Задачі а види економічного аналіз

1. Зміст і предмет економічного аналізу

Аналіз (від грецького analysis) означає розчленовування, розкла-дання  досліджуваного об'єкта на частини, елементи, на внутрішньо властиві цьому об'єкту складові. Аналіз виступає в діалектичній єдності з поняттям «синтез» (від грецького synthesis) – з'єднання раніше розчленованих елементів досліджуваного об'єкта в єдине ціле.

У науці і на практиці застосовуються різні види аналізу: фізичний, хімічний, математичний, статистичний, економічний і ін. Вони відрізняються об'єктами, цілями і методикою дослідження. Дослідження природних явищ, технічні дослідження дозволяють знаходити зв’язки між різними складовими частинами цих явищ, факторами, що на них впливають за допомогою технічних засобів, приладів, теоретичних залежностей. Економічний аналіз, на відміну від інших, відноситься до абстрактно-логічного методу дослідження економічних явищ.

Економічним аналізом у більш  широкому змісті займається теорія економічного аналізу, у професійному – економічний аналіз господарсько-фінансової діяльності у відповідних галузях: у промисловості, будівництві, сільському господарстві, торгівлі і т.д.

Формування ринкової економіки  обумовлює розвиток аналізу як на макрорівні так і на мікрорівні –  на рівні окремих підприємств і їх внутрішніх структурних підрозділів, оскільки ці низові ланки при будь-якій формі власності, складають основу ринкової економіки. Народногосподарські дослідження, узагальнення необхідні для виявлення тенденцій і змін макропоказників і виявлення напрямків подальшого розвитку.

Предметом аналізу господарської  діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів.

Об'єктами економічного аналізу  є економічні результати господарської  діяльності. Наприклад, на промисловому підприємстві до об'єктів аналізу відносяться виробництво і реалізація продукції, її витрати, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, фінансові результати виробництва, фінансовий стан підприємства і т.ін.

Сучасний стан аналізу  можна охарактеризувати як досить ґрунтовно  розроблену в теоретичному плані науку. Разом з тим, наука знаходиться в стані розвитку. Ведуться дослідження в галузі більш широкого застосування математичних методів, ЕОМ, що дозволяють оптимізувати управлінські рішення.

Для підприємств нашої країни одним із найактуальніших питань стає проведення теоретичних досліджень і розробка методології вивчення і аналізу кон’юнктури ринку, попиту на продукцію, що виробляється на підприємстві, стратегій ціноутворення, каналів розповсюдження товару, формування системи попиту і т.ін.

До термінологічних понять, що застосовуються в економічному аналізі, відносяться, насамперед, поняття: метод, технічні прийоми, фактори, причини  і резерви.  
Метод економічного аналізу – це наукове дослідження або підхід до вивчення аналізу, тобто те основне, що властиво йому як науці. Він має конкретні особливості або риси, що характеризують окремі його елементи.

Технічними прийомами  економічного аналізу є різноманітні засоби обробки джерел інформації, їх систематизації, оцінки впливу тих чи інших факторів на показники, що досліджуються, порівняння показників, приведення їх у порівняний вид й т.ін.

Фактори – це явища, сили, або умови, що визначають величину і  якісні характеристики того чи іншого показника.

Причини – це явища, що призвели до зміни показника.

Резерви в економічному аналізі  застосовуються для визначення невикористаної частини ресурсів внаслідок неефективного  і неповного використання потенціалу підприємства. У цьому випадку виникає задача використання резервів шляхом здійснення заходів щодо усунення причин перевитрати ресурсів.

Метою економічного аналізу  є виявлення резервів подальшого підвищення ефективності виробництва в результаті детального аналізу техніко-економічних і фінансових показників господарської діяльності підприємства і його підрозділів, вивчення і аналіз факторів зовнішнього середовища, кон’юнктури ринку, попиту на продукцію, що виробляється на підприємстві; обґрунтування планів підприємства і сприяння їх виконанню; обґрунтування заходів реалізації виявлених резервів.  

2. Види економічного  аналізу

Перехід до ринкових основ  організації економічної системи  України вимагає підвищення ефективності управління суспільним виробництвом на всіх його рівнях. Важливе місце у вирішенні цього завдання належить економічному аналізу. Від повноти та цілеспрямованості застосування всіх його видів в управлінні багато в чому залежить і ефективність самого управління.

Забезпечення максимальної ефективності використання аналізу  вимагає чіткого розуміння завдань  окремих його видів, їх змісту та особливостей.

Класифікувати аналіз на окремі види можна за багатьма ознаками. Основними  з них є:

- види систем управління  господарською діяльністю та  виробництвом;

- об’єкти управління, що  є і об’єктами аналізу;

- рівні та масштаби управління господарською діяльністю;

- методика вивчення об’єктів;

- суб’єкти;

- охоплення об’єктів  вивчення;

- зміст програми аналізу.

За ознакою видів систем управління господарською діяльністю та виробництвом, у змісті якої переважають цикли управління чи відрізки часу здійснення господарських процесів, розрізняють оперативний, поточний та перспективний аналіз.

Оперативний аналіз здійснюється в оперативній або короткостроковій системі управління (за декаду, тиждень, добу, зміну). Він спрямований на вивчення первинних короткострокових причинно-наслідкових зв’язків в об’єкті управління, результати яких відображаються в основному оперативним обліком.

Цей вид аналізу покликаний давати об’єктивну оцінку господарським ситуаціям, що складаються, своєчасно виявляти та вимірювати вплив вирішальних чинників на відхилення від програми розвитку, викривати причини, що їх обумовлюють, та резерви з метою прийняття оптимальних оперативних управлінських рішень щодо виконання програми розвитку.

Оперативний аналіз базується  на широкому використанні натуральних показників, які характеризують первинні чинники технічного характеру, що впливають на економічні показники.

При оперативному аналізі  виявляються та вимірюються не всі, а лише вирішальні чинники формування показників. Це пов’язано з необхідністю своєчасності отримання аналітичної інформації, а також частково з неможливістю або недоцільністю дослідження окремих чинників у даній системі управління.

Своєчасність отримання  результатів є характерною рисою оперативного аналізу. Під нею розуміють відрізок часу, протягом якого прийняте за результатами аналізу рішення може впливати на короткострокові причини, які викликають відхилення від заданої програми. Для оперативного аналізу також характерне широке використання меж допустимих відхилень щодо чинників, перевищення яких сигналізує про необхідність повного включення функції аналізу.

Необхідною умовою своєчасного  й успішно-го аналізу є застосування швидкодіючої обчис-лювальної та організаційної техніки. Найбільш сприятливі умови  реалізації особливостей аналізу створюються  в автоматизованих системах управління.

Поточний аналіз застосовується в поточній або середньостроковій системі управління. Основним його завданням є детальне вивчення ходу виконання планових та програмних завдань поточних періодів (місяців і кварталів з наростаючим підсумком). Метою цього аналізу є виявлення та усунення негативних причин, характерних для даної системи, використання поточних резервів, які сприяють досягненню поставленої мети.

У поточному аналізі, порівняно  з оперативним, більш широко використовується комплексний підхід. При його проведенні вивчається вплив не тільки технічних та організаційних факторів на економічні результати, а й соціальних, психологічних, організаційних, правових, екологічних та ін. Такий підхід дає можливість приймати ефективні рішення з реалізації резервів підвищення економічної ефективності виробництва в даній системі управління та давати більш точну оцінку результатам діяльності.

Головним джерелом інформації при поточному аналізі є періодична та річна звітність (бухгалтерська, податкова, статистична), у якій використовуються переважно вартісні показники.

Поточний аналіз порівняно  з оперативним має й суттєвий недолік. Він пов’язаний з минулими господарськими процесами за відносно довгий період часу (місяць, квартал, рік). Виявлені резерви означають для даного періоду вже втрачені можливості покращання результатів діяльності. Однак для майбутніх періодів усунення викритих, але ще діючих негативних причин, дозволить уникнути їх негативного впливу на виконання програм.

На практиці частіше застосовується поточний аналіз підсумків господарської діяльності за рік і квартал, рідше – за місяць.

Перспективний аналіз здійснюється у перспективній або довгостроковій системі управління. Він покликаний забезпечити обгрунтування прогнозованих  результатів господарської діяльності, які відображені в довгострокових планах і програмах на 5, 10, 15 та більше років, давати оцінку очікуваного і  фактичного виконання цих програм.

За допомогою перспективного аналізу визначаються можливі у  перспективі економічні та соціальні результати розвитку науки і техніки, розробляються науково обгрунтовані програми соціального, економічного і технічного розвитку галузей народного господарства, оптимальні управлінські рішення, які забезпечують досягнення стратегічних цілей.

На рівні підприємств такий аналіз являє собою вивчення чинників розвитку підприємства, їх взаємозв’язку та впливу на результативні показники в динаміці за довгий період часу.

У перспективному аналізі  головна увага приділяється з’ясуванню можливих причинно-наслідкових зв’язків, які у майбутньому будуть обумовлювати формування результативних показників, тобто аналіз проводиться до здійснення господарських процесів, попередньо. Ця особливість тісно пов’язує його з прогнозуванням довгострокової перспективи. При такому аналізі вивчається стійкість чинників, зміна показників у минулому з метою з’ясування тих факторів, які будуть відігравати суттєву роль у майбутніх періодах.

Аналіз фактичних результатів  діяльності за довготерміновий звітний  період свідчить про наявність у ньому елементів ретроспективного аналізу, тобто аналізу здійснених процесів та їх результатів.

Оцінка очікуваного виконання  перспективних планів та програм  – важливе завдання перспективного аналізу. Вона грунтується на результатах вивчення фактичних чинників формування показників на минулу частину планового періоду і прогнозування їх прояву на частину періоду, що залишилася. У ході аналізу встановлюються напрями дії чинників (позитивних і негативних), їх розмір і сталість на фактично отримані та майбутні результати, які сприяють чи гальмують розвиток. Таким чином можна своєчасно виявити слабкі місця, нові резерви і прийняти необхідні управлінські рішення. Такий аналіз часто називають аналізом очікуваного виконання програм і виділяють в окремий вид. З його допомогою визначається найближча, поточна та довгострокова перспектива.

Залежно від об’єктів управління, що є і об’єктами аналізу, розрізняють  техніко-економічний, фінансово-економічний, соціально-економічний, економіко-статистичний, економіко-екологічний та маркетинговий види аналізу.

Техніко-економічний  аналіз – це вивчення взаємодії технічних і економічних процесів, що встановлюється в процесі виробництва, та з’ясування їхнього впливу на економічні результати діяльності підприємства.

Фінансово-економічний  аналіз – це дослідження фінансових результатів діяльності підприємства, тобто прибутку, рентабельності, ефективності використання капіталу, фінансового стану та платоспроможності.

Соціально-економічний аналіз – це вивчення взаємопов’язаних соціальних та економічних процесів, які справляють вплив на економічні результати діяльності.

Економіко-статистичний аналіз – це вивчення масових суспільних явищ на різних рівнях управління.

Економіко-екологічний аналіз – це дослідження взаємодії екологічних та економічних процесів, пов’язаних зі збереженням довкілля та затратами на екологію.

Маркетинговий аналіз –  це вивчення ринків сировини та готової  продукції, попиту та пропозиції, формування цін, конкурентного середовища і т. ін.

Залежно від рівня та масштабів управління існують наступні види аналізу: внутрішньогос-подарський, галузевий, міжгалузевий (регіональний, територіальний), народногос-подарський.

Внутрішньогосподарський включає  аналіз роботи об’єднання, підприємства, цеху, дільниці, бригади. Галузевий вивчає діяльність галузей і підгалузей. Регіональний досліджує функціону-вання комплексу галузей, зосереджених в одному регіоні. Народногосподарський вивчає господарську діяльність у країні в цілому.

За методикою вивчення об’єктів розрізняють аналіз порівняльний, факторний, маржинальний, економіко-математичний, стохастичний, функціонально-вартісний.

Порівняльний аналіз - це просте порівняння звітних показників з показниками плану поточного року або звітними даними минулих періодів.

Факторний аналіз спрямований  на розрахунок величини впливу окремих  чинників на величину результативних показників.

Маржинальний аналіз –  це метод обгрунтування управлінських  рішень та їх оцінки на підставі визначення граничних значень величин, що характеризують причинно-наслідкові взаємозв’язки обсягу продаж, прибутку, постійних та змінних витрат.

Економіко-математичний аналіз призначений для обрання розрахунковим  шляхом варіанта рішення економічної задачі, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва за рахунок більш повного використання наявних ресурсів.

Стохастичний аналіз (кореляційний) використовується для вивчення стохастичних залежностей між явищами і процесами господарської діяльності.