Форми організації навчання дітей дошкільного віку

•     сюжетні (сценарні), які проводяться за попередньо розробленим сценарієм, мають розгорнуті інструкції для всіх учасників з описом їх предметних і навіть міжособистісних позицій. Такі ігри засновані на завданнях, які тренер-ведучий ставить перед собою заздалегідь, плануючи весь навчально-тренувальний цикл. У них моделюються складні ситуації, закладається механізм розгортання тривалих комунікативних процесів.  

 

Методи самоосвіти

Самоосвіта здійснюється в наступних формах:

•     очно-заочне навчання;

•     дистанційне  навчання;

• самовдосконалення  за індивідуальним планом або особистою програмою;

•     отримання  знань через інформаційні джерела.

На особливу увагу заслуговує практика самовдосконалення за очно-заочною  формою навчання в спеціальних навчальних центрах та інститутах. Навчання проходить з періодичним звільненням від роботи для участі                в короткотермінових сесіях. В інтервалі між сесіями люди, які навчаються, виконують самостійні завдання. Така форма передбачає достатньо тривалий термін навчання.

Дистанційне навчання - форма отримання знань через Інтернет-ресурси на базі навчального закладу під заочним керівництвом викладача. Основною перевагою даної форми є приватність, адаптивність, можливість самостійного планування самонавчання, наявність зворотного зв'язку. Крім того, ця форма навчання дає можливість будь-якому фахівцю, що навчається, наблизити отримання завдань до свого офісу або дому, тобто використовувати систему «доставляння знань додому». Дистанційне навчання, вміння користуватись ресурсами мережі - ознака сучасної, цивілізованої, освіченої людини.

Дистанційне навчання  - це, перш за все, продукт реакції системи освіти на «віртуалізацію» інформаційного простору. Часто воно пропонується комерційними вищими навчальними закладами як конкурентна перевага перед державними ВНЗ. Дистанційне навчання може бути синхронним (спілкування з педагогом у режимі реального часу) і асинхронним (самостійне навчання  в зручному режимі). Основний наголос робиться на самостійному вивченні матеріалу. Дистанційне навчання пропонується за різним тематиками, незалежно від ступеня їх емпіричності.

Одним із шляхів самоосвіти є цілеспрямована, систематична, самостійна робота за планом індивідуального розвитку або особистою програмою. Ця форма навчання сприяє становленню особистості кваліфікованого спеціаліста, стимулює прояви його власної активності, розвиває творчі можливості у пошуках шляхів реалізації професійних намірів. Програма або індивідуальний план повинні відповідати таким вимогам:

•     дієвості;

•     обґрунтованості;

•     універсальності.

Для ефективної роботи співпрацівнику, який займається самоосвітою, необхідний індивідуальний план (кар'єропрограма). Кар'єропрограма буде більш ефективною та результативною, якщо безпосередній керівник оцінить її, сприятиме її виконанню та здійснюватиме контроль за ним.

Отримання знань через інформаційні джерела - ще одна форма самоосвіти. Вона потребує постійного відстежування книжкових новинок        за темою, яка цікавить, регулярного перегляду професійних періодичних видань, вивчення навчальних методик, інструкцій, методичних матеріалів.

Для цього необхідно:

•    підписатися на спеціальну періодику;

•   придбати відповідні інформаційні бюлетені та інші довідкові видання, які оперативно отримувати електронною поштою;

• відправити свою електронну адресу в компанії, які випускають навчальну і   методичну продукцію;

•  переглядати навчальні  телепередачі з метою отримання  інформації про нові форми і методи навчання.

Йдучи в ногу з сучасними  технологіями, використовуючи всі форми і методи навчання, необхідно визначити їх відповідність потребам установи, працівників, персоніфікованість. Системне навчання персоналу можливе лише в тих випадках, коли керівники грамотно мотивують працівників до постійного навчання, підвищення кваліфікації і професійного рівня, підтримують безперервність циклу навчання та вдосконалення.

Чинниками, які сприяють мотивації, є:

•   переконання у  важливості навчання, його значимості для професійної діяльності;

•     упевненість  у можливості працівника засвоїти навчальний матеріал;

•     створення  сприятливої обстановки під час навчання;

•     досягнення  професійних успіхів  унаслідок  отримання знань.

Не менш важливим чинником є також простеження результатів навчання. Сутність контролю за навчанням виражається в наступних функціях:

• обліковій, яка полягає в регулярному зборі даних про кількість людей,   які навчаються;

• аналітичній, яка передбачає вивчення рівня і динаміки показників процесу навчання;

•    комунікативній,    яка   повинна    встановити    зворотній зв'язок між тими, хто  навчається, і тими, хто навчає.

•    оптимізуючій, яка  необхідна для знаходження найбільш ефективних форм  і методів розвитку знань, вмінь, навичок.

 

І на закінчення –  порада від відомої людини.

Генрі Форд сказав: «Той, хто  припиняє вчитись, є старим, незалежно  від того, 20 йому років чи 80. Той, хто  постійно вчиться, залишається молодим. Найчудовішою річчю в житті є вічна молодість думки».

4/44444444444 Запровадження

Це питання нині дуже актуальне, тому що від того як організований  семінар і проведено залежить ефективність засвоєння пройденого матеріалу студентами. У сучасному  вищу школу семінар одна із основних видів практичних занять із різним наук, оскільки є засіб розвитку в студентів культури наукового мислення спілкування. Важливим чинником результативності цього виду заняття, його високої ефективності є процес підготовки. Виступи навіть найбільш сумлінних студентів без скеровуючу роль викладача не зможуть прозвучати на семінарі.

Для успішного проведення семінару потрібна цілеспрямована попередня  підготовка. І викладач іобучаемие повинні налаштовуватися на серйозну і глибоку роботу.

Тому необхідно навчиться правильно  побудувати свою методичну підготовку та молодіжні організації, як найбільш себе, і всіх студентів.

Семінарське заняття, методика його підготовки та проведення

Ефективною формою організації навчання у вищій школі  є семінарські  заняття, з якими  органічно поєднуються  лекції.

Семінар (лат. seminarium - розсадник) - вид практичних занять, який передбачає самостійне опрацювання  студентами окремих  тем і проблем  відповідно змісту навчальної дисципліни та обговорення  результатів цього  вивчення, представлених  у вигляді тез, повідомлень, доповідей, рефератів тощо. Семінари у формі дискусій, учасниками яких були вчені з різних країн світу, були дуже поширені в Києво-Могилянській академії. З 1874-1875 років семінарські та практичні заняття почали широко використовуватися в Київському університеті за ініціативи професора М. Авенаріуса.

Проведення семінарських занять дозволяє вирішувати такі дидактичні цілі:

- оптимально  поєднувати лекційні  заняття із систематичною  самостійною навчально-пізнавальною  діяльністю студентів,  їх теоретичну  підготовку з практичною;

розвивати уміння, навички розумової  праці, творчого мислення, уміння використовувати  теоретичні знання для  вирішення практичних завдань;

- формувати у  студентів інтерес  до науково-дослідної  роботи і залучення  їх до наукових  досліджень, які здійснює кафедра;

- забезпечувати  системне повторення, поглиблення і  закріплення знань  студентів за певною темою;

- формувати уміння  і навички здійснення  різних видів майбутньої професійної діяльності;

- здійснювати  діагностику і  контроль знань  студентів з окремих  розділів і тем  програми, формувати  уміння і навички  виконання різних видів майбутньої професійної діяльності.

Семінарські заняття виконують такі основні функції:

- навчальну (поглиблення,  конкретизацію, систематизацію  знань, засвоєних  під час лекційних занять та у процесі самостійної підготовки до семінару);

- розвивальну  (розвиток логічного  мислення студентів,  набуття ними умінь  працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо);

- виховну (виховання  відповідальності, працездатності, виховання культури  спілкування і  мислення, прищеплення  інтересу до вивчення  конкретної дисципліни  та до фаху, формування  потреби раціоналізації  навчально-пізнавальної  діяльності та  організації дозвілля);

- діагностично-корекційну  та контролюючу  (контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин у його засвоєнні та їх подолання).

Визначаючи методичну  концепцію організації  і проведення семінарських занять, слід виходити з того, що:

- до семінарських  занять висуваються  загальнодидактичні  вимоги (науковість, доступність, єдність  форми і змісту, забезпечення зворотного  зв'язку, проблемність  та ін.);

- при виборі  методики проведення  семінарських занять  слід ураховувати  особливості, зумовлені  логікою викладання  конкретної дисципліни  та психолого-педагогічних особливостей студентської групи;

- необхідно забезпечувати  високий рівень мотивації навчальної діяльності студентів (вивчення теми слід розпочинати із з'ясування її значення для засвоєння даної чи інших дисциплін, у майбутній професійній діяльності тощо);

- необхідно дотримуватися  принципу професійної  спрямованості навчання  у вищій школі  та здійснювати  різнорівневі міжпредметні зв'язки з іншими дисциплінами, практичним навчанням, що забезпечує формування єдиної системи знань, умінь та навичок студентів;

- важливим завданням  є також формування  професійної культури  і мислення, вмінь  самоосвіти;

- у процесі  проведення семінарського  заняття необхідно  забезпечувати органічну  єдність теоретичного  і дослідно-експериментального пізнання;

- семінарські  заняття мають  гармонійно поєднуватися  з лекційними, практичними  і лабораторними  заняттями та самостійною  роботою студентів.

Залежно від завдань  і змісту семінарських занять їх можна класифікувати  як;

- просемінари;

- традиційні (тематичні)  семінари;

- підсумовуючі семінари (повторення і систематизації знань, міжпредметні семінари та ін.);

- спецсемінари.

Просемінар проводиться  зі студентами - першокурсниками  з метою їх адаптації  до лекційно-семінарської форми навчання у  ВНЗ. Головним завданням  просемінарських  занять є формування у студентів умінь  працювати з підручниками, першоджерелами, виконувати реферативні дослідження, готувати тези, доповіді та наукові виступи. Тобто, просемінари є своєрідними практикумами для підготовки першокурсників до навчально-пізнавальної діяльності на лекціях, у процесі практичних занять та самостійної роботи.

При підготовці до перших семінарів викладачеві бажано обговорити зі студентами зміст китайського прислів'я: "Найкраща пам'ять гірша, ніж найгірше чорнило". Слід також продемонструвати першокурсникам види записів, використання яких допоможе їм приймати участь у обговоренні конкретних проблем:

- виписки, цитати - дослівні, точні записи конкретного тексту з посиланням на джерело інформації та його автора;

- план виступу  - сукупність чітко  сформульованих, послідовно викладених думок, які відбивають основний зміст прочитаного;

- тези - основні  положення тексту  без додаткових  пояснень;

- конспект - короткий  послідовний виклад інформації з першоджерела. Для оперативного використання студентам можна рекомендувати

накопичувати  інформацію на спеціальних  картках - аркушах  твердого паперу невеликого формату. Такі робочі карки можуть мати різне призначення:

1. Каталожні картки, на одній стороні  яких роблять запис  вихідних даних  першоджерела, а на  звороті його коротку  анотацію. Наприклад:

Подоляк Л.Г., Юрченко  В.І. Психологія вищої  школи: Практикум: Навч.посіб. - К.: Каравела, 2008. - 336 с.

Зворотна сторона  картки

Посібник містить методичні матеріали, які характеризують підходи авторів до організації семінарських і лабораторних робіт, самостійної роботи при вивченні "Психології вищої школи", конкретні ситуації, вправи, завдання. Може використовуватися викладачами, аспірантами і студентами магістратури.

Подібні картки зручно розміщувати  у комп'ютерній  картотеці, що однак  затрудняє їх використання на аудиторних заняттях.

2. Робочі картки, на яких студент  занотовує формулювання  понять, законів,  цитати, приклади, формули  і т.п.

Робочі картки зручно використовувати  для відповідей, виступів, запам'ятовування матеріалів.

Як різновид просемінару можна іноді використати семінар - коментоване читання. Такий семінар ефективний, коли студентам демонструють методику опрацювання певної наукової роботи (монографії, наукової статті, дипломної роботи чи курсового дослідження) Основне завдання коментованого читання полягає у формуванні у студентів уміння аналізувати і правильно тлумачити науковий текст. Такі семінари ефективні на молодших курсах, на старших курсах їх проведення майже не практикується.