Розвиток естетичних почуттів у молодших школярів

А тепер поміркуйте, чому треба постійно провітрювати кімнату, в якій ви спите; клас, де цілий день навчаєтеся з друзями; спортивну залу, де ви бігаєте і стрибаєте?

(Відповіді дітей.)

Обежедейко пропонує відгадати загадки.

Загадки

1. Куди ступи - всюди маєш.

Хоч не бачиш, та вживаєш. (Повітря)

2. Всі його люблять, всі його чекають,

А хто подивиться, кожен скривиться. (Сонце)

3. Торох-торох, розсипався горох,

А почало світати - нічого збирати. (Зорі і небо)

4. Один баранець пасе тисячі овець. (Місяць і зорі)

5. Текло, текло та й лягло під скло. (Вода І лід)

6. Що без леза та без зуба розтина міцного дуба? (Блискавка)

7. Мене просять і чекають, а як з'явлюсь - утікають. (Дощ)

8. Кольорові коромисла через річку повисли. (Веселка)

Світ навколо нас дуже привабливий і цікавий. Живемо у ньому, немов у рідній домівці, бо ми теж частинка цієї природи. А щоб тобі було тут затишно і добре, то треба поводитися мудро, оберігати довкілля, бо без нього ми не зможемо жити. Треба допомагати природі відновлювати свої сили.

Ти це можеш!

1. Посади деревце, щоб очищало повітря.

2. Посій квіточки, щоб милували  твій зір.

3. Розчисти джерельце, воно чекає твоєї допомоги.

4.  Зроби з татусем шпаківню чи дуплянку для пташок.

5.  Змайструй годівничку для птахів на зиму.

6.  Люби цей світ, він просить захисту і любові!

Поміркуй! Ти живеш у місті чи в селі і тебе оточує довкілля. А це означає, що машини, що їх створила людина, допомагають їй у житті, але на жаль, усі вони мають властивість зношуватись і виходити із ладу, у такий спосіб викликаючи небезпечні ситуації. А для того що6 боротися з такими ситуаціями, люди придумали спеціальні служби:

101     102     103     104

Уважно поглянь на ці цифри і скажи, що означає кожна з них і для чого їх треба знати. Назви служби, що відповідають поданим телефонним номерам.

Вірш про довкілля

Все, що довкола тебе є:

Поля і гори, й ріки -

Все на святій землі твоє

Від роду і довіку.

Це ліс, що піснею дзвенить,

Коли весна прилине.

Метелик, що на цвіт летить

До кущика калини.

Гаряче сонечко вгорі,

А в нічку зорі ясні.

І клен крислатий угорі,

І зірочки прекрасні.

Струмок і чисте джерело,

Моря і океани...

І небо, холод і тепло,

І дощики, й тумани.

Верба, що сумно до ставка

Спустила довге гілля.

А в небі хмаронька легка -

Все це і є довкілля!

Он звір, он пташечка летить,

Жучок заліз на зілля.

Усе прийшло у світ, щоб жить,

Усе це й є довкілля!

Перевір себе!

Запитання для бесіди:

1. Що таке довкілля?

2. Чому людині необхідне чисте повітря?

3. Чи може все живе у природі обійтися без води?

4. Яку роль відіграють рослини?

5. Які розумні речі оточують нас?

6. Які служби придумали люди, щоб захистити себе від небезпеки?

7. Які телефонні номери відповідають цим службам?  (див. Дод. В )     

З метою перевірки ефективності формуючих заходів нами було проведено повторне практичне дослідження серед учнів 3 – го класу Чаплянського НВК «ЗОШ І – ІІІ ст.» Для цього ми скористалися методикою «Кольорове моделювання музики» (Креативна дитина: Діагностика і розвиток творчих здібностей / Серія «Світ вашої дитини». – Ростов н/Д: Фенікс, 2004. – 416. ;)

   Правомірне використання  кольорової методики з метою  визначення емоційного стану  в ситуації сприйняття музики  підтверджується, з одної сторони, близько експериментальних робіт, в яких підкреслюється зв'язок кольору з емоціями, можливість кольору спрямовувати на моційну сферу людини і визивають певні емоційні стани (Г. Фрілінг, К. Ауер, Обонаі, Люшер, М. Дерібера, А.А. Крилов, В.І. Сочівко, В.Н. Ворсобін, В.І. Жідкіна, А.А. Мелік - Пашаєв ), з другої сторони, дослідами, в яких засіб емоційної виразності  (І.Л. Ванічкіна, Б.М. Галеєв).

 

                         

 

2.3. Індивідуальній стиль  діяльності вчителя

 

Ціль освіти в сучасному світі співпадає із цілю життя людини. Це самореалізація, створення умов реалізації можливостей дитини у цьому світі. Цим цілям співзвучна природа естетичного розвитку особистості. Функції естетичного виховання в самому широкому контексті реалізуються в гармонізації особистості, її адаптації у спілкуванні, в пізнавальних і перебудовуючих відносинах до життя. Зміст естетичного виховання і художньої освіти в сучасній школі розглядається як духовна антропологія (духовна еволюція людини). Це оприділяється широким спектром позитивного впливу естетичних компонентів на всі сфери соціальних відносин в системах: людина – людина, людина – суспільство, людина – при- рода, людина – знакові системи, людина – техніка, людина – художні образи.

 Крім свого «неподільного»  простору в мистецтві, естетичне виховання особистості глибоко зв’язано з проблемою здоров’я суспільства, екологічними проблемами, проблемами соціокультурного середовища, спілкування, з різними професійними сферами, психолого – педагогічними проблемами розвитку креативності, художніх здібностей і духовного ставлення особистості в цілому [11, 344].

У зв’язку з цим можна оприділити естетичне виховання як процес генерації естетичних аспектів життідіяльності і відносин особистості, а естетичний розвиток як процес якісних перетворень естетичних картин світа людини. Психологічні відносини естетичного розвитку особистості – багатофакторні і зачіпають емоційну, мотиваційну, інтелектуальну сферу, креативні здібності особистості. Результат естетичного розвитку – людина, яка здатна пізнавати і перефразовувати світ, себе, своє життя по законам краси, духовності і гармонії.

В системі освіти естетичні аспекти проявляються в розумінні педагогічної діяльності як мистецтво; в організації урока як витвір мистецтва; в меті виховання (самореалізація і гармонізація особистості); в оформленні навчального матеріалу; естетичне оформлення речі; в організації художньо – інформаційного простору уроку; у використанні художньо – педагогічних технологій; в утворенні позитивної емоційної атмосфери (радість пізнання), емоційної «партитури» і драматургії урока [11, 346].   

В.А.Сухомлинский вважав, що правом користуватися гострим інструментом оцінки має тільки той педагог, що любить дітей. Учитель повинний бути для дитини такою же дорогою людиною, як мати. Віра школяра у вчителя, взаємна довіра між ними, людяність і доброта - це те, що необхідно вихователю, те що хочуть бачити діти у своєму наставнику. Одне із самих цінних його якостей - людяність, у якій сполучиться серцева доброта з мудрою строгістю батьків [71, 157]. 
«Учительська професія, - писав Сухомлинский, - це людинознавство, постійне, що не припиняється проникнення в складний духовний світ людини. Чудова риса - постійно відчиняти в людині нове, дивуватися новому, бачити людини в процесі його становлення - один із тих коренів, що харчують покликання до педагогічної праці. Я твердо переконаний, що цей корінь закладається в людині ще в дитинстві й отроцтві, закладається й у родині, і в школі. Він закладається турботами старших - батька, матері, учителя, - які виховують дитини в дусі любові до людей, поваги до людини» [72, 333].             Саме так формувався педагогічний талант самого В.А.Сухомлинського, джерело якого - любов до дітей, глибока віра в можливість виховання кожної дитини так, щоб не потрібно було потім виправляти допущені в ранньому дитинстві помилки. Терпимість до дитячих слабкостей, розуміння найтонших спонукальних мотивів і причин дитячих витівок, чуйність, турбота про дитину - усю цю мудрість Сухомлинський виніс із власного дитинства. Дійсно, педагогічна діяльність - одна із найдавніших на Землі. Людина, турбуючись про продовження свого роду, завжди дбала і про передачу новому поколінню досвіду старших. Спочатку цю функцію в повному обсязі виконували батьки, пізніше -старійшини — найбільш мудрі й досвідчені   люди. Слово «вихователь» має спільний корінь зі словом «ховати», тобто оберігати дітей, допомагати їм легше входити в життя. У Стародавній Греції існували школи, і проводити туди дітей доручали рабу, якому можна було довіряти. Цих рабів називали педагогами (сполучення двох грецьких слів:   «пайдос» - хлопчик, дитина, «аго» - веду), тобто дітоводами. Учителів називали дидаскалами (від гр. «дидаско» - навчати). Поняття «учитель» виникло в Київській Русі, коли суспільство зрозуміло, що необхідна спеціальна організація діяльності, спрямованої на передачу і здобуття знань та умінь. Учитель і батько, і володар. Часто учителів називали майстрами, підкреслюючи тим самим глибину поваги до них і високий рівень їхньої духовної діяльноті [57, 146].

   Педагогічна діяльність - діяльність специфічна, це діяльність, спрямована на розвиток, навчання і виховання школярів у навчально-виховному процесі. І навчання і виховання можливе лише при активній діяльності обох сторін: учителя і учня, вихователя і вихованця. Отже, діяльність педагога - це великою мірою діяльність по організації самостійної навчальної та виховної діяльності дітей. Педагогічну діяльність тому ще називають метадіяльністю. Інших професій, які б мали таку характеристику, немає [57, 148].

У педагогічній діяльності суб'єктом є вчитель, вихователь; він є тим, хто здійснює цю діяльність. Але й учень, вихованець теж має бути суб'єктом  активним учасником цієї діяльності. Якщо для вчителя головною особою у навчально-виховному процесі буде учень - з його інтересами, особливостями, можливостями, - то лише тоді педагогічна діяльність буде ефективною  учень буде навченим, вихованим, розвиненим.        

Отже, педагогічна діяльність - це діяльність по керівництву діяльністю учнів у навчально-виховному процесі [28, 90].

Вчитель має:

- ставити учня в позицію активного суб'єкта навчання і виховання;

- розвивати здатність учня до самокерування;

- організовувати процес навчання і виховання як процес розв'язання навчально-виховних завдань на грунті творчої взаємодії.

Одним із напрямів педагогічної діяльності є зясування її стилів. Змістовими характеристиками стилю є:

• Переважна орієнтація вчителя на:

а) тільки на процес;

б) процес і результат;

в) тільки на результат.

-       Адекватність – неадекватність планування.

• Оперативність – консерватизм у використанні засобів і способів педагогічної діяльності.
• Рефлективність – інтуїтивність: уміння або невміння вчителем адекватно проаналізувати особливості і результати своєї діяльності [44, 56 - 59 ].

Динамічні характеристики стилю:

1. Гнучкість, здатність педагога швидко реагувати на зміну ситуації, переключатися з одного виду діяльності на інший, змінювати початковий план уроку.
2. Імпульсивність, коли педагог багато імпровізує на уроці, робить це ефектно. Навпаки, обережність полягає в тому, що педагог наперед продумує свої дії на уроці, глибоко аналізує їх наслідки.
3. Стійкість стосовно мінливих ситуацій: вчитель орієнтує ця не на ситуацію, а на власні цілі.
4. Емоційно – позитивне ставлення до учнів: вчитель рівний, доброзичливий, терпеливий, у нього відсутні спади і підйоми настрою.
5. Наявність особистісної тривожності, емоційна напруженість, неспокій, підвищена чутливість до невдач та помилок.
6. Рефлективність: у несприятливій ситуації виникає спрямованість рефлексії на себе, при аналізі невдалого уроку приймає вину на себе [32, 79].

Результативними характеристиками стилю є:

1. Однорідність рівня знань учнів.
2. Стабільність вироблених у них навичок та вмінь.
3. Рівень сформованості інтересу до предмету, що вивчається тощо.

Існують такі види стилів:

1. Емоційно – імпровізаційний. Вся увага педагога спрямована на процес навчання. Його навчальні плани є неадекватними, для викладання він вибирає найбільш цікаве, а менш цікаве задає на самостійну роботу.

Для такого педагога характерна висока оперативність у роботі, часта зміна видів діяльності, інтуїтивність, балакучість тощо. Результати його роботи є недостатньо високими, бо він не приділяє уваги закріпленню знань, повторенню, контролю тощо.

2. Емоційно – методичний. Активність педагога спрямована на результат і на процес. Він доцільно планує свою діяльність, поетапно відпрацьовує весь навчальний матеріал, постійно займається закріпленням, повторенням та контролем. Для нього характерна висока оперативність, використання різноманітних прийомів та способів роботи, деяке переживання інтуїтивності над рефлективністю. Для педагогів цього стилю характерна підвищена тривожність, імпульсивність, балакучість.
3. Інтелектуально – імпровізаційний. У змістовому плані для педагогів цього стилю притаманні: орієнтація на процес і результат, адекватність планування, оперативність, поєднання інтуїтивності та рефлективності, менша вишуканість у варіюванні методів, менша комунікативність. Динамічними характеристиками стилю є знижена чутливість до учнів, відсутність демонстративності. Педагоги цього стилю мають досить високі результати своєї діяльності.
4. Інтелектуально – методичний. Педагоги цього стилю спрямовують свою активність переважно на результат. Вони адекватно планують свою діяльність, консервативні у використанні методів [45, 15 - 17].                     
5. Для них характерна висока методичність у викладанні навачльного предмету: систематичні закріплення, повторення навчального матеріалу, контроль знань тощо. Частіше вони спонукають учнів до репродуктивної діяльності, рідше проявляють рефлективність. Крім того, для педагогів характерна знижена чутливість до учнів, вони менше залажні від ситуації, у них відсутня демонстративність і одночасно, характерна обережність і традиційність. Педагоги цього стилю є досить самолюбивими.