Форми організації навчання дітей дошкільного віку

Учитель має чітко визначити навчальну, корекційну і виховну мету екскурсії відповідно до програми предмета, рівня засвоєння матеріалу учнями конкретного класу та їхніх можливостей. Варто узгодити місце проведення екскурсії, передбачене програмою, з місцевими умовами; правильним буде відвідання його вчителем заздалегідь. Також педагог має визначити, чи він сам проводитиме екскурсію, чи це зробить екскурсовод. Оскільки в цій ролі виступатиме не фахівець-дефектолог (екскурсовод музею, майстер на будівництві, бригадир на фабриці та ін.), то його потрібно підготувати до зустрічі з дітьми, конкретизувавши, що саме він має розповідати, у якому обсязі й темпі; можливо краще домовитися, що вчитель буде задавати конкретні запитання.

Заздалегідь має передбачити учитель маршрут, місця відпочинку (якщ0 це буде необхідно), домовитися про зміни в розкладі - якщо екскурсія займе не один урок. Проте власне екскурсія має тривати, як і урок, 45 хвилин-інший час може бути витрачений на дорогу.

Необхідно підготувати учнів до проведення екскурсії: повідомити її мету, місце проведення, повторити правила дорожнього руху, техніки безпеки і поведінки у громадських місцях.__________

6666666666666 Ділова гра «Поговоримо про толерантність»

Опубліковано в рубриці Сторінка методиста

Фев, 23, 2012

-Ми сьогодні поговоримо  про толерантність, терпиме ставлення  до себе, людей, світу. Одвічна протидія добра та зла вимагає від нас зробити вибір. Обставини змушують робити вчинки, що визначають наші якості. Ми – педагоги, а це означає, що ми відповідаємо не лише за себе, але й за дітей. Добро виховується добром, а зло породжує зло. Це істина. Народна мудрість зауважує « Що посієш, те й пожнеш» , «Яблуко від яблуні недалеко упаде», « Від поганого сім’я не чекай доброго племені». Тому нам дорослим, потрібно навчитися зважувати кожне слово, відповідати за кожний вчинок, перш ніж виховувати дітей. 
Сьогодні ми зібралися, щоб зрозуміти, які ми самі, як розмовляємо з оточуючими. Ми зробимо спробу перевірити наші душі на доброту, радість, розуміння, небайдужість. 
- Кожна людина проживає своє життя по різному, але кожний із нас проходить однакові етапи  життєвого шляху. Ми нібито сходимо по драбині: спочатку стоїмо на сходинці, що має назву»Я», намагаємося  зрозуміти – хто Я такий. Потім просуваємося на другу сходинку, що вводить нас до світу людей. Саме тут кожен усвідомлює, що він не один, налагоджує стосунки, проявляє емоції, характер. 
Просуваючись сходинкою, що має назву « Навколишній світ», ми бачимо життя в ще більшому розмаїтті. Цей світ має соціальне забарвлення. Світлі моменти справедливості поєднуються з темними проявами жорстокості та обману. Ось тут наше «Я» зазнає випробування: « Як вистояти та не зламатися?» , «Як знайти своє місце у світі». Найвища сходинка – творча, що  відображає найвищу ступінь людських умінь. Я пропоную Вам пройти цими сходинками.

1.Ігрове проектування  « Самопрезентація». 
- на аркушах паперу зазначено людські якості, що є виявами толерантності, а також такі, що такими не є. Необхідно обрати якості , притаманні вам. 
РЕЗЮМЕ: Кожний із нас має щиро поглянути на себе, тому що визнання своїх слабких якостей дає можливість духовного зростання. Якщо ми відверті, то можемо працювати далі. 
2. Дія за інструкцією « Продовж фразу» 
Учасники розмірковують на тему «Зі мною що відбувається». 
-Я сумую, якщо….. 
- Мені весело, якщо….. 
- Я ображаюсь, якщо….. 
- Я радію, якщо…. 
- Я серджусь, якщо…. 
- Мені не подобається, якщо… 
- Я плачу, якщо… 
- Я страждаю, якщо…. 
- Я розгублююсь, якщо… 
РЕЗЮМЕ: Дуже важливо, щоб ви не були рабами своїх емоцій, особливо негатив-них, оскільки вони мають особливість псувати життя оточуючим. Душу необхідно налаштовувати на добро, особливо нам педагогам. 
Сходинка « Світ людей» 
- Ми перебуваємо на наступній сходинці. Тут відбувається спілкування, живий кон-такт між людьми. Важливо, щоб це спілкування було радісним. Розглянемо простий  приклад – зустріч зі знайомим. 
У середні віки від нас потребувався б реверанс, а в наш час – лише привітання: «Здрастуй!», а можливо, і запитання: « Як справи?» Дуже часто ми говоримо це так, що привітання відбулося, а зустрічі не вийшло. 
Якби спілкування було душевним, якби ми змінилися самі, то як змінилося б життя  навколо нас! Необхідно розуміти, що головна людина  у світі та, яка перед тобою. Намагайтесь, щоб вона сподобалась вам. Необхідно прагнути згоди, але не слід боятись розбіжностей. Розбіжності між людьми виникають цілком природно й не можуть бути приводом для розчарувань та невдоволення,конфліктів, сварок. Нам потрібно терпляче ставитися до інакомислення. Тому я пропоную вам висловити свою думку щодо поетичного вислову М. Ножкіна « Добро повинно бути з кулаками». 
Дискусія. 
- Якщо це  істина, то поставте крапку та підтвердьте цю думку. 
- Якщо ви в цьому впевнені, переконайте нас зі знаком оклику. 
- Якщо є сумніви, то у ваших висловлюваннях присутній знак питання. 
- Якщо у вас є інша думка, то не соромтесь бути опонентом, кажіть, як вам підказує серце. 
РЕЗЮМЕ: Наші погляди, як ви вже впевнились, різняться. Але є і спільне – тема, яку ми обговорюємо, вона нас хвилює. Ми схвильовані, і ця емоція нас об’єднує! 
Спонукально-мотиваційна гра « Чарівна паличка» 
- до слова «сонце» кожний учасник додає по одному слову, складається велике ре-чення. 
РЕЗЮМЕ:Що ви відчули, колеги? Одне одного? Відповідальність? Так, чарівна паличка не дозволила вам зійти з дистанції або  виконати частку своєї роботи не на достатньому рівні. А взагалі вийшло добре! 
В одному відомому фільмі десятикласник написав: « Щастя – це коли тебе розумі-ють». Він мав рацію: усі біди людства виникають від непорозуміння. Прикладів є багато: не зрозуміли одне одного та  розійшлись; не відчули, що коїться в душі близької людини і не намагалися допомогти їй. Зараз ми спробуємо порозумітися. 
Розігрування ролей « Зрозумій мене» 
- учасники утворюють пари, в яких один пояснює значення слова другому жестами і мімікою.( радість, співчуття, терпимість, альтруїзм, посмішка) 
РЕЗЮМЕ:Ми намагались бути толерантними, а головне – ми зрозуміли одне одного. 
Сходинка « Навколишній світ» 
Навколишній світ — це простір, у якому ми існуємо. Іноді він розширюється до розмірів держави, а інколи стискається до розмірів нашої кімнати. Ми залежимо від чужих оцінок, Емоції володіють нами. Усередині  назріває конфлікт, і ми виплескуємо його на іншого. Ставимо собі запитання: « Як жити далі?» — і не завжди знаходимо відповідь. Як часто ви дивитесь на світ сумними очима! Сірі обставини роблять вас похмурими, настрій –сумним, очі — мокрими, справу – залишеною. Але яким би не було життя, необхідно завжди шукати причину для радості! Навіть у великому мінусі необхідно знайти плюс. 
Діагностична гра « Знайди плюси та мінуси» 
- Ви загубили гаманець із великою сумою грошей 
- Ви посварилися із коханою людиною 
- Ви запізнились на роботу 
- Ви зламали ногу 
РЕЗЮМЕ: Важливо вміти розпізнавати справжні цінності та уявні. Існують тільки два горя: хвороба, смерть.  Решта — неприємності. Цінуйте життя, дружбу, здоров’я, сім’ю. Радість починається  тільки з вас, а не з когось чи з чогось. А чи вміємо ми відчувати інших?  Чи вміємо зрозуміти їхній біль? Чи вміємо ми порадіти за талановиту людину? Завдання, яке я вам пропоную, називається 
« У картинній галереї». 
Вам необхідно  уважно подивитись на картину, зрозуміти  життя героїв, увійти в їхній образ, зрозуміти стан, емоції, озвучити думки героя. 
РЕЗЮМЕ: Якщо ми частіше розумітимемо душевний стан інших, світ від цього тільки поліпшиться. 
Заключний етап. Сходинка « Творча майстерня» 
Найвища сходинка — творча майстерня. Підйом на неї дуже важкий. Але, піднімаючись, ми перетворюємо не тільки  свою душу, але й навколишній світ. І нехай « сердечна недостатність» буде долею байдужих і нерадісних людей. 
РЕЗЮМЕ: Ми сьогодні перевірили себе на толерантність. І хоча це лише гра, вона довела, що у нас не стало байдужим серце. 
У нас ще багато часу, ми зможемо творити добро, якщо до цього прямуватимемо.

____ Тренінги на розвиток комунікацій

Уміти прощати... Що означають ці слова, кожен переконався на власному досвіді. Як буває сумно, коли хтось тебе образив. Чи замислювався ти коли-небудь над  питанням: що відчуває скривджена людина?  
 
Практична вправа  
Робота з піктограмами або показ учнями стану людини за допомогою міміки.  
Що ти відчуваєш, коли тебе хтось образив?  
А якщо ти винен у сварці з іншими, чи вмієш ти визнати свою провину? Коли і як ти це робиш?  
Чи вмієш ти вибачатися перед іншими? Як ти зазвичай це робиш?  
Як змінюється настрій іншої людини, коли хтось вибачився перед нею?  
Як треба сприймати чиєсь вибачення? Що можна відповісти?  
 
Практична вправа  
Робота з піктограмами або розігрування сценки, в якій дійові особи мімікою показують зміну в настроях людини. (Можна запропонувати дітям показати вирази обличчя людини, яка сама не вибачає іншим або яку не вибачила інша людина.)  
Це завдання діти можуть виконати у вигляді двох контрастних малюнків.  
 
Треніг «Як краще заспокоїти скривджену людину» (діти пропонують і показують свої варіанти). Бесіда з учнями  
Що легше: вибачитися перед кимсь або одержувати вибачення? Чому? Що з цього ти вже вмієш робити, а чого тобі ще треба навчитись?  
Робота над прислів'ями  
Чому, коли і про що, кому так говорять:  
Сказане не повернеться.  
Рис розсипав - ще збереш, сказав слово - не вернеш.  
Одне погане слово скажеш - почуєш десять.  
Образи - це докази тих, хто неправий.  
Лагідне слово - ключ до серця.  
Від ласкавих слів утихає гнів.  
Підсумок заняття  
Що ж треба робити для того, щоб навчитися вибачати інших? Для чого це потрібно будь-якій людині? Від чого це допоможе кожному застерегти себе в житті?  
Розучування дитячих мирилок  
 
БЕСІДА ДЛЯ УЧНІВ (з елементами драматизації)  
Мета: формування навичок діалогового спілкування.  
Чи доводилось тобі брати участь у суперечках з кимсь? (Так, ні.) З ким саме?  
Як ти поводився під час суперечки? А інша людина?  
Хто виграв цей спір? Чому?  
За ким, на твою думку, завжди виграш у суперечці? Чому?  
Варіанти для вибору: за ввічливою, доброю, спокійною, витриманою людиною чи злою, неввічливою, грубою до людей.  
Намалюй сценку «Суперечка» між двома особами: одна - увічлива, інша - ні. Спробуй розіграти цю сценку.  
Чи доводилось тобі перемагати в суперечці? (Так, ні.)  
Як, за рахунок чого тобі вдалося це зробити? Що саме допомогло тобі?  
За результатами проведеної дослідницької роботи найпродуктивнішими для успішного спілкування педагога з учнями були визначені такі види позаурочної діяльності: благодійна, природоохоронна, участь у колективних творчих справах, клубна форма організації позаурочної роботи з етичного виховання (клубні заняття для дітей з батьками).  
Найбільшу зацікавленість у молодших школярів викликали вправи-тренінги «Людина поруч» та «Конверт дружніх спілкувань» (за Н. Щурковою).  
Так, вправа «Людина поруч» побудована у проективній техніці «недописаний діалог». Її метою було виявити вміння учнів прислухатись до іншої людини, вдивлятись у неї, розуміти її, відгукуватись на її проблеми, надавати звичним, повсякденним ситуаціям гуманістичного забарвлення.  
 
ХІД ВПРАВИ  
Учням пропонуються репліки, записані на картках, наприклад: «Я погано себе почуваю, голова болить» (перший варіант - це слова однокласника; другий варіант - це слова вчителя). Учасники тренінгу можуть запропонувати різні відповіді (в усній формі або у формі гри-драматизації).  
Дуже важливо, щоб у ході тренінгу діти мали можливість після кожної вправи провести короткий обмін думками, проділитися своїми почуттями, здійснити зворотний зв'язок. Після закінчення роботи учні дякують один одному за доброзичливість, відвертість, увагу. Не існує правильних чи неправильних відповідей, кожна дитина, як неповторна індивідуальність, має право на свою точку зору, право бути вислуханою.  
 
«КОНВЕРТ ДРУЖНІХ СПІЛКУВАНЬ» АБО «КОНВЕРТ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ»  
Мета: дружнє запрошення до обговорення життєвих проблем, поведінкових або тих, що пов'язані з міжособистісними відносинами.  
 
ХІД ПРОВЕДЕННЯ  
Учитель заздалегідь готує конверт із картками, які вміщують недописані фрази або запитання, що відображають яку-небудь ситуацію: «Якщо в мене поганий настрій, я...»; «Якщо в мене поганий настрій, а до мене завітав товариш...»; «Коли мені буває дуже сумно, я, як правило...»; «Коли ти буваєш злий на когось, то...»; «Коли ти відчував себе найщасливішою людиною?» (або «Я щасливий, коли...», і навпаки, «Я нещасливий, якщо...»).  
З метою узагальнення знань учнями словничка ввічливих слів, формування вміння користуватись ними у спілкуванні з оточуючими під час розігрування ігор-драматизацій чи запропонувати дітям заповнити опитувальний тест (анкету):  
Назви, перерахуй усі слова вітання, які ти знаєш.  
Назви всі слова прощання, які ти знаєш.  
Назви всі слова вибачення, які ти знаєш.  
Назви всі слова прохання, які ти знаєш.  
Які слова побажання ти знаєш? Перерахуй їх.  
Якими словами можна висловити співчуття людині, яку спіткало горе? Які ти знаєш слова співчуття, утіхи? Назви їх.  
Учні розподіляються на групи за симпатією. Їм пропонується розіграти одну-дві ситуації з життя, використовуючи будь-яку групу слів увічливості.  
Так, якщо першокласники до кожної групи чарівних слів добирали на початку експерименту лише по одному прикладу, то наприкінці роботи ця кількість збільшилася до трьох, а у третьому класі вона зросла до п'яти-шести і більше слів (слова втіхи, вітання, прощання, вибачення, подяки, прохання, заспокоєння інших). Дітям не бракує слів утіхи, співчуття, вони в реальній ситуації, де треба було підтримати свого товариша, не обмежувались лише висловленням співчуття («не сумуй, не плач, не ображайся, не засумуйся»), а називали ображеного ласкавими формами звертання («дорогий», «лапочка» тощо), готові були підняти настрій, розповідаючи йому веселу історію, гумореску, відволікали увагу на щось смішне, обіцяли захистити та поговорити з тим, хто образив товариша, тощо.  
 
ГРА «ТИ - МЕНІ, Я - ТОБІ». Діагностична методика для виявлення позитивних якостей у дітей  
Мета: виявити позитивні якості в дітей за відгуками товаришів.  
Діти стають у дві шеренги, одна навпроти іншої. Учитель - рівноправний учасник гри. Діти по черзі кидають м'яч тим, хто стоїть у протилежній шерензі. Гравець повинен його спіймати та сказати, яку рису характеру він узяв би в того, хто йому кинув м'яча. Потім кидає м'яч будь-якому учаснику з протилежної шеренги і той теж має сказати, яку рису він узяв би в нього. Так продовжується доти, доки діти не почнуть повторюватися.  
Учитель уважно слухає оцінки дітей, може непомітно їх записувати. Якщо гру продовжити у швидкому темпі, можна одержати досить влучні характеристики.  
Учитель може зробити принаймні два висновки зі спостережень:  
1) які риси, ще їм невідомі, називають діти у своїх товаришів;  
2) хто і кому передає м'яча, чи випадково це, що за цим може ховатися.  
 
МЕТОДИКА «ЧАРІВНИЙ СТІЛЕЦЬ» (ВАРІАНТ «ЧАРІВНИЙ ПРОМІНЬ»)  
Мета: розвивати у школярів інтерес до іншої людини; сприяти формуванню гідності як риси особистості.  
Форма: групова діяльність, яка поєднує ціннісно-орієнтаційну та ігрову складові.  
На «чарівний стілець» запрошується один із учасників гри, як тільки він сідає, «висвітлюються» і стають явними всі його достоїнства. Дається установка: називати виключно позитивні сторони дитини, не вказуючи негативних. Учні наче вперше дивляться один за одного. Треба проводити гру доти, доки кожна дитина не пройде момент піднесення.  
Від учителя, його поведінки, тону, який він задасть розмові, залежить успіх цієї групової справи, бажання кожного сказати іншому щось приємне. Не слід боятись тиші, пауз, коли діти намагаються знайти якісь достоїнства того, хто сидить на стільці. Учитель може розпочати розмову, задати її зміст. Він обов'язково фіксує (у пам'яті чи письмово) тих дітей, які ще не встигли побути під «чарівним променем», щоб не обминути жодного.  
Завдяки цій методиці діти вчаться пильніше вдивлятись один в одного, бачити та відчувати поруч із собою іншу людину.  
При аналізі стилю спілкування вчителя з учнями ми користувалися схемою, розробленою О. Леонтьєвим.  
Аналіз отриманих результатів дозволив умовно розподілити всіх педагогів, залучених до експерименту, на п'ять груп залежно від приналежності до головних стилів спілкування (за В. Кан-Каліком): спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю (до 20 %), стиль педагогічного спілкування, що ґрунтується на дружньому ставленні (до 40 %), стилі, притаманні часто-густо молодим учителям, - спілкування-дистанція, спілкування-залякування, загравання (40 %), з елементами авторитаризму, лібералізму. Учителі, що сповідують останні три стилі, потребують застосування корекційних методик зміни стилю спілкування з дітьми, усунення прогалин у моральному вихованні учнів, зміни негативного ставлення до учнів на дружні стосунки взаємодопомоги, довіри. Позитивних зрушень у вирішенні цих завдань можна досягти за рахунок упровадження постійно діючого семінару-практикуму з молодими вчителями і тими, хто потребує певної корекції педагогічної діяльності, залучення до цієї роботи вчителів з великим педагогічним досвідом роботи, тих, хто послідовно дотримується гуманного стилю у спілкуванні з вихованцями.  
У чому ж конкретно полягала суть даної роботи, що виступало основними складовими методики продуктивного спілкування вчителя з учнями?  
Спробуйте переглянути власний стиль спілкування з дітьми крізь призму сучасних досягнень педагогіки, психології у проблемах спілкування дорослих і дітей.

ТЕХНІКА ПРОДУКТИВНОГО СПІЛКУВАННЯ (завдання для вчителів)  
Спробуйте уявити поведінку дитини (особливо тієї, яка викликає занепокоєння, з якою у вас ніяк не налагоджуються доброзичливі стосунки) або цілого класу у вигляді прямокутника: територія в середині - це поведінка дитини (дітей), з якою стикається дорослий. Кожен дитячий учинок можна подати у вигляді маленької крапки.  
А тепер уявімо, що цей прямокутник - вікно, через яке дорослий дивиться на дитину.  
 
Адекватна поведінка дитини Неадекватна поведінка дитини  
 
Усе, що може сказати чи зробити дитина, дорослий бачить крізь це вікно. Кожній людині притаманне своє власне сприйняття інших людей. Спробуйте поділити прямокутник на дві частини: одна з них - територія - адекватна поведінка дитини, те, що ви приймаєте як педагог-вихователь, інша - неадекватна, те, що ви в ній (них) не приймаєте.  
Зробіть висновок про власний стиль керівника (авторитарний, демократичний, гуманний).  
Пам'ятайте, що у спілкуванні неможливо зайняти позицію «поруч» із партнером, якщо залишатися на позиції несприйняття поведінки інших.  
Спробуйте чесно відповісти самим собі на запитання: «Що я найбільше ціную у своїх вихованцях?», «Що я найбільше ціную в собі (як учителі)?» і запишіть відповіді. Частіше перечитуйте ваші міркування.  
Доброзичливі стосунки - важлива основа продуктивного стилю взаємодії. Побудувати їх - велике мистецтво. Спробуємо разом оволодіти цим мистецтвом.  
Психологи вважають, що допомогти людині відчути себе такою, якою її сприймають, можна, якщо просто слухати її.  
Чотири різних варіанти слухання (за Т. Гордоном), що дозволять вихователю допомогти учням, коли в них виникають проблеми:  
1. Пасивне слухання (тиша).  
Воно дозволяє дитині відчути себе тим, кого дійсно сприймають. Це може надихнути її на більшу відвертість.  
2. Реакція визнання, підтвердження (кивання головою, нахил уперед, посмішка, похмурий вираз обличчя, репліки «Угу», «О-о», «Я розумію»). Усе це спонукає дитину продовжувати, відчуваючи, що її уважно слухають.  
3. «Відкриття дверей».  
Інколи дитині потрібні додаткові заохочення, щоби почати говорити або стати більш відвертою. Такими фразами-заохоченнями можуть бути такі:  
«Чи не хочеш ти ще більше розповісти про це?»;  
«Це цікаво. Чи хочеш ти продовжувати?»;  
«Мені цікаво те, про що ти говориш»;  
«Ти хотів би поговорити про це?» тощо.  
4. Активне слухання.  
Цей прийом допомагає зрозуміти, що стоїть за тим чи іншим висловлюванням людини. Він унаочнює увагу до дитини, зацікавленість у ній, намагання зрозуміти. Щоб переконатись у правильності своєї догадки, дорослий має переформулювати те, що сказала дитина: «Таким чином...», «Іншими словами...», «Якщо я правильно зрозумів...» - і далі своїми словами викладається суть проблеми. І якщо дитина відповість «Так» або «Угу», це означатиме, що наше підтвердження справедливе.  
На жаль, більшість «мовних реакцій», які використовують учителі стосовно вихованців, утілюються у трьох варіантах: директивні зауваження; зауваження, що придушують, містять негативну оцінку, критику, засудження, насмішку; непрямі зауваження, які вміщують сарказм, підсміювання, розважальні коментарі, відступ тощо. Більшість із них - це «Ти-зауваження», тобто вміщують займенник «Ти» («Ви») або передбачають його застосування. Це відбувається за умов концентрації уваги лише на поганій поведінці дитини. Але ці зауваження можна перетворити (за Т. Гордоном) у «Я-зауваження» - ті, які переймають «відповідальність», передають справжній стан речей, уміщують мінімум негативної оцінки, не завдають дитині образи, не викликають у неї захисної реакції, а навпаки - уміщують «фотографію того, що відбулося», звертають увагу не на саму дитину, а на конкретний учинок, підтверджують прийняття дитини, її поцінування. Більшість - «Я-зауважень» починаються зі слова «коли»: «Коли я бачу...»; «Коли мене переривають під час пояснення...»; «Коли я потрапляю у штовханину»; «Коли чую, що ви обзиваєте один одного...» тощо.  
На цій техніці ґрунтується один із безпрограшних методів розв'язання конфліктів.  
Перший крок - визначення проблеми (з'ясування причин дитячої поведінки, яку ви не сприймаєте, використовуючи методи слухання, «Я-зауваження», завершуючи визначення проблеми: «Якщо ти закінчив завдання...» «Як можна поспілкуватись із сусідом по парті, не заважаючи дітям у класі?»).  
Другий крок - пошук можливих варіантів рішення (так званий колективний «Мозковий штурм»).  
Третій крок - обговорення й оцінка запропонованих варіантів рішення (принцип задоволення потреб обох сторін).  
Четвертий крок - вибір кращого рішення. Можна письмово зафіксувати прийняте рішення підписом «контракту».  
П'ятий крок - це правила виконання рішення: що слід робити, щоб розпочати, хто буде нести відповідальність за той чи інший пункт «контракту».  
Шостий крок - оцінка, визначення, наскільки правильно було намічено спосіб дії, вирішення проблеми.  
Методики, що наводяться нижче, допоможуть навчити дитину відповідальності, не втручаючись у її простір, зберігаючи довіру до неї.  
 
«ВІД ДИСКУСІЇ ДО КОНФЛІКТУ ОДИН УРОК, АЛЕ...». Правила ведення розмови, дискусії (для педагогів)  
Дотримуйтесь принципу взаємоповаги до своїх опонентів (виглядом, поведінкою, мовою).  
Розмова має стати формою співробітництва.  
Несумісність агресивності, грубих висловлень, демонстрації неприязні будь-яким способом. Спробуйте обійтися без образ, насмішки, іронії, краще за допомогою усмішки розрядити атмосферу.  
Сперечатися треба завжди по суті, аргументовано.  
Треба навчитися вислуховувати інших, не перебиваючи, після чого чітко сформулювати свої аргументи.  
Чи вмієте ви слухати учня? Анкета для вчителів  
Чи хочете ви перевірити, що про вас думають учні? Перевірте своє вміння слухати та чути їх. Чесно відповідайте на такі запитання (так чи ні):  
Чи переконують мої вчинки та поведінка учнів у тому, що мене насправді цікавить зміст їхніх висловлювань, що мені цікаво вести з ними розмову; чи не роблю я вигляд, що дуже зайнятий, коли вони бажають поспілкуватися зі мною?  
Чи відкладаю інші справи, коли учень відповідає (починає відповідь)?  
Чи дивлюсь я в очі учневі, коли він розмовляє зі мною?  
Чи підтверджую я мімікою, жестом, поглядом, рухом, що уважно слухаю, коли учень звертається до мене із запитанням?  
Чи підтверджують мої репліки, запитання, кивання головою, що я слухаю учня зацікавлено; чи граю я в «інтерес» тоді, коли знаю, «що скаже» мені учень, задовго до того, як він почне говорити?  
Чи не перериваю я учня під час звернення до мене або у процесі його відповіді?  
Чи не різко я перериваю учня, якщо зміст розмови мене дратує?  
Чи можу я сказати, що сучасний убогий сленг молоді мені добре знайомий і я борюся з ним постійно, оскільки моя мова - взірець точних і влучних висловлювань, які не ображають нікого своєю «сірістю», шаблонністю, убогістю?  
Чи приділяю я належну увагу кожному учневі?  
Дев'ять відповідей «так» означають, що ви не тільки вербально доводите своїм учням, як важливо вміти слухати та чути, а й власними діями - діями вихованої людини - навчаєте їх цього.  
 
Чи вміємо ми володіти собою?  
Принципи психопрофілактичного впливу, які можуть допомогти самому собі у складних конфліктних ситуаціях (за К. Дінейкі):  
Уміння відрізняти головне від другорядного (Д. Карнегі: «Життя досить коротке, щоб витрачати його на дрібниці»).  
 
Внутрішній спокій.  
Емоціональна зрілість і стійкість.  
Знання міри впливу на події.  
Уміння підходити до проблеми з різних точок зору.  
Готовність до будь-яких несподіваних подій.  
Сприйняття дійсності такою, яка вона є, а не такою, якою людині хотілося б її бачити.  
Намагання вийти за межі проблемної ситуації.  
Спостережливість.  
Далекоглядність, передбачливість.  
Прагнення зрозуміти інших.  
Уміння здобувати досвід з усього, що відбувається (учитися на власних або чужих помилках, щоб запобігти появі нових у майбутньому).

_____________________________________________

3блок 2 питання: Традиційні технології  навчання у сучасній школі

Технологія навчання - це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу  в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовуються як традиційні, так і нові технології навчання. До традиційних умовно можна віднести пояснювально-ілюстративне, проблемне, програмоване і диференційоване навчання.

Пояснювально-ілюстративне навчання

Воно забезпечує сприймання учнями навчальної інформації з одночасним її узагальненням, засвоєнням понять, законів, теорій. Використовувані практичні  вправи покликані забезпечити поглиблення, закріплення знань, умінь і навичок, застосування їх у нових ситуаціях. Вони передбачають і самоконтроль ефективності засвоєння знань, умінь і навичок, повторення вивченого. Ця технологія навчання орієнтує на репродуктивне засвоєння знань, умінь і навичок. Вона забезпечує всебічне та міцне засвоєння навчальної інформації й оволодіння способами практичної діяльності. Найефективніша вона у тому разі, коли зміст навчального матеріалу є переважно інформативним і надто складним для того, щоб учні здійснювали самостійний пошук знань. Доцільна вона і при вивченні принципово нового матеріалу, оскільки в учнів відсутні опорні знання для вирішення проблемних ситуацій.

Пояснювально-ілюстративне навчання забезпечує швидке засвоєння навчальної інформації, формування знань, умінь і навичок, що унеможливлює прогалини в знаннях, особливо у слабко встигаючих учнів. Крім того, колективне засвоєння знань дає змогу виявити типові помилки й орієнтувати школярів на їх усунення. Однак воно не передбачає самостійного пошуку учнями у процесі оволодіння знаннями, не сприяє підготовці людей із творчим мисленням, здатних самостійно вирішувати творчі пізнавальні завдання. Тому в школі поряд з пояснювально-ілюстративним використовують проблемне, програмоване, диференційоване навчання.

Проблемне навчання

Цей вид навчання передбачає послідовні й цілеспрямовані пізнавальні завдання, які учні розв'язують під керівництвом учителя й активно засвоюють нові знання.

Проблемне навчання - один із типів  розвиваючого навчання, суть якого  полягає у формулюванні проблемних завдань, проблемному викладі й  поясненні знань учителем, у різноманітній самостійній роботі учнів.

Використання  теоретичних та експериментальних  завдань ще не робить навчання проблемним. Все залежить від  того, наскільки вчителеві  вдається надати цим  завданням проблемного  характеру і поєднувати проблемний підхід з іншими методичними підходами. Завдання стає пізнавальною проблемою, якщо воно потребує роздумів, викликає в учнів пізнавальний інтерес, спирається на попередній досвід і знання за принципом апперцепції - залежності сприймання від минулого досвіду, наявних в учнів уявлень і знань для більш точного засвоєння нового матеріалу.