Розвиток творчості у підлітків

 

Вступ

У період бурхливого науково-технічного розвитку, швидкого росту наукових знань і їх широкого застосування у виробництві однією з головних задач навчання стає розвиток творчого мислення, пізнавальних здібностей підлітків, їх вміння самостійно поповнювати знання.

Підлітковий вік у певному  розумінні є унікальним, адже багато складових психіки підлітка знаходяться  в стадії активного формування. Підлітків  відрізняє підвищена пізнавальна  активність, розширення обсягу знань, поява нових мотивів навчання, що дозволяє займатися самостійною  творчою працею. Але головним є  те, що саме в цьому віці відбувається інтенсивний розвиток логічного  мислення, що визначальним чином впливає  на всі інші пізнавальні процеси  та інтелект у цілому. Суттєві зрушення відбуваються і в розвитку самосвідомості, відбувається активне становлення  особистості. Усе це в комплексі  є гарною базою для розвитку творчих  здібностей.

Об’єкт дослідження  –   творчі здібності у дітей підліткового віку.

Предмет дослідження  –  особливості формування творчих здібностей у дітей підліткового віку.

Мета цієї роботи полягає у тому, щоб розглянути поняття творчості та її процеси у підлітковому віці.

Для досягнення поставленої  мети визначені такі завдання:

• здійснити  теоретичний аналіз розвитку творчості у підлітків;
• розглянути як правильно розвивати творчі здібності підлітків;
• визначити чинники, що впливають на розвиток творчих здібностей у підлітковому віці.

 

 

 

 

1. Теоретична частина
1. Загальне поняття про творчість

Творчість є основою розвитку емпатійних здібностей, здатності розуміти точку зору іншої людини, формування непрагматичної ціннісно-світоглядної орієнтації особистості. Вона передбачає вихід за межі рольових установок  особистості, вміння дистанціюватися  від ситуації, готує умови для  досягнення однієї з головних цілей  розвитку людини — статусу творчої  особистості, оскільки творчість є  виходом у сферу багатозначного, багатомірного, парадоксального, бісоціативного розуміння реальності та її опанування; творчість передбачає актуалізацію надситуативності, як здатності суб'єкта виходити за межі однозначних конструкцій  «зовнішньої доцільності».

Творчість є однією з цілей  розвитку особистості та може бути пов'язаною з такими категоріями, як само актуалізація, самовдосконалення, само здійснення, самовираження. Вона є цілісним утворенням і не обмежується  такими аспектами функціонування психіки  людини, як образний, логічний, поведінковий та ін., а проявляється на всіх рівнях психічної активності людини. Творчості  притаманні синергетичні риси, тому творча людина виявляє феномен творчої  багатомірності, коли окремий талант людини складається із суми її талантів.

Так звані творчі люди характеризуються гранично-біфукарційними, парадоксально-двоїстими, амбівалентними, взаємовиключними особливостями, наприклад, вони проявляють себе як одночасно  екстраверти та інтроверти; вони скромні  та горді одночасно; вони проявляють одночасно бунтарський дух та консерватизм. У цілому можна сказати, що творчі люди більш психопатологічні, психотичні.

В психології Творчість вивчається головним чином у двох аспектах: як психологічний процес творення нового і як сукупність властивостей особистості, які забезпечують її включеність  у цей процес.

Творчість як процес розглядалася спочатку, виходячи із самозвітів діячів мистецтва й науки (опис «натхнення», «мук творчості» тощо). Деякі великі натуралісти (Г. Гельмгольц, А. Пуанкаре, У. Кеннон й ін.) виділили кілька стадій у процесі від зародження задуму до моменту (який не можна передбачати), коли у свідомості виникає нова ідея.

Англійський учений Г. Воллес (1924) розчленував творчий процес на 4 фази: підготовку, дозрівання (ідеї), осяяння (інсайт) й перевірку. Подібні  стадії виділяв і Анрі Пуанкаре, описуючи процес здійснення їм декількох  математичних відкриттів. На думку  вченого творчий процес починався  з постановка задачі, далі проходив процес несвідомої роботи, раптового  знаходження ключа для розв'язання і, нарешті, заключна обробка результатів.

Оскільки головні ланки  процесу (дозрівання й осяяння) не піддаються свідомому-вольовому контролю, це послужило  доводом на користь концепцій, що відводили вирішальну роль у Творчість  підсвідомому й ірраціональному  факторам. Однак експериментальна психологія показала, що несвідоме й свідомому, інтуїтивному й розумове в процесі.

Сукупність психічних  властивостей, характерних для творчої  особистості, стала об'єктом конкретно-наукового  вивчення з винаходом тестів і  методик їхньої обробки й аналізу. Цей напрямок сходить до Ф. Гальтону. Положення Гальтона про спадкоємний  характер творчих здібностей була піддана  критиці в психологічній науці (роботи швейцарського вченого А. Декандоля й ін.), як і зближення  геніальності із психічним розладом у Ч. Ломброзо й ін. Інтерес до дослідження психологічних аспектів Творчість (особливо наукового) поглибився в середині 20 в. під впливом науково-технічної  революції. В статистичних обстеженнях  учених вивчається співвідношення між  утворенням і продуктивністю роботи, віком і динамікою творчості, розроблялися методики стимуляції групової творчості.

В психологічній літературі існує дискусія стосовно того, чи є  творчість та інтелект ланками одного психічного процесу, чи це є різні  процеси. Спроби встановити взаємозв'язок між інтелектом і творчістю почалися в 1950-х роках у роботах Джо Гілфорда, який дійшов висновку що цей взаємозв'язок достатньо низький, щоб розглядати ці процеси як окремі.

Інші вважають, що творчість  є результатом тих же когнітивних  процесів, що і інтелект, і розцінюється творчістю лише за наслідками, тобто  коли цей результат відтворює  щось нове, Перкінс назвав це погляд припущенням «нічого спеціального».

Популярною моделлю стала  «порогова теорія», запропонована  П. Торренсом, який вважає, що високий  ступінь інтелекту виглядає необхідною, але недостатньою умовою для високих  творчих здібностей. У загальному випадку це означає, позитивний взаємозв'язок між творчими здібностями та інтелектом, але цей взаємозв'язок не проявлятиметься, якщо будуть оцінювані лише люди з  найвищим інтелектом. Дослідження порогової  теорії, однак, дістали різнорідні оцінки від ентузіастичного схвалення  до категоричного заперечення.

Ряд дослідників, зокрема  Ганс Айзенк та Фредкінсон вважають, що позитивні емоції активують як асоціативне  мислення, а також, розфокусовуючи увагу, збільшують поле для добору фактів, що стосуються опрацьовуваної проблеми.

З іншого боку, ряд дослідників  вважають, що і негативні емоції можуть підвищити креативність. Наприклад  Арнольд Людвіґ, вивчаючи діяльність 1005 особистостей 20 століття знайшов  слабкий але значущий зв'язок між  депресіями і творчою досягненнями.

Відповідно до різних підходів до визначення меж творчості визначають певні типи творчості, для наочності  позначені як творчість «Артиста» (мистецтво), творчість «Мудреця» (наука  та інженерія) та творчість «Блазня» (гумор). Творчість складається з 2-х етапів: процесу мислення та процесу  втілення задуму.

 

 

1.2. Особливості розвитку  особистості в підлітковому віці,

що впливають на процес розвитку їх творчих здібностей.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що в підлітковому віці у розвитку особистості проглядаються  деякі особливості дітей даного віку, які впливають на розвиток творчих здатної.    

У підлітковому віці продовжує  розвиватися теоретичне рефлексивне  мислення. Підліток вже вміє оперувати  гіпотезами при вирішенні творчих  завдань. Стикаючись з новим завданням, він намагається відшукати різні  підходи в її вирішенні. Саме це як домінанту розвитку психіки в  інтелектуальній сфері виділяє  доктор психологічних наук,професор І.Ю. Кулагіна у своїй роботі «Вікова  психологія». Свідчить про високі можливості розвитку таких творчих здібностей, які визначаються гнучкістю мислення і пильністю у пошуках проблем. [1]  Підліток знаходить способи застосування абстрактних правил для вирішення цілих класів задач. Це свідчить про високий потенціал розвитку здатності до переносу досвіду.    

Оволодіння підлітком  в процесі навчання такими розумовими операціями як класифікація, аналогія, узагальнення сприяє ефективному розвитку здатності до зближення понять, визначають легкістю аналізування і віддаленістю аналізованих понять, висока якість цих  показників визначається особливостями  теоретичного рефлексивного мислення, які дозволяють підліткам аналізувати  абстрактні ідеї. Для цього віку характерний інтерес до абстрактним філософським, релігійним,політичним та іншим проблемам.    

Як стверджує І.Ю. Кулагіна, розглядаючи особливості підліткового віку, у зв'язку з підвищенням  інтелектуального розвитку підлітка прискорюється  і розвиток уяви. Зближуючись з  теоретичним мисленням,уява дає  імпульс до розвитку творчості підлітків. Уява підлітка, як виділяє І.Ю. Кулагіна, «звичайно, менш продуктивно, ніж уява дорослої людини, але воно багатше  фантазії дитини ». При цьому Кулагіна І.Ю. відзначає існування двох ліній  розвитку уяви в підлітковому віці. Перша лінія характеризується прагненням підлітками до досягнення об'єктивного  творчого результату. Вона властива далеко не всім підліткам, але всі вони використовують можливості своєї творчої уяви, отримуючи задоволення від самого процесу фантазування. [1]    

Розвиток творчих здібностей знаходиться в тісному взаємозв'язку з таким психічним процесом, як уяву. Істотні зміни у розвитку уяви у підлітків зазначав і Л.С. Виготський. Він говорив про те, що під впливом абстрактного мислення уява «іде у сферу фантазії». Говорячи про фантазії підлітків, Л.С. Виготський зазначав, що «вона звертається у  нього в інтимну сферу, яка  ховається зазвичай від людей, яка  стає виключно суб'єктивною формою мислення, мислення виключно для себе ». Підліток ховає свої фантазії «як сокровенну таємницю і більш охоче признається  в своїх вчинках, ніж виявляє  свої фантазії ». [2]    

Напрямок розвитку уяви по першій лінії, орієнтованої на продукт, на об'єктивний результат і допомогу в розкритті фантазій як форми  уяви у підлітків - завдання педагога, що визначає розвиток багатьох важливих творчих здібностей, таких як здатність  до переносу досвіду,здатність до зближення  понять, до гнучкості мислення, легкості генерування ідей, здатності до передбачення в основу яких дослідник психології творчості А.Н. Лук покладав творчу уяву. [5]    

У структурі ж художніх творчих здібностей уява відіграє чільну роль. Це, як ми згадували вище, виділяв  Мелік-Пашаєв О.О. в своїй роботі «Педагогіка мистецтва і творчі здібності ». [3]     

Німецький філософ і психолог Е. Шпрангер у своїй праці «Психологія  юнацького віку »характеризував  підлітковий вік як вік початку  якісного «вростання в культуру». Підліток починає засвоювати і приймати «вростати  психікою» в об'єктивний і нормативний  дух епохи. Тому він втрачає настільки  характерне для молодшого школяра, як показав аналіз роботи Левіна В.А. «Виховання творчості»,переважання  більш чистого сприйняття у здатності  до «зчепленню і анті зчеплення ». [4] Все більш починає домінувати здатність до «Зчепленню». Кілька втрачаючи  здатність до «анті зчепленню», дитина мимоволі схиляється у трактуванні явищ до шаблонним точкам зору. Це найбільш характерно при торканні тих областей людської культури, які найменш актуальні для підлітка і в яких він найменш схильний до пошук у власних ідей.    

Культурні цінності, духовні  і матеріальні, створені за всю історію  людства присвоюються дітьми за відносно короткий період їх дитинства, отроцтва і ранньої юності. Доктор психологічних  наук, професор Н.Є. Щуркова у своїй  книзі «Виховання дітей у школі» загострює увагу на тому, що «цінності« присвоюються »в ході духовних зусиль самої особистості. Залучення до культури людства - це засвоєння істин  і систем ставлення до світу вироблене  людством в індивідуальному Переглянутий. [9]    

Присвоїти світ, як говорить Н.Є. Щуркова, - значить включити в  структуру особистості всі його прояви як особисто значущі, «бачити  себе в контексті протікання подій  життя », розуміти зв'язок свого існування  та існування оточуючих, брати на себе відповідальність за характер протікання життєвих явищ ». [9]      

Вростання в контекст культури можливо лише в процесі «Відтворення в індивідуально вільній формі  культурних досягнень людства », або іншими словами в процесі  індивідуальної підліткової творчості: «культура не передається, як скриня з вкладеннями, неюне володіють, отримавши від старшого покоління, вона живе тим, що кожного разу заново відтворюється».[9]    

Крупний дослідник підліткового віку, німецький філософ і психолог Е. Шпренгер. Розглядаючи підлітковий  вік всередині юнацького,визначав головні новоутворення цього  віку - відкриття «Я»,виникнення рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності.

 

 

 

 

1.3. Шляхи розвитку творчих здібностей

школярів підліткового віку

 «Традиційна система  освіти стурбована тим, щоб  дати учням деяку суму знань.  Але зараз недостатньо завчити  напам'ять якийсь обсяг матеріалу.  Головною метою навчання має  бути придбання узагальнюючої  стратегії, потрібно вчити вчитися  ». [2] Ці слова належать відомому  радянському психолога, який вивчав  психологію творчості і творчої  здатності Лук А.Н.. Дійсно, найчастіше  вчитель вимагає від учня лише  відтворення тих чи інших знань,  виданих йому в готовому вигляді.  Такого роду діяльність переважно  розвиває немічні здібності учнів  і часто виховує з школярів  «зубрилок». Ця опуклість нашої  освіти виступає у всіх своїх  недоліках дуже часто. Так,  на інтелектуальних міжнародних  шкільних олімпіадах наші підлітки  та юнаки виявляли досить високий  рівень емпіричних знань, але  не могли впоратися з таким,  наприклад, питанням: «Чому в СРСР  кришки каналізаційних люків  круглі, а в США квадратні?».[10] Для відповіді нацією і подібні  питання необхідно було застосувати  вміння рішення творчих завдань,  запорукою такого вміння служить  достатня розвиненість творчих  здібностей. Зокрема цей приклад  ілюструє низький рівень розвитку  здатності до подолання функціональної  прихильності об'єкта. Об'єктом вданому  випадку є якість предмета - його  форма.