Завдання та методичні основи економіко-статистичного аналізу основних засобів

 

(1.1)

де Оз1 – середньорічна вартість основних засобів у звітному періоді; Оз0 – середньорічна вартість основних засобів у базисному періоді; Івп – індекс обсягу валової продукції.

Крім наведених вище узагальнюючих показників, для характеристики використання окремих видів і груп основних засобів застосовують часткові показники. Так, ефективність використання машин та обладнання характеризують середнім виробітком з розрахунку на одиницю обладнання за певний період часу. Для аналізу використання тваринницьких приміщень використовують систему показників, що характеризують їх наповненість, вихід окремих видів продукції у натуральному виразі та валової продукції у порівняльних цінах на 1м2 виробничої площі, чисельність обслуговуючого персоналу та рівень продуктивності праці, ступінь освоєння проектної виробничої потужності

Ефективність використання основних засобів залежить не тільки від рівня інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, ай від природно-кліматичних умов, місцезнаходження господарств, рівня цін реалізації продукції. Тому для оцінювання ефективності використання основних засобів показники фондовіддачі і фондомісткості слід використовувати за вирівняних умов господарювання, наприклад, для порівняння господарств однакового виробничого напряму з однаковими природно-кліматичними умовами.

3. Методика економіко-статистичного аналізу основних засобів.

Балансовий метод 
Балансовий метод служить, головним чином, для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і урівноважених економічних показників, підсумки яких повинні бути тотожними. Цей метод широко розповсюджений у практиці бухгалтерського обліку і планування. Але визначену роль він грає й в аналізі господарської діяльності.

 Балансовий спосіб  вивчення економічних явищ і  процесів застосовується у випадках, коли необхідно дослідити співвідношення двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких рівні між собою. Найбільше він використовується саме у фінансовому аналізі.

 Він широко використовується  при аналізі забезпеченості підприємства  трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом, матеріалами, основними засобами виробництва і т.д., а також при аналізі повноти їхнього використання.

Іноді балансовий метод застосовують для визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативного показника. Наприклад, коли із впливу трьох факторів відомо вплив двох, то вплив третього можна визначити, віднявши від загального приросту результативного показника результат впливу перших двох факторів

Метод групування

Статистичне групування - це розподіл усієї сукупності досліджуваних явищ на типи, групи і підгрупи за будь-якою істотною ознакою. Групування є одним з найважливіших етапів статистичної роботи з цифрами. Всі інші статистичні методи ефективні тільки на підставі групувань і в поєднанні з ними.

 Щоб обґрунтовано провести  групування даних, потрібно, спираючись  на раніше нагромадженні знання  про досліджуване явище, виділити  із всієї різноманітності зв'язків  основний процес, який визначає  інші зміни явища і спричинює  якісні зміни. Після цього потрібно  з'ясувати, що нового з'являється  в ході розвитку цього процесу, які народжуються типи явищ  та їх характерні риси.

 Наступним етапом групування  даних \ визначення форм розвитку певних типів явищ. Відповідно до форм розвитку потрібно вибрати групувальні ознаки, які точно і повністю відображують внутрішні особливості досліджуваних явищ. Вони повинні бути істотними і характерними для даного явища. При цьому потрібно додержуватися принципу рівності об'єктивних факторів виробництва, насамперед природних і економічних умов.

 За допомогою групувань  упорядковують первинний статистичний  матеріал, поділяють його за істотними  варіюючи ми ознаками на групи для того. щоб глибше проаналізувати;є основою для застосування інших методів аналізу.

 Здійснимо статистичне  групування за даними економічних  паспортів господарств Одеської  області. Показники, необхідні для  вивчення собівартості приросту живої маси свиней методом статистичних групувань.

 Для здійснення групування  встановимо групувальну (факторну) та результативну ознаки і побудуємо ранжирований ряд за факторною ознакою. У нашому випадку групувальною ознакою буде приріст живої маси 1 голови, а результативною - собівартість 1 ц. приросту живої маси свиней.

 Встановимо число груп, на які розіб'ємо ранжирований ряд. У зв'язку з тим, що досліджувана сукупність відносно невелика, створимо 3 групи за приростом живої маси 1 голови.

Одним з напрямів вивчення ефективності використання основних фондів є аналіз динаміки фондовіддачі і фондомісткості продукції. Він проводиться за допомогою індексного методу. При цьому обсяг продукції і вартість основних фондів у двох порівнюваних періодах повинні бути виражені в порівнянних цінах (цінах одного періоду.

Індекс фондовіддачі:

If = f1/f0                                                                                                                       (1.2)

де f1 – рівень фондовіддачі в поточному періоді;

f0 – рівень

Для індексів обсягу продукції, вартості основних фондів і фондовіддачі вірні наступні рівності:

Iq = Q1/Q0 – індекс обсягу продукції в порівняльних цінах…….(1.3)

де Q1 – обсяг продукції в поточному періоді в порівняльних цінах, Q0 – обсяг продукції в базисному періоді в порівняльних цінах.

ІПВсеред.= ПВ1серед/ПВ0серед – індекс середньорічної        (1.4)      вартості основних засобів

де ПВ1серед – середньорічна вартість основних засобів в поточному році, ПВ0серед – середньорічна вартість основних засобів в базисному періоді.

Для вивчення динаміки фондовіддачі по групі підприємств можуть бути використані індекси фондовіддачі змінного складу, постійного складу та індекс впливу структурних зрушень. Використовуючи ці індекси, кількісно оцінюють спільне або ізольоване вплив двох факторів на зміну середнього рівня фондовіддачі:

• підвищення (зниження) ефективності використання основних фондів на окремих підприємствах (тобто зміна індивідуальних рівнів фондовіддачі);
• структурних змін у складі основних фондів, а саме: зміни частки підприємств з різним рівнем фондовіддачі в обсязі основних фондів.

         Якщо фондовіддача на кожному підприємстві окремо виявиться без зміни, але при цьому збільшиться частка підприємств з більш високим рівнем фондовіддачі, то в тих умовах середній рівень фондовіддачі по групі підприємств у цілому зросте і навпаки.

Поліпшення використання основних фондів є найважливішим джерелом не тільки зростання обсягу виробництва, але й економії капітальних витрат. У зв'язку з цим проводиться оцінка зміни потреби в основних виробничих фондах за рахунок поліпшення їх використання. Даний показник називають також відносною економією основних фондів. При цьому потреба в основних фондах розглядається як функція двох змінних: обсягу виробництва і фондомісткості:

ПВсеред = Q*m.                                                                   (1.5)

З розглянутими показниками використання основних фондів тісно пов'язаний ще один - показник фондоозброєності праці. Він відображає обсяг основних фондів, що припадають на одного працівника в процесі виробництва продукції. Цей показник може бути обчислений або як відношення середньорічної вартості основних фондів до середньої облікової чисельності працівників основної діяльності, або як відношення вартості основних фондів на кінець року до чисельності робітників, зайнятих в найбільш заповнену зміну в один з останніх днів року.

Між показниками фондовіддачі і фондоозброєності існує взаємозв'язок:

f = W/К,                                                                               (1.6)

де W = Q/T - рівень продуктивності праці; а К = ПВсеред/Т – фондоозброєність.

Якщо зростання продуктивності праці випереджає зростання фондоозброєності, то фондовіддача зростає. Якщо зростання фондоозброєності праці випереджає зростання продуктивності праці, то в цьому випадку фондовіддача падає.

Кореляційний аналіз

Кореляційний аналіз – це метод визначення і кількісної оцінки взаємо залежностей між статистичними ознаками, що характеризують окремі суспільно-економічні явища і процеси.

 Всі явища, що існують  у природі і суспільстві, перебувають  у взаємозалежності і взаємообумовленості. За ступенем залежності одного  явища від іншого розрізняють  два типи зв’язку : функціональний (повний) і кореляційний (неповний або статистичний).

 Функціональним називають  такий зв’язок, при якому кожному значенню факторної ознаки (аргументу), що характеризує повне явище, в усіх випадках відповідає одне або кілька значень результативної ознаки (функції). У суспільно-економічних процесах функціональні зв’язки трапляються рідко, причому як поодинокі випадки, що відображають взаємозалежність тільки окремих сторін складних явищ.

 Досліджуючи взаємозалежність  масових соціально-економічних явищ, що формуються під впливом  багатьох різноманітних факторів, використовують кореляційні зв’язки. Ці зв’язки мають ймовірний характер. При кореляційному зв’язку немає суворої відповідності між значеннями залежних ознак: кожному певному значенню аргументу (факторної ознаки) відповідає кілька різних значень функції (результативної ознаки).

 На відміну від функціонального  зв’язку кореляційний зв’язок  виявляється не в кожному окремому  випадку, а при великій кількості спостережень під час порівняння середніх значень взаємозалежних ознак.

 За напрямом зв’язок  між кореляційними величинами  може бути прямим і оберненим. При прямому зв’язку зміна  факторної ознаки обумовлює зміну  результативної ознаки в тому  самому напрямі.

 Якщо із збільшенням  факторної ознаки результативна  ознака зменшується чи, навпаки, із зменшенням факторної ознаки  результативна збільшується, то такий зв’язок називають оберненим.

 За формою зв’язку  розрізняють прямолінійні і криволінійні  кореляційні залежності. Прямолінійний  кореляційний зв’язок характеризується  рівномірним зростанням або зменшенням  результативної ознаки під впливом відповідної зміни факторної ознаки. Аналітитично криволінійний зв’язок визначають за рівнянням кривої лінії.

 Залежно від кількості  досліджуваних ознак виділяють  парну і множинну кореляцію. При  парній кореляції аналізують  зв’язок між факторною і результативною  ознаками; при множинній кореляції  – залежність результативної  ознаки від двох і більше  факторних ознак.