Емпіричне дослідження психологічних особливостей креативності у студентів-психологів

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………2

Розділ І. Теоретичне дослідження психологічних особливостей креативності у студентів-психологів

1. Сутність поняття креативність……………………….………………5

1.2     Підходи в розгляді поняття «креативність» …………..…………….8

1.3.Значення креативності для професійної діяльності психологів……..14

    Розділ ІІ. Емпіричне  дослідження психологічних особливостей креативності у студентів-психологів

2.1.  Програма дослідження психологічних особливостей  прояву креативності у студентів-психологів……………………………………………19

2.2.  Аналіз результатів дослідження…………………………………………21

Висновки………………………………………………………………………..31

Список використаної літератури……………………………………………34

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність дослідження. У студентському віці закладаються основи професійного мислення. Слід зазначити, що протягом останніх років у психології з’явилася низка робіт (О.С.Анісімов, О.А.Бодальов, Н.В.Вишнякова, А.О.Деркач, В.Г.Зазикін, Є.А.Клімов, Н.В.Кузьміна, А.К.Маркова, Л.М.Мітіна, Л.Е.Орбан-Лембрик, Є.І.Степанова та ін.), що присвячені проблемам професіоналізму, враховуючи те, що проблематиці різних видів професійного мислення також присвячена низка досліджень (М.К.Акімова, В.П. Андронов, Р.А.Берулава, Д.М.Завалішина, В.Т. Козлова, Ю.К.Корнілов, Т.В.Кудрявцев, Ю.М. Кулюткін, В.О.Моляко, Г.С.Тарасов та ін.).  Водночас, проблематика професійного мислення психолога-практика, особливостей його становлення в період набуття засад професіоналізму у ВНЗі, залишається ще вкрай недостатньо розробленою.  Психологічні проблеми розвитку та становлення професійного мислення як одного з провідних когнітивних процесів особистості протягом тривалого часу досить широко і поглиблено розглядалися та досліджувалися (Б.Г. Ананьєв, М.Я. Басов, П.П. Блонський, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, Д.Б. Ельконін, Г.С.Костюк, О.М. Леонтьєв, А.Р.Лурія, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, О.В.Петровський, С.Л. Рубінштейн та ін.). Особливу увагу привертає мислення в контексті становлення професіоналізму, розвитку інтелектуальних та творчих здібностей майбутнього фахівця в системі сучасної вищої школи, що знаходиться в стані переструктурування й виходу у європейський простір, у межі поширення вимог до рівня професіоналізму і творчого потенціалу мислення.

 Для психолога  креативність є професійно-значущою  якістю. Зокрема, одна з найважливіших  задач практичного психолога  полягає в тому, щоб допомогти людині скористатися його власними творчими можливостями для вирішення поставлених перед ним завдань і для досягнення його цілей. Психолог допомагає людям розвинути і реалізувати їх творчу індивідуальність; при цьому виключно важливі його власні особистісні якості (А. Маслоу, К. Роджерс), оскільки він робить це, спираючись на свої творчі можливості, реалізуючи в цьому процесі свою унікальну індивідуальність.

     У зв'язку з тим, що креативність  є для психологів професійно-значущою  якістю, вивчення психологічних  умов прояву креативності у  майбутніх психологів набуває особливої актуальності.

Об'єкт – креативність студента-психолога.

Предмет – психологічні особливості проявів креативності студентів-психологів.

Мета – визначення особливостей прояву креативності у студентів-психологів в освітньому середовищі.

Завдання дослідження: 
1. Проаналізувати сучасні психологічні уявлення про природу творчості, емоційності, рефлексії про професійно-значущі якості  особистості психолога. 
2. Виявити психологічні умови розвитку креативності у студентів-психологів. 
3. Експериментально вивчити вплив навчально-практичних занять на творчий, особистісний, інтелектуальний і професійний розвиток студентів.

Гіпотеза – для студентів, які здобувають психологічну освіту буде характерний вищий за середній рівень розвитку креативності.

Теоретична значимість. Поглиблення психологічних знань що до особливостей прояву креативності студентів психологів. Ґрунтовне вивчення питань: «креативність», «прояви креативності».

 

Розділ І. Теоретичне дослідження особливостей прояву креативності у студентів-психологів

1.    Сутність поняття креативність.

На сьогодні помітно зросла зацікавленість щодо вивчення такого високоорганізованого виду діяльності як творче мислення, або креативність. Область креативності складна для дослідження і викликає багато суперечок, оскільки кількість фактів, які відносяться до даної проблеми, надзвичайно велика. В сучасній психологічній науці не існує навіть загальноприйнятого визначення креативності. Ще в 60-х рр.. було описано більше 60 визначень креативності та, як зазначав автор відповідного огляду Л.Т. Репуччі, «їх кількість зростає з кожним днем». Кількість визначень креативності, що накопичилося до теперішнього часу, вже важко оцінити[9].

Цей термін походить від латинського слова "сгеаііо", що означає "створення". В англомовній літературі поняття креативність (creatio - створення, образ) означає творчість, тобто в самому загальному вигляді воно містить у собі минулі, супутні і наступні характеристики процесу, в результаті якого людина (чи група людей) створює те, чого не існувало колись. Також в англомовній літературі існує досить усталений і широко використовуваний термін "creaivity". Ним позначають те, що має безпосереднє відношення до створення чогось нового, чого ще не існувало раніше.

 
       Одним з великих, хоча і не безперечних досягнень XX століття стала можливість досить об'єктивної оцінки розумових здібностей за допомогою формалізованих методів. Піонер тестування інтелекту А. Біне підкреслював, що людський розум - явище дуже різнобічне, і неприпустимо зводити його оцінку до одного-єдиного показника. Тим не менше, довгий час панувало звичне уявлення, що розумова обдарованість адекватно вимірюється тестами – чим вище бал, тим вище обдарованість. А висока обдарованість - це вже талант, виключно висока - геній.  
       Лише після півстоліття прийшло усвідомлення того, що ознакою високої обдарованості є не стільки спритність у вирішенні тестових завдань, скільки оригінальність мислення, а найголовніше - оригінальність його продукту. Традиційні тестові завдання цю особливість розуму практично не виявляють. Вона вимагає докладного вивчення та створення відповідних методів оцінки.

Творчі здібності являють собою сплав багатьох якостей. Питання про компоненти творчого потенціалу людини залишається досі відкритим, хоча зараз існує кілька гіпотез, що стосуються цієї проблеми[13].

Багато психологів пов'язують здатності до творчої діяльності, перш за все, з особливостями мислення. Зокрема, відомий американський психолог Гілфорд, що займався проблемами людського інтелекту встановив, що творчим особистостям властиве так зване дивергентне мислення.  Люди, що володіють таким типом мислення, при вирішенні якої-небудь проблеми не концентрують всі свої зусилля на знаходження єдино правильного рішення, а починають шукати рішення з усіх можливих напрямках з тим, щоб розглянути якомога більше варіантів. Такі люди схильні утворювати нові комбінації з елементів, які більшість людей знають і використовують тільки певним чином, або формувати зв'язок між двома елементами, які не мають на перший погляд нічого спільного.[19]

Вітчизняний дослідник проблеми творчості О.М. Цибуля; спираючись на біографії видатних вчених, винахідників, художників і музикантів, виділяє наступні творчі здібності:  
1. Здатність бачити проблему там, де її не бачать інші.  
2. Здатність згортати розумові операції, замінюючи кілька понять одним і використовуючи все більш ємкі в інформаційному відношенні символи.  
3. Здатність застосувати навички, набуті під час вирішення однієї задачі до вирішення іншої.  
4. Здатність сприймати дійсність цілком, не дроблячи її на частини.  
5. Здатність легко асоціювати віддалені поняття.  
6. Здатність пам'яті видавати потрібну інформацію в потрібну хвилину.  
7. Гнучкість мислення.  
8. Здатність вибирати одну з альтернатив вирішення проблеми до її перевірки.  
9. Здатність включати знову сприйняті відомості у вже наявні системи знань.  
10. Здатність бачити речі такими, якими вони є, виділити бачимо речей, що привноситься інтерпретацією.  
11. Легкість генерування ідей.  
12. Творча уява.  
13. Здатність доопрацювання деталей, до вдосконалення початкового задуму. 

У творчих людей нерідко дивовижним чином поєднуються зрілість мислення, глибокі знання, різноманітні здібності, вміння та навички і своєрідні «дитячі» риси у поглядах на навколишню дійсність, в поведінці і вчинках. Що ж заважає людині бути творчою особистістю і проявити оригінальність мислення? Чи тільки відсутність розвинених творчих здібностей або також щось інше, не має прямого відношення до творчості як такої? На дане питання дають свою відповідь Г. Ліндсей, К. Халл і Р. Томпсон. Вони вважають, що серйозною перешкодою на шляху до творчого мислення можуть виступати не тільки недостатньо розвинуті здібності, але і зокрема:

1. Схильність до конформізму, що виражається в домінуючому над творчістю прагненні бути схожим на інших людей, не відрізнятися від них у своїх судженнях і вчинках. 

2. Боязнь опинитися «білою вороною» серед людей, здатися дурним або смішним у своїх судженнях. 

3. Боязнь здатися занадто екстравагантним, навіть агресивним у своєму неприйнятті і критиці думок інших людей. 

4. Боязнь відплати з боку іншої людини, чию позицію ми критикуємо. Піддаючи критиці людини, ми зазвичай викликаємо з його боку реакцію. Побоювання такої реакції нерідко виступає в якості перешкоди на шляху до розвитку власного творчого мислення. 

5. Завищена оцінка значимості своїх власних ідей іноді те, що ми самі придумали чи створили, подобається нам більше ніж думки, висловлені іншими людьми, причому настільки, що у нас виникає бажання своє нікому не показувати, ні з ким їм не ділитися і залишити при собі. 

6. Високорозвинена тривожність. Людина, що володіє цією якістю, зазвичай страждає підвищеною невпевненістю в собі, виявляє боязнь відкрито висловлювати свої ідеї. 

7. Є два конкуруючі між собою способи мислення: критичний і творчий. Критичне мислення направлене на виявлення недоліків у думках інших людей. Творче мислення пов'язане з відкриттям принципово нового знання, з генерацією власних оригінальних ідей, а не з оцінюванням чужих думок. Людина, у якого критична тенденція занадто виражена, приділяє основну увагу критиці, хоча сам би міг творити, і непогано. Навпаки, та людина, у якого конструктивне творче мислення домінує над критичним, часто виявляється нездатним бачити недоліки у власних судженнях і оцінках. 

 

1.2   Підходи в розгляді поняття «креативність» 

У 60-х роках XX ст. Дж.Гілфорд увів термін "креативність" для позначення властивості, яка відображає здатність індивіда створювати нові поняття та формувати нові навички на основі двох типів мислення:

• конвергентного, що необхідне для знаходження єдиного точного рішення завдання;
• дивергентного, що означає альтернативність, здатність мати декілька підходів до вирішення однієї задачі і варіювати їх. [19]

Дж.Гілфорд вважає, що креативність та творчій потенціал можуть бути визначені як сукупність здібностей та інших рис, які допомагають успішному творчому мисленню. Він запропонував перелік експериментально обумовлених особливостей мислення, що сприяють творчим досягненням. Однак, творча продуктивність, на його думку, відзначається не лише якістю мислинєвих операцій, а й особистісними характеристиками, особливостями умінь і навичок, що залучаються до креативного процесу на різних його етапах. Під креативністю автор розумів систему якісно різних складових (здібностей), які знаходяться всередині загальної моделі інтелекту і відзначив їх як чинник. Він виділяв чотири основні здібності або чинники (фактори) креативності:

• Оригінальність як здатність продукувати віддалені асоціації, незвичні відповіді;
• Семантична гнучкість як здатність виділити функцію об'єкту і запропонувати його нове використання;
• Образна адаптивна гнучкість як здатність змінити форму стимулу таким чином, щоб побачити в ньому нові ознаки і можливості для використання;
• Семантична спонтанна гнучкість як здатність продукувати різноманітні ідеї в нерегламентованій ситуації.

Пізніше Дж.Гілфордом були названі та описані характеристики креативності:

• Здатність до знаходження і постановки проблем (генералізоване   чуття до проблем: не досягнута мета, нездійснене бажання, певне коло речей, предметів перебувають у безладі. Однак, така здатність ще не відіграє конструктивної ролі у продуктивному мисленні, але без неї воно взагалі не могло б бути стимульоване).
• Здатність до генерування великої кількості ідей. Здатність до продукування різноманітних ідей. Автор припускав, що творчо мислячі люди є гнучкими мислителями. Вони швидко і з готовністю залишають старі шляхи мислення, переходять на нові напрямки розв'язання проблеми.
• Здатність відповідати на подразники нетрадиційно (творчу оригінальність автор ставив на рівні з гнучкістю, обмежуючи цим значення оригінальності як найзагальнішої характеристики). При цьому незвичність відповідей є принципом виміру оригінальності. > Здатність до вдосконалення об'єкта шляхом додавання деталей. > Здатність вирішувати проблеми або ж здатність до аналізу і синтезу.

      На думку  П.Торренса, креативність - це не спеціальна, а загальна здібність, яка базується на констеляції загального інтелекту, особистісних характеристик, здібностей до продуктивного мислення.[19] Під креативністю вчений розумів загострене сприйняття недоліків, білих плям у знаннях, дисгармонії тощо. Він вважав, що креативний процес можна поділити на декілька етапів:

     1.сприйняття проблеми

     2.пошук рішення

     3.виникнення та формування гіпотез

     4.перевірка гіпотез

     5.модифікація гіпотез

     6.знаходження результату.

 

Креативність визначалася П.Торренсом як процес появи чуйності до проблем, дефіциту знань, їх дисгармонії, пошуку рішень, висування гіпотез; перевірок, змін і перевірок гіпотез; формулювання результатів їх вирішення. П.Торренс відмічав, що для того щоб поділити "креативність", описати якісну своєрідність креативності особистості, виділити її сильні та слабкі сторони, необхідно проаналізувати структуру креативних здібностей: рівні прояву таких показників як: «Швидкість», «Гнучкість», «Розробленість», «Оригінальність».