Розробка системи менеджменту на автомобільнрму підприємстві

Інспектор профогляду - проведення щозмінних передрейсових і післярейсових медичних оглядів водіїв, який полягає в: визначення частоти пульсу, температури тіла, артеріального тиску; в разі необхідності постановка проби на алкоголь формування висновку щодо придатності водія до керування транспортним засобом; контроль за станом здоров’я водіїв та вчасним проходженням ними періодичних медоглядів, додержанням водіями режиму праці та відпочинку; надання амбулаторної першої і невідкладної медичної допомоги працівникам підприємства та водіям; навчання водіїв методам надання першої медичної допомоги потерпілим при ДТП; укомплектування на робочому місці шафки та сумки для невідкладної медичної допомоги.

Заступник голови правління по пасажирських пеервезеннях - керує згідно з чинним законодавством виробничо-господарської і фінансово-економічною діяльністю структурного підрозділу, несучи всю повноту відповідальності за наслідки прийнятих рішень, збереження та ефективне використання майна, а також фінансово-господарські результати його діяльності. Забезпечує виконання завдань плану перевезень по всьому техніко-експлуатаційним показникам з дотриманням вимог безпеки дорожнього руху. Здійснює керівництво розробкою поточних і перспективних планів перевезень, вивченням що обслуговується регіону, обсягів і напрямів потоків вантажів і пасажирів.

Начальник по експлуатації транспорту - забезпечує своєчасну й комплектну поставку на об’єкти будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, раціональне використання транспортних засобів. Здійснює організацію вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт, реалізацію заходів щодо механізації цих робіт і скорочення простоїв транспортних засобів під час вантаження та розвантаження. Визначає обсяги вантажоперевезень, потребу в транспортних засобах за кількістю та номенклатурою і забезпечує цю потребу за рахунок власного та залученого транспорту. Здійснює розподіл транспортних засобів і оперативний контроль за їх використанням. Виконує розрахунки матеріально-технічних ресурсів (запасних частин, паливних і мастильних та інших матеріалів) та бере участь у складанні заявок на ці ресурси.

Головний бухгалтер - забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних. Організує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Вимагає від підрозділів, служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну. Забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установлені строки користувачам. Здійснює заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Бере участь у підготовці та поданні інших видів періодичної звітності, які передбачають підпис головного бухгалтера, до органів вищого рівня у відповідності з нормативними актами, затвердженими формами та інструкціями. За погодженням з власником (керівником) підприємства забезпечує перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань. Здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Заступник головно  бухгалтера - Здійснює контроль за роботою з ведення бухгалтерського обліку зобов'язань і господарських операцій (реалізація послуг, розрахунків з постачальниками та замовниками за надані послуги, рух грошових коштів на валютних і гривневих рахунках). Веде оперативний облік надходжень і платежів грошових коштів, здійснювати обов'язковий продаж частини валютної виручки, розміщує вільні грошові кошти на банківських депозитних внесках, складає щомісячні оперативні дані про рух грошових коштів за транзитним і поточними рахунками підприємства. Бере участь у розробці та здійсненні заходів, спрямованих на дотримання фінансової дисципліни та раціональне використання ресурсів. За узгодженням з головним бухгалтером і з дозволу директора надає кредиторам, інвесторам, аудиторам та іншим користувачам бухгалтерської звітності зіставну і достовірну бухгалтерську інформацію про стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. Здійснює листування з партнерами, готує необхідну інформацію з питань, що стосуються взаєморозрахунків. Бере участь у визначенні змісту основних прийомів і методів ведення обліку і технології обробки бухгалтерської інформації. Готує дані по відповідних ділянках бухгалтерського обліку для складання звітності. Стежить за збереженням бухгалтерських документів, оформлює їх у відповідності зі встановленим порядком для передачі до архіву.

Оператор ЕОМ - дійснює технічну підготовку документації, необхідної в процесі роботи компанії. Виконує копіювання документів на ксероксі. Виконує набір різних текстів з дотриманням правил орфографії та пунктуації, а також стандартів оформлення організаційно-розпорядчого документації. Здійснює роботу з електронною поштою, приймає вхідні електронні листи і стежить за своєчасною відправкою вихідних. Роздруковує і систематизує потрібні документи. Заносить в комп'ютерні бази даних різну інформацію, важливу і необхідну для роботи компанії. Стежить за станом комп'ютера і копіювальної техніки. Своєчасно інформує керівництво про необхідність придбання матеріалів,

безпосередньо відносяться  до виробничого процесу.

Бухгалтер касир - здійснювати операції з приймання, обліку, видачі та зберігання грошових коштів і цінних паперів з обов'язковим дотриманням правил, що забезпечують їх схоронність. Отримувати за оформленим згідно з установленим порядком документами грошові кошти або оформляти їх для отримання безготівковим шляхом в установах банку для виплати робітникам і службовцям заробітної плати, премій, оплати витрат на відрядження та інших витрат. Вести на основі прибуткових і видаткових документів касову книгу, звіряти фактичну наявність грошових сум і цінних паперів з книжковим залишком. Складати опису старих купюр, а також відповідні документи для передачі їх в установи банку з метою заміни на нові. Складати касову звітність.

Здійснювати розрахунки готівкою в установленому порядку з організаціями та фізичними особами при оплаті робіт і послуг підприємства.

Оператор АЗС – повинен переконатися в наявності справності устаткування, матеріалів, інструменту (у тому числі касової стрічки змінних звітних бланків і т.п.); перевірити наявність на робочому місці всієї необхідної документації (згідно переліку); прийняти наявний у ємностях на даний момент товар (бензин), фіксую у змінному звіті рівень в ємностях і показники лічильників; перевірити порядок на території АЗС і в приміщеннях операторської.

Всі зауваження, виявлений  в процесі прийняття зміни  повинні бути відображені в змінному журналі. Після цього оператори  розписуються в змінному журналі  про прийняття зміни, і з цього  моменту несуть відповідальність за все, що відбувається на АЗС до закінчення чергування. Оператор зобов'язаний забезпечити безперебійний відпуск товару (бензину) споживачам. Підтримувати порядок на території АЗС і в приміщеннях, тобто регулярно проводити прибирання. Приймати що надходить паливо в наступному порядку:

- ознайомитися з документацією на вантаж;

- перевірити рівень  палива в бензовозе (згідно  планці);

- припинити торгівлю  відповідному видом бензину (повісивши  інформаційну табличку для клієнтів);

- заміряти рівень бензину  в ємності (з записом у журналі)  до зливу;

- спільно з водієм злити паливо з ємності бензовозу в ємність АЗС;

- переконатися візуально,  що ємності бензовозу порожні;

- замерит рівень бензину  в ємності (з записом у журналі)  після зливу;

Слюсар по ремонту  автомобілів - забезпечує роботу двигунів, вузлів і механізмів автомобілів; здійснює щоденне, періодичне і необхідне технічне обслуговування автомобілів (заправні, мастильні і регулювальні роботи). Регулює і випробує на стендах агрегати, вузли і прилади автомобілів. Виявляє й усуває дефекти; Відновлює, ремонтує, виготовляє і заміняє зношені, ушкоджені деталі, вузли й агрегати автомобілів. Перевіряє правильність зборки, знімає експлуатаційні характеристики. Здійснює розбраковування деталей, вузлів, агрегатів і механізмів. Проводить діагностику знов прибулих автомобілів, обкатування їх на стенді. Встановлює додаткове устаткування різного призначення на автомобілі. Здійснює консервацію і розконсервацію автомобілів при їх тривалому збереженні. Підготовляє автомобілі до зимового і літнього сезону. Оформляє приймально-здавальну документацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4. Раціональна структура підприємства

 

4.3. Мотивування

 

При плануванні і організації  роботи керівник визначає, що конкретно  повинна виконати дана організація, коли, як і хто, на його думку, повинен це зробити. Якщо вибір цих рішень зроблений ефективно, керівник отримує можливість втілити свої рішення в справи, застосовуючи на практиці основні принципи мотивації.

Мотивація - це процес спонукання собі і інших до діяльності для досягнення особистих цілей або цілей організації.

Систематичне вивчення мотивації з психологічної точки  зору не дозволяє визначити точне, що ж спонукає людину до труда. Однак  дослідження поведінки людини в  труді дає деякі загальні пояснення  мотивації і дозволяє створити прагматичні моделі мотивації співробітника на робочому місці.

Різні теорії мотивації  розділяють на дві категорії: змістовні  і процесуальні.

Трудова мотивація — одна з гостріших проблем реформування всієї економіки і формування нового якісного стану зайнятості. У загальному розумінні мотивація — це сукупність рушійних сил, які спонукають людину до виконання певних дій, а трудова мотивація — це намагання працівника задовольнити потреби (отримати певні блага) через трудову діяльність. До структури мотиву входять: потреба, яку прагне задовольнити працівник; благо, здатне задовольнити цю потребу; трудова дія, необхідна для отримання блага; ціна, тобто затрати матеріального і морального характеру, пов’язані з реалізацією трудової дії. Практичні вимоги до роботи зумовлюють конкретну мотивацію особи. Особливо важливим у даному випадку є той факт, що мотив праці формується лише тоді, коли трудова діяльність є якщо не єдиною, то основною умовою отримання блага. Саме це і визначає прагнення людини до зайнятості і впливає не тільки на кількісні характеристики зайнятості (на трудову активність), а й на якісні, стимулюючи підвищення освіти і професіоналізму, що і дає особі більше благ.

Сучасні підходи до трудової мотивації:

Методи мотивації являють собою сукупність прийомів та способів впливу на персонал, які спонукають його до ефективної праці. За своїм змістом та спрямованістю методи мотивації можуть бути об'єднані у три групи: методи адміністративної мотивації, методи соціально-економічної мотивації та методи морально-психологічної мотивації.

Адміністративні методи здебільшого є примусовими та караючими, адже являють собою накази, розпорядження, інструкції, норми щодо виконання роботи з відповідними санкціями в разі невиконання, порушення трудової дисципліни. Наступну групу методів слід розглядати як єдність методів соціальної та економічної мотивації.

Методи  економічної мотивації можна поділити на економічні прямі (відрядна оплата, почасова оплата, премії за раціоналізацію, участь у прибутках, оплата навчання, виплати за максимальне використання робочого часу) і економічні непрямі (пільгове харчування, доплати за стаж, пільгове користування транспортом,   оплата лікарняних листів, компенсації при нещасних випадках, страхування життя, медичне страхування, персональні послуги (кредитування працівників, консультативні послуги, програми надання матеріальної допомоги, оренда квартири за рахунок підприємства, оплата телефонного зв'язку, оплата використання особистого автомобіля тощо).  Методами соціальної мотивації праці є збагачення праці, гнучкі робочі графіки, програми підвищення якості праці, участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.

Методи морально-психологічної мотивації - виявляється перш за все в створенні сприятливого психологічного клімату, підтримці ініціативи, оголошенні подяки. Методи мотивації необхідно впроваджувати у комплексі, що забезпечить їх взаємодоповнення та синергетичний ефект.

Перед розробкою мотиваційної моделі на великому підприємстві доцільно проаналізувати соціальну структуру колективу. Вона характеризує трудовий колектив як сукупність соціальних груп, класифікованих за статтю, віком, національним складом, рівнем освіти, сімейним станом. Для вибору мотиваційних методів треба визначити структуру колективу за ознаками "прогресивності" і "мотивації". За ознакою "прогресивності" трудовий колектив можна розділити на три основні частини: передова частина, до якої входять творчі особистості з яскраво вираженою самомотивацією  діяльності; середня частина, до якої входять працьовиті, старанні працівники, мотивовані на матеріальне заохочення; відстала частина, до якої входять порушники дисципліни, здатні працювати лише під впливом адміністративного примусу.

Першим етапом розробки мотиваційної моделі є аналіз цілей, яких компанія хоче досягти згідно з бізнес-планом та стратегічним планом. Далі доцільно дослідити особливості існуючих моделей на інших підприємствах та обґрунтувати доцільність їх  адаптації з огляду на особливості мікро- і макросередовища діяльності підприємства-реципієнта. Зауважимо, що в жодному разі мова не йде про механічне копіювання: необхідно детально проаналізувати основні чинники зовнішнього (профспілки, акціонери, ринок робочої сили, державні органи) та внутрішнього середовища  підприємства (виробництво, фінанси та облік, персонал, організаційна структура управління) та діяти у відповідності до них. Наступними важливими кроками є обґрунтування мотиваційної політики, підбір комплексу відповідних методів та складання бюджету витрат на управління персоналом. Насамкінець треба призначити осіб, відповідальних за реалізацію розробленої моделі мотивації, ознайомити їх із особливостями її функціонування та їхніми обов'язками. Важливо чітко встановити часові рамки впровадження даної моделі та розробити систему критеріїв діагностики ефективності її функціонування.