Сучасні тенденції розвитку світового кредитного ринку

Фінансова глобалізація як складова загального процесу глобалізації проявляється в сукупності процесів і системних рис - міжнародної фінансової інтеграції, фінансової лібералізації, міжнародного розширення фінансових інновацій на основі інформаційних технологій, трансграничної присутності фінансових інститутів, взаємозалежності сегментів міжнародних фінансових ринків, міжнародної мобільності капіталу, глобальної трансформації світової фінансової системи.

Одним з механізмів, які формують тенденції та умови розвитку країн  з різним рівнем економічного розвитку, в умовах посилення фінансової глобалізації є експорт та імпорт капіталу, організаційно значна частина якого здійснюється в рамках міжнародного ринку позикових капіталів. У останні десятиліття кількісні зміни параметрів міжнародного ринку позикових капіталів призвели до якісних змін в складі і ролі його учасників, в характері відносин між ними, до зростання нестабільності ринку, зміни характеру його регулювання і складу і функцій регулюючих органів, фактично змінилася сама природа міжнародного ринку позикових капіталів.

 

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО КРЕДИТНОГО РИНКУ

 

2.1. Сучасний стан (масштаби  і обсяги кредитування, географічна  структура, склад учасників) світового  кредитного ринку

 

Лібералізація національних фінансових ринків у провідних країнах світу  виступила вагомим фактором стимулювання процесу розвитку світових кредитних відносин(табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Найбільші кредитори і позичальники на світовому ринку капіталів  у 2010 році (в %)[12, с. 146]

Кредитори		Позичальники
Японія	53	США	27
Швейцарія	8	Великобританія	9
Тайвань	6	Канада	8
Нідерланди	6	Мексика	6
Німеччина	5	Саудівська Аравія	6
Гонконг	5	Іспанія	5
Бельгія	4	Італія	5
Китай	2	Австрія	5
Інші	11	Інші	29
РАЗОМ	100	РАЗОМ	100

 

Провідними імпортерами  капіталу на світовому ринку є  промислово розвинені країни. Найбільшим позичальником є корпорації США, на другому місці перебуває Великобританія. Частка країн, що розвиваються, в 80-ті роки знижувалася, де найбільшими одержувачами нетто-коштів виступали Саудівська Аравія й Мексика. Із середини 80-х років до запозичення на міжнародних ринках позичкового капіталу стали активно звертатися колишні соціалістичні країни Європи, однак їх частка невелика - у межах 0,5-1,5%.

Конкуренція за надання міжнародних  кредитних послуг в основному  розгортається між банківськими установами та інвестиційними компаніями. Конкуренцію банкам становлять такі інвестиційні компанії, як Morgan Stanley Dean Witter and Co., Merrill Lynch, Goldman Sachs, Credit Suisse First Boston та інші. На сучасному етапі, безперечними лідерами останніх трьох років серед таких найбільших транснаціональних банків світу за розміром активів є такі банки як Royal Bank Of Scotland Group PLC та Barclays Bank (Великобританія), та BNP Paribas (Франція), далі йдуть деякі банки США та Японії, що свідчить про домінування в міжнародному банківському бізнесі ТНБ розвинених країн, про наглядно свідчить географічна структура їх розподілу (рис. 2.1), тільки самі банки США володіють майже п'ятою частиною (20,2%) активів цих банків.

Рис. 2.1 Географічна структура розміщення 1000 найбільших банків світу, 2010 р.[15, с. 1]

До найбільших банківських інститутів, що надають міжнародні кредити, відносяться  Citigroup, HSBC, Bank of America, Industrial & Commercial Bank of China, Deutsche Bank, JPMorgan Chase та ін. Найбільші банки, які займалися міжнародним кредитуванням в 2010 році, представлені в таблиці 2.2.

Світовий фінансова криза, як відомо, в першу чергу, вплинула на банківську систему країн. При цьому найбільш відчутних втрат зазнала, система фінансових установ Сполучених Штатів Америки. У свою чергу, це не могло не позначитися на рейтингу провідних банків світу (за ринковою вартістю), який у 2010 році зазнав істотних змін.

Таблиця 2.2

Найбільші 10 транснаціональних банків світу за ринковою вартістю в 2010р. [12, с. 147]

Назва банку	Країна походження	Ринкова вартість, млрд. дол. 2008 р.	Ринкова вартість, млрд. дол. 2009 р.	Ринкова вартість, млрд. дол. 2010 р.	Темп приросту %, 2009/ 2008	Темп приросту %, 2010/ 2009
Industrial & Commercial Bank of China	Китай	-	209.060	277.514	-	132.74
Bank of America	США	218.637	220.379	195.933	100.80	88.91
HSBC Holdings	Великобританія	195.356	214.934	176.788	110.02	82.25
China Construction Bank	Китай	95.290	132.224	165.234	138.76	124.97
Bank of China	Китай	-	157.343	165.087	-	104.92
JPMorgan Chase	США	141.067	168.585	159.615	119.51	94.68
Citigroup Inc.	США	242.000	261.270	140.698	107.96	53.85
Wells Fargo	США	112.427	117.492	112.365	104.51	95.64
Banco Santander	Іспанія	85.263	114.095	109.862	133.82	96.29
Mitsubishi UFJ Financial	Японія	128.278	126.676	105.412	98.75	83.21

 

Отже, як видно з наведеної таблиці  лідер за підсумками 2009 і 2008 років  «Citigroup» (США) в 2010 році зайняв всього лише сьоме місце. Ще однією відмінною рисою 2010 року стало те, що істотно поправили свої позиції в рейтингу представники азіатських банків: Industrial & Commercial Bank of China, China Construction Bank, Bank of China.

 

2.2. Тенденції розвитку  світового ринку синдикованого  кредитування

 

Останнім часом на світовому  кредитному ринку широко застосовуються синдиковані кредити, які надаються  декількома банками одному позичальнику. Створення синдикату банків дозволяє об'єднати ресурси його учасників  для проведення великих кредитних  операцій. Обсяги синдикованого кредиту, як правило, сягають декількох мільярдів доларів, а строки досить тривалі - в середньому 7-10 років. Такі умови кредитування дозволяють з одного боку, зібрати таку суму кредиту, яка не під силу одному банку, а з іншого - розподілити кредитний ризик між всіма його учасниками пропорційно їхньої частки в сумі кредиту. Географічна структура країн-позичальників синдикованих кредитів на світовомуу кредитному ринку серед індустріально розвинених країн зображена на рис. 2.2

Рис. 2.2 Географічна структура найбільших країни-позичальників синдикованих кредитів на міжнародному кредитному ринку серед індустріально розвинених країн у 2010 р.[17, с. 2]

Таким чином, як видно з рис. 2.2 найбільшим позичальником синдикованих кредитів на міжнародному кредитному ринку серед індустріально розвинених країн є США.

Якщо проаналізувати обсяг синдикованих кредитів в країни, що розвиваються впродовж 2005-2010 років, то найбільшими  позичальниками є країни Азії - рис. 2.3

	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Африка	6137.5	7722.8	8076.3	7076.0	8361.2	6446.8
Країни Азії, що розвиваються	50552.1	71035.7	82007.0	100411.9	150002.6	127819.3
Центральна та Східна Європа	19830.8	31627.7	40773.9	58742.1	63378.1	70626.3
Близький Схід	8113.5	17343.2	39630.0	59115.2	59513.2	53631.4
Латинська Америка	12963.1	20626.9	19211.7	26795.2	46543.4	27749.4

 

Рис. 2.3 Обсяг синдикованих кредитів в країни, що розвиваються у 2005- 2010рр., млн. дол. США[19, с. 14]

Універсальність світового кредитного ринку є ще однією його особливістю. На ньому здійснюються міжнародні валютні, кредитні, фінансові, розрахункові, гарантійні операції. Слід відзначити, що 2/3 операцій євроринку здійснюються на міжбанківському ринку, 1/3 - депозитно-позикові операції з небанківськими клієнтами

 

2.3. Регіоналізація як  тенденція розвитку світового  кредитного ринку

 

Рівень розвитку національних ринків позикових капіталів визначається рядом факторів, серед яких можна  виділити: економічний розвиток країни; традиції функціонування в країні кредитного ринку і ринку цінних паперів; рівень виробничого нагромадження в країні; рівень заощаджень населення.

Безумовне лідерство серед вищезгаданих факторів належить першому, тобто рівню  економічного розвитку країни.

Очевидно, що даним критерієм у найбільшій мірі відповідають три світових центру економічного розвитку: США, Західна Європа, Японія.

Якщо проаналізувати регіональну  структуру реципієнтів світового  кредитного ринку, то найбільшими реципієнтами є розвинуті країни (74%) - рис. 2.4.

Рис. 2.4 Регіональна структура реципієнтів  світового кредитного ринку у 2010 р. (%)[11, с. 518]

У цих країнах існують потужні  розвинені ринки позикових капіталів, хоча задля справедливості слід зазначити, що навіть між ринками позикових  капіталів цих країн існують певні відмінності.

Найбільш потужним є ринок позикових  капіталів США. Він відрізняється  розгалуженістю, наявністю двох його потужних ланок - кредитної системи  та ринку цінних паперів, високим  рівнем накопичення капіталу, широкою  інтернаціоналізацією.

В даний час ситуація на ринку  позикових капіталів США в  значній мірі визначає кон'юнктурну ситуацію на світовому ринку капіталів.

Ринок позикових капіталів країн  Західної Європи відрізняється від  американського: меншим обсягом операцій; недостатньою розвиненістю окремих кредитно-фінансових інститутів; відносною обмеженістю ринку цінних паперів.

В даний час найбільш потужні  ринки позикових капіталів в  Західній Європі мають Англія, Німеччина, Франція, Італія, Швейцарія, однак до рівня США вони не дотягують. Такі ж тенденції властиві і ринку позикових капіталів Японії, на формування якого негативний вплив мала друга світова війна. Однак широке використання американського досвіду і суттєва допомога держави дозволили Японії швидко відновити ринок позикових капіталів, який став відігравати помітну роль у 7080-х рр. серед ринків розвинених країн, поступаючись тим не менше американському за обсягом мобілізуються капіталу і розмірами реалізації цінних паперів.

Особливістю ринку позикових капіталів  Західної Європи та Японії, на відміну від США, є широка участь державних або змішаних кредитно-фінансових установ.

Ринки позикових капіталів країн, що розвиваються поступаються ринкам промислово розвинених країн. Більшість  держав, що розвиваються формально  має таку ж структуру ринку капіталів, як і у промислово розвинених країн, однак ступінь розвитку кредитного ринку і ринку цінних паперів у країн, що розвиваються істотно нижче рівня західних ринків.

Необхідно відзначити дві особливості  національних ринків капіталів  країн, що розвиваються:

• по-перше, наявність в їх структурі порівняно великої кількості державних або змішаних кредитно-фінансових інститутів;

• по-друге, тяжіння до структури ринків позикових капіталів країн Заходу.

Пояснюється це тим фактом, що більшість країн, що розвиваються довгий час були колоніями європейських країн, а також тривалим економічним і фінансовим впливом США в Латинській Америці, що в істотному ступені і зумовило розвиток структури національних ринків капіталів більшості країн, що розвиваються.

Слід зазначити, що зростання світового  ринку позикових капіталів робить глибокий вплив на всю систему  міжнародних економічних відносин і на стан їхніх численних суб'єктів. Так, у випадку розвитку кризових явищ в економіці великих учасників  світогосподарських зв'язків світова кредитна система сама зазнає серйозних випробувань і це посилює кризові явища у світовій економіці[7, с. 230].

 

2.4. Поточний стан, тенденції  та перспективи розвитку українського  сегменту світового кредитного  ринку

 

Український кредитний ринок розглядається як сегмент світового кредитного ринку, що формується, який покликаний акумулювати і перерозподіляти внутрішні та зовнішні фінансові ресурси, забезпечувати інвесторам збереження їх коштів і отримання доходу, спрямовувати потік капіталів в реальну економіку.

Вітчизняні підприємства, потерпаючи від нестачі грошових коштів для  ведення операційної діяльності, зацікавлені у розширенні доступу  до більш дешевих кредитів (в тому числі й синдикованих) на міжнародних  фінансових ринках.

Починаючи з 2005 року 43 українські підприємства здійснили на міжнародних ринках 171 залучення грошових коштів з використанням синдикованого кредитування. Загальний обсяг залучених коштів сягає 21,9 млрд. дол. США. Найбільш активні позичальники наведені у табл. 2.3

Найбільшу кількість запозичень здійснив Сведбанк Україна (11 кредитів), але загальну суму залучених коштів не можна вважати надто великою (340,7 млн. дол. США). Наразі Сведбанк Україна має лише один непогашений кредит на суму 70 млн. дол. США. Приблизно аналогічну активність демонструють Кредитпромбанк, ОТП Україна та ПУМБ, кількість кредитів яких коливається в межах 7-9 одиниць, а загальна сума залучених коштів не перевищує 1 млрд. дол. США.