Страхи у дітей молодшого шкільного віку

 

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………...3

Розділ I. Теоретичний аналіз страхів дітей молодшого шкільного віку

1. Характеристика страхів дітей молодшого шкільного віку в

психолого-педагогічній літературі……………………………………………7

1.2. Класифікація страхів дітей молодшого шкільного віку у

психологічній літературі……………………………………………………….9

1.3. Властивості страхів у дітей молодшого шкільного віку……………….11

1.4. Технологія профілактики та  корекції дитячих страхів…………………13

 

Розділ II. Дослідження страхів дітей молодшого шкільного віку

2.1. Методики дослідження страхів у дітей молодшого шкільного віку…..18

2.2.Дослідження та аналіз результатів………………………………………..22

Висновок………………………………………………………………………...26

Список використаної літератури……………………………………………...27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

        Психологічне здоров'я дітей залежить від соціально-економічних, екологічних, культурних, психологічних та багатьох інших факторів.

       На думку  авторів (Л.І. Божович, А.А. Бодалев,  В.С. Мухіна, Т.А. Рєпіна та інших)  дитина як найбільш чутлива  частина соціуму піддається різноманітним негативним впливом. В останні роки, як свідчать спеціальні експерименти, найбільш розповсюдженими явищами є тривожність та страхи у дітей (І.В. Дубовина, О.І. Гарбузов, О.І. Захаров, Е.Б. Ковалева та інші).

       Страх  є найбільш небезпечною емоцією.  Широкі області вивчення, присвячені страху, створюють важливу основу для подальшого розуміння цієї важливої емоції. Нажаль, літератури по даній темі розроблено небагато. Хоча проблема страхів у дітей молодшого шкільного віку дуже актуальна в наш час. Проблема страхів також мало використовується в шкільних та дошкільних установах. Хоча ще в дитячому садку, діти повинні пройти всі тести тривожності, щоб побороти барєр страху в своїй свідомості.

      О.І. Захаров вперше в радянській та світовій практиці розглянув причини появи та розвитку денних та нічних страхів. Привів статистичні дані, які вказували вплив різних факторів.

       Актуальність вивчення проблеми визначається ще й тим, що з віком у дітей змінюються мотиви поведінки, відношення до навколишнього світу, дорослим, одноліткам. І від того, чи зможуть батьки та педагоги вловити ці перетворення, зрозуміти зміни, які відбуваються з дитиною, та в звязку з цим змінити і своє відношення, буде залежить той позитивний емоціональний контакт, котрий являється основою нервового та психічного здоровя дитини.

       На жаль, в більшості випадків страхи виникають з вини самих батьків, необхідно проблемами, душевною байдужістю, або, навпаки, через мірною опікою, або ж просто батьківською неуважністю.

Виходячи з цього, ми обрали тему курсового дослідження «Страхи у дітей молодшого шкільного віку» .

Об’єкт дослідження: психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження: страхи у дітей.молодшого шкільного віку.

Мета нашої курсової роботи: вивчення психологічних особливостей появи страхів у дітей молодшого шкільного віку.

Гіпотеза дослідження:

• Страх - це емоція, про яку багато людей плутають з жахом.
• Страх, як ефективне відображення в свідомості людини конкретної загрози для його життя та благополуччя.

Завдання дослідження: 1.Вивчити, та аналізувати теоретичний матеріал з проблеми виникнення страхів у дітей молодшого шкільного віку.

2.Виявити аспекти прояву страху.

3.Підібрати методики для вивчення дитячих страхів.

Методи вивчення:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури.

2. Експеримент

3. Обробка результатів

База і контінтегнт  дослідження: є два класа  досліджуваних 2-ий і 3-ий, віком від 8 до 10 років. Мартоніської загально-освітньої школи I-III ступенів Новомиргородського р-н Кіровоградської обл.

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СТРАХІВ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

1.  Характеристика страхів дітей молодшого шкільного віку в

психолого-педагогічній літературі

 

        Поняття  страху розроблялося багатьма  вченими та має різні визначення. Артур Ребер в великому тлумачному  психологічному словнику трактує  страх як «емоційний стан, виникаюче в наявності або попередженні небезпеки, або шкідливого стимулу. Страх, взагалі характеризується внутрішнім, суб'єктивним переживанням дуже великого збудження, бажання бігти або нападати з рядом приємних реакцій» [1; с.71].

       З. Фрейд  пояснює «страх – це стан ефекта - об'єднання деяких почуттів ряду задоволення - незадоволення з відповідно інерваціями розрядки напруженняі їх сприймання, можливо и відображення певного значення подій.» [8; с.218].

       Р.Ф. Овчарова розглядає страх, як ефективне (емоціональне загострене), відображення в свідомості людини конкретної загрози для його життя та благополуччя. [13; c.165].

        Відомий фізіолог І.П. Павлов трактує страх як «вияв особистого рефлекса, пасивно-обороннох ревкції с легким заторможенням кори великих півкуль. Страх заснований на інстинкті самозбереження, має захисний рефлекс і супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності» [12; c.570].

Ю.О. Неймер, О.В. Петровский, М.Г. Ярошевский розглядали страх як «емоційний стан, виникаюче в ситуації  погрози біологічному або соціальному існуванню індивіда та направлення на джерело дій і уявної небезпеки.» [10; c.102].

     Таким чином, проаналізував різні трактовки поняття страху, я зупинила свій вибір на визначенні І.П. Павлова, так як це визначення найбільш повне, точне і сучасне. Тому в своїй роботі я спираюсь на це визначення.

      Страх - це емоція, про яку багато людей плутають з жахом. Можливо тому, що емоція страху сама по собі викликає жах, ми переживаємо її достатньо рідко. І все ж страх - реальна частина нашого життя. Людина може переживати страх в різних ситуаціях, але всі ці ситуації мають одну загальну рису. Вони відчуваються, сприймаються людиною як в ситуації, в котрих під загрозу ставиться його спокій та безпека. Інтенсивне переживання страху запамятовується на довго. Страх складається з певних та специфічних фізіологічних змін, експресивної поведінки та специфічного хвилювання, виникаючого через очікування загрози або небезпеки. У маленьких дітей, так само як і у тварин, відчуття загрози чи небезпеки повязано з фізичним дискомфортом, з неблагополуччям фізичного «Я». Страх, котрим вони реагують як на загрозу, це боязнь фізичного пошкодження. Субєктивне переживання страху жахливо, і що дивно - воно може призвести до параліча, тим самим, привести людину в абсолютно безпомічній стан, або, навпаки, може змусити людину кинутись бігти, подалі від небезпеки. [14; c. 245].

Відомий фізіолог І.П. Павлов вважає страх проявом природного рефлексу, пасивно-захисною реакцією з  легким гальмування кори великих  півкуль. Страх оснований на інстинкту  самозбереження. Має захисній рефлекс  та супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, проявляється на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального  тиску, виділенням травного соку. [11; c. 564].

        Страх виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу. Існують дві загрози, які мають універсальний і одночасно фатальний в результаті характер. Це смерть, та крах життєвих цінностей, протидіючих таким поняттям як життя, здоровя, самоствердження, особисте та соціальне благополуччя. Але крім крайніх виражень страху завжди розуміється переживання якої-небудь реальної чи вигаданої загрози. [3; c. 139].

        Як саме утворюються страхи у дітей? Розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду та між особових відносин, коли деякі байдужі для дитини подразники поступово набувають загрозливого характеру. Часто в таких випадках говорять про появу травмуючого досвіду (переляк, біль, конфлікт, захворювання та інші). Але найбільш розповсюджені уявні дитячі страхи. Їхнє джерело - дорослі, які оточують дитину (батьки, бабусі, вчителі), котрі несвідомо передають дитині страхи, тим що занадто наполегливо вказують на наявність небезпеки. З таких слів як: «Не йди туди - впадеш», «Не гладь - вкусить» та інших схожих попереджень діти сприймають лише другу частину. Малій дитині поки що не все зрозуміло, чому саме дорослі попереджують її, але дитина вже розпізнає сигнал тривоги, і тому у неї виникає реакція страху. В такий спосіб дорослі домагаються від дітей слухняності, але страх закріпився й буде розповсюджуватись.

      Також утворенню страхів сприяють нечіткі відповіді дорослих на запитання дітей, та безмежна уява малюків. Маленькі діти задають дорослим найрізноманітніші питання, і на деякі з цих питань дорослі не можуть відповісти. Коли дорослі щось не дозволяють дитині, від дитини в свою чергу можна почути закономірне питання «Чому?», на що дорослі часто відповідають: «Тому що» замість того щоб пояснити. Не почувши відповіді на своє запитання малюк намагається відповісти на нього сам, і його безмежна, яскрава уява може намалювати будь-що і найчастіше малює вона не найприємніші речі, в результаті утворюються нові страхи.

       Дуже часто зустрічається термін «тривога». На думку Захарова в страху та тривозі є загальна риса в вигляді відчуття схвильованості та неспокій. Тривога - це передчуття небезпеки, стан неспокою. Частіш за все тривога зявляється в очікуванні якоїсь події, результати котрої непередбачувані та можуть мати неприємні наслідки. Тривога виникає у відповідальних людей з розвинутим відчуттям гідності, обовязку. Також тривога може виступати як відчуття відповідальності за життя своє та близьких. Страх можна розглядати, як прояв тревоги в конкретній формі.

 

2. .Класифікація страхів дітей молодшого шкільного віку у психологічній літературі

 

       В психології та педагогіці існують різні класифікації страхів. Так наприклад Овчарова Р.В. виділяє наступні види страхів [13; c.312].

       Вікові страхи - у емоціонально чуттєвих дітей як відображення їх психічного та особистого розвитку. Виникають вони під дією наступних фактів: наявність страхів у батьків, тривожність відносин з дитиною, зайве застереження її від небезпек та ізоляція від спілкування з однолітками. Велика кількість заборон батьків чи повна дозволена свобода дій, а також багато чисельні нереалізовані погрози всіх дорослих в родині. Конфліктні відносини, сварки між батьками, психічні травми, психологічне зараження страхами в під час спілкування з однолітками та дорослими.

       Невротичні страхи -характеризуються великою емоціональною інтенсивністю та напругою, поганим впливом на формування характеру та особистості, униканні обєкту страху. Невротичні страхи можуть бути результатом довгих та нерозвязаних переживань. Найчастіше таким страхам піддаються чуттєві діти з емоціональними ускладненнями в відносинах з батьками. Такі діти не можуть спиратись на дорослих як на джерело безпеки, авторитета та любові. [2; c. 457].

      Найбільш повною можна вважати класифікацію страхів О. Захарова [5; c. 247].

За характером - природні, соціальні, ситуаційні, особові.

За ступеню реальності - реальні та вигадані.

За ступеню інтенсивності - гострі та хронічні.

       Хоча страх - це інтенсивно виражена емоція, слід розрізняти його звичайний, природній або віковий характер. Звичайно страх короткочасний, зворотній, зникає з віком, не чіпає глибокі цінності людини, суттєво не впливає на характер, поведінку та взаємовідносини з оточуючими людьми.Деякі форми страху мають захисне значення, так як дозволяють уникнути обєкту страху. [7; c. 123].

       Ситуативний страх - зявляється в незвичайній, дуже небезпечній або шоковій дорослого та дитину ситуації, наприклад, при нападі собаки. Часто він зявляється в результаті психічного зараження панікою в групі людей, тривожних передчуттів зі сторони членів родини, конфліктів та життєвих провалів.

      Особовий страх-залежить від характеру людини, наприклад, від підвищеної емоціональності, здатен проявлятися в новій обстановці або при контактах з незнайомими людьми.

       Ситуаційний та особовий страх часто змішуються та доповнюють один одного.

        Страх реальний та вигаданий, гострий та хронічний. Реальний та гострий страхи залежать від ситуацій, а вигаданий та хронічний - від особливостей особистості.

        У дітей молодшого шкільного віку, так само як і в дітей дошкільного віку розвивається абстрактне мислення, здатність до спілкування, діти молодшого шкільного віку також шукають відповіді на питання: «Навіщо люди живуть», «Звідки все зявилось», але вже не так інтенсивно. У більшості дітей молодшого шкільного віку вже сформувались життєві цінності, відчуття дому, родини. Діти переходять на новий етап життя, в їхньому житті зявляється школа. На цьому етапі діти починають вчитись, виконувати домашні завдання, в них зявляється відчуття відповідальності за свою поведінку, вчинки, а разом з новими відчуттями зявляються нові страхи. В першому класі діти прагнуть навчатись - їм це цікаво, цікаво виконувати завдання вчителя, відповідати на різноманітні запитання. Але поступово прагнення вчитись зменшується, в деяких дітей швидше, в деяких повільніше, але воно зменшується. Наприклад порівняйте бажання вчитись першокласника та десятикласника, в першокласника бажання буде більшим, хоча бувають й вийняти, коли бажання вчитись не змінюється (зустрічається рідко), або ж зростає (таких людей - одиниці). На те, як саме буде змінюватись прагнення вчитись впливає багато факторів, наведу лише основні: