Податковий менеджмент

 
и) підпункт "и" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 виключено 

(згідно із Законом України 
 від 20.02.2003 р. N 550-IV)

і) платник податків може оскаржити до суду рішення центрального (керівного) органу контролюючого органу або органу стягнення щодо видання інструкцій чи податкових роз'яснень (у тому числі форм обов'язкової податкової звітності, далі - податкових роз'яснень), які, за висновком такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Визнання судом інструкції або податкового роз'яснення податкового органу (незалежно від їх реєстрації у Міністерстві юстиції України) недійсними є підставою для використання зазначеного рішення всіма платниками податків з моменту прийняття такого судового рішення, а також для відповідної зміни положень інструкцій чи роз'яснень контролюючих органів з цього питання. Зазначене рішення суду набирає чинності з моменту його прийняття та повинно бути оприлюднене за рахунок сторони, що програла спір (була визнана винною), протягом 30 календарних днів з моменту прийняття такого судового рішення.

(абзац перший підпункту "і" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 із 
 змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

Норми підпункту 4.4.2 цього пункту не поширюються на випадки, коли суд приймає рішення щодо застосування податкових чи регулятивних (адміністративних) пільг, встановлених законодавством, що втратило чинність, яке може поширюватися виключно на платників податків - позивачів протягом строку дії такого законодавства, яке втратило чинність. У разі коли судприйняв рішення щодо продовження таких пільг до моменту набрання чинності цим Законом, такі пільги поширюються на правові відносини (у тому числі податкові), які діяли до моменту набрання чинності цим Законом; 

(абзац другий підпункту "і" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 із 
 змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

ї) форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

(підпункт 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 доповнено підпунктом "ї" 
  згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

(норми підпункту "ї" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 цього Закону набирають чинності з 1 січня 2004 року, якщо більш короткі терміни не будуть визначені законами з питань оподаткування, що наберуть чинності після набрання чинності Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV, згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV) (правила надання податкових роз'яснень, встановлені пунктом 4.4 статті 4 цього Закону, застосовуються з 1 квітня 2003 року, з урахуванням положень пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 20.02.2003 р. N 550-IV, згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Мито  в системі непрямих податків.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути зв'язане з увезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну і регулюючу функції. Регулююча функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника (мито на імпорт), заохочення або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється під час перетину митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі товарів, що імпортуються. Однак під час перетину митного кордону мито сплачує суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів, що, зрозуміло, впливає на його фінансовий стан. На період від сплати ввізного мита до реалізації споживачам товарів, що імпортуються, відбувається відволікання (іммобілізація) оборотних коштів імпортерів.

На фінансову діяльність імпортерів — суб 'єктів господарювання будуть справляти вплив: визначення об 'єкта оподаткування, розмір ставок податку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита.

Об'єктом оподаткування є митна  вартість товару, що переміщується через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яка визначена укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку надень подання митної декларації.

Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:

— у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон;

— у грошовому вимірі на одиницю  товару.

На підакцизні товари встановлено  ставки специфічного ввізного мита. Для  більшості видів підакцизних  товарів ставку ввізного мита встановлено  в ЕКЮ (ЄВРО) з одиниці товарів, що імпортуються. Ставки ввізного мита диференційовані за товарними групами, як і ставки акцизного збору. Перелік  товарів, що підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних  товарів.

Стосовно стягнення мита діє  розгалужена система пільг —  від встановлення мінімальних пільгових  ставок залежно від країни-постачальника (на імпортні товари) або країни-покупця (на експортні товари) аж до повного звільнення від мита окремих товарів.

Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнювати з митним податком.

 

Державне мито

Законодавче - нормативна база:

1. Декрет Кабінету Міністрів  України "Про державне мито" від 21.01.93р. № 7-93 із змінами  та доповненнями.

Державне мито - це плата, яка справляється за вчинення юридичних  дій та за видачу документів юридичного значення уповноваженими на те органами.

Платники

Платниками державного мита на території України є фізичні  та юридичні особи за вчинення в  їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами. ,

Об'єкти

Державне мито стягується:

а) із позовних заяв, заяв з  переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження  і скарг на рішення, прийняті відносно до релігійних організацій, із касаційних скарг на рішення судів і скарг  на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій  документів;

б) із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до арбітражних судів, та заяв про перевірку рішень, ухвал, постанов у порядку нагляду, а  також про їх перегляд за ново виявленими обставинами;

в) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами  і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально  засвідчених документів;

г) за видачу документів на право  виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів; за реєстрацію національних паспортів  іноземних громадян або документів, що їх замінюють; за видачу або продовження  довідок на проживання; за видачу візи до національного паспорта іноземного громадянина або документа, що його замінює, на право виїзду з України  та в'їзду в Україну, а також із заяв про прийняття до громадянства України і про вихід з громадянства України;

д) за операції з випуску (емісії) цінних паперів, крім облігацій  державних та місцевих позик, та з  видачі приватизаційних паперів;

е) за операції з об'єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах, крім операцій з примусового  відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

ж) за видачу громадянам України  закордонного паспорта на право виїзду закордон або продовження строку його дії;

з) за прописку громадян або  реєстрацію місця проживання;

й) за проведення прилюдних  торгів (аукціону, тендера) об'єктами нерухомого майна, крім операцій з примусового  відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

Державне мито має розгалужену  систему ставок, що встановлюються в залежності від характеру дій  і документів, за які воно справляється (таблиця 1):

Таблиця 1 

Деякі ставки державного мита

Найменування документів і дій, за які стягується мито			Розміри ставок
1. Із заяв і скарг,  що подаються до суду, та за  видачу судом копій документів:
із позовних заяв			1   відсоток  ціни  позову, але не  менше 3 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян
із скарг на неправомірні  дії органів державного управління і службових осіб, що обмежують  права громадян			0,2 неоподатковуваного мінімуму  доходів громадян
із позовних заяв про розгляд  питань захисту честі та гідності			неоподатковуваний мінімум  доходів громадян
за повторну видачу копії  судового рішення, вироку, ухвали та іншої  постанови суду			0,03 неоподатковуваного мінімуму  доходів громадян за кожну  копію
із позовних заяв про зміну  або розірвання договору  найму  житлових приміщень, про продовження  строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та з інших позовних заяв немайнового характеру (або  таких, що не підлягають оцінці)			0,5 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян
із заяв (скарг) у справах  окремого провадження
із позовних заяв переддоговірних  спорів
із апеляційних скарг  на рішення судів: скарг на рішення, що набрали законної сили			50% ставки, що підлягає  сплаті при поданні позовної  заяви, іншої заяви й скарги, а  з майнових спорів - ставки, обчисленої виходячи з оспорюванної  суми
2. Із заяв, що подаються  до господарських судів:
із позовних заяв майнового  характеру			1% ціни позову, але не  менше 3 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян  і  не більше 100 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян
із позовних заяв немайнового  характеру, в тому числі і з  заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення  справ  про  банкрутство,  а  також із заяв кредиторів, які звертаються  з майновими вимогами до боржника після оголошення про			5 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян
порушення справи по банкрутство
із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських  договорів:		5 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян
3. За нотаріальні дії,  вчинювані державними нотаріальними  конторами і виконавчими комітетами  сільських, селищних, міських Рад  народних депутатів:
за посвідчення договорів  купівлі-продажу майна державних  підприємств, а також  за посвідчення  договорів застави	0,1 % вартості майна, що  викуповується, або предмета застави
за посвідчення інших  договорів, що підлягають оцінці	1% суми договору,   але   не   менше   1 неоподатковуваного  мінімума     доходів громадян
за  вчинення протестів  векселів, пред'явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків	0,3 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян
за вчинення виконавчих написів	1% суми, що стягується, або  1% вартості майна, яке підлягає  витребуванню, але не менше   3   неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян   і не  більше 100 неоподатковуваних мінімумів   доходів громадян
за  засвідчення справжності  кожного підпису на документах	0,02     неоподатковуваних   мінімумів доходів громадян
за  засвідчення вірності копій документів та витягів з  них (за сторінку)	0,01      неоподатковуваних   мінімумів доходів громадян
за  видачу дублікатів нотаріально  посвідчених документів	0,03     неоподатковуваних   мінімумів доходів громадян
4. За нотаріальні  та  інші  дії, вчинювані за межами   нотаріальної контори, виконавчого  комітету ради народних депутатів	у  розмірі  встановлених ставок  за відповідні   дії (крім цього сплачуються фактичні витрати, пов'язані з виїздом для вчинення дій)

 

Пільги

Від сплати державного мита звільняються:

1) позивачі - робітники та  службовці - за позовами про  стягнення заробітної плати й  за іншими вимогами, що випливають  з трудових правовідносин; члени  колективних сільськогосподарських  підприємств, працівники селянських (фермерських) господарств - за  позовами до колективних сільськогосподарських  підприємств, селянських (фермерських)  господарств про оплату праці  та за іншими вимогами, пов'язаними  з трудовою діяльністю;

2) позивачі - за позовами про  відшкодування збитків, заподіяних  каліцтвом або іншим ушкодженням  здоров'я, а також смертю годувальника;

3)сторони - із спорів, пов'язаних  з відшкодуванням збитків, заподіяних  громадянинові незаконним засудженням,  незаконним притягненням до кримінальної  відповідальності, незаконним застосуванням  такого заходу, як взяття під  варту, або незаконним накладенням  адміністративного стягнення у  вигляді арешту чи виправних  робіт, а також пов'язаних з  виплатою грошової компенсації,  повернення майна або відшкодування   його  вартості  громадянам,   реабілітованим   відповідно  до  Закону України «Про реабілітацію  жертв політичних репресій на  Україні»;

4) органи соціального  страхування та органи соціального  забезпечення - за регресивними позовами  про стягнення з особи, яка  заподіяла шкоду, сум допомоги  й пенсій, виплачених потерпілому  або членам його сім'ї, а  органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення  неправильно виплачених допомоги  та пенсій;

5) позивачі - за позовами  про відшкодування матеріальних  збитків, завданих злочином;

6)  інші державні і  громадські органи, юридичні та  фізичні особи.

Порядок сплати

Державне мито сплачується  готівкою, митними марками і шляхом перерахування з рахунку платника у кредитній установі.

Порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством  фінансів України.

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у  випадках:

1) внесення мита в більшому  розмірі, ніж передбачено чинним  законодавством;

2) повернення заяви (скарги) чи відмови в її прийнятті,  а також відмови державних  нотаріальних контор або виконавчих  комітетів міських, селищних і  сільських Рад народних депутатів  у вчиненні нотаріальних дій;

3) припинення провадження  у справі або залишення позову  без розгляду, якщо справа не  підлягає розгляду в суді чи  в арбітражному суді, а також,  коли позивачем не додержано  встановленого для даної категорії  справ порядку доарбітражного  врегулювання спору або коли  позов подано недієздатною особою;