Звіт про практику в ТОВ “Комерційне підприємство “ВІКОР"

   Досить рухливим фактором зовнішнього середовища, що прямо впливає на внутрішні зміни діяльності підприємства, є вплив споживачів і конкурентів.

   Споживач визначає попит товару на ринку, фактично встановлює його якісні зажадання й ціну. Точно так само запити споживача впливають на взаємозв'язку підприємства з постачальниками виробничих ресурсів і визначають значимі зміни у виробничому процесі виготовлення будівельної продукції.

Таблиця 4.2

Постачальники матеріалів ТОВ « ВІКОР»

Найменування матеріалів	Постачальники
Метал	ВАТ "ЄМЗ","ДМЗ","ММЗ",
Будівельні матеріали	ЗАТ " Будівельніик"
Металовироби	ВАТ "ДМЗ"
Будівельні матеріали	ВАТ «Будівельн матеріали»

   Роль конкурентів значно вище ролі споживачів. Саме конкуренти можуть запропонувати те, що треба споживачеві, і визначити ціну. Конкурентні відносини становлять основу ринкової системи організації господарювання. Вони спричиняються можливості перетворення будівельного виробництва в частині відносин власності, відтворювальної структури, що сприяє росту стійкого функціонування.

Таблиця 4.3

Основні конкуренти ТОВ « ВІКОР»

Найменування продукції	Основні конкуренти
Будівництво виробничих об'єктів	ВАТ « Донбас»
Будівельно-монтажні роботи	ТОВ « Монтажник »
Пуско-налагоджувані роботи	ТОВ « Будівельник »

   Сутність конкуренції розкривається в таких її властивостях, як порушення боротьби за найбільш вигідні умови виробництва, примус до росту продуктивності праці, міжгалузевий переливи капіталу, постійно змушує виробників і постачальників ресурсів задовольняти потреби суспільства, підвищувати продуктивність праці, знижувати витрати, розширювати виробництво.

 

5 Розділ: Створення та управління комплексною системою безпеки підприємства

 

Економічний розвиток нашої  держави безпосередньо залежить від стабільного функціонування підприємств, збільшення їх економічного потенціалу в умовах ринкових відносин. Досвід свідчить, що організація сучасної підприємницької діяльності потребує створення надійної служби безпеки (СБ) підприємства в умовах існування ризиків.

Найбільш поширеними ризиками в наш час є:

загроза втрати майна;

незадовільний стан економічної  безпеки підприємства (наявність  фактів нестачі, можливість вільного несанкціонованого  доступу сторонніх осіб до документів, матеріальних цінностей і т п.).;

загрози працівникам  фізичною розправою.

Крім того, створення  СБ може бути обумовлено:

необхідністю постійного або тимчасового фізичного супроводу  або охорони окремих осіб підприємства;

бажанням створити умови  тотального контролю діяльності працівників.

При наявності таких  передумов керівник підприємства визначає основні напрями забезпечення безпеки підприємства та результат, якого необхідно досягти, т. тобто визначає політику безпеки.

Політика безпеки підприємства - це загальні напрямки дій і прийняття  рішень, що забезпечують досягнення цілей безпеки підприємства. Цими цілями можуть бути:

зміцнення дисципліни праці  і підвищення його продуктивності;

захист законних прав та інтересів підприємства та персоналу;

зміцнення інтелектуального потенціалу підприємства;

збереження і збільшення власності;

підвищення конкурентоспроможності виробленої продукції;

максимально повне забезпечення керівництва підприємства достовірною  оперативною інформацією про  діяльність структурних підрозділів (дочірніх підприємств, філій);

недопущення залежності від випадкових і нестійких ділових партнерів;

здійснення перевірок  окремих видів діяльності підприємства і т. п.

В залежності від цілей  забезпечення безпеки можуть створюватися різні варіанти структури служби безпеки. Розглянемо структуру СБ, що складається з відділів фінансової розвідки, фізичного супроводу та охорони, розслідувань і моніторингу, фінансового аудиту (рис.).

 

Визначення (ідентифікація) ризиків передбачає встановлення всіх видів ризиків, здатних вплинути на діяльність підприємства в цілому або окремі її аспекти, з метою визначення найбільш ризикових сфер діяльності та встановлення відповідальності за управління ризиками у відповідній сфері.

Ідентифікація ризиків  повинна бути постійним процесом з обов'язковим урахуванням змін у сфері діяльності підприємства та правовому середовищі.

У ході здійснення ідентифікації  ризиків необхідно інформувати  керівництво підприємства про ризикових  сферах, щодо яких повинні проводитися  заходи з метою їх запобігання або обмеження, а також визначення їх пріоритетності.

Ідентифікація всіх ризиків  передбачає їх класифікацію за рівнем негативних наслідків, наприклад за шкалою: «високий», «середній», «низький», «допустимий».

Якщо у структуру  СБ входить відділ фінансового аудиту, функціонування якого передбачає здійснення внутрішнього фінансового контролю на підприємстві, потрібно визначитися з контрольними функціями інших структурних підрозділів підприємства. При цьому доцільно уникати зосередження в одному структурному підрозділі функцій щодо отримання, розподілу та списанню ресурсів на потреби виробництва.

Такими контрольними функціями можуть бути:

авторизація та підтвердження;

розподіл обов'язків  і повноважень;

контроль доступу до інформації та ресурсів та їх обліку;

контроль достовірності  проведених операцій;

зіставлення облікових  даних з фактичними;

оцінка загальних результатів  діяльності підприємства;

оцінка окремих операцій, процесів і видів діяльності;

моніторинг виконання  працівниками підприємства своїх посадових обов'язків.

Авторизація і підтвердження - визначення правил здійснення операцій і вимог до них, здійснення всіх операцій тільки з дозволу (погодження) керівника  підприємства (заступника, керівника  певного структурного підрозділу) на всіх рівнях управління; можливість чіткого визначення осіб, причетних до здійснення операцій, документування та облік всіх операцій, контрольних процедур, обов'язків, повноважень і завдань; збереження документації.

Розподіл обов'язків  і повноважень - обов'язки, повноваження і відповідальність за здійснення всіх операцій повинні розподілятися між працівниками. Кожен працівник отримує затверджені посадові інструкції з чітким визначенням прав, обов'язків і відповідальності.

На одного працівника не повинні покладатися обов'язки і повноваження щодо здійснення всіх ключових операцій (зазначене обмеження можна поширити і на осіб, які перебувають у родинних стосунках).

Обов'язки щодо повноважень  на здійснення операцій, безпосереднє їх проведення, облік і контроль повинні, по можливості, розподілятися між різними працівниками. Крім того, з урахуванням специфіки діяльності підприємства доцільно змінювати обов'язки і повноваження працівників (ротація, заміна у зв'язку з відпусткою, лікарняним, на час навчання і т. П.).

Потрібно врахувати, що змова працівників може призвести  до втрат або обмеження результативності зазначеної функції.

Невелика чисельність  працівників підприємства може бути обмеженням для застосування відповідних  процедур контролю, які повинні компенсуватися встановленням інших прийнятних процедур контролю.

Контроль за доступом до інформації та ресурсів та їх обліку. Доступ повинен бути обмеженим (можливим виключно для певних працівників, відповідальних за збереження і використання інформації і ресурсів).

Обсяг обмеження залежить від рівня ризику втрати кожного окремого виду ресурсів. При визначенні рівня ризику повинна враховуватися цінність ресурсу (вартість, ліквідність і т. П.).

Обмеження доступу до ресурсів та їх обліку, а також закріплення  відповідальності за збереження і використання ресурсів повинні періодично перевірятися і оцінюватися.

Контроль за достовірністю  проведених операцій повинен здійснюватися  шляхом аналізу наявної інформації до і після проведення таких операцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Висновки та пропозиції:

У представленій звіт і розглядається організація управління господарською діяльністю підприємств на прикладі конкретного підприємства ТОВ «ВІКОР». 
Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерційне підприємство “ВІКОР”” є приватним товариством. 
Метою діяльності товариства є здійснення господарської діяльності та отримання прибутку. 
Основною діяльністю товариства є: виробництво, реалізація будівельних матеріалів та надання будівельних послуг.

    Проаналізувавши , формами організації та знаряддя праці в галузі майбутньої професії, на базі одержаних у вищому навчальному закладі знань, професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних ринкових і виробничих умовах, їх застосовувати в практичній діяльності.

Аналіз  фінансово-господарський стану ТОВ “Комерційне підприємство “ВІКОР”, необхідно зазначити, що підприємство має гарні показники, для підприємства середнього розміру .

У першому розділі  ми розглянули науково-теоретичні засади управління господарською діяльністю підприємств, з”ясували сутність системи управління та різноманітні показники і методи оцінювання результатів господарської діяльності підприємств. Визначили, що для будь-якого підприємства , що функціонує в умовах ринку, головною проблемою є підвищення ефективності господарської діяльності. В залежності від внутрішніх резервів закладу  та кон‘юнктури зовнішніх умов функціонування, дана проблема вирішується різними підприємствами по різному, але в основі лежить працемістка робота управлінського персоналу по створенню та реалізації конкурентних переваг. Процеси трансформації економіки України висунули нові вимоги до управління господарства та організації їх господарської діяльності, що обумовило створення нових підходів у вивченні умов, які направлені на удосконалення системи управління підприємств в цілому та ТОВ «ВІКОР» зокрема.

    Системний  підхід орієнтує на вивчення  системи управління в цілому  та дослідження  складових  її компонентів: цілей, функцій,  організаційної структури, кадрів, технічних засобів управління, інформації, методів управління людьми, технології управління, управлінських рішень; на виявлення різних типів зв”язків цих компонентів між собою та зовнішнім середовищем і зведення їх в єдине ціле. Здатність організації реагувати і справлятися з цими змінами внутрішнього та зовнішнього середовища є однією з найбільш важливих складових її успіху.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

   Список використаної літератури. 
1. Бланк Й А. Загальний менеджмент. - К.:УФИМБД 997. 
2. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. 
-М.: Дело, 1997. 
3. Мильнер Б.З. Теория организаций. - М.: ИНФРА-М, 1998. 
4. Поршнев А. Г., Румянцева 3. П., Саломатин Н.А. Управление организацией.-М.: ИНФРА-МЛ999. 
5. Розен В.В. Цель - оптимальность - решение (математические модели принятия оптимальних решений). - М.: Радио й связь, 1982. -168 с., ил. 
(Кибернетика). 
6. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика :Підручник для вузів. -Тернопіль:Карт-банш,1997. 
7. Трухаев Р.И. Модели принятия решений в условиях неопределенности. - М.: 
Наука, 1981. 
8. Учбовий посібник. Прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності. Для студентів спеціальності 060301 "Менеджмент у виробничій сфері" усіх форм навчання. - Кривий Ріг, КЕІ КНЕУ, 1997.-37с. 
9. Річний звіт ПП "ВІКОР" за 2009 рік.