Форми організації навчання дітей дошкільного віку

Найчастіше зустрічаються  наступні різновиди тренінгів:

•      тренінг ділового спілкування;

•      тренінг лідерства;

•      тренінг навичок ведення переговорів;

•      тренінги з розвитку міжособистісних  відносин і комунікацій;

•      психологічні тренінги.

Підготовка й проведення тренінгів мають свої особливості. У групі відсутня можливість пасивно відсидітися, активна участь усіх присутніх є обов'язковою.

Для організації тренінгів  велике значення має попередній етап - підготовки допоміжного й роздаткового матеріалу (таблиці, діаграми, фотографії, малюнки, довідники і т. д.).

Майстер-клас - тематична групова робота з підвищення кваліфікації спеціалістів, заснована на успішному досвіді одного-двох практиків. Як правило, якщо говорять про майстер-клас, то перш за все визначають, який саме спеціаліст його проводить. Даний метод часто використовується в рамках конференцій.

«Мозкова атака» («мозковий штурм») - ефективна форма навчання, стимулювання нових ідей та творчих пропозицій, пошуку швидкого та легкого шляху вирішення складних проблем і прийняття рішень. Даний метод широко використовується для тренування і активізації творчого мислення. Основними етапами проведення «мозкової атаки» є:

•     формулювання проблеми;

•     підхоплення і розвиток ідей будь-якого роду;

•     підтримка і заохочення кожного учасника;

•     фіксування всіх пропозицій;

•     оцінка і селекція ідей після закінчення «атаки».

Сутність даного методу зводиться  до заборони критики будь-якої ідеї, навіть якщо її доцільність здається в даний час сумнівною. Учасники можуть комбінувати і розвивати ідеї, які були запропоновані іншими. На першому етапі в «мозковому штурмі» важлива кількість виступів, висловлювань, а не їх якість. Припустима кількість учасників - від 5 до 15 людей, до того ж участь у «мозковій атаці» не слід обмежувати тільки членами одного колективу; корисним буде запрошення представників суміжних професій. Тривалість проведення «мозкового штурму» - від 15 хв. до 1-2 год., залежно від характеру і складності проблеми. Попередньо оголошувати про ліміт часу не рекомендується, оскільки це може паралізувати розумову діяльність учасників. Всі ідеї фіксувати на окремих аркушиках, бо перелік ідей на одному аркуші автоматично вимальовує пріоритети і може призвести до невірного рішення. Група експертів ретельно вивчає висловлювання учасників «штурму», звертаючи особливу увагу на можливість використання оригінальних, хоча на перший погляд і не реальних ідей. При підготовці і проведенні «мозкової атаки» передбачається послідовне виконання ряду процедур:

•      формування групи учасників;

•      створення групи аналізу;

•      генерування ідей;

•      систематизація ідей групою аналізу;

•      конструктивна критика ідей (їх оцінка на можливість реалізації);

•      оцінка критичних зауважень;

•      створення кінцевого списку ідей, які можна практично застосувати.

«Мозковим штурмом» керує  ведучий. «Штурм» починається з його вступного слова, в якому пояснюється проблема і необхідність її вирішення, а також нагадуються правила засідання; потім ведучий пропонує висувати ідеї або сам, для початку, висуває 1-2 ідеї. Успіх проведення «мозкової атаки» в  певній мірі залежить від уміння ведучого задавати питання, підказувати або уточнювати подані ідеї, стежити за тим, щоб не з'являлось довгих пауз в їх   висловлюванні.

«Баскет-метод» - форма індивідуального навчання на основі імітації ситуацій, які часто зустрічаються в практиці роботи керівників. Тому, хто навчається, пропонується виступити в ролі керівника, від якого вимагається розібрати теку ділових паперів (листи, ділові записки, звіти, звернення, телефонограми) і прийняти відповідне рішення. Ситуацію можна ускладнити шляхом включення до неї телефонних дзвінків, візитів різних людей,                не запланованих зустрічей і т. п. Під час роботи людина, яка навчається, повинна проаналізувати кожен документ, виявити найгостріші проблеми, після чого на цій основі прийняти необхідне рішення і підготувати відповідні документи.

«Баскет-метод» незамінний для навчання нових працівників, прийнятих на керівні посади і  дозволяє набути та розвинути наступні навички:

•     подолати напругу та скутість у роботі;

•     інтенсифікувати  процес адаптації на новому робочому місці;

•     набути нові навички поведінки;

•     набути досвід взаємодії з іншими людьми;

•     розвивати  комунікативні навички.

«Баскет-метод» створює умови  для персонального саморозкриття, виявлення власного потенціалу, виявлення щирості та відвертості, дозволяє оцінити здатність працювати з інформацією і вміння приймати рішення             в залежності від їх важливості, терміновості, пріоритетності.

 

Процедури «баскет-методу»:

•   тому, хто навчається, описують роль, яку він повинен  зіграти, а саме, сферу відповідальності, посадову інструкцію, загальний контекст і т.д.;

•  особі, що навчається, надають матеріали, по кожному з  яких  він  повинен  прийняти рішення протягом визначеного терміну: відповісти або проаналізувати;   

• передбачають фінальну бесіду того, хто навчається, із тренером: особа, що навчається, описує механізм прийняття  рішень, а також оцінює, чи задовольняє її результат роботи. Тренер дає оцінку та робить аналіз (які були можливі альтернативи рішень, які з них не використані, до яких результатів можуть привести прийняті рішення), а  також  дає рекомендації  на майбутнє.

Цей метод навчання дозволяє розвивати компетенції:

•     прийняття  рішень;

•     аналізу  інформації;

•     комунікації  та навичок міжособистісного спілкування;

•     знань  корпоративних процедур;

•     прогнозування  результатів своєї діяльності.

Ділова гра - колективне практичне заняття, що дозволяє учасникам спільно знаходити оптимальні варіанти розв'язання у штучно створених умовах, що максимально імітують реальну обстановку. Гра може будуватися на повній ситуаційній основі конкретної установи або обмежуватися рамками одного чи двох напрямків діяльності цієї установи. Ділова гра припускає наявність певної ситуації, правил, вступної інформації, що визначає хід і зміст гри. Використання в навчанні персоналу ділових ігор допомагає формувати майстерність у розв'язанні завдань, розвивати здатності до спільної роботи в команді, самостійного ухвалення управлінських рішень з конкретних реальних завдань.

Досить часто у бібліотечному середовищі застосовуються ділові ігри, які є імітацією професійної діяльності учасників тренінгу. Завдяки такому підходу вдається розробити більш ефективні способи діяльності учасників заняття  в реальних виробничих умовах, адже спираючись на власний досвід, вони можуть створити новий продукт, який стане їм у нагоді при розв’язанні тієї чи іншої проблеми.

Ділові ігри є унікальною формою навчання роботі з інформацією, прийняттю рішень. Запропонована ситуація не має готових вирішень. Варіанти виробляються й розглядаються безпосередньо під час гри, хід якої неможливо передбачити.

Ділова гра, як правило, проводиться  в кілька етапів:

• підготовчий – ознайомлення з ігровою ситуацією, надання учасникам    інформації про правила гри, формування команд (розподіл ролей);

• підготовка командного завдання;

• виступ команд (захист виробленого командою рішення);

• експертний аналіз виступу команд;

• підбиття підсумків гри.

Кейс-стаді (Case study) — метод, при якому, як і в діловій грі, за основу береться реальна або вигадана ситуація. Різниця в тому, що учасники вивчають проблемну ситуацію з метою її діагностики (кейса). Кейс-стаді учить пошуку рішень конкретних проблем, розбудовує аналітичні навички. Аналіз кейса йде під керівництвом інструктора за чітко розробленою схемою із залученням  максимальної кількості учасників. Використання кейс-стаді є доцільним  в умовах комплексного навчання з певною часовою тривалістю для забезпечення активності тих, хто навчається.

Моделююча гра містить елементи моделювання основної роботи або конкретного об'єкта й дозволяє об’єднати професійну діяльність і роботу           з інформацією. Дану форму навчання можна проаналізувати на прикладі моделюючої гри «Проект виставки-перегляду». При розробці моделі учасники гри одержують спеціальну матрицю, до якої включені наступні параметри:

•      цільове  й читацьке призначення;

•      концепція  виставки;                                                  

•      місце розташування;

•      назва  виставки;

•      розділи  виставки;

•      використані  цитати;

•      необхідні  оформлювальні засоби;

•      супутні  заходи;

•      засоби реклами  виставки;

•      способи  оцінки ефективності.

На відміну від інших  форм навчання, моделювання вимагає  серйозної підготовчої роботи тих, хто навчається. Учасникам моделюючої гри дозволяється користуватися додатковим матеріалом, методичними рекомендаціями, нормативними документами і т. д. Дана форма дозволяє досягти майстерності в розв'язанні виробничих завдань, змінити підходи до роботи шляхом набуття й засвоєння певних знань.

Рольова гра  -  форма навчання, що передбачає розподіл ролей, переробку інформації й підготовку матеріалу відповідно до запропонованого сценарію. Вона стає усе більш популярною при навчанні кандидатів на керівні посади, тому що рольові ігри ефективні для вироблення навичок міжособистісного спілкування. Під час рольової гри відтворюються реальні робочі ситуації, мета - домогтися розв'язання поставленого завдання. Програвання ролей дозволяє учасникам краще зрозуміти мотиви поведінки того співробітника, чия роль програється, допомагає побачити типові помилки, вибрати правильну модель поведінки в запропонованій ситуації.

Рольова гра – це моделювання  ситуації, де учасникам пропонується зіграти роль певної людини у знайомих обставинах чи ситуаціях. Сценарій часто  вигадується, або використовуються реальні ситуації, з якими учасник  може стикнутися у повсякденному  житті. Рольові ігри рекомендується використовувати у випадках, коли:

• необхідно сформувати або удосконалити навички ефективної комунікації і міжособистісної  взаємодії. Наприклад, у ситуації спілкування  бібліотекаря з  читачами-інвалідами;

•  є потреба закріпити  на практиці способи дій, які можуть стати у нагоді при виконанні  службових обов’язків, у побуті;

•  необхідно переграти  ситуацію, яку не вдалося владнати у реальних умовах.

Рольові ігри сприяють «програванню ролей», що дає змогу побачити працівника не просто в міжособистісній взаємодії  у групі, а у процесі виконання  ним певної соціальної ролі. Рольова гра також досить часто використовується для формування психологічних навичок у сфері комунікації, що для професії бібліотекаря є особливо важливим.

Рольова гра – це ефективна  навчальна методика, але вона має  бути добре продумана і організована, щоб забезпечити позитивний вплив  на учасників. За допомогою рольової гри слухачі мають змогу:

•  набути досвіду використання певних навичок в ігровій ситуації;

• проаналізувати альтернативні  способи дій, ідеї, запропоновані  для   виконання завдання гри, змінити ситуацію на краще;

•  відпрацювати на практиці певні види поведінки в безпечному середовищі перед тим, як застосовувати  їх у реальному житті;

•  набути впевненості  у своїх силах під час практичних дій або репетиції певної події;    

•  закріпити засвоєний  матеріал шляхом забезпечення зворотного зв’язку;

•  додати до навчального  процесу елемент розваги.

Для підвищення емоційної напруги учасників у гру вводяться ролі опонентів, критиків, а іноді й провокаторів. Слухачі, що не беруть участі           в рольовій грі, виступають у ролі спостерігачів, не заважаючи виконавцям порадами, схваленням або несхваленням. На закінчення гри проводиться її обговорення. Учасники повинні самі оцінити підсумки гри, власні дії, дії інших учасників, визначити ті проблеми й труднощі, які вони зазнавали під час гри. Потім важливо з'ясувати, як ігрова ситуація сприймалася спостерігачами, що, на їхню думку, було зроблено добре, що можна було зробити краще або по-іншому. Для досягнення максимальної користі від цього способу навчання дуже важливий досвід тренера-ведучого, який не тільки створює клімат, що   сприяє активній участі слухачів у грі, але й підтримує учасників ситуації,  що  розігрується. 

Складовими компонентами рольової гри є:

•    розподіл ролей між учасниками;

•     система  взаємодії учасників;

•     наявність (або створення) конфліктних ситуацій, різних точок зору й

      інтересів серед суб'єктів навчання;

•     підтримка емоційної напруги протягом усієї гри;

•     створення  гнучкої системи оцінки діяльності всіх учасників гри.

 

Рольові ігри поділяються  на дві категорії:    

•   спонтанні (імпровізаційні), в яких відсутня розгорнута фабула, моделюються прості ситуації, тренер-ведучий цілком покладається на імпровізаційні здатності учасників. Такі ігри не вимагають тривалої попередньої підготовки й можуть моделюватися в ході навчання залежно від труднощів, що виявляються у спілкуванні;