Психологічний аналіз уроку

Охітіна Л. В. виділяє такі елементи в психологічному аналізі  уроку:

• характеристику пізнавальних процесів - сприйняття, осмислення, закріплення, уваги, мислення, пам'яті;

• характеристику якості засвоєння  знань - роботу над поняттями, виділення  головного, засвоєння теорії та її зв'язок із практикою, формування переконань, точність знань;

• характеристику інтелектуальної  атмосфери уроку - наскільки правильно  спонукав учитель до активного мислення всіх учнів, як розвивались пізнавальні  інтереси, задовольнялась допитливість, ставились і вирішувались пізнавальні  проблеми, як використовувались колективні форми навчальної праці, уміння думати разом, сперечатись, доводити, спростовувати  і т. д.;

• характеристику емоційної  атмосфери уроку - яким був настрій  учнів, як підтримувався мажорний тон  уроку, як забезпечувались позитивні  емоції для виховання інтересу до навчання, формування відповідальності за свою роботу, наскільки зацікавлений, закоханий у свою справу вчитель, як емоційність уроку впливала на працездатність учнів;

• характеристику розвитку учнів у процесі навчання - які  вміння й навички були ними придбані чи закріплені, які пізнавальні сили та здібності при цьому розвивались, які моральні якості виховувались (у  першу чергу відповідальність, працьовитість, воля).

Такий психологічний аналіз уроку складний, він вимагає поступового  впровадження у практику: спочатку аналіз присвячений характеристиці пізнавальних інтересів, потім якості засвоєння знань, потім характеристиці інтелектуальної атмосфери уроку  і т. д.[19, c.17]

Аналіз уроку найчастіше проводиться з загально психологічних  позицій основоположного принципу вітчизняної психологічної школи  – принципу  розвиваючого і виховуючого навчання. Відповідно й урок трактується з цих позицій. Наведемо наступне розгорнуте тлумачення уроку за Л.Т. Охітіною:

 1. «Урок проводиться не заради самого уроку, а заради того, щоб, впливати на особистість учня; не заради того, щоб «пройти» якісь питання програми, а заради того, щоб на матеріалі цих програмних питань формувати певні інтелектуальні, моральні, вольові та інші якості особистості. Необхідно поєднувати вплив через інтелект на почуття (переконання) і вплив через почуття на інтелект (навіювання). Процес навчання повинен вносити зміни не тільки в інтелектуальну сферу учня, але і в психічний розвиток її особистості в цілому. Навчання не буде розвиваючим, якщо воно не вносить змін в структуру особистості.

2. Зміни в структурі  особистості відбувається лише  в тому випадку, якщо учень  діє за внутрішнім спонуканню. Дія, засвоєне з примусу, руйнується  відразу ж, як тільки змінюються умови. Дія, засвоєна за внутрішнім бажанням, залишається і при змінних умовах, тому що вплітається в структуру особистості. Звідси випливає: не лаяти за лінь, а стимулювати пізнавальну активність та інтереси, не карати за невиконання вимог, а так організувати діяльність учнів, щоб вимоги вчителя стали внутрішніми мотивами самих учнів.

3. Виховуюче навчання не можна звести до виховних моментів уроку. Всі елементи уроку повинні бути виховуючими по своєїй сутності. Координуючим центром всіх виховних засобів, форм і методів уроку повинна бути конкретна психологічна мета.

4. Центральний компонент  будь-якого уроку - організація  пізнавальної діяльності учнів.  Повідними пізнавальними процесами є мислення і уява.

 На основі аналітико-синтетичної діяльності, за допомогою цих двох процесів відбувається формування знань і інтелектуальних умінь, дослідження проблемних питань і творче рішення завдань.

 Необхідними умовами  продуктивної роботи мислення  і уяви будуть правильна організація  сприйняття і пам'яті учнів,  створення певної установки і  організація уваги. 

5. Успіх навчання залежить  не тільки від зовнішніх чинників - змісту уроків, вдосконалення методики, майстерності вчителя і тощо, а й від внутрішніх умов – індивідуально-психологічних особливостей учнів ».

 Наведене трактування уроку вичерпно повно відображає не тільки принцип розвивального навчання, а й фіксує його проблемність, вмотивованість, необхідність врахування індивідуальних особливостей що навчаються. [19, c.11]

Говорячи про психологічний аналіз уроку як явище загальне, можна чітко розмежувати три його плани. Перший план - це психологічний аналіз, що відноситься до виховання, розвитку особистості учня, формування його наукового світогляду, моралі в процесі навчання. Цей план входить частиною в загально педагогічний розбір уроку, де в цілому розглядається його відповідність загальноосвітніх та виховним цілям сучасної освіти. Очевидно, що в загальному контексті реформування освітнього процесу необхідно посилити саме виховну сторону навчання, включивши в психологічний аналіз уроку більш широке коло питань про вихованні учня як особистості і здійснюючи більш детальне їх розгляд. Актуальним стає психологічний аналіз самого переконливого впливу вчителя на формування позитивних соціальних установок, активної соціальної позиції учня, його готовність відстоювати і захищати свої переконання. Важливим є тут і психологічний аналіз процесу виховання в учнів почуття відповідальності, готовність до співпраці; умов формування морально здорових, об'єднаних соціально значущою метою навчальних колективів як груп вищого типу.

 Другий план тісно співвідноситься з методичним розбором уроку: обгрунтуванням його цілей, змісту, організації і т.д. У ході аналізу розглядається, наскільки урок відповідає рівню підготовки учнів та їх інтелектуальному розвитку. Аналізуються психологічна природа засвоєння навчального матеріалу, розвитку інтелектуальної активності учнів у навчальному процесі, відповідність прийомів і способів роботи віковим і індивідуально-психологічних особливостей учнів і т.д.

 Третій план аналізу уроку має двох адресатів: перший - це учень, його пізнавально-комунікативна потреба, умови її формування та розвитку; особливості його смислової діяльності, його комунікативні здібності, індивідуально-психологічні особливості і т.д., тобто учень як суб'єкт навчальної діяльності, педагогічного спілкування з іншими учнями, з учителем. У той же час психологічний аналіз уроку - це інструмент, засіб вдосконалення власної педагогічної діяльності вчителі, що особливо важливо в умовах сучасної школи. Тому другим адресатом є сам учитель. У цьому випадку психологічного аналізу уроку задіяний механізм рефлексії, тобто усвідомлення, осмислення, вербалізації власного внутрішнього світу людини (мотивів, станів, спрямованості особистості, рівня домагань, протікання власної діяльності, її успіху і т.д.). Істотно відзначити, що «педагогічна рефлексія» співвідноситься з професійною самосвідомістю вчителя як суб'єкта педагогічної діяльності, особистості, соціально відповідальною за виховання і навчання інших людей. [9, c. 159]

Об'єктами педагогічної рефлексії  в процесі психологічного аналізу  уроку, перш за все, є мотиви власної  педагогічної діяльності. Дослідження  показують, що поряд з позитивними  соціально-значущими мотивами (бажання  працювати з молоддю, дітьми, розуміння суспільної значимості своєї праці та ін.) вчителі керуються і мотивами, пов'язаними з впливом зовнішніх обставин (можливість займатися улюбленою предметом, наприклад математикою, іноземною мовою, інтерес до професії розумової праці та ін.), а не з самою педагогічною діяльністю. Тому, відповідь на поставлене самому собі запитання: «заради чого я виконую цю діяльність» може позитивно вплинути на характер її виконання, підвищення її ефективності.

 Не менш важлива  і власна емоційна реакція  вчителя на процес і результат  своєї діяльності в класі як  об'єкт психологічного аналізу.  Іншими словами, вчитель може  усвідомлювати в цьому процесі  той емоційний стан, який виникає  у нього у відповідь на керовану  ним діяльність учнів. Як відомо, позитивні емоційні реакції зміцнюють  цю діяльність, негативні реструктуруючи, паралізують її. [9, c.172]

 Коли об'єктом рефлексії  в ході психологічного аналізу  виступають результати педагогічної  діяльності, то, перш за все, мається  на увазі усвідомлення вчителем  сильних і слабких сторін власної  діяльності. При цьому, як зазначається, «частіше і ретельніше вчителі аналізують свої невдалі уроки: 98 із 100. Тільки два вчителі фіксують причини успіхів, і то вони прийшли до цього після 15-річного досвіду роботи, коли поставили перед собою завдання знайти закономірності вдалого уроку ». Говорячи про аналіз власної діяльності вчителя, необхідно підкреслити, що в плані вдосконалення педагогічної майстерності вчителя особливо важливо аналізувати урок як би в різних часових планах, на різних рівнях підготовки до нього і його проведення[9, с.15].

2.2. Етапи (рівні)  психологічного аналізу уроку

Плани та об'єкти аналізу  можуть бути співвіднесені з різними  формами діяльності вчителя: підготовкою  до уроку, проведенням уроку, його аналітичним  розбором, оцінкою самим учителем проведеного уроку. Відповідно І. М. Зимова, Е.С. Іллінська виділяють три рівні психологічного аналізу уроку: попереджувальний, поточний і ретроспективний.

  Попереджувальний психологічний аналіз уроку здійснюється на етапі підготовки викладача до уроку. На цьому етапі у вчителя спочатку виникає «образ-задум» майбутнього уроку, поки ще уявного, «безликого», без часових і просторових кордонів. Потім в діяльності вчителя настає важливий етап всебічного та ретельного аналізу всього, що пов'язане з майбутнім уроком; навчального матеріалу, передбаченого програмою, висунутих цілей і завдань, що обираються методів, прийомів і засобів навчання, а також умов, в яких планується проведення заняття (певна група учнів, час, місце і т.п.). В процесі такого аналізу вчитель готує план або конспект вже цілком конкретного уроку, того «Образу-виконання», якому і належить бути реалізованим. Заздалегідь аналізуючи урок, вчитель осмислено і цілеспрямовано використовує теоретичні знання з області загальної, педагогічної, вікової, соціальної психології. На цьому етапі перед ним встають основні психологічні проблеми організації навчального процесу. Їх рішення пов'язане з тим, що "вчення як творче засвоєння, набуття знань залежить від трьох чинників - від того, чому навчають, від того, хто і як навчає, і від того, кого навчають". (В. А. Крутецкий).

Розглянемо ці чинники:

Перший чинник, що має вплив на процес навчання - це навчальний предмет і його специфіка.

Другий чинник, що впливає на засвоєння знань, - індивідуально-психологічні і професійні особливості  викладача. Для вчителя найбільш цінними є комунікативні якості, хороший контакт з учнями і позитивний емоційний клімат в колективі. Інакше кажучи, специфіка навчального предмета сама впливає на значимість тих або інших педагогічних якостей.

Третій чинник - особа учня, його вікові і індивідуально-психологічні особливості, його розумовий розвиток, емоційно-вольова регуляція, його схильності і інтереси, його відношення до навчання, особливості засвоєння навчального матеріалу. Відзначимо, що вплив цього фактора проявляється у всіх психологічних компонентах засвоєння знань, якими є, по Н.Д. Левітову: 1) позитивне ставлення учнів до вчення; 2) безпосереднє чуттєве ознайомлення з матеріалом; 3) мислення як активна переробка отриманого матеріалу; 4) запам'ятовування і збереження отриманої та обробленої інформації. [10, с.15]

Поточний психологічний  аналіз викладач проводить в конкретній ситуації уроку. Звичайно, ефективність уроку багато в чому визначається ретельністю підготовки до нього, точністю, правильністю його проектування. Проте конкретна ситуація уроку несе в собі багато несподіваного, непередбачуваного. І успіх уроку значною мірою залежить від швидкості реакції викладача, уміння проаналізувати виниклу ситуацію, зорієнтуватися в ній, гнучко змінюючи план уроку залежно від обставин. Перераховані нижче педагогічні вміння, згідно A.M. Позднякова та А.А. Деркача, можуть допомогти вчителю не тільки аналізувати, а й контролювати освітній процес на уроці. Вони наступні:

• побачити, підготовлений чи клас до уроку;
• спостерігати протягом уроку за дисципліною;
• помічати психофізичний стан дітей;
• сприймати реакцію дітей на свої питання;
• уважно слухати відповіді учнів;
• постійно тримати весь клас у полі зору;
• організувати спостереження учнів за відповідями товаришів і навчальним матеріалом;
• сприймати реакцію на своє пояснення;
• сприймати реакцію на свої питання;
• помітити особливості навчальної діяльності класу в цілому (темп роботи, труднощі, глибину засвоєння матеріалу, типові помилки);
• помітити і врахувати особливості навчальної діяльності окремих груп учнів (сильних, середніх, слабких); усвідомлення матеріалу, вміння самостійно застосовувати знання на практиці, темп роботи;
• відзначити особливості навчальної діяльності окремих учнів; обсяг і якість знань, наявність умінь і навичок з предмета, якість виконуваних робіт, особливості пізнавальної діяльності, просування в навчанні;
• помітити риси, властиві окремим учням: особливості поведінки, мови, схильності, здібності, інтереси просування в розвитку;
• спостерігати за своєю поведінкою і мовою;
• помітити взаємозв'язок своєї діяльності та діяльності учнів;
• спостерігати за ходом уроку;
• розподілити увагу при спостереженні за декількома об'єктами.