Темперамент і його значення в професійній діяльності працівника

      Холеричний темперамент має ту гідність, що дозволяє зосередити значні зусилля в короткий проміжок часу. Зате при тривалій роботі людині з таким темпераментом не завжди вистачає витримки. Флегматики, навпаки, не в змозі швидко зібратися і сконцентрувати зусилля, але замість цього володіють цінною здатністю довго і наполегливо працювати, добиваючись поставленої мети. Тип темпераменту людини необхідно враховувати там, де робота пред'являє особливі вимоги до вказаних динамічних особливостей діяльності.

      Темперамент- цей зовнішній прояв типу вищої нервової діяльності людини, і тому в результаті виховання, самовиховання цей зовнішній прояв може спотворюватися, змінюватися, відбувається "маскування" дійсного темпераменту. Тому і рідко зустрічаються "чисті" типи темпераменту, але, проте, переважання тієї або іншої тенденції завжди виявляється в поведінці людини.

      Продуктивність роботи людини тісно пов'язана з особливостями його темпераменту. Так, особлива рухливість сангвініка може принести додатковий ефект, якщо робота вимагає від нього частого переходу від одного роду занять до іншого, оперативності в ухваленні рішень, а одноманітність, регламентована діяльності, навпаки, приводить його до швидкого стомлення. Флегматики і меланхоліки, навпаки, в умовах строгої регламентації і монотонної праці виявляють велику продуктивність і опірність стомленню, чим холерики і сангвініки [8].

      В.С. Мерлін розглядає темперамент як особливий "психодинамічний" рівень в структурі інтегральної індивідуальності. Під темпераментом він розуміє "енергетичну" характеристику психічних властивостей. Як основні психологічні характеристики темпераменту виступають: емоційна збудливість і емоційна стабільність, збудливість уваги, сила емоцій, тривожність, реактивність мимовільних рухів (імпульсна), активність вольової, цілеспрямованої діяльності, пластичність-ригідність, резистентність і суб'ектівізація. В.М. Русалов розвиває концепцію загальних властивостей нервової системи як основних детермінант індивідуально-психологічних відмінностей. Під його керівництвом були сформульовані наступні критерії темпераменту:

      Темперамент не залежить від змісту, мотиву діяльності і мети поведінки (стильового аспекту поведінки), і відображає їх формальний аспект.

      Темперамент характеризує типову для індивіда міру енергетичної напруги при взаємодії із зовнішнім і внутрішнім світом (наочним світом, іншими людьми, собою) і має еволюційне значення

      Темперамент універсальний і виявляється у всіх сферах життєдіяльності.

      Темперамент виявляється вже в дитинстві (у ембріона на 3 тижні внутріутробного розвитку) і успадковується частіше по материнській лінії.

      Темперамент стійкий протягом тривалого періоду життя (25% генетична детермінанта і 75% батьківське виховання, середовище спілкування).

      Темперамент високо корелює із загальними властивостями нервової системи і властивостями інших біологічних підсистем (гуморальної, тілесної і ін.)[5].

      Темперамент, безумовно, впливає на формування індивідуального стилю трудової діяльності, але, слід помітити, що індивідуальний стиль діяльності не зводиться до темпераменту, він визначається і іншими причинами.

      Необхідно враховувати те, що ми, спостерігаючи за людиною, сприймаємо як ознаки його темпераменту (різноманітні рухи, реакції, форми поведінки), часто є віддзеркаленням не стільки темпераменту, скільки індивідуального стилю діяльності, особливості якого можуть співпадати і розходитися з темпераментом 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.4. Впив темпераменту на процес професійної діяльності    

          Будь-яка діяльність передбачає  певні вимоги до психічних  якостей людини. Одні професії вимагають від виконавця неабиякої уважності, інші – швидкої реакції на зміну обставин або гнучкого мислення тощо. Ці вимоги не можна змінити за бажанням, вони об’єктивно зумовлені змістом самої діяльності.

          Визначаючи динаміку діяльності, темперамент може по-різному впливати на її продуктивність. У масових професіях ( будівельник, електрик, токар, інженер та ін.) одні властивості темпераменту, необхідні для успішної роботи, але слабо виражені у конкретного працівника, можуть бути компенсовані за рахунок інших властивостей і зумовлених ними прийомів роботи.

          В умовах певної професійної  діяльності від типу темпераменту  залежить стратегія підготовки  людини до роботи і динамічний  аспект її виконання, але аж  ніяк не успішність досягнення  кінцевого результату. Дослідженнями було встановлено, що продуктивність праці електриків безпосередньо не зумовлена такими властивостями, як рухливість чи інертність. Так само мало впливають на результати роботи водіїв автобусів сильний чи слабкий тип нервової системи. Отже, в масових професіях властивості темпераменту, впливаючи на діяльність, не визначають її продуктивності, оскільки одні властивості можуть бути компенсовані іншими.

          Існують спеціальності, якими  не можна успішно оволодіти  лише завдяки компенсації одних властивостей іншими. Так, у професіях космонавта, льотчика-випробувача, диспетчера аеропорту, оператора швидкоплинних технологічних процесів, чия діяльність відбувається в екстремальних умовах, пов’язаних із небезпекою, великою відповідальністю, вимоги до психіки дуже великі. У них висока тривожність, ригідність, низький темп діяльності не можуть бути компенсовані іншими властивостями. Тому в цих випадках властивості темпераменту визначають професійну придатність.

          Щоб установити, чи відповідають властивості темпераменту вимогам професії, здійснюють професійний відбір. Це спеціальна процедура визначення професійної придатності, яку проводять на підставі психологічної діагностики властивостей темпераменту.

          Найпоширенішим способом пристосування темпераменту до вимог діяльності є формування її індивідуального стилю. Однакового результату діяльності можна досягти різним способом.

            ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ  – індивідуальна система прийомів  і способів дій, характерна  для конкретної людини і доцільна для досягнення успішного результату.

         Індивідуальний стиль діяльності не з’являється стихійно, а поступово виробляється протягом усього життя. Тобто людина вибирає й удосконалює такі прийоми і способи виконання дій, які найбільше відповідають її темпераменту. Важливою умовою формування індивідуального стилю діяльності є зацікавлене, свідоме і творче ставлення до своєї роботи. Тому найяскравіше він виявляється у творчих людей, майстрів своєї справи.

         Оволодіння властивостями власного темпераменту і їх компенсація, формування індивідуального стилю діяльності розпочинається ще в дитячі роки , відбувається під впливом навчання і виховання і завершується в умовах трудової діяльності людини 
 
 
 
 
 
 

Висновки

     Роль  темпераменту в праці  і навчанні полягає в тому, що від нього залежить вплив на діяльність різних психічних станів, що викликаються неприємною обстановкою, емоціогеннимиі чинниками, педагогічними діями. Від темпераменту залежить вплив різних чинників, що визначають рівень нервово-психічної напруги (наприклад, оцінка діяльності, очікування контролю діяльності, прискорення темпу роботи, дисциплінарні дії і т.п.)

      Найбільш універсальний шлях пристосування темпераменту до  вимог діяльності - формування її індивідуального стилю. Під індивідуальним стилем розуміють таку індивідуальну систему прийомів і способів дії, яка характерна для даної людини і забезпечує досягнення успішних результатів діяльності [8].

      У другій частині нашої роботи ми довели, що люди з різним типом темпераменту різною мірою володіють тими або іншими якостями, а значить, по-різному вибудовуватимуть індивідуальний стиль трудової діяльності. 

      Якщо людина вибрала професію, яка відповідає його здібностям, інтелектуальному рівню, особовим особливостям і інтересам, якщо дана робота подобається йому, то у нього підвищуються шанси на успіх в роботі. У разі, коли людина вимушена виконувати роботу, яка йому не цікава і неприємна, то це вірний шлях до стомлюваності, незадоволеності, до поступового погіршення здоров'я і психічного самопочуття.

      Тому враховувати свої схильності і інтереси, свої особові і типологічні переваги - це додатковий могутній чинник досягнення успіху в роботі.

     Література

1. Айзенк Г. Проверьте свои способности. М.,1972
2. Белоус Б.Б. Темперамент и деятельность. – Пятигорск, 1990.
3. Голубева Е.А., Рождественская В.И. О психологических проявлениях свойств нервной системы // Вопросы психологии. – 1976. - №5.
4. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. – М., 1970.
5. Ильин Е.П. Стиль деятельности, новые подходы и аспекты.// Вопросы психологии. 1988.  №6.
6. Климов Е.А.  Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. Казань, 1969.
7. Климов Е.А. Как выбирать профессию? М.,1990
8. Конопкин О.А., Прыгин Г.С.  Связь учебной успеваемости студентов с индивидуально-типологическими особенностями их саморегуляции // Вопросы психологии. 1984. №3.
9. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М., 1984.
10. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. М., 1986.
11. Мерлин В.С. Очерк теории темперамента. – М., 1969.
12. Немов Р.С. Психология. – М: Гуман. изд. Центр ВЛАДОС, 1999
13. Общая психология: Учебное пособие для студентов институтов / В.В. Богославский, А.А. Степанов, Л.Д. Виноградова и др.-М.: Просвещение, 1981. – 383с.
14. Павлов И.П. Мозг и психика:  Избранные психологические труды. – Москва – Воронеж, 1996.
15. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение., М.,1997
16. Русалов В.М. Биологические свойства индивидуально-психологических различий. – М., 1979.
1. Симонов П.В., Ершов П.М. Темперамент, характер, личность. – М., 1984.
2. Столяренко Л.Д.: Основы психологии. 4-е изд., - Ростов н/Д: Феникс, 2001: - 672с.
3. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. – М., 1982
4. Толочек В.А.  Индивидуальный стиль деятельности – устойчивость и изменчивость // Вопросы психологии. 1987. №4.
5. Смирнова Е.Е. На пути к выбору профессии (материалы для специалиста образовательного     учреждения), СПб.,2003
6. Теплов Б.М. Избранные труды: В 2 томах. – М., 1985.
7. Трошихін В.О., Віленський Ю.Г. Темперамент…Що це? – К., 1966.
8. Шевандрин  Н.И. “Психодиагностика. Коррекция и развитие личности.” М.:1988-512с.; ил.
9. Шеховцева Л.Ф. Психологическое обеспечение школе выбора профессии. СПб.,2000
10. Щукин М.Р. О структуре индивидуального стиля трудовой деятельности // Вопросы психологии. 1984. №6.