Спільна продуктивна діяльність як засіб формування колективістських взаємин дітей середнього дошкільного віку

Завдання формувального етапу дослідницько-експериментальної роботи:

• Формування у дітей емоційної готовності до спілкування з товаришами під час гри та спільної діяльності.
• Розширення кола знань про поняття «спілкування  та взаємодопомоги під час гри»

Орієнтуючись на дані констатуючого експерименту можна застосувати відповідну методику, яка складається з двох етапів.

На першому етапі слід використовувати таку організацію трудової діяльності, яка передбачає відносну самостійність кожного учасника в процесі виконання завдання. Кінцевий результат діяльності складається з окремих результатів. Така форма організації діяльності спрямована на виклик у дітей переживань, пов’язаних із досягненням власного успіху в ній.

Другий етап передбачав таку організацію діяльності дітей середнього дошкільного віку, яка будувалася за принципом спільної дії партнерів. Під час гри  від початку до кінця потребувало спільних дій, спілкування учасників. Мета діяльності і технологія даної роботи ставили дітей перед необхідністю обов’язкового узгодження дій, орієнтації на партнера, а отже і врахування його інтересів і можливостей.

Мотиви і зміст гри залишалися ідентичними на першому і другому етапі експерименту. Було взято такий вид домашньої праці, як накривання на стіл та прибирання посуди зі столу після обіду. Для того, щоб вияснити характер спрямованості прагнень дітей (на особистий чи спільний успіх діяльності), кожному учаснику по закінченню роботи ставилися запитання. Для формування відповідного ставлення до ровесників слід використовувати різні життєві  ситуації, пробуджувати в дітей емоційний відгук на стан, настрій ровесника. Уміння рахуватися з іншими людьми потребує не тільки здатності бачити й розуміти їхній емоційний стан, а й уміння гальмувати свої бажання, поступатися власними інтересами. Все це можливо виховати лише  в процесі організації спільної діяльності дітей, потрібна систематична й наполеглива робота педагога з дошкільниками впродовж усіх режимних моментів.

Найбільшу увагу виховній роботі вихователь повинен приділяти дітям, які будують свої взаємини з ровесниками за типом співіснування  або сусідства. Важливо всіляко підтримувати, з одного боку, їхнє прагнення до спільного успіху, а  з іншого — формувати навички товариського співробітництва, боротися з проявами егоїзму. Тут потрібно помічати й підтримувати навіть найменші вияви доброзичливості щодо товаришів. Наприклад, помітивши, що дівчинками з егоїстичним нахилами  виявила готовність поділитися з товаришем, доцільно підтримати її: “Коли ти завжди будеш такою уважною до дітей, всі вони поважатимуть тебе, ти матимеш багато друзів” або “Так роблять усі хороші й добрі люди”. У процесі спільної діяльності треба стежити, щоб усім було цікаво, щоб усі були задоволені, зайняті спільною діяльністю. Коли систематично дбати про це, то кожний день перебування дітей у товаристві ровесників приносить їм радість, зміцнює інтерес до спілкування, спільної діяльності, ініціативу і самостійність у налагодженні взаємин.

Заявляючи про своє небажання спілкуватись  і працювати разом, діти пояснюють своїм негативним ставленням до ровесників.

Оля (5-й рік) досить обдумано і впевнено обґрунтовує своє бажання гратися наодинці: «Не люблю працювати з дітьми».  ЇЇ відповідь на запитання «чи хоче вона гратись з друзями?»,відповідає: вона хоче гратися з кимось одним, а не з усіма. Висловлений нею мотив: «Я не звикла гратися з багатьма», —  показує, що  в неї склалися взаємини з обмеженим колом ровесників.

З перших днів перебування в дошкільному закладі вихователь має налагоджувати позитивні стосунки між дітьми і цим запобігати невдоволенню спілкування, формувати у них суспільні вміння, вчити злагоджено діяти спільній грі та діяльності.

Малят навчають домовлятися про спільну гру, діяльність, працю, пропонуючи їм висловити свої ігрові задуми або зацікавити їх пропозиціями ровесника. Під час розвитку сюжету гри їм рекомендують, щоб вони узгоджували свої дії одне з одним, враховували позиції інших учасників  гри. Треба засуджувати грубість і зневажливість до ровесників, вчити їх щиро, доброзичливо ставитися до товаришів.

Були поставленні такі запитання для дітей:

• На першому етапі:  Чи сподобалося тобі спілкуватись з друзями, гратися разом, допомагати їм, взаємодіяти під час гри?
• На другому етапі: Що сподобалося робити разом більше?

На першому етапі більшість дітей, після пояснення дорослим правил гри одразу намагалися окреслити коло своїх обов’язків: «буду готувати їжу», «буду офіціантом». Це свідчить про бажання дітей відокремити власні дії від партнерства.

Результат однолітка для дітей в переважній більшості наче і не існував – оцінювалося лише власна частина роботи, і як правило, тільки позитивно.

При організації спільних завдань під час гри значна увага приділялася поясненню того, що діти виконують спільне завдання, результат якого залежить від дії кожного з учасників, підведення їх до розуміння переваг спільної праці.

Поряд з цим створювалися умови для позитивного впливу дітей один на одного. Першочерговим завданням ставилося забезпечення впливу дітей, які виявляють доброзичливість, бажання допомогти.

Процес спільної діяльності під час гри стимулював появу у дітей різних переживань. У одних дітей вони були пов’язані зі ставленням до самої гри, бажання виявити себе у якості вмілого актора, у інших – зі ставленням до партнера, хоча й виникло з приводу гри.

В процесі спільної гри переважна кількість дітей ( 92,5%) виявила інтерес до діяльності партнерства. Тільки 16,8% дітей працювали окремо, умовно поділивши гру на «свою» і «іншу» частини. Останні 83,2% діяли спільно. Діти у меншій мірі прагнули розподілити предмети так, щоб «своїх» предметів було більше. При виникненні труднощів у партнера незначна кількість дітей виявила доброзичливість і прагнення допомогти. Для інших дітей важливим за все, було те, що безпосередньо пов’язано з процесом діяльності та її результатом. Вони могли запропонувати предмет партнеру, але щирого бажання допомогти, дружнього ставлення до нього не виявляли.

В процесі ІІ-го етапу експериментального дослідження був використаний такий вид роботи, як прибирання зі столу. На цьому етапі акцентувалося на необхідності спільної дружньої праці. Були дібрані такі завдання, які мали об’єднати дітей навколо спільної мети, спеціально орієнтували дітей на спільні дії,наприклад помити чашки і ложки.

Було помічено, що спільна трудова діяльність дітей на ІІ-му етапі експерименту помітно активізувала позитивні емоційні прояви дітей один до одного. Взаємини стали більш доброзичливими, довірливими. Ми намагалися сформувати в кожної дитини позитивну спрямованість на однолітка, вміння виявити до нього увагу і турботливе ставлення. Так, Світланка з вдячністю приймала допомогу від Руслана і не зловживала нею. Діти прагнули до взаємодії один з одним, що виявилися в умінні помітити труднощі однолітків і бажання прийти на допомогу.

В процесі такої організації спільної праці дітей було помічено, що діти не робили спроби розділити предмети за принципом «більше – собі», що свідчить про набутий досвід взаємодії в групі однолітків. Діти у більшій мірі прониклися почуттями взаємної відповідальності за якість роботи.

На цьому етапі у переважній більшості дітей (56%) емоційні прояви по відношенню до однолітка, процесу діяльності та її результату мали позитивне забарвлення, що зумовлювало доброзичливість у взаєминах дітей. У деяких дітей було помітне мисленнєве «програмування» бажаного ставлення інших до результатів своїх зусиль: “я добре помию ложки, друзі будуть задоволені і наша робота (прибирання зі столу) буде виконана добре”. Відтак, ІІ етап організації спільної діяльності, який спеціально орієнтував дітей на спільність дій, сприяв розвитку доброзичливості та взаємодопомогу їхніх взаєминах.

Для того, щоб закріпити у дітей уявлення про взаємодопомогу та працю були використані етичні бесіди і твори художньої літератури. Після читання оповідання В.Сухомлинського «Як Федько виконав свою роботу». Нащо були отримані наступні відповіді: «Не добросовісно»(Оля Л.), «З байдужістю»(Яна Л.), «Він лінувався»(Руслан С.). На запитання: «Як почав працювати Федько після маминого зауваження?», були отримані відповіді: «Йому стало соромно погано працювати» (Ігор Г.), « Він зрадів, що може працювати гарно» (Віка Я.).

Було прочитано дітям оповідання І.Сенченко «Де сім господинь, там хата не метена». На запитання: «Чому дівчата так і не прибрали?». Були відповіді «Сестри не могли розділити роботу» (Руслан С.), «Не вміють допомагати один одному» (Вова Т.).

При читанні оповідання В. Паронова «Сім справ нараз» на запитання: «Чи всі справи доводила дівчинка до кінця?». Були Відповіді типу: «Вона все починала, але нічого не закінчувала». Діти дійшли до висновку, що будь-яку справу потрібно доводити до кінця, а швидше це робити спільно». У ході запропонованої роботи на ІІ етапі експерименту відбулося узагальнення дітей про поняття взаємодопомоги та її необхідності під час гри та трудової діяльності.

2.3. Аналіз рівнів  сформованості колективістських  взаємин під час спільної ігрової  діяльності у дітей середнього  дошкільного віку (контрольний експеримент)

Спостереження за дітьми під час формуючого експерименту засвідчили значні зміни, які відбулися у поведінці дітей і були пов’язані з прийняттям і усвідомленням норми спільної гри. Однак поставленні завдання вимагали більш детального вивчення результатів даного процесу. Тому був використаний комплекс спеціально відібраних методів і прийомів роботи. Завдання, які ставилися при проведенні даного етапу дослідницько-експериментальної роботи були спрямовані на:

1. Визначення змін в рівнях сформованості спільної діяльності дітей у грі  у дітей середнього дошкільного віку.
2. Виявлення особливостей прийняття моральної норми спільної діяльності та її усвідомлення дітьми експериментальної та контрольної груп.

         Спостереження показали, що дехто  з дітей не тільки виявив  готовність допомагати у спільній  грі, але й намагався регулювати  роботу однолітків, слідкувати за  виявами доброзичливого ставлення  іншими дітьми до товаришів.

З метою з’ясування зміни уявлень дітей про категорію спільної гри була проведена заключна бесіда на тему: «Що означає вміти допомагати під час гри?». Критерії оцінювання були такими:

Показник «1» - Високий рівень - дитина називає ознаки, які пов’язані зі спільною спрямованістю діяльності, співпереживанням, готовністю прийти на допомогу – аналог рівню «дружня взаємодопомога».

Показник «2» - Середній рівень - коли дитина виділяє одну з характеристик формального співробітництва, що ґрунтується на розподілі праці та додержання законів рівності для досягнення спільної мети – аналог рівню «партнерство».

Показник «3» - Низький рівень-дитина не може визначитись у відповіді, не називає жодного показника – аналог рівню «співіснування». Такі бесіди були проведені в усіх чотирьох групах. Характерною була поведінка дітей експериментальних груп. Діти різних рівнів сформованості спільної гри брали участь у обговоренні поставлених завдань.

Із 31 самостійного судження, що були висловлені дітьми в ході заключної бесіди і відповідали за шкалою оцінювання показнику «1», 20 були висловлені дітьми, які в результаті проведення констатуючого експерименту були віднесені до рівня сформованості партнерської спільної гри. Свою активність діти пояснюють необхідністю «думати про інших, коли щось робиш», «робити так, щоб нікому не принести шкоди,при цьому ж спілкуючись і допомагаючи один одному», «якщо допомагати один одному, то завжди отримаєш хороший результат», «ми граємо,щоб спілкуватись», «коли кожен буде допомагати іншим, то буде хороший результат для всіх».

Таблиця 2.Результати відповідей дітей контрольної групи за визначеними критеріями оцінки

  Детальний аналіз результатів контрольного експерименту показав, що у експериментальних групах аналіз цього процесу відбувся таким чином: із дітей, що будували взаємини за принципом партнерства із подальшим перетворенням її на дружню взаємодопомогу під час гри.

Характеризуючи результати експерименту, доцільно відзначити, що проведення формувального етапу показало зростання показників дружньої взаємодопомоги . Але не всі учасники стали більш колективістськими.

На мою думку низький рівень ефективності розвитку почуття спільної гри на етапі дошкільного дитинства зумовлений тим, що існуюча практика виховання не забезпечує достатніх умов, які сприяють у дітей вихованню даного почуття. У середній групі можливості для організації спільної діяльності вихованців на різних заняттях розширюється. З цією метою доцільно використовувати, однак, заняття не лише з конструювання, а й з аплікації та ліплення. Спільне виконання того чи іншого завдання можна доручати дітям лише тоді, коли вони вже добре володіють суто технічними навичками та прийомами його виконання. Якщо малята вже набули відповідних умінь, на одному з наступних занять доцільно запропонувати тим з них, що сидять поруч за столом, виконати разом завдання. На першому занятті вихователь сам роз приділяє роботу. Це допомагає малятам без зайвих конфліктів організувати діяльність. Одночасно демонструється зразок того, як можна роз приділити спільне завдання. Педагог наголошує,що, працюючи разом, діти можуть виконати роботу значно швидше і краще. Головне на такому занятті — дати вихованцям можливість освоїтися із ситуацією спільності.