Вплив податків та податкової системи на соціально-економічний розвиток держави

Вплив податків та податкової системи на соціально-економічний  розвиток держави

 

 

Анотація. Досліджується вплив податків та податкової системи на соціаль-економічний розвиток держави.

Ключові слова. Податки, податкова система, соціально-економічний розвиток, функції податків, принципи оподаткування,

Постановка  проблеми. Податки – це обов’язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку – позбавленою будь-якого сенсу.

Мета наукової роботи. Основна мета даної наукової роботи полягає у дослідженні особливостей функціонування податкової системи України та впливу податків на соціально-економічний розвиток держави.

          Поставлена мета обумовила необхідність  вирішення ряду взаємопов’язаних  завдань: 

1.     вивчити  функції та місце податків  у фінансовій системі країни;

2.     розглянути  особливості побудови податкової системи;

3.     проаналізувати  функції податкових органів;

 

Податки — це обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими  актами тієї чи іншої країни.

 Розрізняють такі  функції фінансів:

1. Фіскальна – основне призначення полягає в мобілізації та накопиченні коштів в державних фондах.

2. Розподільча (соціальна) - одним із призначень податків є розподіл суспільних доходів з боку більш сплатоспроможних верств населення та суб’єктів господарювання на користь малозабезпечених; за рахунок виробничих галузей національної економіки на користь суб’єктів невиробничої сфери тощо. Завдяки цій функції підтримується соціальна рівновага та забезпечується відносна рівномірність доходів різних верств громадян.

3. Регулююча функція – податки як інструмент примусового вилучення частини доходів суспільства здатні суттєво впливати на стан національної економіки. Позитивний вплив дозволяє говорити про стимулюючу роль податків, негативний – про дестимулюючу роль оподаткування. Важливість урахування в державній економічній політиці цієї функції була доведена новим економічним курсом Ф.Д.Рузвельта в роки Великої Депресії 1920-30-х рр.

4. Контрольна функція – допоміжна функція, яка полягає в контролі за допомогою податків за джерелами і обсягами доходів суспільства та напрямками їх використання.

Надання податкам стимулюючих функцій – досить складне та в економічному сенсі відповідальне завдання. Воно потребує глибоких наукових досліджень і всебічного обґрунтування. Суть питання в тому, що стимулюючі функції можуть бути закладені завдяки зміні або диференціації ставок податків, або ж у повному звільненні від їх сплати. У цьому разі здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту через фінансову систему від одних суб’єктів оподаткування на користь інших.

Можна сформулювати такі наукові політекономічні принципи оптимального оподаткування:

1.     Принцип  платоспроможності, відповідно до  якого кожний індивід має вносити на користь держави частину своїх доходів, що відповідає його здатності платити. Цей принцип висуває на перший план ідею справедливого розподілу податкового тягаря, що має здійснюватися згідно з критеріями горизонтальної і вертикальної справедливості. Якщо горизонтальна справедливість передбачає утримання рівновеликих податків з індивідів, які мають однакову платоспроможність, то вертикальна справедливість — утримання різних податків з індивідів, що відрізняються платоспроможністю. Цей принцип є найважливішим правилом регулювання діяльності уряду, оскільки він протидіє дискримінації в оподаткуванні.

2.     Принцип  еквівалентності передбачає існування  відповідності між податковими  платежами окремих громадян до  бюджету держави і державними послугами, що фінансуються за рахунок цих платежів. Даний принцип вимагає забезпечення раціонального розподілу і використання бюджетних коштів, узгодженості податкової і бюджетної політики уряду.

3.     Принцип  адміністративної простоти, згідно  з яким система і процедура сплати податків мають бути простими, зрозумілими і зручними для платників і економічними для установ, що збирають податки. Це означає, що оподаткування повинно здійснюватись з мінімальними адміністративними витратами.

 Адміністративні витрати оподаткування поділяють на прямі (на утримання податкової служби; вони є тим більшими, чим більше число суб'єктів оподаткування) та непрямі (на ведення записів доходів, заповнення податкових декларацій, консультації податкових адвокатів тощо; крім кількості суб'єктів оподаткування вони залежать також від складності податкової системи та розміру податкових ставок, які заохочують до пошуку офіційних шляхів індивідуального зниження їх, що зумовлює зростання витрат, наприклад, на консультації з адвокатами).

4.     Принцип  гнучкості вимагає, щоб податкова  система була гнучкою, легко  адаптувалася до змін економічних  і суспільно-політичних умов.

5.     Принцип фіскальної  достатності передбачає, що податкова  система має забезпечувати акумуляцію  в державному бюджеті коштів, достатніх для фінансування суспільно необхідних функцій держави.

6.     Принцип ефективності, згідно з яким оподаткування  не повинне перешкоджати ефективному  розподілу ресурсів і впливати  на економічні рішення споживачів  чи суб'єктів господарювання.

Система оподаткування – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також принципи і методи їх стягнення.

 

 

Об`єктом оподаткування  є операції платників податку з:

 ·        продажу  товарів (робіт, послуг) на митній  території України, в тому числі  операції зі сплати вартості  послуг за договорами оперативної  оренди (лізингу) та операції з  передачі права власності на  об`єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

 ·        ввезення (пересилання) товарів на митну  територію України та отримання  робіт (послуг), що надаються нерезидентами  для їх використання або споживання  на митній території України,  в тому числі операції, з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

 ·        вивезення  (пересилання) товарів за межі  митної території України та  надання послуг (робіт) для їх  споживання за межами митної  території України.

Головними завданнями державної податкової служби України  є методологічне забезпечення та контроль за дотриманням чинного законодавства, правильністю обчислення податків, зборів та обов’язкових платежів, повнотою та своєчасністю їх внесення до бюджету та державних цільових фондів, а також запобігання злочинам та іншим правопорушенням, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

 При виконанні своїх  функціональних обов’язків органи  державної податкової служби  України координують свою діяльність  з різними контролюючими органами  – фінансовими органами, органами  Державного казначейства України,  органами служби безпеки, внутрішніх  справ, прокуратури, статистики, митного контролю, контрольно-ревізійною службою тощо.

 Законом України  “Про державну податкову службу  України” органам державної податкової  служби надані певні права. 

 Так, зокрема, податкові  органи можуть проводити в  підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, показників реєстраторів розрахункових операцій, комп’ютерних систем та інших документів, які пов’язані з обчисленням і сплатою податків.

 До підприємств, установ, організацій і громадян – порушників податкового законодавства щодо податків та інших платежів і внесків, за якими встановлено обов’язкове подання державним податковим інспекціям податкових декларацій та розрахунків, органи державної податкової служби мають право застосовувати фінансові санкції у відповідних розмірах передбачених діючим законодавством.

 Для оперативного  та кваліфікованого розгляду  скарг платників податків в  податковій службі створені апеляційні  підрозділи, основним завданням яких є забезпечення захисту прав і законних інтересів платників податків і громадян при оскарженні ними рішень податкових органів.

 Важливим напрямком  роботи державної податкової  служби є роз’яснення і пропаганда  податкового законодавства через  найдоступніші засоби масової інформації – радіо та телебачення та друковані видання.

 Відповідно до Постанови  Кабінету Міністрів України від  19 квітня 1999 року № 636 “Про схвалення  Програми формування високої  податкової культури населення  та підтримки зусиль органів державної податкової служби, спрямованих на наповнення дохідної частини бюджетів і державних цільових фондів” затверджено довгострокову програму, яка передбачає налагодження партнерських відносин між державою та платниками податків. Ця програма враховує відповідальність обох сторін податкових відносин і має на меті створити такі умови, за яких суб’єкти господарювання, реалізуючи особисті інтереси зможуть сприяти вирішенню завдань, що стоять перед державою. Саме це зробить масове ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів неможливим. Йдеться не лише про те, щоб збирати все, що належить державі, а й про переконання громадського обов’язку щодо сплати всіх виді податків та платежів.

Економічна сутність Державного бюджету виявляється у формуванні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням функціонування держави.

Податкові пільги — це інструменти податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах  як винятки із загальної схеми  обчислення конкретного виду податку, і стосуються об'єкта, ставки або інших складових оподаткування. Найчастіше — це повне або часткове звільнення від податку.

 Податкові пільги  є альтернативою субсидій, дотацій  та інших окремих інструментів  пільгового кредитування. Тому для  впровадження податкових пільг слід додержуватися системного підходу, який має забезпечувати зв'язок усіх цих інструментів у єдиний комплекс. Система пільг і привілеїв є своєрідним орієнтиром для юридичних або фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів.

 Можливості застосування  податкових пільг в Україні  регламентуються відповідними податковими  законами. Правове регулювання пільг  здійснюється, по-перше, на рівні  податкових законів, які встановлюють  засадні принципи надання пільг  певним категоріям платників, по-друге, на рівні підзаконних актів, що визначають конкретні пільги для конкретних суб'єктів оподаткування.

 Основними видами  податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий  кредит. Звільнення від податку  — це законодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звільнених від сплати певних видів податків. Вилучення — це виключення з оподатковуваного доходу, тобто ситуація, коли окремі види доходів не враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Знижки — це форма податкових пільг, пов'язана з витратами платника. Податковий кредит — це вид пільги, об'єктом якої є обчислена сума податку, а не доходи або витрати платника. Цей вид пільг використовується у формах: зменшення податкового окладу, зменшення ставки податку, відстрочки платежу, зменшення податкової ставки для частини доходів і т. д.

 Найгострішою проблемою  для економіки України є реформування  чинної податкової системи, надання  їй нормального, цивілізованого  характеру. Головним завданням  держави під час проведення реформи має бути гарантування стабільності податкового законодавства і відображення цих гарантій у податковому кодексі.

 

Висновок 

          Об’єктивною  реальністю є те, що за наявних  економічних умов підприємницькі  структури та громадяни повинні  віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги.

          Досконалість  форм і методів передачі цих  коштів свідчить про рівень  розвитку держави, її економічних  і правових інститутів. Створення податкової системи – це не тільки практична, а й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім’ї. Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси.

          Найбільшого  розквіту податки сягають за  умов розвинутої ринкової економіки.  Вони стають об’єктивним елементом  фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об’єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням.