Принципи «Могутньої купки» у творчості М. П. Мусоргського

ЗМІСТ 

Вступ…………………………………………………………………………….2

Розділ 1. Музично-просвітницькі організації у 60-70 роках XIX сторіччя…………………………………………………………………………4 

Розділ 2. «Могутня купка» - російська творча школа демократичного напрямку другої половини XIX сторіччя                                                                                                                                  2. 1. Історія творення……………………………………………………..........10                                                                 2. 2. Основні художні принципи композиторів «Могутньої купки»……....14 

Розділ 3. Принципи «Могутньої купки» у творчості М. П. Мусоргського …………………………………………………………………………………...19                                                                                                                                                                                                           Висновки…………………………………………………………………….....31

Список  використаних джерел……………………………………………….33         
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Громадський демократичний підйом перших років після падіння кріпосного права вніс багато змін у культурне життя Росії. 60-і роки XIX століття сприймалися сучасниками як час духовних перетворень, великих надій і звершень. І. Ю. Рєпін (1844-1930) так характеризує той час: «На початку 60-х років життя російське прокинулося від довгої моральної і розумової сплячки, прозріло. Перше, що воно хотіло зробити - вмитися, очиститися від негідних покидьків, від рутинних елементів, які віджили свій час. В усіх сферах і на всіх теренах шукали нових, здорових шляхів. Молодість і сила свіжої руської думки панувала скрізь, весело, бадьоро йшла вперед і ламала без жалю все, що знаходила застарілим, непотрібним».

     Мистецтво критичного реалізму, який стає основним художнім напрямом, було тісно пов'язане з ідейними шуканнями того часу. Воно не тільки описувало життя, але і аналізувало його, намагалося розкрити і пояснити властиві його суперечності. Критичний реалізм 60-70-х років відрізняла підвищена соціальна активність. Література і мистецтво, як ніколи, близько підійшли до відображення реального життя.

     Музична культура пореформеного часу мала «сузір'я великих імен». У ці роки працювали найвидатніші музиканти, творчий шлях яких почався ще в попередню епоху, було створено багато творчіх шкіл і музично-демократичних організацій, які принесли у мистецтво нові теми, жанри, ідейно-естетичні принципи.

     Яскравим виразником гострих соціальних проблем свого часу було творче співтовариство «Могутня купка». Самобутні і сміливі твори композиторів гуртку відразу ж заявили  про демократизм і новаторство, в якому актуально поставали корінні питання життя суспільства, де у центрі уваги  виявилися людина і народ. У цьому відношенні «Могутня купка» була типовим явищем свого часу. Подібні творчі співдружності, гуртки, товариства, створювалися в різних галузях мистецтва.

     «Могутня купка» - видатне явище російського мистецтва. Вона залишила   глибокий слід у багатьох сферах культурного життя Росії - і не тільки Росії. У наступних поколіннях музикантів - аж до нашого часу - чимало прямих спадкоємців Мусоргського, Бородіна, Римського-Корсакова, Балакірєва. Об'єднували композиторів демократичні ідеї, їх прогресивні погляди з'явилися зразком для передових діячів мистецтва на довгі роки.

     Таким чином, проаналізувавши творчість композиторів «Могутньої купки», ми обрали тему курсової роботи «Принципи «Могутньої купки у творчості М. П. Мусоргського».

     Метою роботи є аналіз та систематизація художніх принципів «Могутньої купки», продовжувачем яких явився найбільш переконаний і послідовний виразник нового демократичного напряму в музиці М. П. Мусоргський.

     Завданнями роботи є :                                                                                                                                      

      1. Охарактеризувати діяльність основних музично-демократичних    організацій 60-70 років XIX століття на фоні загальних культурних процесів в Росії.

      2.  Дослідити створення  музично-демократичної організації «Могутня купка» і розвиток основних принципів її творчої діяльності.

      3.  Проаналізувати основні принципи «Могутньої купки» в творчісті композитора М. П. Мусоргського.

          Об’єктом роботи є творча діяльність М. П. Мусоргського.

          Предметом є основні художні принципи «Могутньої купки», радикальним послідовником яких являється М. П. Мусоргський.

     Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

     У культурі Росії ХIХ століття відбулися зміни величезного значення. Вони склали культурну спадщину країни. Культурна спадщина є найважливішою формою, в якій виражається спадкоємність в історичному розвитку суспільства.  
 

РОЗДІЛ 1.                                                                                                                                    МУЗИЧНО-ПРОСВІТНИЦЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ 60-70 РОКІВ XIX СТОРІЧЧЯ.

 
  У 60-70-ті роки минулого століття російська музика переживає пору могутнього розквіту. Якщо кінець XVIII століття був для Росії часом створення професійної композиторської школи, а перша половина XIX століття, зазначена генієм Глінки, затвердила значення російської класичної музики за межами Росії, то тепер російська музика стає однією з провідних музичних культур, що визначає подальший розвиток всього європейського музичного мистецтва.

     У всіх відношеннях музична культура переживала оновлення. Починалася воістину нова ера російської музики. Все  це стало можливим на тлі серйозних  змін, що відбувалися в ту пору в  усіх галузях суспільного життя країни. 60-70-ті роки XIX століття були в Росії часом надзвичайного зростання національної самосвідомості, духовних сил народу, періодом найвищого розквіту науки та культури. А це, у свою чергу, було обумовлено істотними зрушеннями в соціально-політичному житті країни. Криза феодально-кріпосницької системи дала знати про себе ще в 50-х роках. Кримська війна 1853-1856 років, що закінчилася ганебною поразкою царського уряду, поглибила внутрішні суперечності, руйнуючи країну. Назрівала селянська революція. Щоб запобігти їй, уряд Олександра II змушений був скасувати кріпосне право. Однак реформа не надала очікуваних результатів, а привела лише до подальшого народного обурення.

     Не  залишилася осторонь і музика. Великі зміни спостерігаються в самому укладі музичного життя. Якщо до середини 19 століття музичне життя Росії було замкнутим, доступним лише для привілейованої аристократичної публіки, то тепер її осередки набувають більш широкий, демократичний характер. Виникає ряд організацій музично-просвітницького характеру, висувається ціла плеяда видатних композиторів, які багатобічно і глибоко відображають у своїй творчості життя російського суспільства: П. І. Чайковський, брати Рубінштейни, А. Н. Сєров, В. В., Стасов, композитори «Могутньої купки». До нового періоду належить створення таких безсмертних творів, як опери «Борис Годунов» і «Хованщина» М. П. Мусоргського, опера «Князь Ігор» О. П. Бородіна, опера «Псковитянка» М. А. Римського-Корсакова, опера «Євгеній Онєгін» і балет«Лебедине озеро» П. І. Чайковського, Перша і Друга симфонії О. П. Бородіна, перші чотири симфонії П. І.Чайковського та багато інших.

     Але не тільки яскравими творами відзначено цей час. Корінні зрушення відбуваються у всій сфері музичного життя. Російська музика, що розвивалася до того в умовах міста лише в аристократичних салонах, придворних театрах і домашньому побуті, тепер отримує широку аудиторію. Виникає ряд організацій музично-просвітницького характеру, які систематично пропагандують музичне мистецтво. Театри починає відвідувати демократична публіка: студенти, інтелігенція, дрібні службовці.  
Пожвавлення концертного життя було тісно пов'язане з іменами багатьох видатних виконавців - інструменталістів і співаків. Серед них - піаністи брати Антон і Микола Рубінштейн, скрипалі Г. Венявський та Л. Ауер, віолончелісти К. Ю. Давидов та О. В. Вержбіловіч, співаки О. А. Петров, Ф. І. Стравінський, І. А. Мельников. Ю. Ф. Платонова, Є. А. Лавровська, П. А. Хохлов, М. А. Славіна та ін. Великий внесок у розвиток оперного справи вніс диригент Е. Ф. Направник.

     60-70-і  роки були ознаменовані великими  зрушеннями в області музичної  науки і критики. Промовці у  пресі В. В. Стасов, О.М. Сєров,  Ц. А. Кюї знаходилися в ці  роки в авангарді боротьби  за передове, національно-самобутнє  російське музичне мистецтво.  Вони віддали багато сил пропаганді  нової музики, розвитку музичної  науки і поширенню музичних  знань серед широких верств  населення.

     Найбільшою історичною подією стало створення до 1859 року в Петербурзі за ініціативою А. Г. Рубінштейна та Великої княгині Олени Павлівни Російського Музичного Товариства (РМТ), яке ставило за мету «розвиток музичної освіти і смаку до музики в Росії та заохочення вітчизняних талантів». А. Г. Рубінштейн - видатний музично-громадський діяч, піаніст, композитор і диригент - сам став на чолі концертів РМТ. Проведення цих концертів мало величезне зачення. Широка слухацька аудиторія знайомилася тут, нерідко вперше, з творами Баха і Генделя, Бетховена і Мендельсона та багатьох інших найкражчіх композиторів. Відділення РМТ з'явилися незабаром і в інших великих містах Росії - Москві, Києві, Казані, Саратові.

     Російське Музичне Товариство (РМТ) виникло на тлі вже існуючих концертних організацій, концерти яких різною мірою були доступні широкій публіці - це Філармонічне товариство, Дирекція Імператорських театрів, Концертне суспільство, Університетські концерти. Класична музика вибиралася зі світських салонів на велику сцену і музичне просвітництво було необхідно для залучення до високого мистецтва массового слухача.

     У рівній мірі і світська музична освіта в другій половині XIX ст. перестає бути привілеєм вищого класу, інтерес до музичного виконавства, музична обдарованість нації потребували організації музичних навчальних закладів.

     Російському Музичному Товариству вдалося налагодити регулярне концертне життя не тільки Санкт-Петербурга, а майже всієї Росії. Привертаючи увагу публіки до своїх концертів та маючи на меті виховання смаку до серйозної музики, організатори РМТ роблять це досить обережно, щоб непідготовлена публіка, яка звикла до більш легких музичних вражень, не занудьгувала на цих концертах. Вдало підібрані програми і прекрасне їх виконання дозволили Товариству подолати «біду петербурзьких концертів» - нудьгу, в результаті чого публіка у повній готовності відвідувала їх концерти.

     РМТ підготувало публіку до прийняття ідеї про музичну освіту, словом і справою відстоявши її, і приступило до організації першого ступеню навчання. Цю справу організатори почали в найбільш близькій любителям музики сфері – вокальній, потім розширивши класи для навчання інструментальному виконавству і письменництву.

     Далекоглядні організатори РМТ чудово розуміли, що така трудомістка справа, як формування мережі музично-навчальних закладів неможлива без підтримки на високому рівні і, заручившись заступництвом найвищих осіб з самого початку своєї діяльності, зуміли домогтися регулярної державної допомоги. Імператорськє прізвище патронувало РМТ з першого до останнього моменту його існування. З 1873 р. цей факт відбився в назві товариства, воно стало називатися Імператорського російського музичного товариства (ІРМТ).

     У цей період перед російським суспільством постала на повний зріст проблема вітчизняних музичних кадрів. Адже до того в Росії ще не існувало жодного спеціального музичного навчального закладу! Зусиллями А. Рубінштейна в Петербурзі при РМТ були відкриті музичні класи і в 1862 році - перша в Росії консерваторія. А. Рубінштейн і став її першим директором. У 1866 році відкрилася Московська консерваторія, яку очолив М. Рубінштейн. Також як Петербурзька, вона стала справжнім центром музичної освіти та просвіти. У другій половині XIX століття обидві консерваторії виховали чимало видатних музикантів - композиторів і виконавців. Серед перших випускників Петербурзької консерваторії виділяється П. І. Чайковський, що зайняв відразу після завершення освіти посаду професора в Московській консерваторії. У 1871 році в число професорів Петербурзької консерваторії увійшов М. А. Римський-Корсаков.