Сучасні тенденції розвитку світового кредитного ринку

Як видно з таблиці 2.7, ринки обох фінансових інструментів доволі близькі за своїми кількісними показниками. При цьому середній обсяг окремого запозичення через єврооблігації перевищує аналогічний показник для синдикованого кредиту більш ніж у півтора разу (0,37 млрд. дол. США проти 0,21 млрд. дол. США відповідно).

ВИСНОВКИ

Таким чином, проаналізувавши функціонування світового кредитного ринку, можна констатувати, що в умовах ринкової економіки він фактично виконує двояку роль. З одного боку, міжнародний кредит сприяє руху капіталів між країнами, зростання міжнародного виробництва і обміну, трансформації грошових заощаджень одних країн в інвестиції інших країн, реалізації досягнень науково-технічного прогресу у світовій економіці, розвитку взаємовигідного співробітництва різних держав світу. З іншого боку, міжнародний кредит сприяє створенню і зміцненню в країнах-боржниках вигідного для іноземних корпорацій і фірм економічного і політичного режимів і вивезення звідти великих доходів у вигляді відсотків і дивідендів.

Сучасний світовий кредитний ринок  має інституційну особливість. З  інституційної точки зору світовий ринок позикових капіталів - це сукупність кредитно-фінансових установ, через які здійснюється рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. До цих установ відносяться: приватні фірми і банки, насамперед ТНК та ТНБ, фондові біржі (приблизно 40% всіх операцій); державні підприємства, урядові і муніципальні органи (більше 40%); міжнародні фінансові інститути (близько 20%). Інституційна структура світового ринку позикових капіталів відносно стійка на відміну від світової валютної системи, яка періодично піддається реорганізації в результаті її структурної кризи.

Криза світових ринків фінансового  капіталу спричинила суттєве зменшення  як розмірів глобального ринку в  цілому, так і його структурних  елементів. Причому, чим більш розвинутий був ринок, тим більш суттєві наслідки мала криза. Крім того, кризи призвела також до змін структури цих ринків. Якщо раніше основним елементом було корпоративне кредитування, то зараз набирають вагу корпоративні облігації.

Аналіз  ситуації  на  міжнародних  ринках  капіталів  показує,  що  в  останні десятиліття триває процес структурної перебудови, що охоплює всі їх сегменти.  Центр  ваги  переноситься  з  одних  видів  запозичення  на  інші,  відбувається  трансформація механізмів позичково-позикових операцій.

Провідними імпортерами капіталу на світовому ринку є промислово розвинені країни. Найбільшим позичальником  є корпорації США, на другому місці  перебуває Великобританія.

Вагомий вплив на формування міжнародних  фінансових потоків спричиняє регіональний характер інтеграційних процесів, передусім у Західній Європі. Утворення спільного ринку капіталів та фінансових послуг посилило конкуренцію між європейськими банками, які набули можливості збільшити свою потужність за рахунок об'єднання капіталів, та неєвропейськими банками, зацікавленими у поліпшенні своїх позицій на європейському інтегрованому фінансовому ринку. Структурні зрушення відбуваються через операції злиття та поглинання європейських фінансових установ, у тому числі й банківських, що значною мірою сформувало відповідну структуру руху міжнародного банківського капіталу між розвинутими країнами.

Ринок світових синдикованих кредитів продовжує скорочуватися. Проте можливості для отримання таких кредитів українськими банками досі існують. Основна причина — суттєва підтримка західних фінансових установ урядами країн та відсутність можливостей для інвестування у себе на батьківщині. Відповідно, сьогодні пропозиція кредитів перевищує попит на них. Проте основна проблема для українських банків — це не залучення нових кредитів, а повернення раніше залучених. Зазначимо, що єврооблігації й синдиковані кредити використовуються українськими позичальниками на нижній межі можливостей фінансових інструментів. На відміну від практики інших країн СНД, зокрема Росії та Казахстану, за єдиним винятком усі емісії єврооблігацій номіновані у доларах США. Відповідно, успішність повернення або реструктуризації цих кредитів свідчитиме про фінансову міць українських банків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білик О.П. Україна на світовому ринку капіталів // економіка. - 2012. - №79. – С. 45-48 
2. Бугрінець Р.А. Сучасний стан міжнародного ринку капіталів: проблеми та  принципи інтеграції України до нього // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – 2011. - №2. – С. 756-758
3. Гапонюк О.І. Вплив глобалізаційних процесів на розвиток ринку позикового капіталу // Вісник Донецького національного університету, Сер. В: Економіка і право. - 2010. - Вип. 2, Т.1. – С. 52-58
4. Глущенко С.В. Кредитний ринок: інститути та інструменти [Електронний ресурс] : навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів / С. В. Глущенко. - К. : НаУКМА, 2009. - 153 с.
5. Гражевська Н.І. Економічні системи епохи глобальних змін / Н.І. Гражевська. - К.: Знання, 2008. -431с.
6. Левківський І.І. Синдиковане кредитування українських банків під час світової фінансової кризи // Наукові праці МАУП. – 2010. - Вип. 1(24). - С. 56–61
7. Мамотенко Д.Ю. Глобалізація міжнародних фінансових ринків // Гуманітарний вісник ЗДІА. – 2009. - Випуск 39. – С.229-233
8. Масина О. Аналіз практики використання синдикованого кредиту при залученні українськими підприємствами ресурсів на міжнародних фінансових ринках // Проблеми системного підходу в економіці. – 2011. - №4. – С. 23-27
9. Міжнародні фінанси. Кредитно-модульний курс. : 4-те вид. перероб. та доп. Навч. посіб. / За ред. Козака Ю. Г., Логвінової Н. С., Барановської М. І.- К.: Центр учбо-вої літератури, 2011. - 288 с.
10. Міщенко В.І. Особливості посткризового реформування фінансового сектору України / В.І. Міщенко. Фінанси України. – 2010. – №10. – С.3-14.
11. Музиченко Г.Г. Трансформація фінансового ринку України в посткризовий період // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. – 2011. - №2. – С. 517-522
12. Партин Г.О. Глобалізація банківської діяльності: основні причини та наслідки / Г.О. Партин, О.С. Гирин // Регіональна економіка. - 2011. - №3. - С.145-149.
13. Передрій О.С. Міжнародні економічні відносини: навч. посіб. / О.С. Передрій.- 4-те вид.- К.: Знання, 2008.- 264с.
14. Петрашко Л. П. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост.  вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 221 с.
15. Тop 1000 world banks 2010 [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.thebanker.com/news/fullstory.php/aid/6703/Top_1000_world_banks_20010.html
16. Ткаченко А.М., Воронкова В.Г., Ткаченко М.О. Міжнародні економічні відносини. Навчальний посібник. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2009. – 352 с.
17. Федорець О. Актуальні проблеми синдикування позик за участі міжнародних фінансових організацій [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.rusnauka.com/6_NITSB_2010/Economics/54371.doc.htm
18. Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність/ А.С. Філіпенко -К.: Знання, 2007. - 670 c.
19. Циганов С. Особливості формування ринку синдикованого кредитування у країнах із трансформаційною економікою / С. А. Циганов, А. М. Яншина // Фінанси України. - 2010. - № 8. - С. 11-19
20. Яншина А.  Розвиток міжнародного синдикованого кредитування в умовах інтернаціоналізації фінансових ринків: автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.02 / А. М. Яншина; Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. — К., 2010. — 20 с