Форми організації навчання дітей дошкільного віку

Заключна або підсумкова лекція завершує лекційний курс, систематизує одержані знання, підводить підсумки прочитаного курсу.

Оглядова лекція передбачає систематичний аналіз центральних наукових проблем курсу, які пов’язуються з практичним досвідом слухачів, завданнями професійної діяльності. Як правило, оглядові лекції з педагогіки читаються на випускних курсах. Оглядова лекція передбачає подачу навчальної інформації для поглиблення одержаних знань, приведенню їх у певну систему. Така лекція проводиться в кінці вивчення кількох споріднених загальною ідеєю тем і є узагальнюючою.

Консультативна лекція доповнює і уточнює матеріал оглядової, висвітлюючи розділи курсу, що викликають серйозні труднощі при самостійному вивченні.

Настановча лекція проводяться перед семінарами, конференціями тощо. Основне її призначення визначається необхідністю окреслити коло питань, проблем, які необхідно опрацювати, висвітлити на наступних заняттях.

Основною метою поточної лекції є розкриття та пояснення конкретної теми, яка має великий за обсягом і складну за змістом навчальну інформацію.

Лекція вступу готують студентів до творчого розв’язання навчально-пізнавальних задач. Вона  визначає подальше відношення, інтерес слухачів до предмету, активізує їх розумову діяльність.

Основною метою лекції конкретизації є поглиблене поелементне вивчення і засвоєння якого-небудь поняття, теорії. Вона характеризуються великою ємкістю. Тому ведучою функцією лекції конкретизації являється інформативна.

На лекції інтеграції відбувається подальший розвиток перетворення одержаних знань, установлення зв’язків і відношень між їх елементами. Мета таких лекцій полягає у формуванні у студентів системи знань на основі усвідомлення загальної закономірності, загального принципу, поступового переходу від часткових до більш широких узагальнень. Основна функція цієї лекцій є інтегративна, яка дозволяє із великої кількості одержаних знань виділяти тільки ті, на які падає основне змістовне і логічне навантаження та які є опорою для встановлення зв’язків між основними поняттями теми, курсу, предмету.

Узагальнююча лекція. Проводиться у заключенні вивчаємого розділу або теми для закріплення отриманих слухачами знань.

Міні-лекція. Може проводитись викладачем на початку кожної пари протягом десяти хвилин по одному з питань вивчаємої теми.

Кіно(відео)лекція. Допомагає розвитку наочно-образного мислення у слухачів. Викладач здійснює підбір необхідних кіно-відеоматеріалів по вивчаємій темі. Перед початком огляду до слухачів доводиться цільова установка, в ході огляду кіно-відеоматеріалів лектор коментує події, що відбуваються на екрані.

Інструктивна лекція. Проводиться з метою організації самостійної наступної роботи слухачів по заглибленню, систематизації і узагальненню вивчаємого матеріалу на практичних, лабораторних заняттях. У ході лекції слухачі отримують методичні рекомендації по роботі з навчальною літературою, зі змістом теми, виконують інструктивні завдання.

Лекційні спецкурси звичайно виходять за рамки навчальної програми, значно розширюючи й поглиблюючи наукові знання, одержані в рамках програми, полегшують їхнє творче осмислення. Через спецкурси студенти вводяться в проблематику певної наукової школи, проходять школу  

 

Активна форма лекцій:

Лекція-брифинг. Така лекція складається з короткого (15 – 20 хвилин) повідомлення лектора і відповідей його на питання слухачів (45 – 60 хвилин). Принципово нових елементів методики лекція-брифинг не пропонує, але при підготовці необхідно особливо ретельно продумати зміст і форму вступного повідомлення. Воно повинно бути інформативним, зрозумілим, коротким, композиційно завершеним.

Лекція-бесіда – крім питань слухачів, вона допускає викладення ними своєї точки зору з того чи іншого питання. На такій зустрічі лектор і сам повинен ставити питання слухачам, щоб почути їх висловлювання, викладення їх позиції. Так утворюється грунт для обміну думками, для бесіди

Лекція-диспут. Одна з функцій лектора – короткий виступ на початку зустрічі, але потім йде не просто розмова-діалог зі слухачами, а полемічна бесіда. Функції лектора передбачають таку постановку питань, яка веде до зіткнення думок і, відповідно, до пошуку аргументів, до поглибленого аналізу розглядаємих проблем. В цьому випадку методична майстерність лектора включає не лише вміння читати лекцію-монолог, відповідати на питання, вести бесіду, але й навички організації спору і вмілого керування ним.

Лекція-анкета. Для нечисельної і відносно підготовленої аудиторії складається анкета-опитник з 20 – 25 питань по темі лекції. Отримавши анкету на початку лекції, слухачі під керівництвом лектора з’ясовують, відповіді на питання які не викликають у них складностей. Цей вид роботи трудоємкий і нелегкий для лектора, але досить ефективний, оскільки зразу включає людей в роботу, дає можливість з’ясувати свої інтереси, брати участь в розробці плану лекції

Бінарна лекція (лекція-дует) – читається двома лекторами одночасно. Помічено, що в такому випадку увага аудиторії значно збільшується, мислення активізується. Від лекторів вимагається відмінна співпраця, вміння взаємно доповнювати один одного, імпровізувати. Важлива і попередня домовленість про розділення функцій і розподіл фактичного матеріалу [ 2, 29 ].

Якщо ж два або більше лектори  розглядають одну загальну для них  тему в одній і тіж аудиторії, відповідаючи при цьому на питання  слухачів або ведучи з ними бесіду, то виникає ситуація, відома під назвою “круглий стіл”. Ця методика, що отримала розповсюдження в лекційній практиці, максимально демократизує спілкування лекторів і слухачів, так як передбачає їх рівність як співбесідників, колективно обговорюючих якусь проблему.

Зміст лекції визначається навчальною програмою дисципліни. Всі факти, приклади, цифри, доводи, коментарі мають відповідати меті лекції і вести до розкриття її основних ідей. Фактичного матеріалу в лекції повинно бути порівняно небагато – рівно стільки, скільки необхідно для розуміння питання студентами. Весь фактичний матеріал повинен бути пронизаний узагальненнями, що надають лекції наукової переконливості й доказовості.

Викладений матеріал бажано чітко  оформлювати у вигляді системи, яка краще запам’ятовується і  допускає більш широке перенесення  в нові ситуації. Усуваючи той чи інший навчальний матеріал із лекційного курсу, слід мотивувати це перед студентами і показати його місце у загальній системі. Необхідно виховувати у слухачів звичку орієнтуватися у вивченні предмета на навчальну програму. 

 

Вимоги до лекцій:

– науковість лекції. Викладач встановлює, які знання, наукові теорії, закони, правила він повинен повідомити слухачам; відбирає найбільш яскравий, виразний фактичний, матеріал, наочність для посилення емоційної насиченості лекції.

– доступність викладеного матеріалу. Як гадають багато хто з педагогів, науковість і доступність навчання – принципи, що завжди розглядаються разом і в єдності. Підвищення доступності веде до зниження науковості, а в більш широкому розумінні до неприпустимого зниження науковості, відставання від розвитку науки, економічного й соціокультурного розвитку.

– наступність. Кожна лекція передбачає органічний зв’язок із попереднім матеріалом і точний вихід на наступний.

– історичність: викладений матеріал повинен співвідноситись з тією епохою, конкретним часом, коли зародилася ідея, розглядалося явище, з’явився той чи інший факт.

– зв’язок теорії з практикою, який виявляється в лекційному викладанні як практична орієнтація.

Виклад лекції повинен бути образним, «пізнавальним, емоційно-експресивним, дійово-вольовим». Стиль – живий, виразний. Темп мовлення -середній, щоб дати можливість студентам записати основні положення лекції. Особливо важливо привчити до слухання лекцій вчорашніх конкурентів, які, як правило, не винесли із шкільної практики навичок лекційного засвоєння матеріалу. Багатьом із них надто важко сконцентрувати увагу на мові лектора, вибрати важливі моменти, грамотно оформити записи.

Традиційні форми  навчання

 

Лекція - публічний виступ за конкретною темою. Кількість слухачів не обмежена. Лекцію доцільно ілюструвати плакатами, слайдами, відеороликами, фотографіями.  Для підвищення ефективності та закріплення отриманих знань її можна доповнити практичними завданнями.                                                

Ефективність лекційної  форми навчання залежить у першу  чергу від особистісних якостей  викладача, його ерудиції, вміння викликати  зацікавленість до теми, що вивчається, здатності чітко і ясно викласти матеріал.

Недоліки методу:

•   низька ефективність з точки зору збереження знань;

•   відсутність комунікації  через внаслідок неіснування  зворотного зв'язку;                                                                       

•   обмеження свободи  тих, хто навчається;

• неврахування різного рівня підготовки, професійного досвіду і здібностей тих, хто навчається.

Практикум – вид практичних занять з будь-якого роду діяльності для осіб, які не мають професійної підготовки. Це короткотермінова форма навчання тривалістю від 1 до 5 днів. Для досягнення максимальної ефективності практикуму доцільно створювати групи з 3-5 чоловік.

Консультація - найскладніший вид навчання. Це пов'язано з тим, що питання, які потребують консультації, з'являються спонтанно, як правило, під

час лекцій, нарад, семінарів, конференцій. Саме тому консультант  повинен бути досвідченим спеціалістом.

Залежно від призначення, форми подачі, конкретного адресату консультації поділяють на індивідуальні і колективні, усні і письмові.

Ця класифікація умовна, оскільки ознаки одного різновиду можуть зливатись з ознаками іншого. В комплексі вимог, якими треба керуватись у підготовці консультацій, найсуттєвішими є:

•   повна відповідність  змісту консультації темі;^:

•   практична спрямованість (поради і відповіді консультанта повинні бути точними, конкретними, містити реальні рекомендації, які можна практично  застосувати); 

•   адаптація теми і манера подачі матеріалу до конкретної аудиторії;

•   доведеність позицій, підтвердження думок фактами та прикладами.

 

 

 

Конкурс професійної  майстерності - активна форма навчання, яка сприяє поглибленню професійних знань, розвитку творчої ініціативи і є своєрідним контролем за рівнем самонавчання. Мета конкурсу - виявити найкращих з числа професіоналів. Ця форма - найбільш творча серед усіх, заходи конкурсу потребують ретельної підготовки і проведення великої організаційної роботи (створення положення про конкурс, розробка конкурсних завдань, написання сценарію, підготовка реквізиту, придбання подарунків).  В  результаті  конкурс  стає  яскравим театралізованим  святом не  тільки  для учасників, але і для глядачів.

Професійні конкурси, як показує досвід, є досить ефективним засобом реалізації творчого потенціалу працівників, розвитку їхньої ініціативи.

Мета таких заходів  – допомагати працівникам бібліотек  у професійній і особистій  реалізації, піднести престиж і соціальний статус бібліотечної професії, привернути увагу громадськості та органів влади до діяльності книгозбірні, поглибити партнерські стосунки із заінтересованими організаціями. Професійні конкурси класифікуються фахівцями таким чином: загальні конкурси, на яких оцінюється діяльність бібліотек за усіма напрямами («Краща бібліотека року»); індивідуальні конкурси, котрі розвивають індивідуальні творчі здібності працівників, сприяють підвищенню кваліфікації («Бібліотекар року»); тематичні та галузеві конкурси: масових заходів (сценаріїв), на кращу роботу з книжковим фондом, оглядів та книжкових виставок; конкурси, спрямовані на покращення матеріальної бази бібліотек (на кращий дизайн, кращу рекламу) тощо.

Конференція - форма професійного спілкування, обміну знаннями та досвідом.  Конференції розділяються на три групи:

•      внутрішні (учасники - члени колективу одного закладу);

•      зовнішні (учасники - представники різних закладів культури);

•      міжвідомчі (учасники - робітники закладів відомств).

За спрямованістю розрізняють: наукові, практичні та науково-практичні конференції.

При організації конференції  важливо напередодні розіслати  учасникам її програму, тези основних доповідей, проекти рішень, рекомендацій та звернень. Це необхідно для кращого розуміння учасниками проблеми, ефективного обміну думками, результативної роботи. Після завершення конференції бажано видати збірку з доповідями і стенограмами обговорень.

Курси - періодичні короткотермінові заняття з певної тематики. Курси відрізняються від інших форм тим, що, як правило, під час їх проведення домінує «педагогічна» атмосфера: наявні викладач і учні (незалежно від їх віку та статусу).

Професійні співтовариства (клуби) - неформальні некомерційні спільноти спеціалістів. Участь у них є опосередкованим методом підвищення кваліфікації. Робота в рамках даної форми передбачає в учасників, як мінімум, наявність потреби в самореалізації.

Круглий стіл  -  професійна колективна зустріч, яка включає обговорення основоположних факторів з заявленої теми і передбачає максимальну активність учасників. Для обговорення обирається, як правило, гостро актуальна проблема. Метою круглого столу є:

•      збирання та упорядкування інформації з обговореної проблеми;