Спільна продуктивна діяльність як засіб формування колективістських взаємин дітей середнього дошкільного віку

Підбиваючи підсумки заняття, на якому діти працювали разом, не варто оцінювати їхню роботу лише за досягнутими результатами — виконано правильно, акуратно, відповідно до вимог або ні. Важливо якомога детальніше проаналізувати способи взаємодії вихованців: чи дружньо працювали, чи допомагали один одному, чи вболівали за успіхи товаришів тощо. Це стимулює взаємини співробітництва, «лікує» від заздрощів, зарозумілості, недоброзичливості.

Змінюючи зміст завдання (чергування геометричних фігур за кольором, формою та величиною), поступово слід привчати дітей до ситуації спільності. В цій віковій групі варто обмежитися лише викладанням фігур чи предметів на смужці паперу, оскільки навичкою охайного і правильного наклеювання дошкільники оволодівають відносно повільно.

Формування навички виконання спільного завдання  триває на заняттях з конструювання, ліплення. Передбачені для цієї вікової групи теми занять з розділу ліплення дають змогу організувати спільну діяльність дітей.

 Характерно, що діти, які  охоче вчать своїх партерів, турбуються  і переживають за якість своїх  і чужих виробів, їх хвилює  спільний результат. Тут діяльність  будується на основі дружнього  співробітництва.

Але є діти, які формально ставляться до своєї ролі наставника. Вони, як і вимагав вихователь, перш ніж розпочати роботу, пояснюють своєму партнерові, як виготовляти виріб, проте після цього вжене звертають ніякої уваги на нього, навіть обурюються, що він не зрозумів з першого пояснення.

Тут  педагог повинен обов’язково втрутитися, щоб довести дитині неправильність її дій у ставленні до ровесника, висловити своє невдоволення її поведінкою. Це не повинно залишити дитину байдужою, крім того, діти, які стають свідками такої розмови виховательки з їхнім ровесником, дістають для себе урок того як слід поводитися в подібних ситуаціях. Вони навчаються обурюватися поганим вчинкам своїх товаришів,а це значною мірою гальмує і їх власні негативні прояви. У процесі спілкування дітей під час спільної діяльності надзвичайно важливо виховувати у них мовну культуру спілкування: учити вживати тактовні форми звертання один до одного, коректно висловлювати зауваження іншому тощо. Саме завдяки емоційно насиченому позитивному спілкуванню дітей у процесі спільної діяльності посилюється властива дошкільникам потреба в контактах з ровесниками. Між учасниками діяльності виникає взаємна симпатія і доброзичливість, на яких будуються гуманістичні відносини — основа морального розвитку дошкільника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Проблема формування в дитини з перших років його життя таких взаємовідносин з оточуючими людьми, які походили б з моральних принципів гуманізму — актуальна  сьогодні як в теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління. У нашому суспільстві ці відносини характеризуються дружнім співробітництвом, взаємоповагою, піклуванням людей один про одного, взаємодопомогою. Особисті взаємовідносини істотно впливають на формування дошкільника. При правильному педагогічному керівництві цими взаємовідносинами шляхом організації сумісного життя та діяльності дітей в дошкільному закладі вони стають важливим засобом формування колективу та вихованню взаємодопомоги між дітьми. Особисті взаємовідносини найбільш яскраво виявляються в невеликих дитячих об’єднаннях, що будуються в основному на почутті взаємної симпатії, емоційної прив’язаності. В таких об’єднаннях дошкільники вчаться проявленням чутливості, чуйності, піклуванні про іншого, допомозі один одному, тобто тут беруть свій початок перші паростки доброзичливого відношення до оточуючих людей та своїх ровесників.

Отже, в даній роботі метою якої було теоретично обґрунтувати та перевірити на практиці методику формування взаємин між дошкільниками засобами вправ, ігор, було виявлено, що насправді всі ці методи позитивно впливають на формування колективістських взаємин дошкільників, що всі ці  методи та прийоми слід обов’язково використовувати в ігровій та спільній діяльності дітей. В роботі були виконані основні завдання такі як: аналіз психолого-педагогічних аспектів формування взаємин між дітьми дошкільного віку; виявлені особливості,  рівні та чинники соціальної компетентності дітей дошкільного віку.

З’ясувалася сутність, види, особливості вправ, завдань, ігор та їх місце у процесі формування взаємин між дітьми дошкільного віку.

Розроблені методичні рекомендації з застосування вправ, завдань, ігор у процесі формування взаємин між дошкільниками в умовах дошкільного закладу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексєєнко Т. Ф. Педагогічні проблеми молодої сім’ї: Навч. посібник / Т. Ф. Алексєєнко. – К.: ІЗМН, 1997. – 96 с.
2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» / [наук. ред. та упоряд. О. Л. Кононко]. – К. : Світик, 2008. – 430 с.
3. Баркан А. И. Практическая психология для родителей, или Как научиться понимать свого ребенка / Алла Баркан. – М.: АСТ - Пресс, 1999. – 429 с.
4. Выготский Л. С. Мышление и речь / Л. C. Выготский. – М.: Лабиринт, 1996. – 352 с.
5. Дошкільна педагогіка і психологія, Республіканський науково-методичний збірник. - К: Радянська школа, 1974. Випуск 8. - С. 90-98
6. Клугман О. Комфортний мікроклімат у дитячому колективі / О. Клугман // Дошкільне виховання. - 2007, № 2. – C. 24-25
7. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения / Я. А. Коменский. – М.: Просвещение, 1982. – 254 с.
8. Коментар до базового компонента дошкільної освіти в Україні: Науково-метод. посібник / Під наук. ред. О. Л. Кононко. - К.: Редакція ж-лу "Дошкільне виховання", 2003. - 243 с.
9. Котырло В. К. Детский сад и семья / Котырло В. К., Ладывир С. А. – К.: 1984. – 119 с.
10. Кузьмінський А. І. Педагогіка родинного виховання / Кузьмінський А. І., Омелянко В. Л. – К.: Знання, 2006. – 311 с.
11. Макаренко А. С. Книга для батьків. Лекції про виховання дітей / А. С. Макаренко. – К.: Радянська школа, 1972. – 336 с.
12. Малятко: Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку / Ред.       З. П. Плохій. - К., 1999. - 150 с.
13. Основы дошкольной педагогики / Под ред. А. В. Запорожца, Т. А. Марковой. – М.: 1980. – 271 с.
14. Островська Л. Ф. Сімейне виховання дошкільника / Л. Ф. Островська. – К.: 1977. – 256 с.
15. Педагогічна культура молодих батьків. – К.: 1995.
16. Поніманська Т. І. Дитина і соціум / Т. І. Поніманська // Дошкільне виховання. – 2004. – № 8. – C. 4-6.
17. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка / Т. І. Поніманська. – К.: Академвидав, 2004. – 455 с.
18. Поніманська Т. І. Формування соціальної компетентності дитини / Т. І. Поніманська. - К.: Нова педагогічна думка. – 1998. – № 2. – С. 91-95.
19. Постовий В. Г. Сучасна сім’я і її педагогіка / В. Г. Постовий. – К. : Освіта, 1994. – 64 с.
20. Помощь родителям в воспитании детей / Под ред. В. Я. Пилиновского - М.: Прогресс, 2002. – 174 с.
21. Приходько Ю. О. Формування позитивних відносин в дитячому колективі / Ю. О. Приходько. – К.: Рад. шк., 1987. – 126с.
22. Русова С. Ф. Дошкільне виховання / С. Ф. Русова. – К.: Либідь, 1918. - 163 с.
23. Сабова О. Л. Помічники / О. Л. Сабова // Дошкільне виховання. – 1994. - №1. – С. 14.
24. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка / В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1978. – 263 с.
25. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1976. – Т.1.: Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Духовний світ школяра. Методика виховання колективу. – 654 с.
26. Трудове виховання дітей дошкільного віку / за ред. О. М. Лещенко – К.: Рад. школа, 1966. – 182 с.
27. Усова А. П. Обучение в детском саду / А. П. Усова. - М.: Просвещение, 1981. — 176 с.
28. Фасолько Т. С. Відповідальність – основа моральності / Т. С. Фасолько // Дошкільне виховання. – 1999 - №9. - С. 9-11.
29. Хандзе М. Как организовать колектив дошкольников / Хандзе М., Сисида Т., Исикова М. – М.: Педагогика, 1987. – 147 с.
30. Якобсон С. Г. Психологические проблемы этического развития детей / С. Г. Якобсон. - М.: Педагогика, 1984. - 144 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 1

«Дошкільне виховання», 2007, №2

Олена Клугман, практичний психолог

 

Комфортний мікроклімат  у дитячому колективі

Ігри та вправи

Навчити дитину вільно спілкуватися, відстоювати свою думку, поважати однолітків та дорослих, бути коректною, терплячою, доброзичливою до них — пріоритетні завдання розвитку особистості. Певна річ, успіх виховання добрих, дружніх взаємин між дітьми залежить, перш за все, від особистісних якостей педагога, від характеру його спілкування з дошкільниками.

Так, якщо вихователь зловживає підвищеним тоном, заборонами («Не чіпай!», «Не розмовляй!» тощо), загрозою покарання, — це зумовлює розвиток у дітей пасивності, сліпої покори, знижує їхню ініціативність і самостійність, негативно впливає на характер спілкування між ними. Вихованці запозичують авторитарний стиль спілкування педагога з дітьми: вони теж намагаються спілкуватися з однолітками наказним тоном, що викликає конфлікти у дитячих взаєминах.

Варто пам’ятати: постійні зауваження дорослого породжують у дітей або впертість, агресивність або байдужість до його оцінок. До того ж під впливом вихователя росте негативне ставлення з боку однолітків до так званих неслухняних, недисциплінованих дітей («Його не люблять вихователь і вся група»). Часто такі малята «ізольовані» в дитячому колективі. Якщо ж переважає демократичний стиль взаємин педагога з вихованцями, то в групі панує сприятливий мікроклімат, діти доброзичливі одне до одного, мають високий рівень комунікативних вмінь.

Тож узявши за мету розвиток комунікативних здібностей педагогічних працівників, провела для них консультації «Вихователі та діти: проблеми спілкування», «Психологічний комфорт у колективі».

Слід сказати, що у спілкуванні дорослих між собою та з дітьми часто відсутні інтонації доброзичливості, радості, захвату. Тому запропонувала вихователям взяти участь  у ділових іграх «Ми спілкуємося», «У світі музики». Така форма роботи виявилася ефективною. Ділові ігри спонукали педагогів до прояву емоційності, вчили слухати, бачити, розуміти інших, застосовувати міміку, жести для ефективнішого вираження своїх думок.

Не залишились поза увагою і батьки вихованців. Для них був організований семінар-практикум «вчимося розуміти свою дитину»

Звичайно основний напрямок моєї роботи — надолужити прогалини  в розвитку комунікативних здібностей малят, допомогти їм налагодити стосунки з однолітками. Адже невміння спілкуватися, конфліктність, «ізольваність» — не лише ознаки слабкої адаптації дитини до навколишнього світу, а й причини серйозних емоційно-особистісних проблем у майбутньому.

Великого значення надаю навчанню дітей доброзичливого спілкування, прищепленню вміння співпереживати , співчувати; розуміти власні емоції та емоційні стани інших людей. Усі ці вміння найкраще формуються в процесі колективної ігрової діяльності. 

Вправи,які проводжу на заняттях, сприяють згуртуванню дошкільнят, допомагають їм бути розкутими, активними, спонукають до творчості, вчать дітей розуміти одне одного. Особливо подобаються малятам творчі ігри та вправи: «Намалюй, що уявив, слухаючи музику», «Намалюй свій настрій»; гра на розвиток міміки «Дзеркало»; вправи на розслаблення, зняття психоемоційної напруги: «Поза спокою», «Чарівний сон».

Подібні ігри та вправи створюють особливу дружню атмосферу, спонукають дітей проявляти різні емоції та почуття.

Приємно констатувати, що після проведення комплексу корекційно-розвивальних занять спостерігаються позитивні зрушення в їхній поведінці: у малят поменшало проблем у спілкуванні, вони легше знаходять спільну мову з однолітками і дорослими, сміливіше висловлюють свої думки.

ІГРИ ТА ВПРАВИ,

які допоможуть зблизити дітей, згуртувати їх,

створити  психологічну атмосферу

 

Вправа «Пов’язувальна нитка»

Мета: розвивати почуття спільності, доброзичливості.

Хід вправи. Діти стають у коло, педагог дає одному з них клубочок ниток. Той, тримаючи кінець нитки в одній руці, іншою передає клубок дитині, яка стоїть поряд. При цьому промовляє слова вітання. Так діти, поступово розмотуючи клубок, передають його одне одному по колу. Наприкінці утворюється коло з нитки, яку малята тримають  у руках. Педагог підкреслює: «Ви передали одне одному частинку своєї душі, тепла і тепер ви—одне ціле. Так має бути завжди».

Варіант вправи. Слова вітання не повторюються. Наприклад: «Доброго дня!», «Здастуйте!», «Привіт!», «Добридень!», «Вітаю!», «Здоровий будь!» тощо.

Вправа «Голка з ниткою»

Мета: розвивати вміння взаємодіяти, узгоджувати свої рухи з рухами інших дітей; виховувати згуртованість.

Хід гри. Діти шикуються одне за одним у колону, кожний береться обіруч за пояс попереднього. Перший у колоні—«голка», решта—«нитка». За сигналом педагога «голка» рухається у відповідному напрямку. Куди йде «голка», туди й «нитка». Потрібно, щоб «нитка» не розірвалася. Наприкінці гри  педагог підсумовує: «Діти, будьте такі ж, як голка з ниткою: нерозлучні і дружні».

Варіант гри. «Голка» з «ниткою» «вишивають» візерунок (його заздалегідь малюють крейдою на асфальті).

 

Вправа «Дружба починається з усмішки»

Мета: розвивати почуття спільності; створити психічно комфортну атмосферу.

Хід вправи. Діти стають по колу і по черзі подають одне одному руку, усміхаючись при цьому. Побравшись за руки, малята утворюють замкнуте коло. Педагог зауважує: «Тепер ви — єдине ціле. Подарувавши товаришеві усмішку, ви віддали йому часточку душевного тепла. Відчуваєте, як іде тепло по ваших долоньках?»

Вправа «Гроно винограду»

Мета: розвивати почуття єдності, згуртованості;вчити взаємодопомоги.

Хід вправи. Діти у колі по черзі передають одне одному гроно винограду. Педагог звертає увагу дошкільнят на величину на вагу грона (велике, важке). Потім малята знову передають гроно по колу, але при цьому кожен відриває по одній виноградині. Запитання до дітей: «Чи змінилися розмір, вага грона? Яке воно стало?». Педагог підкреслює: «Ось так трапляється і в житті. Якщо люди дружні, то вони сильні, їх ніхто не образить, не скривдить. А якщо кожен живе сам по собі, — то слабкі, вразливі і беззахисні. Сила людей у дружбі, єдності. Тож будьте завжди разом, не сваріться, товаришуйте, допомагайте одне одному».

 

Вправа «Свічка доброти»

Мета: розвивати увагу, добре ставлення, повагу одне до одного.

Хід вправи. Діти стають у коло й по черзі передають одне одному макет запаленої свічки. При цьому звертаються до товариша на ім’я і разом зі словами вітання, дарують одне одному компліменти. Педагог заохочує нерішучих дітей, подаючи їм власний зразок. Запитання до дітей: «Чи підняв комплімент ваш настрій? Чи говорите ви добрі слова своїм рідним? Який комплімент ви сказали б самі собі?»