Методи дослідження в дидактиці

Абстракція виділяє з  явища одну певну сторону в  «чистому вигляді», тобто у такому вигляді, в якому вона дійсно не існує. Наприклад, не буває «явища» чи «закону» взагалі, існують конкретні закони і явища. Але без введення абстрактного поняття «явище» дослідник не здатний глибоко зрозуміти будь-яке  конкретне явище.

Процес абстрагування  проходить два етапи.

Перший етап: виділення  важливого в явищах і встановлення незалежності або дещо слабкої залежності досліджуваних явищ від певних факторів (якщо об’єкт А не залежить безпосередньо  від фактора Б, то можна відволіктися від останнього як несуттєвого).

Другий етап: він полягає  у тому, що один об’єкт замінюється  іншим,

 

простішим, котрий виступає «моделлю» першого.

Абстрагування може застосовуватись  до реальних і абстрактних об’єктів (таких, що вже раніше пройшли абстрагування). Багатоступінчасте абстрагування  приводить до абстракцій зростаючого  ступеня узагальнення.

Процеси абстрагування в  системі логічного мислення тісно  пов’язані з іншими методами дослідження  і передусім з аналізом і синтезом.

Аналіз та синтез взаємопов’язані, вони являють собою єдність протилежностей. Залежно від рівня пізнання об’єкта  та глибини проникнення в його сутність застосовуються аналіз і синтез різного роду.

Найглибше проникнути в сутність об’єкта дає змогу структурно-генетичний аналіз і синтез. При цьому поглиблено вивчають причинно-наслідкові зв’язки. Цей тип аналізу і синтезу  потребує виділення в складному  явищі таких елементів, таких  ланцюгів, які є центральними, головними, що  впливають на всі інші сторони  об’єкта.

Серед великої різноманітності  загальнонаукових методів окремо виділяють  історичний і логічний методи дослідження, які дозволяють мислено відтворити досліджуваний об’єкт у всій його об’єктивній конкретності, уявити і зрозуміти його в розвитку.

За допомогою логічного  методу дослідник на основі опрацювання, критичного аналізу і формулювання своїх пропозицій розвиває існуючі  теоретичні уявлення або висуває  нові теоретичні припущення.

Історичний метод надає  можливість для всебічного дослідження  явищ і подій у хронологічній  послідовності, щоб відкрити їх внутрішні  зв’язки та закономірності розвитку.

 

 

 

 

 

 

2. Спеціальна частина

2.1. План заняття.

Дата                                                                                       Група ММ-10

Тема заняття: Методи досліджень в дидактиці.

Мета:   а) навчальна  –  озброїти учнів методами дидактичного спостереження.                                           

             б) розвиваюча – сприяти розвитку слухової та зорової пам’яті.

           в) виховна – формування досвіду спілкування між учнями та з учителями.

Тип заняття - комбінований 

Обладнання - проектор, ноутбук, екран.

Методрозробки - конспект лекції, кросворди, тести, критерії оцінювання за п’ятибальною шкалою, вислови видатних педагогів,  плівки на тему: «»,заготівки під плівки

Міжпредметні  зв'язки – соціологія, психологія, конфліктологія, вікова фізіологія, організація і  методика виховної роботи.

Хід заняття:

/залежить від  типу заняття/

I. Організаційний момент (перевірка наявності учнів, оголошення теми та плану заняття)

II. Перевірка домашнього завдання:

1. Що таке дидактика?
2. Що таке метод дидактичного спостереження?
3. Що таке спостереження?
4. Для чого використовується емпіричний метод?

III. Актуалізація і корекція опорних знань учнів :  

1. На які групи поділяються методи дидактичних досліджень?
2. Обґрунтуйте зв’язки між емпіричними методами дослідження?
3. З яких компонентів складається методика дидактичного експерименту?
4. Що таке об’єкт і предмет дослідження?                                  

IV. Мотивація та організація вивчення нового матеріалу :

 

1. Методи досліджень в дидактиці.

V. Організація закріплення, систематизації та узагальнення знань учнів:   

1. Опитування за тестами.               

VI. Організація задавання домашнього завдання:                                                        1. Cкладання реферату.

1. Кросворд.

 Література:

1. Бондар В. І. Дидактика. – К., Либідь, 2005. – 264с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Конспект лекції.

2.2.1 Методи досліджень в дидактиці.

Методи дидактичного дослідження  – це способи вивчення педагогічних явищ, отримання об’єктивної  інформації про їхнє функціонування з метою  побудови науково обґрунтованих  теорій.

Залежно від етапів дослідження  всю їх різноманітність умовно можна  поділити на три групи:  «Емпіричні, Теоретичні та Статистичні».

Емпіричні  методи використовуються для збору науково-педагогічних фактів, які піддаються теоретичному аналізу.

Із загальної характеристики емпіричних методів дослідження  можна зробити висновок, що до групи  цих методів належать такі: спостереження, експеримент, бесіда, анкетування, тестування, аналіз продуктів діяльності учнів.

Спостереження – це один із основних і найбільш поширених  емпіричних методів дидактичних  досліджень, суть якого в цілеспрямованому за певною діагностичною програмою  сприйнятті педагогічних явищ і процесів.

Цей метод використовується на різних етапах діяльності: на етапі  цілеспрямованого аналізу стану  досліджуваного явища, виявлення недоліків, слабких місць, позитивного досвіду; на етапі організації констатувального експерименту з метою формування гіпотези дослідження, визначення мети й завдання дослідження; на етапі  формувального експерименту з метою  фіксації прояву впливу досліджуваних  форм, методів, засобів навчання на особистість дитини, результативність навчання.

Основними  вимогами до застосування методу спостереження є такі:

1. природність експериментування, за якої учні не знають і не відчувають, що за їхніми  діями спостерігають;
2. цілеспрямованість дій експериментатора, за якої у розпорядженні дослідника є програма спостереження;  чітке визначення об’єкта й предмета спостереження;       
3. наявність чітко визначених критеріїв оцінювання інформації, отриманої у процесі експериментування; 

4. можливість фіксувати результати спостереження за предметом дослідження у формі ведення щоденника, протоколу, фото-кінозйомки тощо.    Метод спостереження використовується в різних формах:  безпосередній, коли  здійснюється самим експериментатором, опосередкованим, коли використовуються  результати спостереження інших

осіб за програмою дослідника (вчителя, батьків). Спостереження може бути цілісним, системним, коли безпосереднє чи опосередковане спостереження здійснюється впродовж тривалого часу, і вибірковим, здійснюваним аспектом у порівняно  невеликому проміжку часу.

Спостереження розглядається  як самостійний метод, але в поєднанні  з іншими дає більш повну характеристику виучуваних об’єктів:  бесідою, анкетуванням, інтерв’ю тощо.

Особливу роль відіграє експеримент  – спеціально організована робота з перевірки ефективності того чи іншого нововведення.

Експериментальний метод  дослідження теж не зачіпає особистості  дитини. Зміни вносять у процес навчання та його складові: у зміст  освіти, методи й засоби навчання, форми  організації навчальної  діяльності тощо.  При експериментуванні  іноді виникають певні незручності  через відсутність в учнів  і вчителів досвіду роботи з новим  підручником, з дещо зміненим стилем спілкування, формами організації  співпраці; через використання нових  способів оцінювання результатів навчання, роботи без домашніх завдань, чергування парної і групової форми співробітництва  тощо. Але учні до таких  змін дуже швидко звикають, і вони стають для  них традиційними.

Які б дидактичні явища  чи процеси експериментально не досліджувалися, вони вимагають серйозної попередньої  підготовки, зміст якої відображається в методиці експерименту, що включає  такі компоненти: організаційний, змістовий, діяльнісний, результативно-оцінний, заключно-вивідний.

В основі цих компонентів  лежать два види педагогічного експерименту:

Природний

 

Лабораторний.

Природний використовується в школі без порушення нормального  ходу навчального процесу, коли є  можливість передбачити, що нововведення, яке перевіряється на ефективність, сприятиме підвищенню якості навчання й не викличе небажаних наслідків.

В умовах лабораторного експерименту досліджується ефективність

окремих нововведень: технічних  пристроїв (наприклад, для формування навичок швидкого, динамічного читання), певних методів чи прийомів навчання, диференційованого чи інтегрованого підходів до засвоєння змісту освіти, укрупнення дидактичних одиниць змісту виучуваного тощо.

Експериментальні та контрольні групи в умовах лабораторного експерименту відрізняються елементом нововведення, використання якого гіпотетично має внести очікувані позитивні зміни у результати освіти.

Результати дидактичного експерименту детально виявляються  за окремими компонентами знань, умінь  чи навичок та особистісних характеристик  учнів. Їм дається кількісна та якісна оцінка. Заняття проводяться, як правило, вчителем, якого консультує експериментатор  – науковий працівник, аспірант чи докторант.

В умовах природного експерименту можуть досліджуватися не лише окремі нововведення, а й цілісні дидактичні системи, до складу яких входять: новий  зміст освіти, модернізовані методи навчання, поєднання різних типів  організації навчального процесу, нові форми організації процесу  навчання тощо.

Навчання в експериментальній групі та в масовій практиці повністю відмінні. При цьому ефективність нової системи навчання має визначатися за двома показниками:

1. коли результати засвоєння нового змісту учнями експериментального класу порівнюються з ідеальною мірою засвоєння, якою виступає зміст нової експериментальної програми і підручника;
2. коли результати засвоєння учнями експериментальної групи

 

порівнюють з результатами навчання учнів контрольних груп.

Теоретичні методи – це способи виділення й аналізу  окремих об’єктів, ознак, властивостей, педагогічних явищ; виявлення загального й особливого, формування загальних  вимог, принципів, правил, законів.

До цієї групи методів  відносяться метод графів, алгоритмізації,

моделювання; індукція і  дедукція – логічні методи узагальнення, математизації отриманих емпіричним шляхом даних; складання бібліографії, реферування, конспектування, анотація, цитування тощо.

На прогностичному етапі  дослідження, який потребує розв’язання  суперечностей між отриманими уявленнями про об’єкти вивчення і необхідності передбачати й обґрунтовувати їх розвиток у нових умовах, використовуються методи математичної й статистичної обробки отриманих даних.

Вони допомагають оцінити  результати експерименту, підтвердити  надійність висновків, теоретичних  узагальнень, підтвердити правильність прогнозу.

У найбільш загальному вигляді  система дій по здійсненню дидактичного дослідження може бути зведена до такої послідовності:

1. Обґрунтування необхідності дослідження певної дидактичної теми;
2. Виявлення проблеми, визначення витоків її виникнення, з’ясування суті прояву у практичній роботі школи;
3. Оцінка ступеня її розробленості в дидактичній і психологічній науці, методиці навчання;
4. Формування концепції дослідження, його мети, завдань, які ставить дослідник, гіпотези дослідження;
5. Моделювання змісту, організації експерименту, визначення параметрів, показників і критеріїв оцінювання результатів експерименту;
6. Аналіз даних, що засвідчують міру дієвості та результативності пропонованого нововведення;
7. Апробація пропонованої системи в масовій практиці у випадку