Актуальні проблеми психології педагогічної праці

Педагогічна праця - один з найскладніших видів людської діяльності. Її ефективне здійснення вимагає наявності певних психологічних якостей, а також оперування широкими і різнобічними професійними знаннями та вміннями, на основі яких педагог виробляє власне практичне рішення. Як і будь-якій іншій діяльності, такій активності притаманні: мотивованість, цілепокладання та предметність (психологічна структура діяльності: мотив, ціль, предмет, засоби, способи, продукт та результат), а її специфічною ознакою є продуктивність. За цим критерієм Н.В. Кузьміна виділяє п`ять рівнів продуктивності педагогічної діяльності: 1) непродуктивний рівень (репродуктивний) - діяльність педагога як ретрансляція знань; 2) малопродуктивний (адаптивний) - тут знання прилаштовуються вчителем до особливостей аудиторії; 3) середньопродуктивний (локально моделюючий) передбачає володіння педагогом стратегіями навчання за окремими розділами предмета; 4) продуктивний або системно моделюючий рівень передбачає володіння педагогом технологією формування системних знань з предмету викладання; 5) високопродуктивний рівень розвитку професійної діяльності дозволяє педагогу перетворювати свій предмет у засіб формування особисості учня, його потреб у самовихованні та самоосвіті .

Структура педагогічної діяльності включає цілі та задачі (це, по суті, ті ж цілі, конкретизовані в певних умовах), які реалізуються сукупністю певних дій (вмінь): основними серед останніх є гностичні, конструктивні, організаційні та комунікативні. Педагогічні цілі розрізняються за ступенем узагальненості (вихідні та загальні для всіх педагогів), поетапні - для різних учбових курсів, учбових предметів, оперативні - конкретні для певного контингенту учнів, орієнтовані на різні сторони їх психічного розвитку (навчальні, виховні). Сукупність умов, у яких педагог ставить цілі та приймає рішення, має назву педагогічної ситуації. Це ситуації, в межах яких розв`язуються задачі навчання і виховання. Вони можуть бути запланованими та несподіваними, прогнозованими й малопередбачувальними, спокійними та конфліктними. У склад педагогічної ситуації як одиниці аналізу педагогічної діяльності включають: задачу (осмислення ситуації з метою її розв`язання), дії її учасників (вчитель та учень), умови, етапи її розв`язання (аналітичний, проектувальний, виконавський). Під технологією праці педагога розуміють попепереднє проектування учбово-виховного процесу з урахуванням перспектив діяльності та розвитку самих учнів (студентів, слухачів) і подальший контроль за цим процесом (В.П. Беспалько, 1996).

ЛІТЕРАТУРА:

1.      1.     Асмолов А. Г., Ягодин Г. А. Образование, как расширение возможностей развития личности (от диагностики отбора до диагностики развития) // Вопросы психологии, 1992, №№ 1 – 2, с. 6 – 18.

2.      2.     Грибов В. А. Психолого-педагогические условия развития творческого самовыражения учащихся и учителей // Вопросы психологии, 1989, № 2, с. 57 – 62.

3.      3.     Маркова А. К. Психология труда учителя. – М., 1993.

4.      4.     Бадмаев Б. Ц. Психология в работе учителя: В 2-х кн. – М., 2000.

5.      5.     Зимняя И. А. Педагогическая психология. Учебник для вузов. – М., 1999.

6.      6.     www.ic.dsn-asu.ru/~silant/work/04.html

7.      7.     http://www.mtu-net.ru/psi/st/088000.html

8.      8.     http://psychology.net.ru/articles/d20020106230736.html

9.      http://www.private.peterlink.ru/philo/psytour.html