Розвиток творчості у підлітків

 Розвивати творчі здібності  треба, орієнтуючись на індивідуально-психологічні  особливості учнів та психологічну  готовність педагога, до реалізації методів роботи з обдарованими дітьми. Вибір методів творчої роботи залежить від віку учнів, їхнього розвитку, інтересів, характеру. Але максимальний позитивний ефект виховання можна досягнути лише тоді, коли "вектори" учительського, батьківського, суспільного (всі види середовища, масові засоби комунікації) виховання співпадають по направленості та є творчими по суті, по формам і характеру поставлених цілей.

 Отож, для розвитку творчих здібностей потрібно підштовхувати підлітків до рішення, а не вирішувати за них. Творче мислення починає працювати в кожної і будь-якої нормальної людини, коли саме життя, практика наражають її на якісь труднощі, перепони, що виступають у вигляді більш чи менш складних задач, які збуджують їх розум, примушують мислити, шукати і знаходити відповідні рішення. Проблеми створюють творчість. Істота, яка є цілком пристосованою до оточуючого світу, не могла б нічого бажати, ні до чого прагнути, і, звичайно, нічого не могла б творити.

4. Умови, які сприяють розвитку творчості

 До переліку умов, які  сприяють творчості, відноситься  комплекс, який починається з  створення особливостей ситуації, що сприяє інтуїтивному схопленню  ідеї рішення творчої проблеми, і закінчується вихованням необхідних  здібностей, створенням творчого  клімату, якостей особистості  творця, адже створення нового  творчого продукту багато в  чому залежить від особистості  творця та сили його внутрішньої  мотивації. Щодо останнього, вже  давно в літературі точаться  суперечки: "Якими саме якостями  повинна володіти творча особистість?". Найгарячіша дискусія ведеться  навколо питання, чи можна ототожнювати  творчість з інтелектом. Цікавим  є те, що інтелектуальні здібності  - не обов'язкова складова творчих  здібностей. Кореляція складає або  0, або є навіть від'ємною  (висока  компетентність не дозволяє вирватися  за рамки існуючих стереотипів). Люди з рівнем інтелекту вище середнього частіше мають бідну конкретну уяву або не мають її зовсім. Підтвердження цьому знаходимо і в історії.

  Домінування орієнтації  на оцінку, на успіх призводить  до того, що власне пізнавальна  діяльність стає лише засобом  досягнення інших цілей, в результаті  чого її зміст вихолощується  та обідняється. Ставлення до пізнавальної діяльності як до самостійної цінності, високо значимої для індивіду, забезпечує високий рівень творчості. Якщо для людини "мета творчості - самовіддача, а не галас, не успіх", тоді стає можливим такий розвиток творчої думки, який веде до проникнення в глибинні шари дій. Якщо само цінним є сам процес діяльності, то в цьому випадку він не обривається, він розвивається. "Треба шукати не тих, хто знає більше, а тих, хто знає краще" (М.Монтень). Мабуть, це також одна з причин, чому дослідники наполягають на тому, що творчість - якась більш складна своєрідність психіки, ніж інтелект. Д.Б.Богоявленська взагалі закликає позбутися знань, її девіз - "Творчість проти знань". Цей постулат вчена довела експериментально. Хоча стосовно цього питання існують суперечливі судження. Так, Є.В.Ільенков зауважує, що неможливо формувати зразу "найвищі" поверхи духовної організації, якщо не постаратися закласти міцний фундамент елементарних здібностей.

   К.А.Торшин взагалі  категорична в цьому питанні.  Вона стверджує, що немає осіб  з низьким інтелектом, але високою  креативністю. Але навіть високі  показники креативності - ще не  гарантія великих творчих досягнень  в подальшому, а лише свідчення  значної ймовірності їх появи.

  В.Ф.Паламарчук свідчить, що творчі здібності - вищий  рівень розвитку інтелектуальних  здібностей. Без відтворної діяльності  не може бути ніякої творчості.  Творча діяльність уяви знаходиться  в прямій залежності від багатства  та різноманітності попереднього  досвіду людини, тому що цей  досвід являє собою матеріал, з якого створюються будови  фантазії. Після моменту накопичення  досвіду починається, як говорить  Рібо, період назрівання або висиджування. Цю думку підтримують І.Я.Лернер, Б.Ф. Шацкий,  Є.В.Анохі. Г.В.Локарева і Є.Ф.Трунова  відмічають, що в процесі формування здібностей, останні проходять у своєму розвитку два рівні: репродуктивний та творчий. З цього приводу корисно згадати вислів П.І.Чайковського: "Натхнення не любить навідувати ледарів".

  Богоявленська підходить  до цього питання більш радикально: людина навчена може досягти  більших успіхів, ніж здібна, але  в силу обставин погано вивчена.  Тому неправі ті, хто стверджує,  що дитина має ширшу уяву. Дитина  може уявити собі значно менше,  ніж доросла людина, але дитина  більше довіряє продуктам своєї  уяви та менше їх контролює.  Те, що дитина бачить і чує,  є першими опорними точками  для його майбутньої творчості. Він накопичує матеріал, з якого з часом буде будувати його фантазія. Далі йде дуже складний процес переробки цього матеріалу. Навіть психологами показано, що ступінь удосконалення чуттєвого пізнання залежить не стільки від розвитку органів чуттів, скільки від ступеня розвитку мислення. Радикальною в цьому питанні є точка зору Б.М.Теплова та Д.Б.Богоявленської: всебічно розвинута особистість повинна бути розвинута не тільки пізнавально-інтелектуально, але й морально-естетично, духовно-творчо окрилено. "Особистість значного музиканта не вичерпується власне "музичними" властивостями. Великим музикантом може бути тільки людина з великим духовно-інтелектуальним та емоційним змістом. Можна брати не технікою, віртуозністю, а змістовністю та глибиною виконання. Інтелектуальність та багатство світосприйняття перетворюють виконавця в музиканта.

 В.О.Сухомлинський   справедливо вважав, що в навчанні  та вихованні "на першому  місці мають стояти не заучування, а думка, пізнання предметів,  явищ навколишнього світу".

Розвиток здібностей є  складним процесом. Кожна спеціальна здібність проявляється в свій час. Так, раніше всього проявляються музичні  здібності, художні здібності проявляються пізніше і найбільш яскраво виражені в 13-14 років, в дитячі роки виявляються також літературні, математичні та інші здібності. 

Підлітковий вік є сенситивним періодом для розвитку творчих здібностей. Підлітки прагнуть до самовдосконалення, незалежності, відмови від стереотипів, проте недостатній життєвий досвід, неадекватні думки про те, що відбувається піддають підлітка випадковим впливам [7]. 

Вивчення основних аспектів розвитку здібностей виявляє два  ключових умови розвитку творчих  здібностей підлітків: вплив на підлітка творчої особистості; організація  творчої діяльності підлітка.

Перша умова проявляється в залежності, яку сформулював  А. Н. Лук: «якщо вчитель володіє  вищими творчими можливостями, то обдаровані учні домагаються блискучих успіхів» [6]. І навпаки, якщо вчитель не має  спрямованість на творчість, то і  від своїх учнів він буде вимагати тільки знань репродуктивного рівня. У нетворчого вчителя обдаровані діти не зможуть повною мірою реалізувати  свої можливості, більш того, нерідко  менш здібні учні при його системі  оцінювання досягають більш високих  успіхів. Педагог, якому чуже творчість, просто не може побачити творчий потенціал  в дитині, приймаючи оригінальність мислення за незнання раціонального  способу вирішення навчального  завдання, а недостатнє старанність  у виконанні рутинних завдань  списуючи на лінь і непослух. 

Тут доречно нагадати класичні історії людей, чиї видатні здібності  служили, скоріше, на заваді, ніж підмогою в їх навчальні досягнення. Великий  педагог І. Г. Песталоцці в дитинстві  вважався одним із слабких учнів  у класі, а великому фізикові А. Ейнштейну  ніхто з викладачів не дав позитивних рекомендацій для вступу на роботу за фахом. Великими вони стали потім, а в навчальній діяльності їх творчі здібності виявилися нереалізованими. Зовсім інакше складалося вчення, наприклад, у А.С.Пушкіна, чиє поетичне обдарування  було рано помічено і підтримано вчителями. 

Друга умова, на думку В. А. Левіна, полягає в тому, що для  розвитку здатності до творчості  необхідно розвивати творчу діяльність, а не зводити навчання тільки до оволодіння знаннями, вміннями та навичками. В іншому випадку багато якості творчої  особистості (художній смак, прагнення  до нового, почуття прекрасного і  ін.) залишаються незатребуваними  і припиняють розвиватися. Актуальність розвитку творчої діяльності саме в  підлітковому віці обумовлена ​​ще й  тим, що підліток прагне до вирішення  максимально важких для нього  завдань. При цьому слід пам'ятати, що в підлітковому віці провідною  діяльністю стає комунікативна, і в  зв'язку з цим особливо ефективна  творча діяльність, реалізована в  процесі спілкування. 

Сучасні уявлення про організацію  та розвиток творчої діяльності підлітків  ґрунтуються на використанні в навчальному  процесі нестандартних завдань, створенні для учнів ситуацій утруднення, подолати які можна тільки шляхом пошуку нових рішень. 

Виконання незвичайних, несподіваних завдань можна систематично застосовувати  на заняттях образотворчого мистецтва. Так, незвичність завданням може надати використання нетрадиційних  технологій зображення, наприклад: малювання  пальцем, паличкою, пензлем, пером; використання монотипії, малювання по зім'ятій папері, по сирій папері; поєднання різних художніх матеріалів, друкування зображень  різними способами і матеріалами  і т. д. Ці завдання відносно прості, але в розвитку творчої уяви незамінні, оскільки дозволяють учням зрозуміти  механізм створення художнього образу. 

Застосування проблемних ситуацій (ситуацій утруднення) в навчальному  процесі забезпечує включення підлітків  в самостійну пошукову діяльність, спрямовану на дозвіл спеціально створених  учителем проблем. Проте не всяка  проблемна ситуація містить творчу задачу. Наприклад, ситуація вибору з  двох або більше відомих учневі способів вирішення відноситься до проблемних, хоча не припускає вирішення творчих  завдань. Творча задача виникає тільки тоді, коли учневі необхідно знайти новий для нього спосіб, сформулювати нове знання, застосувати щось вже відоме в принципово нових умовах. 

Отже, можна виділити наступні шляхи розвитку творчих здібностей підлітків:стимулювання учнівської творчості  за допомогою системи оцінювання, що враховує специфіку творчої діяльності; використання в навчальному процесі  творчих навчальних завдань; створення  проблемних ситуацій творчого характеру;організація  вчителем творчої діяльності, в якій він сам виступає творцем, що співробітничають з учнями та напрямних їх творчу активність; організація самостійної творчої роботи учнів.

5. Роль креативності у творчості підлітка

Важливу роль у розвитку творчості підлітка займає наявність  креативності. Креативність з наукової точки зору розглядається як складне, багатопланове, неоднорідне явище, що виражається в різноманітті теоретичних  і експериментальних напрямках  її вивчення. За період від перших спроб  вивчення творчих здібностей до теперішнього часу дослідниками створено велика детальна картина феноменології креативності. З вивченням креативності пов'язані  такі розумні особистості як 3ігмунд Фрейд, К. Роджерс, Дж. Гілфорд, Е. Торренс, Р. Стернберг, Т. Амабайл, Я.А. Пономарьов, Д.Б. Богоявленська, AM Матюшкін, С. Л. Рубінштейн, А. Маслоу, Б. М. Теплов, В.Ф. Вишнякова, Р. Мей, Ф. Баррон, Д. Харрінгтон і інші (шкода, але всіх перелічити неможливо). Не дивлячись на ці пишні тріади поняття креативності в даний  момент не можна назвати чітко  визначеним і сталим як у зарубіжних, так і у вітчизняних дослідженнях, так що ще у кожного є свій шанс прояснити цю не менш загадкову сутність людини, ніж саме життя.

2. Практична частина

2.1. Описання методу проведення  експеременту

 Для дослідження розвитку творчих здібностей був проведений формующий експеримент. Він проводився в декілька етапів. На першому етапі:

А) визначили мету і завдання дослідження творчих здібностей підліткового віку.

Мета: на основі виявлених  критеріїв та емпіричних показників провести порівняльний аналіз рівня  розвитку в учнів творчих здібностей в аспекті сформованості творчої  активності.

Завдання: провести тести-опитування на виявлення емпіричних показників рівня розвитку творчих здібностей, проаналізувати результати опитувань.

Б) Справили підбір критеріїв  та показників сформованості потенціалу розвитку творчих здібностей учнів. Для цього використовували критерії та показники, запропоновані Е.Н. Степановим в збірнику методичних рекомендацій «Виховний процес: вивчення ефективності». [15] 

Критерії оцінки рівня  розвитку творчих здібностей:

1. «Почуття новизни»

Показники: Уміння й прагнення до пізнання.

2. Здатність перетворити структуру об'єкта. 
3. Спрямованість на творчість.
4. Критичність:

- наявність позитивної  самооцінки, упевненість в своїх  силах і можливостях; 

- прагнення до реалізації  своїх здібностей.

Розвиненість почуття  прекрасного. Володіння здатністю  до рефлексії (здатність до оцінки і  самооцінки результатів своєї діяльності)

Другий етап полягав у:

А) реалізації шляхів розвитку творчих здібностей учнів на уроках позакласного читання в 7 та 11 класах. 

Реалізуючи шляхи розвитку творчих здібностей учнів 7 та 11  класів, створили систему уроків позакласного читання за творчістю В. П. Астаф’єва. Створюючи дану систему позакласних занять, прагнули до реалізації шляхів розвитку творчих здібностей учнів, позначеним в першому розділі роботи. Для встановлення ефективності запропонованої системи занять в плані розвитку творчих здібностей включили в роботу проведення формуючого експерименту. Експеримент був проведений на основі одного з компонентів системи (заняття в 7 класі), а так як вся система розроблена на одній психолого-педагогічної та методичної основі, то проведений експеримент визначає і ефективність всієї системи.