Розробка системи менеджменту на автомобільнрму підприємстві

Головними компонентами складної структури підприємства: формальна організація;        неформальна організація;       працівник;       трудовий колектив;

корпорація.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2 Складові організаційної структури підприємства

 

 

Формальна організація. У специфічному розумінні – це каркас для розміщення окремих працівників всіх рівнів. Усяка формальна організація має свою структуру управління, під якою слід розуміти впорядковану сукупність органів (підрозділів), які дозволяють управляти організацією та взаємовідносинами в ній.

Неформальна організація. Кожне підприємство, крім формальної структури (цех, відділ), об’єднує в собі ряд неформальних соціально-психологічних утворень (мікрогруп), сформованих на основі різних психологічних факторів. Неформальні групи мають місце в кожній організації, у будь-якому колективі. Причини їхнього виникнення найрізноманітніші: дружба, потреба в спілкуванні, симпатії, дефіцит інформації.

Трудовий колектив. У звичайному розумінні трудовий колектив – це сукупність працівників якого-небудь підприємства. У менеджменті під колективом розуміють соціальну групу, якій притаманні два компоненти: матеріальний (люди) та духовний (їхні думки, переживання тощо).

Право називатись колективом соціальна група набуває за умови, якщо вона володіє низкою ознак:

• суспільно-корисною метою діяльності;
• організаційною єдністю;
• психологічною єдністю;
• наявністю органів;
• управління та керівництва.

Працівник. Головним структурним компонентом організації є працівник, який виступає як людина, індивід, індивідуальність, особистість.

Сукупність лінійних та функціональних органів складає формальну організаційну  структуру управління підприємством (організацією). Крім двох основних організаційних структур управління лінійної та функціональної – існує ще ряд їхніх видів, які є комбінацією двох перших. До останніх можна віднести такі: лінійно-штабні, лінійно-функціональні, адаптивні, бюрократичні, конгломератні та ін.

           Загальні риси організації:

            - наявність ресурсів (людських, матеріальних, технологічних, фінансових, інформаційних);

           - залежність від зовнішнього  середовища (економічних умов, законів, конкурентів тощо;)

            - наявність поділу праці (горизонтального й вертикального);

            - наявність певної структурної побудови і необхідності управління;

            - здійснення певних видів діяльності у відповідності з накресленими цілями.

Складові організаційної структури управління:

 

1. Ланки управління на відповідних рівнях;
2. Розміщення, зв’язки та ієрархія ланок управління;
3. Права, обов’язки, повноваження і відповідальність кожної ланки управління за виконання своїх функцій;
4. Ступінь централізації і децентралізації функцій управління;
5. Кількісний і якісний склад працівників управлінського персоналу

Будь-яка організація має внутрішнє і зовнішнє середовище. Внутрішнє середовище складають цілі, завдання, технологія та структура організації.

Цілі - це очікувані кінцеві результати діяльності організації на певному проміжку часу.

Завдання - це види робіт з предметами праці, людьми та інформацією, які необхідно виконати певним способом у відповідні терміни.

Технологія - це засіб перетворення вхідних елементів організації у вихідні.

 Структура - це рівні управління й види робіт ( функціональні обов’язки), які виконують служби або підрозділи.

Зовнішнє середовище організації складають законодавчі акти, постачальники, споживачі, конкуренти, система економічних відносин у державі, міжнародні події, науково-технічний прогрес тощо.

У процесі управління організацією необхідно враховувати  стан її внутрішнього й зовнішнього середовища.

Організація як процес являє  собою функцію по координації  багатьох задач: існує два основних аспекти організаційного процесу:

 

1. Розподіл організації  на підрозділи відповідно цілям  і стратегіям.

2. Делегування повноважень.

 

Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси підприємства (матеріальні, фінансові, трудові та ін.) і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань. Повноваження делегують посаді, а не особі.

Делегування, як термін, що використовується в теорії управління, означає передачу задач і повноважень особі, яка приймає на собі відповідальність за їх виконання.

Відповідальність являє собою зобов'язання виконувати задачі, що є і відповідати за їх задовільний дозвіл.

Важливо усвідомити, що делегування реалізовується тільки у разі прийняття повноважень, і власне відповідальність не може бути делегована. Керівник не може розмивати відповідальність, передаючи її підлеглому. Хоч персона, на яку встановлена відповідальність за рішення якої-небудь задачі, не обов'язково виконувати її особисто, воно залишається відповідальним за задовільне завершення роботи.

Якщо передбачається, що якесь обличчя прийме відповідальність за задовільне виконання задачі - організація  повинна надати йому необхідні ресурси. Керівництво здійснює це шляхом делегування повноважень разом із задачами.

Повноваження  обмежені планами, процедурами, правилами і усними розпорядженнями начальників, а також чинниками зовнішнього середовища, наприклад, законами і культурними цінностями. Межі формальних повноважень часто порушуються завдяки владі і неформальним організаціям.

Повноваження діляться на два типи: лінійні повноваження та апаратні повноваження.

Лінійні повноваження - це повноваження, які передаються безпосередньо від начальника до підлеглого і далі до інших підлеглих.

Апаратні (штабні) повноваження допомагають організаціям використати фахівців без порушення принципу єдиноначальності. Штабні повноваження включають рекомендаційні повноваження, обов'язкові узгодження, паралельні і функціональні повноваження. Лінійні керівники часто володіють апаратними повноваженнями в деяких областях, а розділ штабного апарату володіє лінійними повноваженнями відносно самого апарату.

В даному підприємстві застосовується функціональна організаційна струткура управління середнім за масштабом виробництва підприємством.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3. Фактична стурктура управління організацією

 

Фактична чисельність  та функції посадових осіб

 

№ п/п	Посада	К-сть одиниць
1.	Голова правління	1
2.	Головний механік	1
3.	Інженер – економіст	1
4.	Начальник РММ	1
5.	Інженер – програміст	1
6.	Перший заступник по БР і ОП	1
7.	Механік КТП	1
8.	Механік КТП	1
9.	Механік КТП	1
10.	Інспектор профогляду	1
11.	Інспектор профогляду	0,5
12.	Заступник по перевезеннях	1
13.	Нач.по експ.транспорту	1
14.	Головний бухгалтер	1
15.	Заст. Гол.бухгалтера	1
16.	Оператор ЕОМ	1
17.	Бухгалтер-касир	1
18.	Бухгалтер-касир	1
19.	Бухгалтер-касир	1

№ п/п	Посада	К-сть одиниць
1.	Оператор АЗС	1
2.	Оператор АЗС	1

 

 

№ п/п	Посада	К-сть одиниць
1.	Слюсар по ремонту автомобілів	1
2.	Слюсар по ремонту автомобілів	1
3.	Слюсар по ремонту автомобілів	1
4.	Слюсар по ремонту автомобілів	1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Голова правління  - виконує функції голови колегіального виконавчого органу товариства та керує його роботою. Голова правління не може займатися будь-якою іншою комерційною діяльністю, окрім виконання функцій голови правління товариства. Визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності підприємства. Визначає напрями розвитку підприємства у формуванні цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної та зовнішньоекономічної діяльності. Організує роботу і ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів підприємства, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку і удосконалення виробництва та продукції.

Головний механік - забезпечення безаварійної і надійної роботи устаткування, правильна експлуатація, своєчасний ремонт. Здійснення технічного нагляду за станом і ремонтом устаткування АЗС. Організація підготовки календарних планів (графіків) оглядів, перевірок та ремонту устаткування і вимірювальних інструментів, отримання необхідних матеріалів і запасних частин. Участь у прийомі та встановлення нового обладнання, організація обліку устаткування, підготовка документів на списання відпрацьованого обладнання.

Інженер-економіст - виконує роботу з здійснення економічної діяльності підприємства, спрямованої на підвищення ефективності і рентабельності виробництва, якості продукції і освоєння нових видів, досягнення високих кінцевих результатів при оптимальному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Начальник РММ - Забезпечує утримання складу автомобільного транспорту в належному стані, подає необхідну технічну допомогу водіям автомобілів на лінії. Організує випуск на лінію автомобілів згідно із затвердженим графіком у технічно справному стані. Здійснює контроль за додержанням водіями правил технічної експлуатації рухомого складу. Розробляє та впроваджує заходи, направлені на ліквідацію простоїв, передчасне повернення автомобілів з лінії через технічні несправності, аналізує причини дорожньо-транспортних пригод та порушень правил руху. Забезпечує поточний ремонт виробничих будівель, споруд та обладнання гаража.

Інженер-програміст - модифікація і оновлення існуючих документів, звітів, обробок бухгалтерського, оперативного та управлінського обліку в 1С. Створення нових документів, звітів, обробок бухгалтерського, оперативного та управлінського обліку. Розробка методів і форм ведення обліку товарообігу. Навчання персоналу компанії і віддалених підрозділів компанії роботі з існуючими і знову створюваними документами та звітами. Виконання разових службових завдань, доручень і вказівок Генерального директора, Виконавчого директора, начальника відділу інформаційних технологій входять у сферу діяльності Програміста 1С.

Перший заступник  голови правління по безпеці руху і охороні праці - Здійснює систематичний контроль за виконанням усіма працівниками автотранспортного підприємства правил дорожнього руху і технічної експлуатації автомобілів (спецмашин), інструкцій, наказів та інших керівних матеріалів з питань забезпечення безпеки руху. Бере участь у розробленні організаційно-технічних заходів щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам (ДТП), укріплення трудової і транспортної дисципліни. Аналізує причини, які викликають ДТП, порушення водіями правил дорожнього руху, розробляє на цій основі конкретні заходи щодо їх усунення. Бере участь у службових розслідуваннях ДТП з виїздом на місця. Контролює роботу водіїв на лінії і робить записи у дорожніх документах про виявлені порушення. Проводить у колективі розгляд ДТП і допущених водіями порушень правил дорожнього руху. Здійснює зв’язок з органами державної інспекції (ДАІ) та організовує впровадження їх рекомендацій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на підприємстві.

  Механік КТП - Забезпечує справний стан рухомого складу автоколони і випуск на лінію у відповідності з графіком. Виявляє причини несправностей, що викликали простий автомобілів, і вживає заходів до їх усунення. Розробляє графіки обслуговування і ремонту рухомого складу колони та здійснює контроль за якістю і своєчасністю виконання робіт. Бере участь у наданні технічної допомоги водіям автомобілів на лінії. Здійснює контроль за дотриманням водіями правил руху і правильністю експлуатації автомобілів, виконанням правил охорони праці і техніки безпеки. Проводить інструктаж водіїв перед виїздом на лінію.