Засоби праці – це матеріальні ресурси, за допомогою яких людина діє на природу і предмети праці для одержання необхідних матеріальних благ. До них належать знаряддя виробництва (машини, устаткування, інструменти), а також виробничі будівлі і споруди, засоби сполучення і зв’язку, робоча і продуктивні худоба тощо. Предмети праці – це матеріальні ресурси, на які спрямована праця людини в процесі виробництва продукції (насіння, корми, паливо і т.ін)

В економічній теорії засоби праці є основними засобами, а предмети праці – оборотними. Нерідко в економічній літературі, а також у деяких формах статистичної звітності замість терміна «основні засоби» використовують термін «основні фонди». Згідно з прийнятою в системі національних рахунків (СНР) класифікацією активів основні засоби називають «основним капіталом». Слід мати на увазі, що усі ці терміни є індентичними і тотожними за економічним змістом.

Різниця між основними і оборотними засобами зумовлена характером їх участі у виробничому процесі.

Основні засоби беруть участь у виробництві протягом кількох циклів (років), зберігаючи при цьому свою первісну натуральну форму, зношуються поступово і свою вартість переносять на вироблену продукцію частинами, у розмірі щорічного вартісного зносу (амортизації).

Оборотні засоби беруть участь у виробництві тільки протягом одного виробничого циклу і свою вартість повністю переносять на вироблену продукцію.

Розмір і якісний стан основних засобів характеризують рівень розвитку продуктивних сил і є матеріальною основою організаційно-технологічних процесів.

За їх призначеннями основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.

 Виробничі основні  фонди беруть безпосередню участь  у матеріальному виробництва, вони зношуються поступово, переносячи свою вартість на створюваний продукт частинами у вигляді відрахувань на їх амортизацію.

 До невиробничих основних  фондів, які використовуються для  надання послуг, відносять фонди  житлового та комунального господарства організацій, установ і закладів охорони здоров,я, освіти, науки, культури, мистецтва, фінансових, кредитних і страхових установ, органів управління і оборони, громадських об’єднань тощо, незалежно від зарахування їх на баланс виробничих чи невиробничих підприємств і організацій.

 Класифікація основних  фондів передбачає такі їх  групи:

• будівлі (включаючи житлові) та споруди;
• передавальні пристрої, машини та обладнання;
• транспортні засоби;
• інструменти;
• багаторічні насадження;
• робоча і продуктивна худоба.

Основні фонди (виробничі та невиробничі) функціонуючи на протязі довготривалого часу поступово втрачають свою вартість через моральне і фізичне їх зношення. Тому їх вартісна оцінка проводиться за такими ознаками:

• повною початковою вартістю;
• повною відповідальною вартістю;
• початковою вартістю за вирахуванням зносу;
• відновлювальною вартістю за вирахуванням зносу.

 Повна початкова вартість  основних фондів – це фактична  вартість на момент початку їх експлуатації, яка включає затрати на побудову та придбання основних фондів, транспортування та монтаж, а також затрати на розширення реконструкцію основних фондів. Показники повної початкової вартості основних фондів використовується як для нарахування суми амортизації, так і для їх обліку на балансах підприємства.

 Повну відновлювальну  вартість основних фондів обчислюють  як вартість їх відтворення  в новому вигляді в сучасних  умовах. Ця вартість може бути більшою або меншою від повної початкової суми в залежності від того як змінюються ціни. Показники відновлювальної вартості основних фондів використовується для аналізу їх відтворення , а також є основною характеристикою основних фондів у системі національних рахунків.

 Початкову вартість  за вирахуванням зносу основних  фондів (залишкову вартість) обчислюють  вирахуванням з повної початкової  вартості суми зносу основних фондів з додаванням до цієї різниці суми їх капітального ремонту а модернізації.

 Відновлювальну вартість  за вирахуванням зносу визначають  відніманням з вартості переоцінених  в діючих умовах фондів суми  їх зносу. В умовах ринкової економіки, потрібно проводити періодичну їх переоцінку. За результатами переоцінки обчислюють індекси їх вартості.

 Для забезпечення робіт  з капітального ремонту та  модернізації або повного відновлення  основних фондів поводять амортизаційні  відрахування. Сума амортизації враховується у собівартість продукції, так як амортизаційний фонд формується з відрахувань від її реалізації.

У завдання статистики основних і оборотних фондів входить:

• визначення обсягу національного багатства;
• класифікація та статистична оцінка основних фондів;
• вивчення структури основних фондів, тобто характеристика співвідношення окремих їх класифікаційних елементів;
• розрахунок показників стану, відтворення та використання основних фондів;
• визначення показників економічної ефективності введення в дію об’єктів основних фондів та технологічних процесів;
• розрахунок показників використання оборотних виробничих фондів.

Дані про основні засоби подають підприємства усіх форм власності у “Балансі” за формою №1. Тут, на початок і кінець року, відображають інформацію про залишкову та первісну їх вартість і знос. Малі підприємства подають аналогічну інформацію у звіті за формою №1-м “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”

У звітах за формою №1 та №1-м міститься також інформація про виробничі запаси та інші оборотні активи. Підприємства, організації установи всіх форм власності подають з піврічною періодичністю звіт за формою №3 – МТП “Звіт про залишки і витрати матеріалів”, де показують рух використання матеріалів за звітний період, а також кількість реалізованих матеріалів населенню.

Дані про використання палива містять у формах звітів за формою №4 –МТП (місячна) “Звіт про залишки і використання палива та пально-мастильних матеріалів”, за формою №4 – МТП (запас) “Звіт про запаси палива”, та за формою №4– МТП ( квартальна) “Звіт про залишки і використання палива і пально-мастильних матеріалів”.

У звіті за формою №11 – МТП “Звіт про результати використання палива, теплоенергії те електроенергії” підприємства, організації та установи  звітують про кількість виробленої продукції (робіт), фактичні витрати палива в енергії на всю продукцію (роботи), і у тому числі на одиницю продукції (робіт) за звітний і попередній звітному періоди.

Підприємства, організації та установи всіх форм власності, які створюють, використовують або поставляють вторинну сировину подають звіт за формою №14 – МТП “Звіт про утворення, використання і поставку вторинної сировини і відходів виробництва”. Звіт подається до статистичних органів з піврічною періодичністю. Інформацію про оборотні виробничі фонди подають також підприємства і організації, що є юридичними особами, незалежно від видів економічної діяльності та форм власності (крім малих підприємств) у “Звіті про основні показники діяльності підприємства за рік” ( розділ 4 “Запаси”), де містяться дані про залишки виробничих запасів на початок і кінець року, та про вартість придбаних сировини, енергії, матеріалів, палива тощо на протязі року.

Малі підприємства подають до статистичних органів дані про наявність на початок і кінець року виробничих запасів у “Фінансовому звіті суб’єкта малого підприємництва” за формою №1-м.

2. Показники статистики основних засобів

Відтворення основних засобів сільського господарства є важливою складовою частиною відтворення продуктивних сил суспільства і необхідною умовою економічного зростання.

Для вивчення складу, руху і відтворення основних засобів складають їх баланси за повною первісною вартістю (для характеристики фізичного обсягу, складу і пропозицій), за первісною вартістю без величини зносу (для вивчення приросту) і за повною первісною вартістю у порівняльних цінах (для аналізу динаміки фізичного обсягу).

Баланс основних засобів являє собою таблицю в якій показують їх наявність на початок року, надходження за рік, вибуття протягом року та наявність основних засобів на кінець року.

За даними балансу визначають такі показники відтворення основних засобів:

1. Динаміки – відношення вартості основних засобів на кінець року до вартості їх на початок року;
2. Оновлення – відношення вартості основних засобів, введених в експлуатацію за рахунок капітальних інвестицій за звітний рік, до наявності основних засобів на кінець року;
3. Термін оновлення основних засобів – відношення вартості основних засобів на початок року до вартості основних засобів, введення в експлуатацію протягом року;
4. Вибуття – відношення вартості засобів, що вибули за рік внаслідок зносу, до їх вартості на початок року;
5. Зносу – відношення суми зносу основних засобів до їх повної первісної вартості;
6. Збереження – відношення залишкової вартості основних засобів на початок року до вартості основних засобів до їх повної первісної вартості на початок року.

Оскільки показник збереження основних засобів характеризує частку незношеної їх частинки, то його можна розрахувати і як різницю між 1 (100%) і показником зносу основних засобів.

Наведені показники відтворення основних засобів можуть бути проаналізовані як загалом, так і в розрізі окремих їх груп.

Ступінь забезпеченості основними засобами характеризується показниками фондоозброєності праці і фондозабезпеченості господарства. Під фондоозброєністю праці розуміють розмір основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення з розрахунку на одного середньорічного працівника, зайнятого у сільському господарстві. Її обчислюють як відношення середньорічної вартості основних засобів та чисельності працівників.

Фондозабезпеченість господарства визначають як відношення вартості основних засобів до площі сільськогосподарських угідь. Він показує скільки основних засобів припадає на 1 або 100 га сільськогосподарських угідь.

Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів застосовують показники фондовіддачі, фондомісткості та фондорентабельності.

Фондовіддача – це відношення вартості валової продукції сільського господарства до середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення. Цей показник характеризує вихід валової продукції з розрахунку на 1грн вартості основних засобів. Величина фондовіддачі залежить як від виходу валової продукції, так і від розміру та складу основних засобів. Недостача окремих видів основних засобів, наприклад, збиральної  техніки, складських приміщень, позначається на використанні інших їх видів у виробництві та збереженні продукції.

Слід мати на увазі, що під час розрахунку середньорічної вартості основних виробничих засобів враховуються як власні, так і орендовані засоби і не включаються засоби, які знаходяться на консервації, резервні та передані в оренду.

Фондомісткість продукції – це обернений показник фондовіддачі, який розраховують як відношення середньорічної вартості основних засобів сільськогосподарського призначення до вартості валової продукції сільського господарства. У процесі аналізу цей показник можна розкласти за видами засобів, що дає змогу конкретизувати висновки і порівняти фактичну фондомісткість з плановою або нормативною.

Фондорентабельність – це відношення прибутку від основної діяльності до середньорічної вартості основних виробничих засобів.

Відносна економія (перевитрата) основних засобів розраховуються за формулою: