Взаємозв'язок школи і сім'ї у системі виховання учнів початкових класів

Під час застосування методу опосередкованого вивчення увага вчителя спрямовується на учня як члена сім'ї. Вивчається поведінка, характер, темперамент дитини, її стосунки з батьками, всіма членами родини та ровесниками, а також учнівські здібності, захоплення, потреби, уподобання тощо.

Методи прямого вивчення сім’ї і психолого-педагогічного спостереження спрямовані на конкретне вивчення сімейного оточення дитини, стосунків між батьками і дітьми, існуючої атмосфери в родині з метою визначення засобів, форм і методів педагогічного впливу на батьків, виявлення не лише вразливих місць, а й можливостей для усунення недоліків, вироблення єдиних педагогічних вимог.

Цінність психолого-педагогічного спостереження полягає в тому, що вчитель збирає конкретний емпіричний матеріал, вивчаючи особистість дитини і життя сім'ї в природних умовах. Для того, щоб результати були об'єктивними і повними, необхідно ретельно планувати, чітко визначати мету та об'єкти спостереження. За одержаними даними складається картка потенційного розвитку учня [14, 8].

Вивчення сім'ї на основі застосування запропонованої діагностичної методики допоможе встановити ступінь володіння батьків методами виховання дітей, визначити ступінь найбільш широкого їх використання.

Отже, для того, щоб результати спостережень були об’єктивними, їх варто проводити систематично впродовж тривалого часу (періоду навчання в початковій школі), це допоможе вчителеві скласти чітке і повне уявлення про кожну сім'ю своїх вихованців, вміло задовольнити потребу батьків у спілкуванні, стимулювати їхній інтерес до співпраці. Як результат - батьки із вдячністю сприйматимуть рекомендації вчителя, із задоволенням спілкуватимуться, відвідуватимуть батьківські збори, братимуть участь у спільних заходах .

2.2 Педагогічний всеобуч батьків

Важлива умова ефективної навчально-виховної роботи - єдність  у діяльності школи й сім'ї, якої досягають за умови, що школа постійно працює над підвищенням рівня  психолого-педагогічної обізнаності батьків, їх педагогічної культури. Саме тому, зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу – це відповідальне завдання вчителя [20, 6].

Коли дитина вступає  до школи, їй важко зорієнтуватися, хто ж тепер важливіший – вчитель чи мати. Нерідко перших вчителів називають другою мамою. Звісно, так воно і є, адже в молодших класах вчитель є іще і вихователем та вирішує не лише проблеми навчання учнів, ще водить їх у їдальню, де стежить щоб діти залишали пусті тарілки, вирішує проблеми серед однолітків – однокласників, ходить з ними на екскурсії, допомагає готувати домашні завдання, інколи відвідує учнів на дому. На цьому етапі вчитель користується більшим авторитетом ніж батьки. Це трапляється через те, що дитина, переступивши поріг школи, потрапляє у незнайоме їй середовище, де немає батьків, нема до кого звернутися за допомогою, окрім вчительки, яка виконує функцію “рятувального круга”, яка не тільки добре орієнтується в середовищі під назвою “школа”, але ще як “виявляється” розуміється на математиці, письмі та читанні, навіть вміє малювати та ліпити різні фігурки з пластиліну, отже “вона вміє все і одразу”. І в маленьких, але добре митикуючих голівках першокласників їхня вчителька перетворюється не просто на другу маму, вона є найбільшим авторитетом на даному періоді життя. Саме в цей час дуже важливо виховувати дитину разом, щоб у неї не було роздвоєння між школою та сім'ю – якщо вчитель щось вимагає, то ні в якому разі не можна при дитині критикувати дії вчителя, бо ще невідомо на чиєму “боці” опиниться ваша дитина. І, навпаки, вимоги батьків не повинні оскаржуватися вчителем, тут важлива співпраця та взаєморозуміння[9, 7].

У роботі з батьками класовод має використовувати різноманітні форми. Це можуть бути індивідуальна, групова  і колективна робота [Додаток Б].

Педагоги повинні встановлювати  зв’язки з батьками ще до того, як їхні діти прийдуть до першого класу. Уже з  цього періоду школа  бере на себе турботу про формування педагогічної культури батьків.

Зміст роботи школи з батьками учнів повинен ґрунтуватися на визначених Законом України «Про загальну середню освіту» їх правах і обов’язках:

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

• вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
• приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
• обирати і бути обраними до органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
• звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
• захищати законні інтереси дітей.

1. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані:

• забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
• постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
• поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім’ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
• виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України [19, 400].

Організовуючи навчання батьків, враховують рівень їхньої підготовки до сприймання головних теоретичних положень методики виховання дітей у сім'ї та визначають рівень популярності викладання цього матеріалу. Турбота школи про виховання дітей у сім'ї реалізується через педагогічну освіту батьків, залучення їх до виховної роботи з учнями в школі. Передусім педагоги мають впливати на батьків через їхніх дітей, які навчаються в школі.

А. С. Макаренко вважав, що це найдоступніший спосіб зв'язку школи і сім'ї. Його цінність не лише в тому, що він оперативний, а й у тому, що учень, який засвоїв певні вимоги вчителя, доводить ці вимоги до відома батьків, переконує в необхідності дотримуватися їх [15, 3].

 Педагогічна освіта батьків має бути цілеспрямованою, системною, послідовною. Досягти цього можна, дотримуючись чіткої програми педагогічного всеобучу батьків, яка може охоплювати такі питання:

• 1—4 класи: завдання і зміст родинного виховання в сучасних умовах розвитку незалежної України; анатомофізіологічні особливості дітей 6 - 7-річного віку і їх врахування при вступі до школи; вікові особливості дітей молодшого шкільного віку та їх врахування в сімейному вихованні; роль батька і матері у вихованні дітей в сім’ї.

Методи родинного виховання; розумовий розвиток дітей молодшого шкільного віку і надання їм допомоги у навчанні; режим дня молодшого школяра; особливості читацьких інтересів молодших школярів і завдання батьків в організації домашнього читання; організація дозвілля в родині; традиції української родини і їх виховне значення; типові помилки родинного виховання; культура спілкування в родині; роль родини у формуванні в дітей рис громадянина України; виховання у дітей любові і готовності до праці; роль гри у житті молодшого школяра; виховання у молодших школярів любові до природи і бажання берегти її; можливості сім’ї в естетичному вихованні дитини; турбота батьків про фізичний розвиток і здоров’я дитини; вплив родинних традицій на виховання школярів [21, 8].

У зв'язку з переходом  до нового типу суспільства, утвердження  нових суспільних, етичних цінностей, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому школа має дбати про постійний розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи, найпоширенішими серед яких є:

Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід. . Ця форма забезпечує оволодіння батьками систематичними знаннями основ теорії виховання.

Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять керівники школи.

Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем.

Підсумкова  річна науково-практична конференція  батьків з проблем виховання. Учасники визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання (“Трудове виховання”, “Найкоротший шлях до добра — через прекрасне” тощо), протягом року вивчають її. У виступах батьки підбивають підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом [1; 5].

 День відчинених  дверей. Цей вид роботи потребує єдності школи, батьків, учнів, сприяє згуртуванню шкільного колективу. Цього дня у школі проводять батьківські збори, лекції, консультації, екскурсії по школі, організовують виставки, вечори, читацькі конференції. Хоч би якою була програма, батьки повинні отримати вичерпні відомості про своїх дітей і поговорити з директором, його заступниками, учителями, класними керівниками, шкільним лікарем, органами дитячого самоврядування. Головна мета — показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки: оформлення школи, організації програми свята (концерту, зустрічей у класах, відвідання виставок, спортивних змагань тощо).

Класні батьківські  збори. Традиційна форма роботи. Їх проводять 1—2 рази на семестр. Такі збори сприяють формуванню громадської думки батьків, об’єднанню їх в єдиний колектив. Тематика зборів визначається загальними завданнями виховання, умовами навчально-виховної роботи в класі, рівнем загальної культури батьків. Один з варіантів — формування проблемної тематики (“Чи можна спізнитися з вихованням у дитини доброти, чуйності?” тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складений питальник (“Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, зміцнювали волю”, “Охарактеризуйте стан Вашої дитини (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжньою трудністю”, “Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подолання нею труднощів?”, “Які труднощі найчастіше вдається подолати дитині, а які їй не під силу?” та ін.).

Вчитель повинен своєчасно надіслати спеціальні запрошення додому. Їх оформляють самі учні. У запрошенні зазначають ім’я, по батькові та прізвище обох батьків, час, місце і порядок денний зборів.

Відвідування  батьків вдома. Це сприяє налагодженню контактів із сім'єю, з'ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя учня, консультуванню щодо єдиних вимог до дитини, обговоренню відхилень в її поведінці, вжиттю необхідних заходів щодо їх запобігання, залученню батьків до участі в роботі школи тощо. Відвідувати батьків учнів можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний прихід вчителя викликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як усунути їх. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.                      

Листування. Передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уважність та відповідальність за доручення. Можна повідомити про певні його труднощі, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за хороше виховання дитини. Лист передають батькам через їх дитину, попередньо ознайомивши її із змістом. Найчастіше листування використовують, коли класний керівник не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до школи [19; 11].

Консультації  батькам. Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань.

Запрошення  батьків до школи. Найчастіше це роблять для конфіденційної розмови про шкільні проблеми дитини (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу довіри. Педагог висловлює свої міркування, відповідає на запитання батьків, надає корисні поради. Необхідно пам'ятати, що надмірне звертання уваги на недоліки учня викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть якщо учитель має рацію.

Тематичні вечори запитань і відповідей. Сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання. На них запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів, психологів, соціальних працівників, фахівці, які опікуються проблемами виховання молоді.

 Ознайомлення  батьків з психолого-педагогічною  літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів певного класу, чи в окремої дитини [9, 7].

Використовують також  інші традиційні й нетрадиційні види пропагування педагогічних знань. До нетрадиційних належать: педагогічний десант (виступ педагогів на підприємствах); дерево родоводу (зустрічі поколінь); у сімейному колі (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями); родинний міст (обговорення з батьками проблем виховання); день добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів); вечір великої розмови (участь педагогів, батьків в організації відпочинку в родині).

Відповідну роль у  педагогічному навчанні батьків  відіграє їх самоосвіта – читання науково-популярної літератури з питань сімейної педагогіки, тематичні радіо- і телепередачі [14, 8].

Оскільки, не кожен з  батьків має знання з питань сімейного  виховання, це пояснюється багатьма причинами, то ні хто інший як педагог  повинен взяти на себе цю роботу і зайнятися підвищенням педагогічної культури батьків. Перш за все психолого-педагогічна освіта озброює виховні можливості батьків. То ж

вчитель повинен прослідкувати  за тим, щоб вона була цілеспрямованою, системною, послідовною.