В особистісно-груповому педагогічному
спілкуванні, з одного боку, виступає
педагог, а з іншого — студентська
група. У психологічній структурі особистісного
групового спілкування можна виокремити
кілька етапів.
1. Підготовка педагога до спілкування
На цьому етапі педагог мусить
спланувати процес і зміст спілкування
з урахуванням цілей і змісту
заняття. При цьому заздалегідь обирається
емоційний настрій на майбутнє заняття,
виходячи зі складу і чисельності групи,
індивідуальних особливостей студентів,
набутого досвіду спілкування. Обдумуються
"ліричні відступи" як можливе заповнення
пауз, способи реагування на очікувану
поведінку студентів тощо. За такої підготовки
необхідно уникати повторення (те, що було
вдалим в іншій аудиторії або на іншому
потоці, зовсім не обов'язково буде вдалим
цього разу). Шаблон у груповому спілкуванні
дуже зменшує авторитет педагога.
2. Вступ до педагогічного контакту
і початковий момент взаємодії
з групою
На цьому етапі з'ясовується
можливість реалізації задуманого плану
спілкування. При встановленні контакту
в спілкуванні важливу роль відіграє
не шаблонність, а оригінальність
поведінки викладача. Увійшовши до аудиторії,
варто звернути увагу присутніх на щось
незвичайне (а незвичайне є завжди і в
усьому: в чисельності аудиторії, в розміщенні
учнів, в підготовці методів навчання,
в санітарному стані приміщення та ін.).
Реакція на це незвичайне "тут і
зараз" завжди сприймається аудиторією
позитивно, за умови, звичайно, що ця реакція
доброзичлива, безпосередня і нестандартна.
3. Організація і управління спілкуванням
у ході проведення заняття (лекції, семінару).
4. На цьому етапі викладач здійснює
задуману систему комунікацій, подає речові
діяння, підбирає і реалізує адекватні
ситуації, способи спілкування і передачі
інформації, підтримує контакт з аудиторією.
На третьому етапі реалізується
комплекс комунікативної взаємодії
суб'єктів педагогічного процесу на трьох
рівнях: емоційному, когнітивному і соціально-психологічному.
Емоційний, поверховий рівень визначає
зручність ситуації спілкування, але
не характеризує змістовних його сторін.
Когнітивний рівень пов'язаний з предметною
стороною спілкування. На цьому рівні
розв'язується пояснювальний процес -
стрижневий елемент особистісно-групового
педагогічного спілкування [17,4].
2.4Стилі педагогічного
спілкування
Залежно від ставлення педагог
обирає найзручніші для нього
способи організації діяльності студентів:
або він захоплює власним прикладом, або
вміло радиться з приводу справи, або ж
наказує зробити. Стиль керівництва, як
і ставлення, є складником загального
стилю спілкування викладача.
Спілкування на підставі захоплення
спільною творчою діяльністю. Засадовим
для нього є активно-позитивне ставлення
до студентів, закоханість у справу, що
передається студентам, співроздуми та
співпереживання щодо цікавих і корисних
заходів. За такими викладачами студенти
ходять слідом, бо вони сповнюють їхнє
життя радістю, гордістю за успіхи у колективних
справах.
Стиль педагогічного спілкування,
що ґрунтується на дружньому ставленні.
Демонстрація дружнього ставлення
— запорука успішної взаємодії. Цей
стиль базується на особистісному
позитивному сприйнятті студентами
викладача, який виявляє приязнь, повагу
до них. Це позитивний стиль спілкування,
проте в перспективі його розвитку слід
мати творчий союз на підставі захоплення
справою. Окремі педагоги неправильно
інтерпретують стиль дружби і перетворюють
дружні стосунки на панібратські, що негативно
впливає на весь навчально-виховний процес.
Інколи молоді викладачі, не вміючи
встановити дружніх стосунків на
фунті самовіддачі, вдаються до обмеження
спілкування формальними взаєминами
і обирають стиль спілкування-дистанція.
У цих педагогів в цілому може бути позитивне
ставлення, але організація діяльності
ближча до авторитарного стилю, що знижує
загальний творчий рівень спільної з студентами
роботи.
Спілкування-дистанція є певною
мірою перехідним етапом до такого
негативного стилю, як спілкування-залякування.
Вдаються до нього також ті молоді педагоги,
котрі не в змозі організувати спільну
діяльність, адже для цього потрібні професійні
навички. Ось форма ситуативного вияву
спілкування-залякування: "Не чекайте
на екзамені п'ятірок. Знайте, що двійок
вашому курсу, хоч кілька, а буде", "Слухайте
уважно, а то зараз викличу...". Така форма
спілкування свідчить про те, як діяти
не слід. Загалом, жорстка регламентація
руйнує творчу атмосферу.
2.5 Моделі спілкування педагога та студентів
Модель першу умовно називають
"Монблан", тому що педагог підноситься
над аудиторією, як гірська вершина.
Він відірваний від студентів, мало
цікавиться особистістю студента та
своїми взаєминами з ним. Спілкування
зводиться лише до повідомлення
інформації. Подібна модель формалізує
всю систему навчально-виховного процесу,
формує в студентів пасивну позицію у
педагогічній взаємодії.
Модель друга — "Китайська
стіна". Характеризує таке спілкування
педагога зі студентом, коли педагог
намагається підкреслити свою зверхність,
виявляє зневажливе ставлення до нього.
Модель третя — "Локатор".
За цієї моделі переважає вибірковість
викладача в організації взаємовідносин
зі студентами. Він зосереджує свою
увагу або на групі слабких
або, навпаки, сильних студентів. Внаслідок
цього не створюється цілісна й безперервна
система спілкування.
Модель четверта— "Робот". Вона
характеризує поведінку педагога, який
цілеспрямовано й послідовно діє
на підставі певної програми, незважаючи
на обставини, що вимагають змін у
спілкуванні.
Модель п'ята — "Я сам". Сутність
цієї моделі організації педагогічної
взаємодії полягає в тому, що викладач
постає в ролі головної дійової особи,
нерідко гальмуючи цим усі
вияви ініціативи з боку студентів.
Модель шоста — "Гамлет"
— характеризує дії викладача, для якого
властиві постійні сумніви: чи правильно
його зрозуміють, чи адекватно відреагують
на те чи те зауваження тощо.
Модель сьома— "Друг". Тут
викладач може втратити діловий контакт
у спілкуванні.
Модель восьма — "Глухар"—
характеризує педагога, який під час взаємодії
зі студентами чує лише себе, не спрямований
на студента, не усвідомлює його переживань
та потреб у ситуації контакту.
2.6 Методика виявлення «комуникативних
та організаторських схильностей» (КОС-2)
Дана методика призначена
для виявлення комунікативних та
організаторських схильностей особистості
(вміння чітко і швидко встановлювати
вать ділові та товариські контакти з
людьми, прагнення розширювати контакти,
участь у групових заходах, вміння впливати
на людей,прагнення проявляти ініціативу
і т.д.).
Методика містить
40 питань, на кожен з яких обстежений повинен дати відповідь «так»
чи «ні». Час виконання методики 10-15 хв.
При цьому окремо визначається рівень
комунікативних і організаторських схильностей.
Тестування проводилося у ВПУ №37. В тестуванні брало участь 25
осіб, результати тесту викладенні в таблиці
2.1 .
Таблиця 2.1
Назва |
Учнів |
Комунікативні схильності |
11 |
Організаційні схильності |
13 |
Комунікативно -організаційні схильності |
1 |
Таким чином ми виявили,що
11 з 25 осіб мають комунікативні схильності,а
13 з 25 мають організаторські схильності
, комунікативно -організаційні схильності 1 особа.
2.7 Правила педагогічного спілкування
Дотримання правил педагогічного спілкування вбереже педагога від багатьох
труднощів та помилок, які підстерігають
його в практичній діяльності.
Стислий їх виклад можна
звести до таких пунктів:
1. Успіх педагогічної
діяльності насамперед залежить
від культури спілкування.
2. Моделюйте спілкування не "від себе", а від
студентів, їх потреб та інтересів.
3. Орієнтуйте своє
педагогічне мовлення на конкретного
студента, а не на абстрактну
групу.
4. Використовуйте різні
види спілкування.
5. Спілкуйтесь із студентами
на взаємних інтересах, проте не організовуйте спілкування "по
вертикалі", зверху вниз.
6. Постійно враховуйте
психологічний стан окремих вихованців
і колективу загалом.
7. Дивіться на себе
збоку, постійно аналізуйте свої
вчинки й дії.
8. Вмійте слухати студентів,
зважайте на їхню думку.
9. Намагайтеся зрозуміти
настрій аудиторії, на цій основі
моделюйте спілкування з нею.
10. Спілкування не повинно призводити до
конфліктів, а запобігати їм.
11. Не принижуйте людської
гідності.
12. Спілкування має
бути систематичним. Не залишайте
поза увагою "незручних" для вас студентів.
3. Будьте ініціативним
у спілкуванні.
14. У процесі спілкування
враховуйте стать вихованців.
15. Уникайте штампів,
постійно шукайте нові форми,
засоби, методи і прийоми.
16. Долайте негативні
установки стосовно конкретного студента.
17. У процесі спілкування
уникайте абстрактної критики,
оскільки це породжує опір.
18. Якомога частіше
усміхайтеся: це викликає позитивні
емоції, спонукає до продуктивного
спілкування.
19. У процесі вашого
спілкування частіше висловлюйте
схвалення, заохочення.
20. Відкрито виявляйте
в студентському колективі своє
ставлення до вихованців.
21. Постійно розвивайте свою
комунікативну пам'ять, запам'ятовуючи
педагогічні ситуації, їх перебіг.
22. Якщо назріває потреба в
індивідуальній бесіді, завчасно
розробіть її план.
23. У процесі спілкування в
центрі уваги має бути особистість
студента, його гідність.
24. Враховуйте соціально-психологічне
зростання студентів.
25. Систематично аналізуйте процес
спілкування.
26. Технологія й тактика спілкування
мають бути скеровані на усунення психологічних
бар'єрів між педагогом та студентом.
27. Враховуйте в процесі спілкування
індивідуальні особливості, темперамент,
характери студентів.
28. Окремо обдумуйте особливості
спілкування з важковиховуваними
студентами.
29. У процесі спілкування не
зловживайте своїми перевагами
як керівника-викладача.
30. Постійно удосконалюйте інструмент
спілкування — власне мовлення.
Ми розглянули теоретичні засади,
що дають змогу зрозуміти сутність,
структуру і технологію побудови
професійного педагогічного спілкування.
Проте трапляється, що стосунки між викладачем
і студентом ускладнюються. Ми прагнули
показати, як не припуститися перекручень
у стосунках, забезпечити позитивний розвиток
взаємин "викладач-студент".
ВИСНОВОК
У ході дослідження були розв'язані
наступні завдання.
1. Зроблено аналіз. Викладач зобов'язаний
бути не тільки компетентним фахівцем
з високою науковою і діловою кваліфікацією,
виконавською дисципліною; не лише духовно
багатою особистістю, що несе мораль-ну
відповідальність за свою навчальну і
виховну діяльність у вузі;педагог має
бути водночас комунікабельною особистістю
з високою культурою спілкування, вмінням
вести діалог, дискутувати, забезпечувати
позитивний моральний та емоційний настрій
у педагогічній взаємодії.
Матеріали дійсного психолого-педагогічного
дослідження дозволяють нам зробити
наступні висновки про психологічні
особливості учнів. У ході організації навчально-виховного
процесу в данній групі доцільно враховувати
індивідуально-психологічні особливості
кожного учня.
2. Проаналізовано. Стилі відносин між учнем і викладачем
- фундамент усіх суспільних інформацій,створених
людьми за довгі роки. І на вчителі,як на
більш досвідченому, лежить задача створити
і підтримувати доброзичливість і взаєморозуміння.
А для цього вчителю необхідно
постійно вивчати особливості учнів
і стежити за своєрідністю реакцій
на поводження дітей. Спілкування - найважливіша
складова частина людського буття, що
присутні у всіх видах людської діяльності.
У багатьох видах діяльності спілкування
- це не тільки повсякденна функція взаємодії,
але і функціональна категорія. Функціональним
професійно значимим є спілкування в педагогічній
діяльності, де воно виступає як інструмент
взаємодії, при цьому звичайні умови і
функції спілкування одержують и і функції
спілкування одержують додаткове навантаження.
Професійна педагогічна діяльність часто
ставати об'єктом критики, що руйнує втручання
і просто заперечення.
Спілкування –
складний процес взаємодії між людьми,
що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті
і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами
спілкування являються живі істоти, люди.
У принципі спілкування характерне для
будь-яких живих істот, але лише на рівні
людини процес спілкування стає усвідомленим,
зв'язаним вербальним і невербальним
актами.
Мовлення вчителя
повинне забезпечувати вирішення
завдань навчання та виховання учнів, тому перед
ним (мовленням) стоять, крім загальнокультурних,
і професійні, педагогічні вимоги. Вчитель
несе соціальну відповідальність і за
зміст, якість свого мовлення, і за його
наслідки. Ось чому мовлення вчителя є
важливим елементом його педагогічної
майстерності. Правильний стиль спілкування
створює атмосферу емоційного благополуччя,
що багато в чому визначає результативність
навчально-виховної роботи. Вірно знайдений
стиль педагогічного спілкування, що відповідає
неповторної індивідуальності педагога,
сприяє рішенню багатьох задач.