Психологічні школи Рубінштейна та Леонтьева.Порівняльний аналіз

Ці методологічні установки були сформовані в А.Н. Леонтьєва ще наприкінці  1920-х рр., коли він працював у Л.С. Виготського в рамках культурно-історичної концепції. Досліджував процеси пам'яті, що трактував як предметну діяльність, що відбувається в певних умовах суспільно-історичного й онтогенетичного розвитку. На початку 30-х рр. став на чолі Харківської діяльнісної школи й приступився до теоретичної й експериментальної розробки проблеми діяльності. В експериментах, проведених під його керівництвом в 1956-1963 р., було показано, що на основі адекватної дії можливе формування звуковисотного слуху навіть у людей, що володіють поганим музичним слухом. Запропонував розглядати діяльність (співвідносить із мотивом) яка складається з дій (що мають свої мети) і операцій (погоджених з умовами). В основу особистості, у нормі й патології, закладав ієрархію її мотивів. Проводив дослідження із широкого кола психологічних проблем: виникнення й розвитку психіки у філогенезі, виникнення свідомості в антропогенезі, психічного розвитку в онтогенезі, структури діяльності й свідомості, мотиваційно-смислової сфери особистості, методології й історії психології.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Діяльність - форма активної взаємодії, у ході якого тварина або людина доцільно впливає на об'єкти навколишнього світу й за рахунок цього задовольняє свої потреби. Уже на відносно ранніх стадіях філогенезу виникає психічна реальність, представлена в орієнтовно-дослідницькій діяльності, покликана обслуговувати таку взаємодію. У її завдання входить обстеження навколишнього світу й формування образа ситуації для здійснення регуляції рухового поводження тварини відповідно до  умов вартої перед ним завдання. Якщо для тварин характерно те, що вони здатні орієнтуватися тільки на зовнішні, безпосередньо сприймані аспекти навколишнього, то для людської діяльності, у силу розвитку колективної праці, характерно, що вона може ґрунтуватися на символічних формах подання предметних взаємин.

Серед компонентів діяльності виділяють:

   - мотиви, що спонукують суб'єкт до діяльності;

   - мети як прогнозовані результати цієї діяльності, що досягають за допомогою дій;

   - операції, за допомогою діяльність реалізується залежно від  умов цієї реалізації.

Теорія діяльності або діяльнісний підхід - школа радянської психології, заснована А.Н. Леонтьєвим і С.Л. Рубінштейном на культурно-історичному підході Л.С. Виготського.

            С.Л. Рубінштейн вперше висунув положення про єдність свідомості й діяльності. Він писав, що "діяльність і свідомість - це не два в різні сторони звернених аспекти, вони утворюють органічне ціле - не тотожність, але єдність".

По визначенню С.Л. Рубінштейна, сама діяльність є єдністю зовнішнього й внутрішнього. Свідомість і психіка в такому випадку виявляються внутрішньою характеристикою діяльності, а властивість діяльності - протікати у формі ззовні спостережуваного поводження - може розглядатися як характеристика самої психіки.

            У школі А.Н.Леонтьєва окрему, конкретну діяльність виділяли із системи діяльностей за критерієм мотиву. Мотив звичайно визначається в психології як те, що "рухає" діяльність, те, заради чого ця діяльність здійснюється.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий // Исследования мышления в советской психологии/Отв. ред.Е.В. Шорохова. - М.,1966. - С.236-277.

Леонтьев А.Н. Философия психологии. Из научного наследия / Под ред. А.А. Леонтьева, Д.А. Леонтьева. - М., 1994. - С. 155.

Леонтьев А.Н. Деятельностью Сознание. Личность. - М., 1975. - С. 104-105.

ЛеонтьевА. Н. О книге С. Л. Рубинштейна «Основы общей психологии» (комментарии А. А. Леонтьева, Д. А. Леонтьева и М. Г. Ярошевского) // Психологический журнал, 1993. - № 4. - С.23-26.

Нечаев Н.Н. А.Н. Леонтьев и П.Я. Гальперин: Диалог во времени. // Вопросы психологии. - 2003, 2. - С. 50-69.

Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История и теория психологии. - Ростов н/Д., 1996. - 416 с.

Подольский А.И. Психологическая система П.Я. Гальперина.// Вопросы психологии. -2002. - 5. - С. 70-82.

Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб.: Питер, 2002. - 510 с.

Селиванова Л. Н. Методические рекомендации по изучению педагогических взглядов С. Л. Рубинштейна. - Смоленск,1990. - 110 с.

Селиванова Л. Н. Психологическое обоснование деятельности учителя в трудах С. Л. Рубинштейна // Актуальные педагогические проблемы в исследованиях ученых вузов-партнеров Дрездена, Смоленска, Ченстоховы.- Смоленск, 1991. - 98 с.

Селиванова Л. Н. Проблема субъекта в творчестве С. Л. Рубинштейна // Актуальные проблемы социальной психологии и педагогики: материалы Международной конференции. - Смоленск, 1996. - 143 с.

Цуканов Б. И. Одесский период жизни С. Л. Рубинштейна // Психологический журнал, 1989, №3. - С.10-12.

Чеснокова И. И. Проблема самосознания в психологии. М., 1977. С. 28--37, 48--53 и др. Чудновский В. Э. К проблеме соотношения «внешнего» и «внутреннего» в психологии // Психологический журнал,1993, № 5. - С.4-5.

Шадриков В. Д. Психология деятельности и способности человека. - М., 1996. - 210 с.

Шемякин Ф. Н. О теоретических вопросах психологии, мышления: «О мышлении и путях его исследования» // Вопросы философии, 1959 , № 9. - С.15-17.

Шорохова Е, В. Теоретические проблемы психологии в трудах С. Л. Рубинштейна // Вопросы психологи, 1967, № 5. - С.32-33.

Шорохова Е. В. Проблемы общей психологии в трудах С. Л. Рубинштейна// Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. - М.: Наука, 1973. - 206 с.