Страхи у дітей молодшого шкільного віку

1.Новизна. В першому  класі навчання - щось нове, а значить  цікаве. З часом до навчання  звикають, воно починає набридати. 

2. Темперамент дитини, її  характер. Так наприклад є діти  котрі можуть цілий день просидіти  за однією справою, у таких  дітей майже завжди є улюблена  справа, захоплення (колекціонування,  вишивання, малювання) яким вони  будуть займатись і коли виростуть.  У таких дітей швидкість набридання  дуже низька, тому бажання вчитись  буде змінюватись непомітно. Інші  ж діти не можуть довго всидіти  на місці, у них не має  постійного захоплення. Вони можуть займатись малювання, а через кілька тижнів, місяців кинути його й почати займатись вишиванням, можуть кинути майже закінчену справу тільки тому, що вона їм більше не цікава - набридла. Такі діти в основному легко засвоюють новий матеріал, але при поглибленні тема починає набридати. У таких дітей швидкість набридання дуже висока,

3.Батьки та вчителі.  Якщо батьки та вчителі зможуть  кожен раз поновному зацікавлювати  учнів з високою швидкістю  набридання, то продуктивність їх  праці буде надзвичайно високою.

4. Колектив. На навчання  впливає також колектив, тобто  учні класу. Стосовно цього  пункту не має виражених закономірностей,  все знову ж таки залежить  від особливостей характеру дитини  та від страхів. Так ,наприклад,  один учень краще навчається, коли з класом у нього гарні  стосунки, а інший навпаки - коли  стосунки з класом гарні - оцінки  погані, коли стосунки погані - підвищуються  оцінки. Чому саме відбуваються  такі стосунки я спробую пояснити  в наступному пункті.

5. Страхи. В цьому пункті  я склала схему появи декількох  страхів, які утворились в звязку  з початком шкільного життя. 

      З початком шкільного життя батьки починають розмовляти з дітьми на теми «Як важливо гарно вчитись», «Навіщо вчитись», головною суттю цих розмов є тема «Без освіти ти ніхто». І через невпевненість у собі, зявляється страх бути недостойним своїх батьків та страх бути невдахою. Крім того впливає також поява нових контактів, та через ту ж саму невпевненість у собі дитина боїться зіпсувати відносини з однокласниками, що також сприяє появі страху бути невдахою. Через принцип виховання котрій передається століттями «Ти хороший учень якщо в тебе хороші оцінки» та через драматичне ставлення батьків до поганих оцінок, зявляється страх отримати двійку. А через нашу систему освіти «Чим більше помилок тим менша оцінка» - страх робити помилки. Потім уже малюк на несвідомому рівні робить висновки: «Помиляється той хто відповідає», тому зявляється новий страх - відповідати, виходити до дошки, а потім і страх йти до школи.

1.3. Властивості страхів у дітей молодшого шкільного віку

       В психолого-педагогічній літературі описані різноманітні способи корекції страхів у дітей молодшого шкільного віку. В цілому, всі пропонуючи способи умовно поділені на три групи:

1. гра зі страхом;

2. малювання страху;

3. вербалізація страху (казки,  розповіді, страшні історії).

       На основі цих даних можна створити комплекс методик, котрий буде в себе включати:

Методики основані на ігровій  діяльності: «Гра з темрявою», «Купа мала», «Прогулянки в сліпу», «Відгадай кого я боюсь» (по першій та останній букві).

       Методики, основані на використанні ізотерапії: «Поквитатись зі страхом», «Мені не страшно».

       Методики, основані на використанні казкотерапіїх: «Казка про страх».

       Корекційна робота може проводитись як з підгрупами дітей так і індивідуально. Спочатку ми пропонуємо використовувати методики, основані на використанні ігрового методу. Основна задача цього методу: навчить дитину відчувати позитивні емоції, що добре впливає на її психіку. Різновид ігрової діяльності, котра підвищує загальний рівень переживань дитини, допомагає їй встановити довірливі відносини з дорослими та однолітками. Для гри «В страх» підбирається сюжет предмети, символізуючи те чого дитина боїться (собака, вовк, вампіри, Баба - Яга), розігруючи сюжет з цими предметами. Діти квитаються зі своїм страхом [16; c. 123].

 Ми підібрали наступні ігрові методики: «Гра з темрявою», «Купа мала», «Прогулянки в сліпу»

       В «Грі з темрявою» дитина жестами показує чого вона боїться, а інші відгадують страх. У дітей можуть зявитись труднощі зобразити, наприклад, страх темряви та самотності. Тому зявляються труднощі з відгадуванням. Але це не знижує колекційної сили цієї методики. [13; c. 278].

       В грі «Купа мала» беруть участь 3 - 5 дітей. Один стоїть на четвереньках. Наступний розбігається й намагається його перепригнути. Якщо застряє на спині, тоді там і залишається. Наступний теж розбігається й пригає на створену і т.д. Гра знімає страх ударів, робкість у дітей, допомагає укріпити опору та розширити свободу руху. [15; c. 305].

       В грі «Чого я боюсь?» діти називають першу й останню букву заданого слова, те, чого вони бояться. Інші діти відгадують.

       В грі «Прогулянка в сліпу» одна дитина закриває очі, а інша слугує провідником. Перегородами, слугують стільці, розставлені по кімнаті, класу. [9; c. 22].

       Корекційна робота проводиться не зі страхом, а з особистим відношенням дитини до причин страху.

       Використання даних методик допомагає дітям встановити довірливі відносини з однолітками, побороти відчуття самотності, покину тості, тривоги.

       Потім ми рекомендуємо використати методики, основані на ізотерапії з метою зняти у дітей відчуття постійної загрози, від оточуючого світу; переборення тривоги, страху за допомогою малювання страху. Зображення страхів вимагає вольових зусиль та знімає тривожне очікування їх реалізації.

       Також ми пропонуємо методики, основані на казкотерапії з метою пониження рівня страху у дітей. [Захаров А.И. c. 115].

       Як відомо «страшилки» різноманітного змісту - один з видів дитячого фольклору. Коли дитина вигадуй й розповідає «Страшилку», вона самостійно контролює емоції переборення своїх страхів.

      Можна використати методику «Вгадай закінчення казки». Дітям пропонується закінчити казку по запропонованому початку: «Жили-були хлопчик та дівчинка, котрі всього боялись. Одного разу потрапили вони в страшний ліс. І на їхній дорозі…»

        В кінці роботи діти починають розуміти, що казкові персонажі уявні і їх можна зробити такими, якими хочеш сам, тобто добрими смішними, веселими.

        Таким чином, підібраний нами комплекс методик допомагає зниженню кількості страхів у дітей молодшого шкільного віку, зняття відчуття постійної загрози з оточуючого світу. Ось деякі поради щодо профілактики виникнення страхів у дітей.

 

1.4. Технологія профілактики  та корекції дитячих страхів

 

 Ось деякі поради  щодо профілактики виникнення  страхів у дітей.

      Для батьків:

1. Кожного дня треба виділяти  час на спілкування із сином  чи донькою віч-на-віч, дати  їм змогу поділитися з вами  своїми секретами, тривогами, попросити поради, допомоги.

2. У ставленні до дитини слід  орієнтуватися на її позитивні  якості. А вони є в кожної  дитини, тільки в когось можуть  бути приховані від не досить  уважних очей дорослого. Тож  відшукуйте їх у свого малюка  і плекайте, якомога частіше хваліть,  підбадьорюйте, схвально сприймайте  те, що він робить.

3. Повідомляючи дитину про певну  вимогу чи заборону, слід робити  це у дружній формі, м'яко,  без примусу або тиску.

4. Не можна вдаватися до примусу  і під час годування дитини. Не слід нав'язувати їй того, чого вона не хоче їсти.

5. Фізичні покарання не мають  бути нормою і плануватись  заздалегідь як метод виховання.  Але якщо поведінка дитини  призвела до емоційного зриву  дорослого, абсолютно щирого, без  розрахунку на "педагогічний ефект", це може мати навіть позитивний  результат, адже дитина побачить  батька чи матір, не захищених  педагогічною бронею, а отже, як  рівних собі й більш близьких.

6. Страхи перед засинанням часто  свідчать про те, що сфера несвідомого  в дитини тяжіє до тіснішого  контакту з матір'ю. Тож не  варто намагатися за будь-яку  ціну привчати маленьких дітей  засинати наодинці. Якщо дитина  прагне відчувати поруч із  собою дорослого, її бажання  треба задовольнити.

7. Позитивний приклад батьків,  що володіють своїми емоціями, передумова успішного подолання  дитиною своїх страхів. Тож  поділіться з нею спогадами  про власні дитячі страхи, розкажіть,  як ви з ними боролися й  перемогли. Слід також якомога  частіше пояснювати, що в житті  немає нічого страшного, що  мама й тато сильні, а в разі  небезпеки завжди захистять.

8. Навчаючи дитину писати, краще  використовувати простий олівець  з гумкою на кінці, щоб вона  будь-якої миті могла витерти  те. що вийшло невдало (усувається  страх неуспіху).

9. Намагайтеся розширювати коло  людей, до яких дитина не  байдужа, за яких щиро переживає:  в такий спосіб вона зможе  переключитися зі співчуття до  себе на співчуття до інших,  що зменшить її страхи,

10. Не варто дозволяти дитині  переглядати фільми жахів, оскільки, на відміну від дорослих, малята  ще не вміють чітко розрізняти  вигадку й реальність, а в особливо  напружені моменти забувають,  що все показане на екрані  насправді не існує. Але якщо  ви помітили, що сцени жорстокості  викликають у дитини особливий  Інтерес, варто замислитися над  цим і навіть звернутися до  психолога: такі симптоми можуть  свідчити про наявність у дитини  садистських нахилів, які треба  усунути на ранньому етапі  розвитку!

11. Реакцію страху можна іноді  передбачити і запобігти їй. Так,  скажімо, перед відвіданням зоопарку  радимо розповісти дитині, що  не всі звірі там хороші  та добрі, є також дикі та  страшні. Тоді раптова агресивна  реакція хижака не викличе  в неї переляку.

Слід зауважити, що частіше бояться  діти, яким бракує позитивного спілкування  з батьками: їм мало читають, не граються з ними, їх рідко голублять, а натомість  часто вдаються до повчань та погроз, надто раціонально підходять  до емоційного життя дитини.

Найменше страхів помічено в  дітей, які ростуть у родинах, де батьки самі менше бувають стурбовані, тривожні, не оточують малюка надмірною  опікою. В таких родинах панує  оптимістичний бадьорий настрій.

     Для вихователів:

1. Уже на початку навчального  року встановіть тісний контакт  з батьками своїх вихованців, запишіть їхні побажання. Зафіксуйте  і власні уявлення щодо проблем  кожного конкретного малюка.

2. Коли в групу приходять новачки,  дайте можливість іншим вихованцям  самостійно пояснити новоприбулим  правила поведінки в дошкільному  закладі. (Профілактика страху бути  неприйнятим у колектив). Доручіть  комусь із активних дітей розпитати  новачка, ближче познайомитися  з ним, а потім вже познайомте  з ним усіх інших дітей.

3. Ознайомлюючи дітей з правилами  поведінки в групі, проведіть  гру-заняття, де можна використати  ці правила. В такий спосіб  кожна дитина зможе чітко уявити, що від неї вимагається (профілактика  страху зробити щось не так  бути покараним).

4. Стежте, щоб встановлені правила  не призводили до емоційного  чи фізичного приниження когось  із дітей його однолітками. (Профілактика  страху бути неприйнятим у  колектив).

5. Придумайте для окремих дітей  умовний "секретний сигнал", який нагадував би їм про  те, що еони зробили щось не  так і треба негайно підкоритися  правилу. (Профілактика та корекція  страху неуспіху, страху бути  висміяним).

6. Використовуйте умовні знаки  з кольорового паперу, щоб сигналізувати  не словом, а знаком про необхідність  зміни поведінки дітей у групі  на певний період, наприклад: "говорити  не можна — червоний прямокутник;  говорити дозволяється — синій  прямокутник; можна вільно гратися  будь-якими іграшками — зелений  прямокутник тощо. (Профілактика  страху словесного покарання).

7. На заняттях використовуйте  прийом гуманної особистістно  орієнтованої педагогіки співробітництва  — "відповідь на вушко". (Профілактика  страху неуспіху, неправильної відповіді).

8. Заохочуйте прагнення дітей  використовувати вже набуті знання  для самостійного розв'язання  незнайомих завдань, даючи умовний  сигнал: "час ризикувати — кружок, поділений навпіл: одна половина червоного кольору, а друга — чорного. (Профілактика страху неуспіху, неправильної відповіді).

9. Обговорюйте разом з дітьми  різноманітні способи виходу  із ситуацій, які сталися чи  могли б статися у житті  групи. Допоможіть дітям оцінити,  якою мірою конструктивний вибір  кожного з них.

10. Надайте дітям можливість  визначити їхні страхи. Обговоріть  з ними різноманітні випадки,  які продемонстрували б: те, чого  вони бояться, насправді зовсім  не страшне.

11. Створюйте умови, що сприяють  встановленню та розвитку дружніх,  приязних стосунків між дітьми. (Профілактика страху самотності, страху конфлікту). Проведіть гру  "Ланцюжок компліментів" педагог  говорить комплімент одному з  учасників гри, той дякує і  говорить комплімент наступному  гравцю. В такий спосіб кожна  дитина зможе потренуватися в  умінні знаходити в людях, які  її оточують, гарні риси і щиро  їм про це говорити.