Форми організації навчання дітей дошкільного віку

На перших просемінарах студентам слід запропонувати  рекомендації, які  оптимізують їх самостійну роботу і підвищать ефективність інтелектуальної праці. Наприклад, першокурсникам можна надати такі поради:

1. Працюйте самостійно  щоденно в один  і той же час.  Формуйте у собі  звичку до постійної розумової праці. Якщо спочатку буде важко, згадайте прислів'я: "Ученье и труд все перетрут".

2. Плануйте розумову  працю і дозвілля, це дозволяє працювати  чітко і ритмічно.

3. Ритмічність  та чергування  розумової праці  і відпочинку сприяє  підвищенню працездатності.

4. Визначайте  конкретно, що  потрібно зробити  сьогодні, але не  забувайте про  перспективу. Виконання  складної роботи  можна здійснювати  окремими частинами.

5. У період відпочинку ншагайтесь активно рухатися, займатися фізичною працею, спортом.

6. Забезпечуйте  собі повноцінний  сон, адже це  біологічна потреба  організму.

7. Правильна організація робочого місця, звичний для вас порядок - поліпшать вашу працездатність.

8. Не забувайте  щодня підводити підсумки виконаного, вносити корективи у щотижневий план.

9. Кожен результат  розумової праці  повинен бути чітко оформлений у вигляді запису або усного вислову. Пам'ятайте, що "неза писана думка - втрачений скарб" (Д.І.Менделєєв).

Традиційний (тематичний) семінар орієнтований на обговорення групи  проблем, які вивчались  студентами самостійно або опрацьовувалися  на лекції. Серед  тематичних семінарів  найчастіше використовуються такі різновиди:

- семінар - бесіда (обговорення  заздалегідь підготовлених студентами доповідей, рефератів, творчих робіт);

- семінар-дискусія;

- ссмінар-конференція;

- семінар -"круглий стол;

- семінар-симпозіум  та ін.

На семінарах  студентам слід пропонувати  запитання, що мають  проблемний характер і вимагають творчого, продуктивного мислення, наприклад: "Як Ви вважаєте, чому ...?", "Аргументуйте свою точку зору...", "Порівняйте наукові факти  і життєві уявлення про ...", "Чим  можна пояснити, що ...?" і т.п. У процесі дискусії, "круглого столу", "конференції", "симпозіуму", які мають елементи інтерактивного навчання, студентів слід стимулювати до обміну думками, дебатів, що привчає самостійно мислити, сприяє розвитку аналітичних навичок, умінь захисту власної точки зору, виваженої аргументації, поваги до думки інших.

На старших  курсах студентів  залучають до участі в спецсемінарах, спеціально організованому спілкуванню дослідників-початківців з провідними фахівцями в певній науковій галузі чи професійній сфері. Спецсемінар найчастіше набуває характеру залучення студентів до наукової школи, привчає студентів до науково-професійної творчості.

Залежно від типу структура семінару може бути різною, однак викладачеві слід знати, що при його підготовці навчально-пізнавальну діяльність студентів слід організувати наступним чином:

1. Повідомити  тему і план  семінару.

2. Запропонувати  для самостійного  вивчення основну  і додаткову літературу.

3. Надати усні  чи письмові (у  вигляді "Методичних  рекомендацій") поради  щодо підготовки до семінарів.

4. Надати студентам  індивідуальні завдання  та за необхідності  провести консультацію  з теми семінару.

Методика управління семінаром залежить від багатьох чинників: дидактичної мети, педагогічної майстерності викладача, рівня готовності і активності студентів та ін. У найбільш загальному вигляді типова структура семінарського заняття має наступний вигляд (табл. 8).

________________________________________________________________________________________________ Таким чином, семінарське заняття у середній та 
вищий школі є невідємлемою частиною самостійної 
науково – дослідної роботи яке сприятиме викорис- 
танню навчально – інформаційні уміння та навички 
під час використання теоретичних лекційних та само- 
стійних знань у підготовці до семінарського заняття. 
Відбір невеликої кількості матеріалу для відповіді на 
семінарському заняття дає нагоду виступити зі своїм 
повідомленням, обґрунтувати та довести свою точку 
зору та розвивати логічне мислення при відповідях 
на питання викладачів упродовж усього навчання у 
середньої та вищих шкіл та застосування знань у май- 
бутньому. 
Подальші дослідження передбачається провести 
в напрямку вивчення педагогічних методів до під- 
готовки до семінарських занять у середній та вищій 
школах Навіть підготовка до семінару презентує собою 
невелике пошукове завдання, яке має своє функції: 
вивчення фактів, явищ при роботі з підручником, 
будування плану дослідження, здійснення плану до- 
слідження в відшукуванні зв’язків одного явища з 
іншим, перевірка роботи на семінарі з практичними 
висновками.

Пізнавальна самостійність пропонує емоційне 
співвідношення до самостійного набуття знань, до 
процесу пізнання – допитливість, цікавість до пробле- 
мі процесу їх вирішення. Однак, щоб усі ці особливі 
намагання були задоволені та якісно аналізовані, учню 
та студенту необхідно оволодіти певними уміннями, 
а саме володіти раціональними способами дій умінь, 
знати та здійснювати різні етапи процесу пізнання, во- 
лодіти доступними методами наукової галузі знань та 
способів діяльності. Тобто, пізнавальна самостійність 
пропонує здатність індивіда власними силами орга- 
нізовувати свою пізнавальну діяльність здійснювати 
її для рішення пізнавальної проблеми. Необхідно ви- 
окремити питання вирішення проблеми пізнавальної 
самостійності у цілому: визначення шляхів виховання 
пізнавальних інтересів до проблем гуманітарних наук 
та поступово до суспільних проблем; навчання спосо- 
бом самостійного здобуття знань, шляхом самоосвіти;

55555555. 1. Екскурсія - це вид навчальної роботи, при якому навчання проводиться на натуральному природному або виробничому об'єкті поза межами школи, чи класу.

Екскурсія є організованою  формою навчання і одночасно методом  навчання.

Навчальне значення екскурсії  полягає в тому, що під час екскурсії здійснюється реалізація дидактичних принципів зв'язку з життям, політехнічного навчання, наочності і т.п.

Під час екскурсії учні знайомляться з виробничими об'єктами, різними виробничими професіями, учаться знаходити дію фізичних законів у різних природних явищах, знайомляться з фізичними приладами і вимірювальними інструментами, які застосовуються у науково-дослідних лабораторіях і на виробництві.

Як метод екскурсія  належить до ілюстративного методу навчання, у якому учні практично не впливають  на спостережуваний об'єкт чи явище, процес.

 

2.Екскурсії, як метод навчання і форма організації занять зародилися на початку XX століття. На даний час вироблена система екскурсій і методика їх проведення.

Програмою передбачено проведення екскурсій у кожному класі (2-4 год.).

Класифікація  екскурсій проводиться за різними ознаками:

 

Тематичні екскурсії присвячуються одній певній темі програми. Вони знайомлять учнів з практичним застосуванням явищ, які вивчаються в темі, або проявами цих явищ у природі.

Комплексні екскурсії проводяться за схожими темами кількох навчальних предметів. Наприклад, хімії, фізики, біології. Таке об'єднання дає можливість реалізувати принцип міжпредметних зв'язків і забезпечує ефективне розв'язання проблем, пов'язаних з організацією і проведенням екскурсій. Прикладом такої екскурсії може бути екскурсія в цех електролізу металургійного заводу, на якій учні знайомляться не лише з застосуванням хімічної дії струму, але і з хімічними аспектами технології.

Ввідні екскурсії є вступом у тему, їх головне завдання - створити проблематику теми, показати значення теми і тим самим зацікавити учнів, заохотити їх до вивчення навчального матеріалу.

Як правило, екскурсії  проводяться як заключні (узагальнюючі). Саме цей вид екскурсій може бути комплексним. Тут здійснюється узагальнення вивченого матеріалу і прив'язування його до практики.

Дидактична ефективність екскурсії суттєво залежить, в першу чергу, від правильності вибору об'єкту.

Вибір об'єкту екскурсії обумовлюється не тільки змістом теми, але і виробничим та природнім довкіллям. А в рівних умовах визначальною є мета, яка ставиться вчителем перед екскурсією.

 

3. Екскурсії повинні бути чітко сплановані і старанно готуватися.

Плануються такі складові елементи екскурсій:

• тема екскурсії;
• об'єкт екскурсії;
• час проведення;
• оформлення результатів.

Вибір теми екскурсії і об'єкту екскурсії здійснюється комплексно, взаємопов'язано. В умовах обмеженості часу, який відводиться програмою на проведення екскурсій, учитель повинен вибрати таку тему, яка має практичне значення і втілення в даних умовах. І це втілення повинне бути якомога яскравішим і повнішим, зручним для спостереження.

Іншими словами: знаючи, які  можливі об'єкти для екскурсії, потрібно вибрати тему, що узгоджується з  місцевими умовами.

Визначена тема обумовлює  час проведення екскурсії, який регламентується  навчальним планом і розкладом уроків.

Оформлення результатів планується з врахуванням потреб кабінету, школи, всього навчального процесу.

Підготовка екскурсії відбувається в такій послідовності:

• детальне ознайомлення з об'єктом екскурсії. Визначення тих частин об'єкту або технологічного комплексу, які безпосередньо становлять інтерес стосовно даної;
• визначення екскурсовода на час проведення екскурсії. Ідеальним випадком потрібно вважати випадок, коли екскурсію веде сам учитель. Але на промислових об'єктах ерудиції вчителя може бути недостатньо. Тому, як правило, в таких випадках екскурсію проводить працівник підприємства, з яким заздалегідь проведена узгоджувальна бесіда щодо мети екскурсії і рівня підготовленості учнів;
• визначення і вивчення маршруту, яким здійснюватиметься переміщення учнів з школи до об'єкта екскурсії;
• проведення бесіди з учнями, під час якої учням повідомляється тема і мета екскурсії, повторюється потрібний теоретичний матеріал. Учні одержують питання, на які потрібно знайти відповідь під час екскурсії.

 

4. У визначений час учні збираються в школі і під керівництвом вчителя вирушають до об'єкта екскурсії. Бажано, щоб учителю допомагав хтось із старших учнів, або інший вчитель. З огляду на це особливий інтерес в організаційному плані становлять комплексні екскурсії, коли учнів ведуть декілька вчителів.

Під час екскурсії учні:

• спостерігають об'єкти і слухають пояснення екскурсовода;
• ведуть записи по ходу розповіді і спостереження;
• ведуть збір ілюстративних матеріалів для оформлення звітності.

 

5. Після екскурсії обов'язково проводиться узагальнююче підсумкове заняття. Учні діляться враженнями, дають відповіді на питання, які вчитель поставив перед екскурсією. Оформляється письмовий звіт про екскурсію.

Виготовляються стенди-висновки з матеріалами, одержаними під час екскурсії.

Вчитель обов'язково узагальнює результати екскурсії, пояснює матеріал, який учні погано зрозуміли.

__________________________________________________

Екскурсія як форма організації навчального процесу

Особливою формою організації" навчання виступає навчальна екскурсія. Вона може проводитися в усіх класах у процесі вивчення різних навчальних предметів. Тематика навчальних екскурсій, місце їх проведення, кількість та зміст не обираються вчителем довільно, а регламентуються навчальною програмою предмета. Саме тому вони передбачаються у календарному плануванні й проводяться за розкладом уроків, а іноді - У позаурочний час.

Навчальна екскурсія – це форма організації навчання в умовах природного ландшафту, виробництва, музею, виставки з метою спостереження та вивчення учнями різних об'єктів і явищ дійсності. Характерна ознака заняття — вивчення об'єктів пов'язане з пересуванням учнів.

Задачі екскурсії — розвиток здібностей учнів діяти з пізнавальних позицій у оточуючому їх навколишньому світі; безпосередньо сприймати і вивчати   життєві   явища   і   процеси.   Екскурсії  допомагають   формувати емоційну  сферу  учнів:   почуття  прекрасного,  відчуття   радості   пізнання, бажання бути корисними людям.

Кожна екскурсія пов'язана з навчальним матеріалом різних предметів. Екскурсії допомагають учням охопити зміст навчання всебічно, побачити взаємозв'язок досліджуваних у різних курсах явищ і законів, набути навички їхнього універсального застосування.

Особливістю навчальних екскурсій у допоміжній школі є те, що вони проводяться з метою розширення, доповнення знань учнів про факти і явища, засвоєні раніше на уроках. Формування нових знань під час екскурсії не планується, оскільки увага дітей на таких заходах є досить розсіяною, учні емоційно збуджуються під впливом нових вражень, що негативно відбивається на засвоєнні матеріалу. Лише окремі види екскурсій можуть плануватись як пропедевтичні. Це, зокрема, збір* природного матеріалу перед виготовленням відповідних виробів на уроці трудового навчання, ознайомлення з працею людей на окремому підприємстві перед роботою у майстернях тощо.

Навчальні екскурсії набувають вагомого корекційного значення, оскільки жодне майстерне слово чи найяскравіша наочність не замінять живого споглядання. Результати спостережень і одержані на екскурсіях відомості заповнюють можливі прогалини у знаннях учнів, пов'язані з вадами сприймання та уявлення; враження, отримані під час екскурсій, стимулюють учнів до свідомого засвоєння матеріалу, пробуджують їхню допитливість і активність.

Проте досягнення і навчальної, і корекційної мети можливе за умови правильної організації навчальної екскурсії, дотримання певних вимог. Охарактеризуємо їх.