Розробка системи менеджменту на автомобільнрму підприємстві

 

 
2. Вступ

 

 

Автомобільний транспорт  переважає у перевезенні пасажирів  та перевезенні вантажів на короткі  дистанції “від дверей до дверей”.  Автотранспорт має розвинену  інфраструктуру та непогану базу технічного забезпечення. Якщо брати до уваги  лише географічне положення України, то обсяги транзитних перевезень мали б постійно зростати, але цього не відбувається. Можна виділити декілька проблем, які перешкоджають розширенню розмірів транзиту:

• поганий стан доріг України
• митна інфраструктура
• тарифна політика
• транспортні термінали, точніше їх відсутність

Зараз стан шляхового  покриття доріг України залишає  бажати багато кращого. Досить часто  воно не відповідає не лише міжнародним  вимогам (їм воно не відповідає завжди), але й внутрішнім стандартам держави. Такий стан шляхового покриття спричиняє потрійний ефект: по-перше, це збільшує час проходження транспорту по території країни, по-друге, призводить до більшого зносу автотранспорту, і по-третє, збільшує використання пального на провезення вантажу. Все це збільшує собівартість транзитних перевезень по території України та робить українські автошляхи нерентабельними порівняно з європейськими.

Крім того, скорочують швидкість пересування шляхами  України такі фактори як відкритість  шляхів для місцевого населення, проходження автомагістралей через населені пункти, недостатня пропускна спроможність вузлових споруд.

Митна  інфраструктура, тарифна політика, транспортні термінали, точніше їх відсутність.

Але, беручи до уваги спільне  минуле усіх країн колишнього Радянського Союзу, такі проблеми мають спостерігатись і в інших країнах пострадянського світу. Тим не менш, транзит територіями Білорусії та країн Балтії зростає, тобто відбувається перерозподіл транзитних потоків не на користь України. Тут значну роль відіграють вже інші чинники – політичні. Справа в тому, що структура тарифів цих країн побудована таким чином, щоб сприяти залученню транзитних перевезень. В Україні цього немає. Негативним фактором також  є недостатньо розвинена митна інфраструктура.

Це підприємство було вибране об’єктом дослідження, тому що воно є господарським товариством і має організаційно-правову форму приватного акціонерного товариства.

Метою курсової роботи є  розкриття діяльності приватного акціонерного товариства ПрАТ “ Яворівське АТП-14632 ”. Завданням є надання загальної характеристики підприємству, охарактеризування форми підприємства та функціонування організації, визначити сутність функцій організування у системі управління  організацією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Загальна характеристика підприємства

 

Товариство є господарським  товариством і має організаційно-правову  форму акціонерного товариства. Тип  акціонерного товариства – приватне. Товариство є юридичною особою з  дати його державної реєстрації.

Товариство має цивільні права та обов’язки, здійснює свою діяльність, відповідно до законодавства України та внутрішніх Положень Товариства.

Товариство має самостійний  баланс, рахунки в банках, печатку  та кутовий штамп зі своїм найменуванням, знак для товарів і послуг, фірмове  найменування, а також інші реквізити, які, в разі необхідності, підлягають реєстрації згідно з чинним законодавством України. Товариство самостійно здійснює господарську діяльність, веде оперативний, податковий та бухгалтерський облік, складає статистичну звітність тощо.

Майно товариства становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображення в самостійному балансі товариства і формується з джерел, не заборонених законодавством України.

Майно товариства відповідно до статуту та укладених ним угод належить йому на праві власності. Товариство здійснює відповідного до статуту та чинного законодавства України право володіння, користування і розпорядження щодо майна, що є в його власності.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна (майнових прав), що є власністю товариства, несе товариство, якщо інше не передбачено засновницьким договором, статутом або чинним законодавством України.

Основним видом діяльності підприємства є пасажирські перевезення на приміських та міжміських напрямках. Забезпечення виконання державних контрактів і замовлень на пасажирські перевезення, ремонт та технічне обслуговування автомобілів державних організацій. Надання платних послуг по перевезенню пасажирів, вантажів та по ремонту і технічному обслуговуванню приватних автомобілів. Надання платних послуг по стоянці і миттю автомобілів.

Приватне акціонерне товариство “ Яворівське автотранспортне  підприємство 14632 ” створене згідно з рішенням загальних зборів акціонерів товариства від 12 лютого 1997 року, протокол № 1.

Приватне акціонерне товариство “ Яворівське автотранспортне підприємство 14632 ” (ідентифікаційний код 05521985) є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства “ Яворівське автотранспортне підприємство 14632 ” відповідно до вимог Закону України  “ Про акціонерні товариства  ”

В зв’язку з  тим що в Законі України “ Про акціонерні товариства  ” протягом двох років (з 30 квітня 2009 р. до 30 квітня 2011 р.) Відкриті та Закриті акціонерні товариства в Україні (ВАТ та ЗАТ) повинні змінити найменування на Публічне акціонерне товариство (ПАТ) або на Приватне акціонерне товариство (ПрАТ), тому і було змінено найменування товариства на ПрАТ. Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) — це акціонерне товариство, кількісний склад акціонерів якого не може перевищувати 100 акціонерів. Приватне акціонерне товариство може здійснювати лише закрите розміщення акцій;

 

4. Формування  функцій менеджменту на підприємстві.

 

4.1. Планування

 

Під плануванням розуміють  відносно відокремлений вид управлінської  діяльності, який визначає перспективу у майбутній стан організації.

Американський менеджмент виділяє два види планування:

• стратегічне, яке відповідає техніко-економічному в нашій економіці;
• планування організації стратегії, яке відповідає оперативно-календарному в нашій економіці.

Стратегічне планування - один із компонентів стратегічного управління.

Стратегічне планування можна розглянути як динамічну сукупність взаємопов’язаних процесів, які логічно витікають  один з одного  і забезпечують стійкий зворотній зв'язок (рис1).

 

                 

 

 

 

 

Рис 1. Процес стратегічного планування діяльності підприємства.

 

Стратегічне планування містить встановлення цілей організації, аналіз середовища та стану організації, оцінку стратегічних альтернатив та вбір стратегії. Планування реалізації стратегії є логічним продовженням стратегічного планування та спрямоване на розробку способів її реалізації.

Стратегічне планування визначає те, чого й коли хоче досягти організація.

Організаційне планування має свої прийоми та методи, відповідні від методів планування економічних показників господарської діяльності.

За складом  планових рішень розрізняють:

а) стратегічне  планування;

б) поточне (оперативно-календарне планування);

При стратегічному  плануванні на основі поставлених цілей визначаються обсяги і структура продуктово-асортиментної програми підприємства, а також структура і обсяги ресурсів (потенціалу), необхідних для виробництва і реалізації продукції. Стратегічне планування безпосередньо пов’язане з діяльністю підприємства у так званому довгостроковому періоді, оскільки зміна потенціалу передбачає планування розміру підприємства, структури виробництва, виробничої потужності, структури капіталу, а також організаційної структури, юридичної форми і системи управління підприємством в цілому. Основна ціль стратегічного планування у створенні потенціалу для виживання підприємства в умовах динамічної зміни зовнішнього середовища, що породжує невизначеність перспективи. В результаті такого планування підприємство ставить перспективні цілі і виробляє шляхи їх досягнення.

В даний час стратегічне  планування зайняло своє місце в  ряді функцій менеджменту. Багато в  чому воно набуло нового змісту, збагатилося  за рахунок синтезу з новим  підходом. Сьогодні, поряд з формальними, кількісними методами, стратегічне планування використовує творчий, інтуїтивний підхід. Не будучи універсальним методом досягнення успіху в бізнесі, воно в той же час створює основу для успішної діяльності фірми.

Стратегічне планування складається з ряду взаємозалежних етапів.

Спочатку проводиться дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища організації, потім визначаються основні орієнтири фірми, на наступному етапі, у рамках стратегічного аналізу, фірма порівнює результати першого і другого етапів, визначає можливі варіанти стратегій, потім вибирає один з варіантів і формує власну стратегію; на останньому етапі готується остаточний стратегічний план, виходячи з раніше проведених розробок, пропозицій нижчестоящих рівнів.

Стратегічний  план підприємства базується на:

- визначенні попиту на продукцію, що виробляється або може бути вироблена; прогнозуванні її збуту та можливостей збільшення експорту й зменшення імпорту; збільшення на цій основі обсягів виробництва та реалізації продукції;

- перевірці збалансованості прийнятих обсягів з наявними потужностями й технологічним забезпеченням, а також розробці заходів, спрямованих на реконструкцію й технічне переоснащення виробничих потужностей з урахуванням екологічних вимог і конкретних пропозицій щодо поставок устаткування та матеріальних ресурсів на такі цілі;

- вивченні можливостей забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами;

- визначенні перспективи соціального стану трудового колективу; кількості робочих місць (у тому числі тих, що звільнятимуться у сфері матеріального виробництва), оплати праці, витрат прибутку на соціальні цілі;

- вивченні можливостей фінансування заходів плану за рахунок власного прибутку, державних асигнувань, кредитів, іноземних інвестицій тощо;

- визначенні кінцевих результатів роботи підприємства за даним планом: обсягів виробництва та реалізації продукції, собівартості та ціни, чистого прибутку, ефективності виробництва, ступеня ризику.

У процесі поточного  планування, на відміну від стратегічного, планування проводиться на короткостроковий період, на базі визначеної виробничої програми, заданого потенціалу та системи управління, охоплює всі сфери виробничо-господарської діяльності підприємства, підпорядковує їх досягненню цілей. Традиційно комплекс планів відображає функціональні сфери діяльності (функціональні підсистеми планування), а саме: випуск продукції, її реалізацію; забезпечення виробництва необхідними засобами (обґрунтування виробничою потужністю), матеріальними та трудовими ресурсами; визначення витрат і фінансових результатів. У підсистему поточного планування входить також розробка планів у розрізі виробничих і обслуговуючих підрозділів підприємства, які конкретизують досягнення загальних цілей для кожного з них. У рамках поточного планування розробляються також окремі проекти здійснення загальних стратегічних та поточних планів, які не передбачають змін у потенціалі підприємства.

До методів  організаційного планування відносять:

• послідовний опис дій;
• графіки виконання робіт;
• робочий календар;
• сітьове планування й управління;

Метод послідовного опису дій. Суть його полягає у складанні плану послідовного виконання робіт із необхідною ступінню їхньої деталізації. Такий план може бути складений у вигляді послідовного переліку операцій за певною схемою.

Графіки виконання  робіт. Цей метод передбачає встановлення переліку виконуваних робіт із фіксування початку й кінця їх виконання та затвердженням виконавців.

Метод робочого календаря. Робочий календар – цей план роботи керівника чи спеціаліста на певний проміжок часу (день, тиждень,декаду, місяць).

Метод спільного планування та управління. Зміст цього методу полягає в побудові таблиць робіт, де вказується їхня тривалість, та сітьового графіку, який показує послідовність їхнього виконання.

Місією товариства є: покращення задоволення потреб населення в приміських, міжміських і міжнародних перевезеннях пасажирів з метою отримання прибутку. 

Цілями товариства є:

-  розширення кількісного  складу транспорту на підприємстві  та якість перевезень на маршрутах;

- забезпечення всіх  наявних  маршрутів транспортом та відшкодування пільгових перевезень пасажирів;

- якісне забезпечення  виконання державних контрактів  і замовлень на пасажирські  перевезення, ремонт та технічне  обслуговування автомобілів державних  організацій;

- придбання спецтранспорту (маршрутних таксі) для перевезення інвалідів та людей з обмеженими можливостями;

-  підвищення або зниження тарифів в залежності від вартості пального та запчастин.

 

 

 

 

 

4.2. Організація

 

Структурна  побудова організації – це їх поділ на підрозділи у відповідності з цілями та стратегією. Як уже зазначається вище у залежності від того, якою буде ця стратегічна побудова, матиме свою специфіку й функція “організація” (“організування”).

Функція організації полягає в забезпеченні діяльності підприємства (організації) шляхом координації дій працівників її трудового колективу, їх врахуванням наявної формальної та неформальної її складової, із формуванням корпоративного духу. У центр уваги при цьому менеджмент ставить людину, працівника.