Художня література як засіб збагачення й активізації словникового запасу дітей середнього віку

Важливе значення відіграє словникова робота у розв’язанні завдань морального виховання. Через слово формуються морально-етичні уявлення, закладаються основи моральної поведінки.

Емоційний розвиток дошкільників, відчуття і розуміння дитиною емоційного стану інших людей також залежить від ступеня засвоєння слів на позначення емоцій, емоційних станів та їх зовнішнього вираження. Психологи вважають, що переведення конкретно-чуттєвого розуміння емоційних станів на рівень осмислення можливий лише за умов їх точної і повної вербалізації.

Значення словникової роботи та її вплив на загальний розвиток особистості значно зростає в процесі ознайомлення дітей з художньою літературою.

Літературний твір дає готові мовні форми, словесні характеристики образа, визначення, якими оперує дитина. Через художнє слово ще до школи, до вивчення граматичних правил малюк практично засвоює граматичні норми рідної мови в єдності з її лексикою. Систематичне слухання художніх творів сприяє збагаченню мовлення дітей новими словами, образними виразами, емоційною, поетичною лексикою. Література допомагає дітям висловити своє ставлення до твору, використовуючи порівняння, метафори, епітети та інші засоби образної виразності. У процесі організації роботи з книгою простежується взаємозв’язок між мовленнєвим та естетичним розвитком, мова засвоюється дитиною в її естетичній функції. Володіння мовними засобами виразності позитивно впливає на розвиток художнього сприйняття літературних творів.

Якість сприйняття тексту знаходиться в прямій залежності від розуміння мовних засобів, особливо значення слів. Усвідомлення лексичного значення слова відіграє важливу роль в розумінні смислу художнього твору, розкритті задуму його автора. Тому словникова робота є важливим етапом на кожному занятті з художньої літератури в дошкільному закладі.

Робота над усвідомленням лексичного значення слова може проводитися до читання, під час читання і після читання художнього твору. Як правило, до читання пояснюються ті слова, без розуміння лексичного значення яких стає неможливим повноцінне усвідомлення тексту. Деякі слова вихователь може пояснити заздалегідь, при нагоді, наприклад, під час прогулянки, перегляду ілюстрованої книги, пізнавального фільму тощо.

Під час читання прозових творів пояснюються ті слова, які можна легко замінити синонімами. Однак, слід пам’ятати, що кількість таких слів має бути невеликою.

Після читання пояснюються слова, нерозуміння лексичного значення яких не заважає повноцінному сприйняттю змісту художнього твору завдяки тому, що воно фактично пояснюється через контекст. Однак, з метою уточнення й активізації в мовленні дошкільників нових слів варто після читання художнього твору акцентувати на них увагу.

Серед найпродуктивніших прийомів словникової роботи слід назвати такі: показ реального предмета або його зображення на картинці; тлумачення лексичного значення слова; пояснення етимології; добір синонімів або антонімів; уведення слова в речення, контекст; багаторазове повторення слова упродовж заняття

Відповідно до програми виховання в дитячому садку в усіх вікових групах проводять заняття з художньої літератури, на цих заняттях використовують такі методи навчання: розповідання казок, читання оповідань та віршів, морально - етичного та гумористичного змісту, заучування віршів, розігрування потішок, забавлянок, ігри-драматизації (молодша група), показ театральних вистав за змістом казок і творів морально - етичного заміста, літературні вікторини, морально-етичні бесіди, бесіди узагальнюючого характеру. На одному занятті можна поєднувати декілька прийомів навчання: читання оповідання і заучування вірша, читання оповідання, вірша і розповідання казки, заучування вірша і літературна вікторина. Вибір методів і прийомів навчання залежить від художнього твору і тих завдань які потрібно розв’язати на даному занятті.

Художні твори читають також і на інших заняттях. Знайомі оповідання та казки пропонують дітям для переказу на заняттях з розвитку мови.

 Успіх заняття багато  в чому залежить від підготовки  до нього вихователя. Підібравши  твір вихователь повинен кілька  разів його вголос, дотримуючись  засобів інтонаційної виразності. Для того, щоб донести до дітей  задум автора, вплинути  на їхні  почуття, переживання, вихователь заздалегідь  докладно аналізує твір, добирає  найвдаліші засоби виразного  читання або розповідання виробляє  чітку і правильну вимову слова, фрази речення.

Готуючись до розповідання казки, вихователь повинен добре запам’ятати текст, щоб дослівно передати зачини, повтори, пісеньки, образні народні вирази. Слід визначити, які слова та фази потребують уточнення пояснення продумати прийоми, час і місце їх пояснення. Необхідно подумати й про наочність. До заняття можна підготов вати добре ілюстровані дитячі книжки, набір картинок до тексту літературного твору. Іноді треба підготувати і дітей до розуміння твору, його змісту, лексики, образів.[2,с 293]

Для того щоб забезпечити повноцінне сприймання дітьми літературного твору, треба створити спокійну обстановку. Дітей посадити так, щоб вони бачили виховательку, а вона бачила всіх. Дітей середньої групи доцільно посадити півколом у два ряди. В середній групі пропонується така структура заняття:

1. Початок заняттях (вступна бесіда, розглядання наочності, загадка, розповідь вихователя).
2. Читання твору. Уточнення та пояснення окремих слів, виразів. Розглядання ілюстрацій.
3. Повторне читання твору (казка розповідається лише один раз)
4. Коротка бесіда.
5. Виведення морального правила, прислів’я.

Література стане засобом виховного впливу тоді, коли вона збудить у дитині багато різних думок і почуттів. Ознайомлення з текстом - це лише початковий ступінь роботи з книгою, слідом за цим треба вчити дітей думати над твором.[11,с 294]

Успіх заняття багато в чому залежить від його початку. Важливо насамперед викликати у дітей інтерес до читання, розповідання. З цієї метою широко використовуються наочні прийомами, коротка вступна бесіда використання бесіди, загадки. Почати заняття можна вступною бесідою з досвіду дітей, яка підведе їх до правильного розуміння змісту.

Дітям старшого дошкільного віку ілюстровану книжку напередодні,  а на наступний день заняття розпочати повідомленням про те, що зараз їм почитають книжку, в якій вони вчора розглядали картинки.[11,с 296]

Важливо в роботі з дітьми старшого дошкільного віку створювати проблемні ситуації перед читанням книги. Це сприяє більш глибокому сприйманню тексту. Проблемна ситуація викликає активну мислитель ну діяльність у дітей. Внаслідок створення проблемної ситуації  у дитини виникає потреба в нових знаннях або ще невідомих дій в способах дій. Розумно створена посильна пробна ситуація спрямовує думку дитини на активне шукання відповіді, на розуміння зв’язку залежності між явищами, підводить до самостійних висновків. Іноді проблемна ситуація потрібна для того, щоб викликати інтерес до факту тоді які описані в казці, і навчити дітей правильно аналізувати їх. Особливо це стосується творів морального плану.

Під час заняття ніщо не повинно відвертати увагу дітей. Читаючи твори, вихователька час від часу відривається від книжки й дивиться на дітей. Це сприяє встановленню контакту із слухачами , підсилює вплив художнього слова. Діти жваво сприймають твір ,але по – різному, залежно від змісту твору, виявляють своє ставлення до того, що чують. Оповідання чи казка може викликати в дітей сміх, вигуки, дивування, запитання; це й є свідченням того, що діти сприймають розповідь розуміють і переживають її зміст.

 У процесі читання  або розповідання не слід відвертати  увагу дітей запитаннями або  зауваженнями якщо хтось із  дітей не слухає і заважає  іншим, вихователька робить більш  тривалу паузу і зупиняє свій  погляд на дитині; якщо вона  не реагує на пильний погляд, можна зауваження поєднати з  текстом.[11,с 297]

Коли вихователька читає або розповідає знайому казку,  діти молодшого дошкільного віку при повторах можуть промовлять слідом за нею. Діти дошкільного віку активно переживають усі події які відбуваються з їхніми улюбленими героями, вони слухають затамувавши подих. Коли напруження спаде – полегшено зітхають, або діляться з товаришами своїми враженнями. Веселі гумористичні твори викликають у дітей радісну усмішку, а в окремих місцях веселий сміх. Такі прояви настрою, як наслідок емоційного впливу літературного твору забороняти не слід; це є свідченням того, що вихователька зуміла правильно передати зміст твору.

Ознайомившись попередньо з літературним твором, вихователька продумує прийоми пояснення незрозумілих слів. Можна пояснити їх заздалегідь. Незрозумілі слова можна пояснити і безпосередньо перед читанням. У прозових творах якщо до незнайомого твору легко дібрати синонім або пояснюючи слово, незрозумілі слова пояснюють у ході читання. Застарілі слова, без яких діти можуть зрозуміти зміст твору пропускаються або замінюються зрозумілими. Влучні слова й образні вирази пояснювати не треба. Їх діти повинні засвоїти з тексту.[11,с 298]

Після читання та розповідання художніх творів в усіх вікових групах проводять бесіди за змістом, це такі види бесід а) відтворення прочитаного; б) за запитанням автора твору; в)  у зв’язку з прочитаним; г) морально - оцінюваного змісту; д) спрямована на з’ясування розуміння дітьми засобами художньої виразності твору; е) на розуміння дітьми жанрів твору. в старшій та підготовчий групі проводяться етичні бесіди за творами одного письменника, узагальнюючи бесіди; бесіди спрямовані на з’ясування композиційної структури твору; бесіди порівняльного характеру за кількома творами як одного, так і різних жанрів.[11,с 300]

Специфіка організації словникової роботи на заняттях з художньої літератури полягає у роботі над словом, уточненням уявлення малюків, поглибленні почуттів. Робота над усвідомленням лексичного значення слова може проводитися до читання, під час читання і після читання художнього твору. Відповідно до програми виховання в дитячому садку в усіх вікових групах проводять заняття з художньої літератури, на яких використовують такі методи навчання: розповідання казок, читання оповідань та віршів, морально - етичного та гумористичного змісту, заучування віршів, розігрування потішок, забавлянок, ігри-драматизації (молодша група), показ театральних вистав за змістом казок і творів морально - етичного заміста, літературні вікторини, морально-етичні бесіди, бесіди узагальнюючого характеру.  В наступному розділі ми розглянемо, як практично реалізуються завдання словникової роботи на заняттях з художньої роботи.                                

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАВДАНЬ СЛОВНИКОВОЇ РОБОТИ НА ЗАНЯТТЯХ З ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ В СЕРЕДНІЙ ГРУПІ ДНЗ

2.1. Аналіз чинної програми щодо визначення завдань словникової роботи в середній групі ДНЗ

У чинній програмі «Дитина» в усіх вікових групах визначено основні вимоги до розвитку в дітей мовленнєвих умінь, на основі яких відбувається збагачення словникового запасу.                                                        

Під час роботи з дітьми молодшого віку (п’ятий рік життя), дбаючи про розвиток мовленнєвих умінь, дорослий створює сприятливе мовленнєве середовище з наступними складовими: природне довкілля, предметно - ігрове довкілля, врахування середовища власного «Я», соціальне довкілля.

Соціальне довкілля має бути в мовленнєвому плані стимульованим (позитивно впливати на мовленнєвий розвиток дитини). Від так вимагає дотримання мовного режиму, культури мовлення вихователям та іншим працівникам дошкільного закладу; заохочення дітей до спілкування між собою українською мовою

Добір ефективних методів, прийомів, засобів формування мовленнєвої компетентності дошкільник а, дотримання принципу інтеграції.

Створення умов для повноцінного спілкування дітей з однолітками та дорослими шляхом організації ігрової, трудової та інших видів діяльності в дитячому садку, що спонукатиме мовленнєву активність дітей.

Збагачення вражень дітей шляхом організації цікавих форм та методів роботи, що стимулюватиме проведення розмов на цікаві для дітей теми [14].

Зміст педагогічної роботи полягає  у пояснюванні дітям, що люди спілкуються словами. Учити відповідати на запитання типу: «Якими словам це називається?Які ви знаєте ще слова? Хто хоче назвати своє Слово?»

Збагачуванні словникового запасу дітей словами-назвами предметів та явищ навколишнього світу, дій, ознак, кількості. Нагромаджувати запас складних слів.

Активізувати словник словами:

• назвами тварин жіночого роду (вовчиця, слониха);
• назвами дитинчат тварин (кошеня, каченя);
• назвами предметів з пестливими суфіксами (дзеркальце, віконце, відерце, кошенятко, зайченятко);
• назвами людей за фахом, дією (продавець, листоноша),
• за характерною ознакою (сплюха, хвастун);
• антонімами та синонімами (забитися – ударитись; солодкий – кислий);
• узагальню вальними словами (меблі, посуд, квіти дерева та ін.).
• назвами ознак (умитий, намальований).

Ознайомлювати дітей з різними значеннями багатозначних слів (хвостик мишки та хвостик у яблука, коса у дівчинки та коса, якою косять).

Розвивати вміння групувати предмети за характерними ознаками, властивостями (стіл письмовий, обідній; одяг для хлопчиків, для дівчаток).

Звернути увагу:

• на те, що деякі слова вимовляються однаково, але мають різне закінчення (прибрати(прикрашати) ялинку і прибрати іграшки зі столу);
• на лексичну сполучуваність слів (відчинити двері, кватирку, розгорнути книжку, відкрити коробку, висапати борщу, супу, заплющити очі).