Застарілі слова та їх стилістичні функції у текстах різних стилів

     Коли  Ми діждемося Вашингтона

     З новим і праведним законом?

     Сю  ніч будуть в Україні 

     Родиться  близнята.

     Один  буде, як той Гонта,

     Катів катувати!

     Імена ж царів-деспотів Ірод і Давид, Сарданапал і Нероп, Микола і Катерина та інші поет вживає як традиційні символи зради і зла, тиранії і сваволі. Наприклад:

     Як  була я молодою — 

     І гадки не мала,

     По  садочку походжала,

     Квічалась, пишалась.

     А він мене і побачив, Ірод!

     Фельдфебель ваш, Сарданапал,

       Послав на каторгу святого.

     Імена історичних осіб часом стають основою розгорнених антитез: «Саме в світовій культурі, де гідно представлена культура Пушкіна, Толстого, Достоєвського, Герцена, Глинки, Брюллова, Пастернака, ми бачимо джерело духовного відображення російського народу. Бо джерело те глибоко демократичне, співзвучне сподіванню кожної чеснлї людини. Це культуру тираноборча, як і культура, явлена світові іменами Шевченка, Лесі Українки, Франка, Грушевського. Ми ніколи не заперечували того, що існують спільні джерела, котрі живили культуру українську та російську, як і того, що український духовний потенціал у таких великих явищах, як Феофан Прокопович, Стефан Яворський, Микола Гоголь, Микола Костомаров, Володимир Короленко, Володимир Вернадський, спрайював більше на користь Росії».

     Архаїзми  в нейтральній функції тепер не вживаються, бо цю функцію виконують нейтральні синоніми сучасної мови. Використовуються архаїзми як стилістичний засіб, тому в офіційно-діловому стилі вони майже повністю відсутні, за винятком окремих термінологізованих слів та словосполучень на взірець глава (уряду). Зрідка можуть бути використані архаїзми в науковому стилі, особливо в літературознавчих та історичних дослідженнях для наближення розповіді до описуваної епохи, для створення колориту доби: «Вдовольнивши всі претензії запорожців, Мазепа почав збирати відомості про наміри бусурманів, для чого віддав наказ по своїх полках, аби охочі польові козаки дбали про здобування татарських язиків» (Д. Яворницький); «Один із вічних образів світової літератури — це образ Каїна, що зажив не меншої популярності, ніж Дон-Жуан чи Фауст. Біблійна новела про братів Каїна й Авеля знайшла алегоричні тлумачення в «отців церкви» — Амвросія (близько 340—397 рр.), Августина Блаженного та Іоанна Злато- устого (між 344 і 354 — 407 рр.). Останній богослов ототожнював, наприклад, Авеля з Ісусом Христом, бо, будучи пастирем овець, він приносить у жертву Богові агнця і зазнає смерті від руки свого-брата» (С. Гальченко).

     Архаїзми  вживаються обмежено, в певних мовних стилях, зокрема в мові фольклору (найбільше в думах), в поезії, або з певними стилістичними настановами.

     Найбільш  поширений цей вид лексики  в художньо-белетристичному та публіцистичному стилях. Архаїзми належать, як правило, до піднесених, патетичних слів, їх інколи навіть важко вирізнити з-поміж інших урочистих компонентів лексичного складу. Це старослов'янські, давньоруські, староукраїнські елементи в сучасній українській мові. З цього приводу академік Л. Булаховський зауважував: «Емоція урочистості легко забезпечується добором синонімічних слів старослов'янського походження, навіть тих, у яких ми не змогли б з точки зору сучасної мови помітити ознаки архаїчності».

     §4. Стилістичні функції  застарілих слів в  публіцистичному  стилі. Особливості  сучасного вживання застарілої лексики.

     Актуалізація лексичних елементів відбувається завдяки поверненню з периферії до активного вжитку слів, що давно існували в мові й колись належали до її активного фонду, але з часом відійшли у пасив. Частина такої відновленої актуалізованої лексики зазнає семантичного переосмислення, значеннєвих модифікацій та перетворень.

     У сучасному вживанні застарілої лексики  поєднуються два різні процеси: 1) активізація її використання (при  цьому застаріле слово виступає в якості стилістичного засобу); 2) актуалізація значення слова (при  цьому слово перестає бути історизмом і використовується як нейтральна номінація). Початковий етап актуалізації слова зазвичай пов’язаний із яскравою стилістичною маркованістю мовного засобу, яка згодом поступово зникає. [Какорина 1996, с. 68]. Актуалізація застарілих мовних одиниць зумовлена відродженням у нових умовах реалій та понять минулого, напр.: «На борту викраденого піратами Сомалі українського судна «Фаїна» розгортається справжня драма» (УМ № 183, 01.10.2008), відтворенням мовного колориту минулих епох, напр.: «Тим більше що вказаний у листі нормативний акт зовсім не зобов’язує місцеву владу надавати саме те приміщення, в яке тицьне перстом законотворець» (УМ № 20, 31.01.2008); «Пікет відбувався у середу ввечері, коли Каспарова, арештованого за участь в Марші незгідних, мусили випустити з буцегарні» (УМ № 222, 30.11.2007), а також набуттям нових значень, стилістичного забарвлення (піднесено-урочистого або навпаки, жартівливо-іронічного звучання), напр.: «У тій частині своєї промови, що стосувалася висування на лідерство й підсумовувала «чолобитні» однопартійців, Віктор Ющенко сказав таке: «Я розумію, наскільки я зобов’язаний партії і наскільки маю бути відданий її платформі»» (УМ № 60, 03.04.2007).

     Традиційним для газетно-публіцистичного стилю  стало широке використання застарілої лексики в якості стилістичного засобу, простежується тенденція її активного використання для підвищення експресивної функції, підсилення виразності й емоційності, наприклад: «На прес-конференцію з’явилися сам режисер і одна з двох суперзірок, зайнятих у фільмі, Кейт Бланшет. Інша артистична величність – Джордж Клуні не приїхав» (УМ № 27, 13.02.2007); «Цікаво, що саме у ті дні тодішній Президент Леонід Кучма провів відповідну кадрову ротацію: звільнив із посади міністра оборони Євгена Марчука і повернув у це крісло перевіреного «вірнопідданого» генерала Кузьмука» (УМ № 100, 03.06.2006).

     Серед лексем, що походять з книжної застарілої лексики найбільш значними ресурсами  оцінності виділяються історизми, міфологічна та біблійна лексика. Потенційна оцінність їх зумовлюється багатьма чинниками – як загальними, що відносяться до всієї застарілої лексики, так і окремими, що диференціюються за розрядами цієї лексики. Наприклад, оцінність історизмів пояснюється самою природою їх як лексичної категорії. Позначаючи реалії побуту, господарства, культури і т.п. різних часів та народів, історизми з плином часу нарощують різноманітні емоційно-оцінні (конотативні) відтінки, пов’язані з переосмисленням понять, які номіновані застарілою лексикою [Солганик 1981, с. 96].

     У сучасних газетних текстах повернуті до активного вжитку застарілі слова та історизми «набувають нових контекстуальних значень: історизми використовуються не лише для відтворення реалій давно минулого, а й для оцінки явищ суспільного життя нинішньої доби, книжна лексика нейтралізується» [Коць 1997, с. 18].

     Потрапляючи в контекстуальне оточення стилістично  нейтральних слів, лексеми, що відносяться  до лексики історичного фонду, набувають експресивного характеру. В образному вживанні таких лексичних одиниць переважають метафори іронічного або негативно-оцінного звучання, наприклад: «Також із мінімальним рахунком збірна Північної Ірландії скинула з трону шведів» (УМ № 58, 30.03.2007); «У шахтарських селищах, десь у донбасівській глибинці, директор шахти по-старому буде цар, бог і батько рідний» (УМ № 60, 03.04.2007). Деякі слова набули переносного значення, зафіксованого у сучасних тлумачних словниках [СТСУМ 2006]: крамола – бунт, заколот (пряме значення), антидержавні погляди, висловлення (переносне значення): «Напередодні президентських перегонів 2004 року уряд, яким тоді командував кандидат у президенти Віктор Янукович, вирішив у стислі терміни змінити в областях керівництво комбінатів преси – аби свої люди перекрили кисень можливій появі крамоли» (УМ № 176, 27.09.2007); холоп – у Давній Русі – підневільна особа, за своїм становищем близька до раба, згодом – двірський слуга, кріпак (пряме значення); той, хто принижено схиляється, плазує перед ким-небудь, плазун, холуй (переносне значення): «Я навіть злякався, бо усвідомив, що одного ранку кияни прокинуться холопами клану Черновецького» (УМ № 232, 14.12.2007); глашатай – те саме, що оповісник (пряме значення), той, хто прилюдно проголошує що-небудь і бореться за його здійснення (переносне): «Невже комусь потрібно насилати спецназ на товстопузих глашатаїв коаліції?» (УМ № 67, 13.04.2007).

     Мовна практика сучасної української періодики  підтверджує широке використання застарілої лексики в переносному значенні, ця категорія актуалізованих лексичних одиниць слугує матеріалом для активного утворення нових яскравих метафоричних образів. Ефектним засобом вираження авторської емоції є вживання таких лексем в якості негативно-оцінних, іронічних метафор: «Перши ніж відправити на Батьківщину, місяців зо два в німецькому місті Ростоці їх перевіряли сталінські опричники» (УМ № 86, 17.05.2007); «За даними міліції, вчора до Києва прибуло 14 тисяч «рекрутів» із регіонів» (УМ № 67, 13.04.2007).

     Як  показують спостереження, деякі  застарілі лексичні одиниці, актуалізувавшись на сучасному етапі, вже закріпили  за собою переносні значення, які й зафіксовані у новітніх тлумачних словниках [СТСУМ 2006; НТСУМ 2006]. Близькими до аналізованої групи є лексичні одиниці, що в сучасних словниках не позначені ремаркою як застарілі або історичні, але походять з фонду історичної або міфологічної лексики, наприклад: реверанс – шанобливий уклін з присіданням (пряме значення); перебільшений вираз шанобливості, розшаркування (переносне значення): «Я вже звик до закидів стосовно «жлобської» назви, в якій начебто вчувається реверанс перед «старшим братом»» (УМ № 72, 20.04.2007); вакханалія – за часів античності- –свято на честь бога родючості і виноградарства Вакха, що супроводжувалось оргіями (пряме значення); оргія, розгульне бенкетування, невгамовне пияцтво (переносне значення): «Слід зупинити вакханалію зловживань у сфері, де беззастережно панує держава…» (УК № 39, 25.02.2006). Деякі лексеми (барон, принц, король, престол), що позначають явища, поняття і реалії, властиві сучасному державному ладу інших країн, але не є характерними для державного устрою України, використовуючись на сторінках української преси в переносному значенні надають експресії і виразності контекстам, наприклад: «У одних новоявлені земельні барони забрали землю, яка належала законно колгоспникам після розпаювання, в інших – крутії від бізнесу серед білого дня вкрали заощадження…» (УК № 95, 01.06.2007); «Лискучий, переконливий посткомуністичний «принц» Олександр Кваснєвський лишається одним із найулюбленіших українцями зарубіжних політиків» (УМ № 58, 30.03.2007); «Тепер він справжній король Донбасу. Якщо спитати будь-кого, хто стикається з бізнесом, то він знає прекрасно: на всі підприємства, на всі найзапитаніші галузі діяльності має вплив Рінат Ахметов» (УМ № 176, 27.09.2007); «Багато облич спадкоємиці узбецького «престолу»» – назва статті про доньку президента Узбекистану (УМ №238, 22.12.2007).

     Перегрупування  активного і пасивного шарів  лексики супроводжується різноманітними семантичними зрушеннями, перетвореннями та формуванням нових значень. Показовими є зміни, що сталися з давно відомими в українській мові лексемами, які через актуалізацію в газетному узусі зазнали модифікації семантичної структури. Наприклад, лексема бомонд відома як застаріла (пряме значення – «вишукане аристократичне товариство») і в мові друкованих мас-медіа новітнього часу більш вживана у переносному значенні, що вже фіксують деякі новітні тлумачні словники: «пересічні люди, які вважають себе належними дотовариства і тому зверхньо ставляться до інших» [СТСУМ 2006]. Але деякі сучасні контексти свідчать про подальший розвиток семантики: помічаємо зрушення, що відбуваються в структурі цього нового значення – відсутність семи «зверхнє ставлення до інших», а також підміна семи «пересічні люди» на сему «коло людей, що складають найвпливовішу частину суспільства, публічні особи, видатні, популярні люди з різних сфер діяльності»: «Сьогодні весь столичний бомонд, включаючи політиків і представників шоу-бізнесу, вальсуватиме на Віденському балу в Національній опері України аж до світанку» (УМ № 232, 14.12.2007). В аналізованому прикладі спостерігаємо переосмислення значення, заміну одних компонентів семантичної структури слова іншими, тобто модифікацію семантики, що призвела до появи нового значення вишуканого.

     Лексема патронат також зазнає змін у семантиці: зі значень, що зафіксовані словником, смислові зрушення відбуваються з першим, історичним – «форма покровительства у стародавньому Римі, що призводила до залежності незаможних або неповноправних громадян від багатих і впливових патронів» [СТСУМ 2006]. Слово патронат почало інтенсивно функціонувати в мові сучасних ЗМІ майже з тією ж, але більш конкретизованою семантикою «форма покровительства впливових людей, можновладців», втративши при цьому додаткову сему «що призводила до залежності незаможних громадян». Наприклад: «Національна експедиція «Україна – Гімал 2007», яка проходила під патронатом Кабінету Міністрів України, підтвердила необмежений потенціал наших спортсменів, їх професійність, високу моральну і фізичну підготовку, здатність досягати мети за найскладніших природних умов» (УК № 95, 01.06.2007). У даному випадку простежується розширення семантичного обсягу слова, що відбувається за рахунок вилучення уточнюючого компонента в його значенні.

     Інші  семантичні зрушення сталися з актуалізованою в новітній період лексичною одиницею світлиця. Зміни відбулися із відродженою у нових умовах самою реалією (об’єктом), і відповідно, сталося оновлення, розширення змістового обсягу лексеми, що її позначає. Традиційна семантика «чиста, світла, парадна кімната у будинку; покій, горниця, вітальня» [НТСУМ 2006] набула більш узагальненого значення, розширила змістовий обсяг – «спеціально обладнане в національному стилі найкраще приміщення в певних громадських закладах, освітніх установах для проведення урочистостей, суспільно-політичних заходів, виховання патріотизму, для відпочинку тощо». Слід зауважити, що за рахунок такого змістового оновлення названа лексема із загальнонародної лексики перейшла в розряд спеціальної, тобто термінологізувалася (такі приміщення спеціально облаштовують у навчальних закладах, військових частинах, музеях, на виставках, з патріотично-виховною та просвітницькою метою). Наприклад: «А значить, учасники Варшавського ярмарку з 31 країни світу і поляки попробують української горілки, побачать танці ансамблю Вірського, подивляться на українську світлицю(!) – так буде оформлений експозиційний зал України, ну і послухають вузький прошарок україномовної інтелігенції» (УМ № 86, 17.05.2007). Отже, у сфері газетно-публіцистичного мовлення спостерігається активна міграція слів всередині лексичної системи від периферії до центру, результатом якої є процес актуалізації застарілих лексичних засобів. Частина такої лексики зазнає семантико-стилістичного переосмислення, значеннєвих модифікацій та перетворень, найбільш поширені з яких – розширення обсягу значення, звуження обсягу та смислові трансформації в семантичній структурі. Застаріла лексика, актуалізована у мові сучасних друкованих мас-медіа, активно використовується в якості стилістичних засобів, що здатні викликати й виражати різного роду емоції, оцінки та забезпечують експресивність і образність висловлювання.