Організація, методи та результати дослідження психологічної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку

 

План

 

Вступ

Розділ 1. Особливості психологічної готовності до навчання у школі

1.1 Сутність та основні підходи до визначення психологічної готовності дошкільника до шкільного навчання

1.2 Компоненти психологічної готовності до шкільного навчання

1.3 Структура готовності до навчання у школі дітей дошкільного віку

1.4 Визначальна роль мотивації у готовності до шкільного навчання

Розділ 2. Організація, методи та результати дослідження психологічної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку

2.1 Методика та організація дослідження

2.2 Психологічний аналіз сформованості психологічної готовності до навчання

2.2.1 Дослідження інтелектуального компоненту готовності до шкільного навчання

2.2.2 Дослідження емоціонального компоненту готовності до шкільного навчання

2.2.3 Дослідження соціального компоненту готовності до шкільного навчання

2.2.4 Психологічний аналіз сформованості емоційної та соціальної готовності до шкільного навчання у дітей старшого дошкільного віку

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

Вступ

 

Актуальність  дослідження. Сучасні умови життя та діяльності людини в Україні характеризуються кардинальними змінами в сфері економіки, соціальних ситуаціях та освіти. Суспільство висуває нові вимоги до розвитку особистості, зокрема її емоційної сфери - формування ініціативності, сміливості, вміння приймати самостійні рішення, швидко адаптуватися до різних умов. Вирішення цього загального завдання тісно пов’язане з реалізацією Державної національної програми "Освіта" (Україна ХХІ століття), "Діти України", Закону України "Про освіту", в яких визначено, що побудова демократичного суспільства, його розвиток значною мірою залежить від творчості, активності та емоційної стійкості його членів.

Реформування  в напрямі гуманізації сучасної системи освіти досить гостро порушує  питання готовності дошкільників до навчання у школі, оскільки це важливий крок у доросле життя, і від  того, яким він буде, залежить здатність  дитини адаптуватися до нових умов і реалізувати власні потенційні можливості. Отже, задля забезпечення ефективної адаптації дитини до шкільного  навчання одним з важливих завдань  психологічної служби дошкільного  навчального закладу постає психологічний  супровід готовності дітей до шкільного  навчання, що ґрунтується на розумінні  змісту, структури та критеріїв готовності до школи.

На сучасному  етапі розвитку педагогічної та психологічної  думки у нашій країні однією з  найбільш актуальних являється проблема готовності дітей дошкільного віку до навчання у школі.

Проблема  психологічної готовності до школи  останнім часом стала дуже популярною серед дослідників різних спеціальностей. Психологи, педагоги, фізіологи вивчають і обґрунтовують критерії готовності до шкільного навчання, сперечаються про вік, з якого найдоцільніше  починати навчання дітей в школі.

Бурхливий інтерес  до вказаної проблеми виник в нашій  країні в результаті переходу на навчання з шести років, що привело до масових  фізіологічних, педагогічних, психологічних  проблем, що виникли при навчанні шестирічок.

Об’єктом  дослідження є готовність до навчання дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: психологічні особливості готовності до навчання дітей дошкільного віку.

Метою курсового дослідження теоретичне обґрунтування проблеми психологічної готовності до навчання дитини дошкільного віку.

Відповідно  до мети об’єкту та предмету дослідження  були поставлені наступні завдання:

Дати аналіз поняттю психологічної готовності до школи дітей дошкільного віку.

Визначити структуру  психологічної готовності до навчання.

Охарактеризувати  значення мотивації та розвиток мотивів  навчання у дітей дошкільного  віку.

Експериментально  дослідити такі компоненти готовності до навчання у школі, як інтелектуальний, емоційний та соціальний.

Методи  дослідження. Теоретичні: вивчення, аналіз наукової літератури з проблеми розвитку інтелектуальної, мотиваційної, емоційної та соціальної готовності до школи дітей дошкільного віку; емпіричні - спостереження, тестування, статистичні - обробка експериментальних даних.

Для дослідження  інтелектуальної готовності до шкільного  навчання використовувався тест - запитання, що адаптовані до даного віку.

Для дослідження  особливостей емоційної готовності, незахищеності, тривожності, недовіри до себе використовувався "Тест-спостереження  тривожності". Діагностика адекватності емоційних проявів та реакцій відбувалася з допомогою методики-гри "Абетка настрою" (Н.Л. Белопольської).

З метою діагностики  соціальної готовності до навчання у  школі, ставлення старшого дошкільника  до себе та своїх ровесників використовувався проективний тест "Дві хатки".

Базою дослідження виступив дитячий садок №1 с. Жорнище Ківерцівський р-ну Волинської області. Всього в експерименті брало участь 15 дітей старшого дошкільного віку.

Теоретична  значимість дослідження полягає у тому, що дані дослідження дозволяють більш докладно розглянути проблему психологічної готовності до школи, виділити її компоненти і їхню роль в оволодінні навчальними навичками.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження, пов’язані з уточненням сутності, змісту, критеріями сформованості мотиваційного, емоційного контролю, мисленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі.

Матеріали та результати дослідження можуть також  бути використані при написання  наукових, курсових, дипломних та інших  робіт, пов’язаних з даною проблематикою.

Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. У списку використаних джерел 30 найменувань.

 

Розділ 1. Особливості психологічної  готовності до навчання у школі

1.1 Сутність  та основні підходи до визначення  психологічної готовності дошкільника  до шкільного навчання

 

Поняття готовності дитини до школи багатогранне. Воно охоплює фізіологічну, психологічну (особистісну, соціальну, інтелектуальну) та педагогічну зрілість дитини. Успішне  розв′язання питань розвитку особистості  дитини, підвищення ефективності процесу  навчання, подальше професійне становлення  та соціальну самореалізацію особистості  багато в чому визначає те, наскільки  враховують рівень фізіологічної, психологічної  та педагогічної готовності дитини до шкільного навчання.

На сучасному  етапі суспільного розвитку досить важливим вважають медичний підхід до готовності до школи, що зумовлено значним  погіршенням стану здоров′я дітей, зниженням їх функціональних можливостей  та збільшенням вимог школи. Основними  медичними критеріями готовності до шкільного навчання є: рівень біологічного розвитку дитини (зріст, наявність постійних  зубів); стан здоров′я на момент вступу до школи; динаміка захворюваності за попередній рік.

Отже, підставою  до відстрочення терміну вступу до школи є: прибавка у зрості за останній рік менше ніж 4 см; відсутність постійних зубів; наявність хронічних хвороб; наявність за останній рік захворюваності частотою 4 та більше разів за тривалості 25 і більше днів; дітей, які не досягли станом на 1 вересня 6 років та 6 місяців, оскільки початок систематизованого навчання раніше визначеного строку призводить до відхилів в стані здоров′я вже на початковому етапі освітнього процесу.

Щодо дітей  з особливостями психофізичного розвитку особливо важливим є комплексне медичне обстеження та висновок медико-психолого-педагогічної комісії стосовно можливості навчання дитини в загальному чи спеціальному навчальному закладі [11, 24].

Також, незважаючи на реформу освіти та впровадження навчання з шестирічного віку, лишається  актуальним педагогічний підхід до визначення готовності до шкільного навчання. Основними педагогічними критеріями готовності дитини до шкільного навчання є: навички читання, писання та рахування.

Однак, варто  враховувати, що спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї висувають вимоги до першокласника, які значно перевищують  можливості шестирічної дитини, що є неправомірним. Так, Н.М. Стадненко  та інші зазначають, що навички читання  та письма потрібно формувати у школі, а у дошкільний віковий період треба закладати лише передумови, які дають змогу дитині більш-менш швидко оволодіти цими навичками  у школі [11, 26].

Отже, готовність до школи в межах педагогічного  підходу трактують переважно  як сукупність знань і умінь, сформованості  окремих способів розумових дій (з математики, читання, образотворчої  діяльності, іноземної мови тощо), що не може забезпечити повноцінну готовність дитини до навчання.

Готовність  до шкільного навчання передбачає, крім наявності знань, умінь і  способів розумової діяльності, сформованість  необхідних особистісних якостей, які  допомагають дитині подолати труднощі, пов′язані з ломкою динамічного  стереотипу в період переходу з дитячого садочка до школи [11, 42].

Широко й  багатогранно подано психологічний  підхід до розгляду готовності до шкільного  навчання (Л.І. Божович, Л.А. Венгер, А.Л. Венгер, Л.С. Виготський, А.В. Запорожець, В.С. Мухіна і багато інших). Однак, й  досі, в сучасній психології немає  чіткої визначеності поняття психологічної  готовності до шкільного навчання [11, 19].

Отже, в загальному значенні, психологічна готовність до шкільного навчання - це комплексна характеристика дитини, що розкриває рівні розвитку психологічних якостей і є найважливішою передумовою для гармонійного входження дитини у нове соціальне середовище.

1.2 Компоненти  психологічної готовності до  шкільного навчання

 

Зі вступом  дитини до школи наступає абсолютно  новий етап її життя і до цього  етапу він повинен бути достатньо  підготовлений. Раніше за все‚ повинен  бути готовий виконувати серйозну діяльність, що дає йому не тільки нові права, але  і що покладає нелегкі обов’язки. Маленький школяр в праві розраховувати  на пошану тих, що оточують його на учбових  заняттях і сам зобов'язаний систематично виконувати всі завдання вчителя, поводитися відповідно до шкільних правил незалежно  від того, хоче він цього в даний  момент чи ні.

Більшість дітей, що досягають семирічного віку, прагнуть до положення школяра, але не у  всіх випадках вони достатньо ясно уявляють собі, в чому це положення  полягає. Іноді їх привертає чисто  зовнішня сторона справи - хочеться мати портфель, бути великим, отримувати відмітки і т.п. По-справжньому готовою  до положення школяра виявляється  така дитина, якої школа привертає  не зовнішніми аксесуарами, а можливістю отримувати нові знання, тобто дитина з достатньо розвинутими пізнавальними  інтересами. Тільки на цій основі діти виявляються здатними достатньо  відповідально ставитись до своїх  шкільних обов'язків. Проте одного бажання  бути школярем і серйозного відношення до навчання виявляється недостатньо: адже потрібно ще зуміти підпорядкувати цьому бажанню, цьому відношенню ситуативної спонуки, примусити  себе бути уважним на уроці, вивчати  деколи нудні правила, наполегливо  обдумувати рішення важкої задачі. Іншими словами, майбутньому школяру  необхідно довільно управляти своєю  поведінкою, зокрема своєю пізнавальною діяльністю, впливом її на рішення  учбових задач. А це стає можливим, якщо у дитини склалася ієрархічна система мотивів, що дозволяє підпорядковувати особистісні спонуки більш значимим стійким цілям і намірам.

Сучасна школа  не починає навчання з нуля. Вона розраховує на те, що діти приходять  в 1 клас з достатнім колом знань  і навиків, а головне - з розвиненим сприйняттям і мисленням, що дозволяє систематично спостерігати явища, що вивчаються, виділяти в них істотні особливості, міркувати і робити висновки. Це пред'являє певні вимоги до рівня  розумового розвитку дитини, яка повинна  володіти планомірним і розчленованим  сприйняттям, елементами теоретичного відношення до матеріалу, що вивчається, узагальненими формами мислення і основними логічними операціями, смисловим запам'ятовуванням. Крім того, дитина повинна володіти початковими  уміннями в області учбової діяльності (увагою не до результату, а до самого способу виконання учбових завдань, самоконтролем і т.д.).

З приходом в школу дитина відразу ж потрапляє  в групу однолітків, які зайняті  загальною серйозною справою. Це істотно відрізняє шкільну групу  від групи дитячого саду. Взаємини між школярами будуються на іншій  основі, ніж в дитячому саду - положення  дитини в класі визначається іншими критеріями, перш за все його успіхами в навчанні для того, щоб в цих  умовах зуміти ввійти в колектив, дитині необхідно володіти достатньо гнучкими способами встановлення взаємостосунків  з іншими дітьми, розвиненим відчуттям  товариства [20, 4-5].

Легко побачити, що психологічна готовність до школи, - яку б її сторону ми не узяли, є підсумком всього передування  психічного розвитку дитини, результатом  всієї системи виховання і  навчання в сім'ї і дитячому саду. Якості, необхідні для успішного  навчання, виникають не відразу. Вони формуються поступово, починаючи буквально  з моменту народження. Потрібно підкреслити значення, яке мають для формування цих якостей такі дитячі види діяльності, як гра, малювання, конструювання та ін. Адже саме в них вперше виникають суспільні мотиви поведінки, складається ієрархія мотивів, формуються і удосконалюються дії сприйняття а мислення, розвиваються взаємини між дітьми. Звичайно, це відбувається не само собою, а при постійному керівництві діяльністю дітей з боку дорослих, які передають підростаючому поколінню досвід суспільної поведінки, повідомляють необхідні знання і виробляють навики. Деякі навики можуть бути сформовані тільки в процесі систематичного навчання дошкільника на заняттях - це елементарні уміння в області учбової діяльності, достатній рівень продуктивності в пізнавальних процесах.

Традиційно  виділяються три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний  і соціальний. Під інтелектуальною  зрілістю розуміють диференційоване  сприйняття (перцептивна зрілість), що включає виділення фігури з  фону; концентрацію уваги; аналітичне мислення, виражається в здатності  збагнення основних зв'язків між  явищами; можливість логічного запам’ятовування уміння відтворювати зразок, а також  розвиток тонких рухів руки і сенсомоторна координація. Можна сказати, що інтелектуальна зрілість, що розуміється таким чином, в істотній мірі відображає функціональне  дозрівання структур головного мозку.