Отже, сприймання та усвідомлення
дитиною краси сімейного побуту
та відроджуваної традиційної
сімейної обрядовості є важливими
складниками естетичної культури,
без якої людські почуття залишаються
байдужими до всього прекрасного
і величного у житті. Директор Українського гуманітарного ліцею
Київського університету ім. Тараса Шевченка
Ганна Сазоненко вважає, що сучасна
педагогіка має повернутися до природних
традиційних джерел виховання – родинної
педагогіки, тому що родина є глибинним
джерелом людського життя. У родині дитина
пізнає навколишній світ, тут у неї формується
характер, світогляд, естетичні смаки,
морально – етичні ідеали. Як працюючим,
так й майбутнім учителям важливо мати
на увазі те, що родинні звичаї та обряди
характеризуються особливою мистецько
– педагогічною довершеністю. Сповнені
високим емоційним зарядом сімейні звичаї
та обряди підсвідомо та опосередковано
проникають в душу людини, піднімають
і облагороджують її почуття і вчинки,
спонукають до благородних дій, до прекрасного
. «Не обмежені в часі, вони діють на особу
невідчутно, незалежно від її волі та бажань,
оскільки сферою їх природного функціонування
є родинний побут, а саме в цьому середовищі
людина перебуває від перших днів життя
і до останніх. Регулюючи взаємини між
поколіннями і статями у будні та свята,
вони виступають посередником, завдяки
якому суспільні естетичні цінності стають
набутком кожної особистості» [53, 10 ]. Отже, індивідуальний стиль діяльності
вчителя є інтегрованим результатом активної
співпраці вчителя і учня. Зрозуміло також,
що педагог не може сформувати певні характеристики
в когось іншого, сам не володіючи ними.
А тому формування їх в учня доцільно вважати
основним показником результативності
педагогічної праці вчителя, вихователя,
об’єктивним індикатором його професійної
діяльності й педагогічної майстерності.
ВИСНОВКИ
Результати
нашого науково – теоретичного
і практичного дослідження засвідчили
вирішення поставлених завдань
і дали підстави для таких
висновків:
По – перше, реформування системи освіти в Україні, що спрямоване
на відтворення інтелектуального потенціалу
нації, виходу вітчизняної науки на рівень
світових стандартів, є одним із основних
пріоритетів у період національного та
духовного відродження. Проблема естетичного
виховання, зокрема розвиток естетичних
почуттів є досить актуальною як для
психолого – педагогічної науки, так і
для сучасного суспільства в цілому.
По – друге, на основі теоретичного
аналізу нам вдалося зясувати, що проблема
розвитку естетичних почуттів знайшла
відображення у працях таких науковців,
як: Б.Ананьєва, Л.Виготського, Г.Костюка,
А.Леонтьєва, О.Лука, С.Рубінштейна, П.Симонова,
Б.Теплова, П.Якобсона, Р.Арнхейма, У.Джемса,
К.Ізарда, Я.Рейковського. Видатні педагоги минулого
(А.Дистервег, Я.Коменський, Г.Песталоцці,
В.Стоюнін, В.Водовозов, В.Острогорський,
К.Ушинський, С.Русова) вважали мистецтво
одним із важливих засобів впливу на розвиток
дитини. Сучасною педагогічною думкою
(Н.Волошина, Б.Лихачов, І.Любинський, Н.Миропольська,
Л.Печко, Б.Степанишин, М.Таборідзе, Т.Цвелих,
Г.Шевченко, А.Щербо) розроблено теорію
і практику естетичного виховання школярів
на естетико-культурологічних засадах.
Щодо розуміння суті поняття естетичних
почуттів, то воно зводиться до того, що почуття - це переживання людиною
свого ставлення до того, що її оточує,
що вона робить, до інших людей та самої
себе. Естетичні почуття – це почуття,
що випробовуються людиною. Це один з найскладніших
видів духовного переживання, саме, мабуть,
найблагородніше з почуттів людини.
По – третє ,відомо, що завдання загальноосвітньої
школи в естетичному вихованні учнів полягає
у розвитку в них відчуття краси своєї
домівки, довкілля, рідного краю, історичного
коріння, гордості за своїх батьків, дідів
і прадідів, їх причетність до культурного
збагачення рідного народу. Кожен школяр
має усвідомити можливість внести певну
частку в естетизацію сучасного життєвого
середовища своєї родини, селища чи міста,
нашої держави, збагатити свою особистість
народними художніми творами.
Сьогодні відбувається становлення самостійної держави, незалежної
України, розвиток культури, збагачення
мови, відновлюються українські народні
традиції та звичаї. Важливою умовою оновлення
суспільства є виховання у сучасної молоді
естетичного інтересу до своєї рідної
культури, традиції, норм поведінки.
По – четверте, існує три боки
гармонійного розвитку особистості: духовна
краса, моральна чистота та фізична суть.
Духовна краса, яка стосується молодших
школярів, містить такі компоненти: найкращий
для цього віку рівень розвитку інтелектуальної, емоційної сфер
особистості, потреба в знаннях, розиток
уяви, почуття прекрасного. Щоб уміло й
цілеспрямовано планувати естетичний
розвиток дитини, необхідна постійна увага
щодо почуттів, вчинків, думок, знання
всього, чим вона живе. Вихователям важливо
знати, чим наповнене внутрішнє життя
дитини: чим зайняті її думки, серце,
про що вона думає, що відчуває. Залишені
вчителем без уваги почуття можуть розвиватися
в дусі індивідуальної психології, а естетичні
смаки – формуватися як антихудожні. Педагогові
важливо враховувати особливості впливу
мистецтва, спиратися перш за все на емоційне,
а не раціональне сприйняття..
Отже, залучити дітей до краси
природи – важливе завдання вчителя. У
контексті сучасних проблем загальноосвітня
школа як соціальний інститут покликана допомагати
дитині «подолати відстань між її біологічним
віком та історичним досвідом людства».
З метою ефективно розвивати естетичні
почуття у молодших школярів нами були
розроблені психолого – педагогічні поради:
- Навчити учнів бачити прекрасне;
- Зробити життя дітей духовно багатим,
ознайомивши їх з кращими творами літератури
і мистецтва. Якщо дитина матиме глибокі
знання та уявлення про прекрасне, вона
зможе відрізнити і правильно оцінювати
потворне, трагічне, героїчне, комічне,
величне. Якщо прекрасним є життя, то потворне – усе, що губить життя, заважає прогресу, спотворює людину. Трагічне – це те, що викликає почуття смутку, горя, це події, які призводять до рішучої, нещадної боротьби двох сторін. Комічне – це все нікчемне, потворне, яке виступає як смішне;
- Залучити дітей до праці (прибирання,
догляд за тваринами, праця в саду, на пришкільних
ділянках);
- Розвиток естетичних почуттів на кожному
уроці в процесі пізнавальної діяльності
(образотворче мистецтво, музика, природознавство,
праця);
- Особливу увагу звертати на формування
української національної культури;
- Залучати батьків до співпраці, організовувати
позашкільні заходи: танцювальні гуртки,
хорові колективи, студії образотворчого
мистецтва.
На завершення слід зазначити, що задіяні
формуючі заходи проявились як ефективні.
Результати теоретичного і практичного
дослідження підтвердили окреслену мету
та продемонстрували вирішення означених
завдань. Але отримані в досліджені висновки
не претендують на вичерпне вирішення
данної проблеми тому беззаперечним є
необхідність у систематичній, планомірній
та цілеспрямованій організації пізнавальної
діяльності молодших школярів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ
- Аболина Т.Г., Митропольская Н.Е. Эстетическое
воспитание в школе. – К.: Высшая школа,
2000. – 252 - 254 с.
- Артемова Е.С., Чинаева О.П. Некоторые
теоретические и практические проблемы
эстетического воспитания // Вопросы философии. – 2001. - №4 – С. 63 – 67.
- Андреев В.И. Педагогика творческого
саморазвития. – Казань: КГУ, 2000. – 608 с.
- Басова Н.В. Педагогика и практическая
психология. – Ростов н/Д: Феникс, 2003. –
294 – 296 с.
- Борев Ю.Б. Эстетика. – 3-е изд. – М.: Политиздат, 1999. – 399 – 402 с.
- Бекетова Ю.В. Музично – естетичне виховання
молодших школярів у педагогічній спадщині
В.О. Сухомлинського // Педагогіка та психологія:
Збірник наукових праць/ За заг. ред. акад.
І.Ф. Прокопенка, чл. – кор. В.І. Лозової.
– Х.: ХДПУ, 1999. – Вип. 10. – ч.2. – С. 39 – 43.
- Березівська Л. Українські традиції як
культурологічні засади спадщини В.О.
Сухомлинського// Початкова школа. – 2006.
- №12. – С. 5 – 8.
- Блонский П.П. Курс педагогики. – М.: Задруга,
1996. – 202 – 205 с.
- Буров А.И. Предмет и содержание эстетического воспитания,
его соотношение с другими видами воспитания.
– М.: Просвещение,
1998. – 134 – 137 с.
- Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава: Полтавський вісник,
2000. – 190 – 193 с.
- Васянович Г.П. Педагогічна етика: Навчально – методичний
посібник. – Л.: Норма, 2005. – 344 – 346 с.
- Волкова Н. П. Методична робота у школі// Волкова Н.П. Педагогіка. – К., 2003. – С. 389 – 392.
- Венгер Л.А., Мухина В.С. Психологія. – М. , 1999. – 80 – 82 с.
- Варій М.Й. Загальна психологія. – К., 2007.
– 76 – 80 с.
- Гіптерс З. мистецтво як засіб художньо – естетичного виховання // Рідна школа. – 2001. - №9. – С. 60 – 63.
- Горобець Н. Формування естетичних почуттів у молодших школярів засобами мистецтва // Рідна школа. – 2002. - №11. - С. 46 – 49.
- Грищенко Т. Традиції гімназійного музично – естетичного виховання і сучасна освіта // Рідна школа. – 2001. - №1. – С. 34 – 35.
- Гончаренко С.У. Українське педагогічне слово. – К.: Либідь,
1997. – 160- 163 с.
- Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень // Вісник Академії педагогічних наук України. – 1999. - №1. – С. 11 – 23.
- Громкова М.Т. Психология и педагогіка профессиональной деятельности. – М.,
2003. – 68 – 74 с.
- Гуревич П.С. Психология и педагогика. – М.: Проэкт,
2004. – 160 – 163 с.
- Долинська Л.В. Психолого – педагогічні умови особистісно – професійного зростання
майбутнього вчителя// Психологія. Збірник
наукових праць. – Вип. З.- К., 2000. С. 65 – 71.
- Дуткевич Т.В. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К. – П., 2002. – 96 – 97 с.
- Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 210 – 212 с.
- Добонов Б.И. В мире эмоций. – К.: Политиздат, 2002. – 34 – 37 с.
- Ермаков І.Г., Хайруліна В.М. Виховання особистості // Педагогічні інновації у сучасній школі. – К.: Освіта, 2005. – С. 27 – 36.
- Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего
школьника. – М.: Знание, 1999. – 64 с.
- Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – СПб.: Питер, 2002. – 90 – 92 с.
- Кичук Н.В. Формування творчої особистості педагога. – К.: Либідь, 2003. – 141 – 144 с.
- Кирило Стеценко: Спогади, листи, матеріали / Упор. Є.Федотов. – К.: Музична Україна, 1999. – 480 с.
- Крутецкий В. А. Психологія .- М., Просвещение, 1997. – 25 – 27 с.
- Костюк Г.С. Психологія. – К., 1996. – 79 с.
- Кравець Г. Емоції та спілкування// Початкове навчання. – 2004. - №6. – С. 18 – 19.
- Кузьминський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання – Прес, 2003. – 15 – 25 с.
- Костюк Г.С. Вікова психологія. – К., 1999. – 45 – 46 с.
- Константинов Н.А. и др. История педагогіки. – М., 1996. – 37 – 42 с.
- Креативна дитина: Діагностика і розвиток
творчих здібностей / Серія «Світ вашої
дитини». – Ростов н/Д: Фенікс, 2004. – 416.
- Лобар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи : Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 446 – 447 с.
- Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – 2-е вид., випр. і доп. – Харків: «ОВС», 2002. – 400 – 403 с.
- Любінська Г.О. «Дитяча психологія ». Вища школа. – К., - 1999.–6 – 8 с.
- Левківський М. В. Історія педагогіки: Навч. – метод. посібник. Вид. 3-е, доп. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 55 – 63
с.
- Любінська Г.О. Дитяча психологія. Вища школа – К., - 1997. – 12-13 с.
- Мир детства: Младший Школьник/ Под ред. А.Г. Хрипковой; Отв. ред. В.В. Давидов. – 2-е изд., доп. – М.: Педагогика, 1996. – 269 – 272 с.
- Максимчук Н.П. Загальна, вікова і педагогічна
психологія. Кам’янець- Подільський, 2008. – 56 – 59 с.