Прийняття рішень по функціонуванню операційної системи на підприємстві

1) змушує менеджера ввести  в коло розгляду всі можливі  варіанти, у тому числі і несприятливі (відомо, що у менеджерів є тенденція  завищувати очікувані результати  або виключати з аналізу несприятливі  результати; метод дозволяє уникнути  подібних помилок, хоча вони  можуть виникнути при процедурі  прогнозування ймовірностей станів  зовнішнього середовища);

2) формалізує процес оцінки  варіантів і вибору кращого  з них навіть за наявності  дуже мізерною інформації про  самих варіантах і про навколишнє  середовище,

3) використовується на  всіх рівнях управління для  вирішення найрізноманітніших завдань.

 Метод відноситься  до теоретико-ігровим, але, незважаючи  на це, він передбачає і використання  аналітичних залежностей, і прогнозування.

 Рядки матриці - альтернативні  стратегії поведінки. Її стовпці  - можливі стану зовнішнього середовища. У клітинах матриці вказуються  платежі, або вартісні оцінки  очікуваних результатів при прийнятті  даної управлінської альтернативи  та виникнення певного стану  зовнішнього середовища.

8. Сіткове моделювання

 

Моделювання є основним інструментом аналізу, організації, оптимізації  і синтезу систем. Воно дає змогу  експериментувати зі спрощеною, але  еквівалентною за поведінкою до натуральної  системи моделлю.

 Найбільше поширення  отримали три організаційно-технологічні  моделі – лінійні графіки,  циклограми, сіткові графіки.

 Сіткова модель дає  змогу формалізувати розрахунки  та використовувати ЕОМ.

Сіткові моделі поділяються  на 2 основні класи:

- детерміновані, які не враховують впливу випадкових чинників під час функціонування системи;

- імовірнісні, що враховують вплив випадкових чинників.

Характеристики  і елементи сіткової моделі

 В основі сіткового  моделювання лежить теорія графів.

 Граф (рис.1) – це геометрична фігура, що складається зі скінченої або нескінченої кількості точок і ліній, що їх з’єднують. Точки називаються вершинами графа, а лінії – ребрами, якщо вони  не  орієнтовані, і дугами,  якщо  вони  направлені. 

 Рис.1. Граф: а – вершина; б – дуга

 У сіткових моделях  застосовують орієнтовані графи  – з вершин і дуг.

 У орієнтованому графі  усі дуги направлені, тобто вказані  стрілкою, яка показує, яка із  двох вершин є початковою, а  яка – кінцевою. Відносно початкової  вершини дуга виходить, а до  кінцевої – входить.

 Сіткова модель зображується  у вигляді графіка, що складається  із стрілок і кілець.

 Сітковий графік –  це сіткова модель з розрахованими  часовими параметрами. Основними  елементами сіткової моделі є  робота і подія. 

Робота – це виробничий процес, що вимагає затрат часу і  матеріальних ресурсів і веде до досягнення певних результатів. Зображається на сітковому  графіку однією суцільною лінією → . Довжина лінії не пов’язана  з тривалістю роботи.

Слід виділяти: дану роботу, попередню роботу, наступну роботу (рис.2).

 Рис.2.Схема кодування робіт

 Подія – це факт  початку або закінчення однієї  чи декількох робіт необхідний  і достатній для початку наступних  робіт. На сітковому графіку  позначається кільцем – Ο. Кожній події присвоюється номер або шифр. Кожна робота має початкову і кінцеву події. Початкова подія визначає початок даної роботи і є кінцевою для попередніх робіт. Кінцева подія визначає закінчення даної роботи і є початковою для наступних робіт. Вихідна подія – це подія, яка не має попередніх робіт. Завершувальна подія – це подія, яка не має наступних робіт.

Рис.3. Нумерація подій

Іншими елементами сіткового  графіка є чекання та залежність.

З врахуванням вихідної інформації складають перший варіант сіткової моделі з дотриманням таких правил:

 Напрям стрілок у  сітковому графіку приймати зліва  направо.

 Форма графіка повинна  бути простою, без перелічень  робіт.

 У разі виконання  паралельних робіт вводять залежність і додаткову подію (рис.4).

а                                                                       б

 Рис.4. Зображення паралельності робіт:

 а – неправильне;  б – правильне

Жодна з робіт не повинна  мати однаковий код з іншою. Ця помилка часто зустрічається  при зображенні паралельності виконаних  робіт (рис. 6.6).

Якщо певні роботи починаються  після часткового виконання попередньої, то цю роботу слід розділити на частини. При цьому кожна частина роботи в графіку вважається самостійною (рис.5).

            

а                                                                           б

Рис.5. Розбиття робіт на частини:

 а – неправильна;  б – правильна

В сітковому графіку не повинно бути замкнутих контурів (циклів), “тупиків”; “хвостів”.

9. Прогнозування

 

Прогнозування — це процес передбачення майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого і сучасного, систематична інформація про якісні й кількісні характеристики розвитку цього предмета чи явища в перспективі. Результатом прогнозування є прогноз — знання про майбутнє і про ймовірний розвиток сьогочасних тенденцій.

Прогнозування застосовується в наступних ситуаціях: ланцюг постачання, бізнес планування, прогноз погоди, метеорологія, плануванні транспорту, економічне прогнозування, технологічне прогнозування, передбачення землетрусів, політичне прогнозування.

Iснують два пiдходи  до прогнозування: якiсний та  кiлькiсний.

Система прогнозування вимагає  певного рiвень формалiзацiї, тобто  описана процедурами й iнструкцiями. В бізнес-прогнозуванні процесом займаються та за нього відповідають пiдроздiли продажу та маркетингу, якi вiдповiдають за збут у компаніях: вiддiл збуту, вiддiл маркетингу, вiддiл  з роботи з клiєнтами, товарознавцiв. Проте, досить поширеною є практика коли короткострокове прогнозування  здійснюється працівниками планових відділів логістика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Формування варіанту вихідних даних для прийняття управлінських рішень

«Ситуація 1»

Дано:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пріоритетні правила:

Р1: Близькість до директивних часів

Р2: Максимальний час виконання  заказу.

Р3: Мінімальний час виконання  заказу.

Р6: Максимальний загальний обсяг  використання ресурсу заказом

Р7: Мінімальний загальний обсяг  використання ресурсу заказом.

Вагові коефіцієнти пріоритетних правил:

V₁=2,  V₂=3, V₃=2,   V₄=2,  V₅=1

 

Розв’язання:

W1: =16;  =260;  =6

W2: =20;  =330;  =7

W6: =21;  =435;  =7

W7: =22;  =250;  =7

DIR=30

 

, i =

Розрахуємо часткові пріоритети для W1:

 

 

 

 

 

Розрахуємо величину сумарного пріоритету за наступною формулою:

,  де – величини часткових пріоритетів

 

Розрахуємо часткові пріоритети для  W2:

 

 

 

 

 

Розрахуємо величину сумарного пріоритету за наступною формулою:

,  де – величини часткових пріоритетів

Розрахуємо часткові пріоритети для  W6:

 

 

 

 

 

Розрахуємо величину сумарного пріоритету за наступною формулою:

,  де – величини часткових пріоритетів

 

Розрахуємо часткові пріоритети для  W7:

 

 

 

 

 

Розрахуємо величину сумарного пріоритету за наступною формулою:

,  де – величини часткових пріоритетів

 

Відповідь: На базі розрахунку величини сумарного пріоритету ми прийняли рішення про ступінь вагомості для підприємства виконання кожного з замовлень. Обираємо замовлення з максимальним сумарним значенням: W7=0,83.

«Ситуація 2»

Дано:

Часи виконання робіт підрозділами підприємства:

T₁=5;  T₂=13; T₃=15;   T₄=5.

 

 

 

 

 

 

 

 

W3: =16;  =375;  =8.

DIR=30

Розв’язання:

Для того, щоб  прийняти рішення о можливості виконання замовлення в директивний час, скористаємося формулою на базі співвідношення раннього часу початку виконання замовлення TR, і пізнього часу виконання замовлення ТR: 

ТР=DIR-dz=30-16=14 діб;

TR=max Ti=15 діб,

i= ,  де dz – час виконання замовлення.

Відповідь: Виконується співвідношення TR>TP. Для виконання замовлення потрібно 15 днів (для підготовчих робіт) і 16 днів (для виконання замовлення). Щоб виконати  це замовлення в директивний час (DIR=30 днів), треба прийняти рішення про понаднормову роботу. Тому підрозділи підприємства будуть працювати 1 день – у 2 зміни, 14 днів – у 1 зміну.

«Ситуація 3»

Дано:

Статистичні дані параметра У:

У₁=0,09;   У₂=0,07;  У₃=0,09; У₄=0,09;   У₅=0,1.

Відповідні номери періодів контролю:

X1=1; X2=2; X3=3; X4=4; X5=5.

Розв’язання:

Побудуємо графік залежності об’єму попиту, V та часу, t:

Знайдемо співвідношення типу за допомогою методу найменших квадратів, тобто виходячи з співвідношення:

 

 

 

 

 

 – кількість періодів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

Відповідь: Прогнозне значення коефіцієнту витрат, при  
становить .

2. Формування варіанту управлінського  рішення.

 

«Ситуація 4»

Дано:

Обсягів фондів ресурсів:

F₁=200;  F₂=160.

Середні значення коефіцієнтів витрат фондів ресурсів:

К₁=К₂=0,35.

=5 людино-годин  робочої сили; 

=4 нормо-годин  устаткування.

Розв’язання:

Планові фонди ресурсів не порушуючи загала розрахуємо за формулами:

 

F1пл = (1-)=200(1-0,35)=130 люд/год.

 

F2пл = (1-)=160(1-0,35)=104 норм/год.,

 

а значення Qпл – за формулою:

 

 

 

де [X] – функція виділення цілої частини числа.

Відповідь: Планове завдання на наступну добу повинно бути у розмірі 26 робіт.

«Ситуація 5»

Дано:

Обсягів фондів ресурсів:

F₁=200;  F₂=160.

Середні значення коефіцієнтів витрат фондів ресурсів:

К₁=К₂=0,35.

 

=5 людино-годин  робочої сили; 

=4 нормо-годин  устаткування.

Розв’язання:

1) Фактичні фонди ресурсів розрахуємо за формулами:

 

F1факт = (1-)=200(1-(0,35+0,1))=200*0,55=110 люд/год.

F2факт = (1-)=160(1-(0,35+0,15))=160*0,5=80 норм/год.,

а значення Qфакт – за формулою:

 

 

Висновок: виконується нерівність    , тому  запропонуємо перелік заходів регулюючого комплексу: підвищення мотивації персоналу, здійснення переналадки обладнання, переоснащення, проведення роботи у надурочний час: за загальним фондом робочої сили необхідно годин надурочного часу, а за загальним фондом устаткування годин.

2) Фактичні фонди ресурсів розрахуємо за формулами:

;   

 

F1факт = (1-)=200(1-(0,35-0,1))=200*0,75=150 люд/год.