Податковий менеджмент

Податок на промисел установлено за право разової торгівлі (не більше як 4 рази протягом календарного року). Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, якщо вони не зареєстровані як суб`єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів. Об`єктом оподаткування є сумарна вартість товару за ринковими цінами, що зазначається громадянином у декларації, поданій до державної податкової інспекції по району (місту) за місцем проживання, а громадянином, який не має постійного проживання в Україні, – за місцем продажу товару. Не декларується продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві продукції.

Плата за спеціальне використання надр при видобуванні  корисних копалин запроваджена на підставі Закону України “про охорону навколишнього природного середовища” Закону України “Про підприємництво”, Кодексу України про надра та постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. №85 “Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин” з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища.

Плата за спеціальне використання лісових ресурсів. Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на ресурси державного і місцевого значення. До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця. До лісових ресурсів місцевого значення належать лісові ресурси, які не зараховані до ресурсів державного значення. Платниками плати за спеціальне використання лісових ресурсів є всі лісокористувачі. Об`єктом справляння вказаної плати є деревина лісових порід, що відпускається на пні, живиця, другорядні лісові матеріали (пень, луб, кора, дерева, зелень), побічні лісові користування.

Плата за спеціальне використання прісних вод. Платниками за спеціальне використання прісних вод є усі суб`єкти підприємницької діяльності. Розмір платежів за спеціальне використання прісних водних ресурсів, крім тих, що використовуються підприємствами гідроенергетики і водного транспорту, встановлюється відповідно до тимчасових нормативів плати, обсягів використання води та лімітів її використання. За понадлімітне використання прісних водних ресурсів плата обчислюється у п`ятикратному розмірі. Сума платежу обчислюється платниками самостійно із врахуванням пільгових коефіцієнтів. Платежі сплачуються платниками щокварталу.

Місцеві податки й збори. Розвиток місцевого самоуправління не може не спиратися на фінансову базу, якою поряд з відрахуваннями від загальнодержавних податків у місцеві бюджети є визначене Кабінетом Міністрів України право органів місцевого самоврядування на встановлення місцевих податків та зборів. При цьому органам місцевого самоврядування визначено види цих податків і зборів, їхні граничні розміри, об`єкти оподаткування та джерела оплати. Причому органи місцевого самоврядування своїми рішеннями встановлюють ті чи інші податки, але можуть і не встановлювати. В таблиці подається перелік місцевих податків та зборів в Україні.

Перелік місцевих податків і зборів в Україні

№ п/п	Перелік зборів і податків	Характеристика  зборів і податків
1	Готельний збір	Платниками є  особи, які проживають у готелях. Ставка – до 20% добової вартості найманого житла. Г.з. стягується і перераховується до бюджету місцевого самоврядування адміністрацією готелю.
2	Збір за парковку автомобілів	Платниками збору  є юридичні особи й громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього  місцях. Ставка – до 3% мінімальної  зарплати у спеціально обладнаних місцях, до 1% у відведених місцях.
3	Ринковий збір	Платниками є  фізичні і юридичні особи, які  реалізують сільськогосподарську й  промислову продукцію та інші товари. Ставка – до 20% мінімальної зарплати для громадян; до 3 мінімальних зарплат  для юридичних осіб.
4	Збір на видачу ордера за квартиру	Сплачується за послуги, пов`язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Ставка – до 30% мінімальної зарплати.
5	Збір з власників  собак	Стягується з  власників собак та ставка становить  до 10% мінімальної зарплати щорічно.
6	Курортний збір	Платниками збору  є громадяни, які прибувають у  курортну місцевість. Ставка – до 10% мінімальної зарплати.
7	Збір за участь у  бігах на іподромі	Стягується з  юридичних осіб та громадян, які  виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Ставка – до 3 мінімальних зарплат за кожного  коня.
8	Збір за виграш на бігах	Стягується адміністрацією іподромів з осіб, які виграли  в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Ставка – до 6% суми виграшу.
9	Збір з осіб, які  беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі	Стягується у  вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Ставка – до 5% надбавки до плати за участь у грі.
10	Податок з реклами	Об`єкт оподаткування  – вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Ставка – до 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами; до 0,5% за розміщення реклами на тривалий час.
11	Збір за право  використання місцевої символіки	Стягується з  юридичних осіб та громадян, які  використовують цю символіку з комерційною  метою. Ставка – до 0,1% вартості виробленої продукції для юридичних осіб, що використовують символіку; до 5 мінімальних  зарплат з громадян-підприємців.
12	Збір за право  проведення кіно - і телезйомок	Вносять комерційні кіно - і телеорганізації, які проводять  зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади  додаткових заходів (виділення наряду міліції тощо). Ставка – не більше суми фактичних витрат місцевої влади.
13	Збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей	Платники збору  – юридичні особи й громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Об`єктом оподаткування є вартість заявлених до місцевих аукціонів  чи конкурсного розпродажу товарів, яку встановлюють, виходячи з їх початкової ціни або суми. На яку  випускається лотерея. Ставка – не більше 0,1% вартості майна, що виставляється  до продажу.
14	Комунальний податок	Платники – юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій  планово-дотаційних та сільськогосподарських  підприємств. Ставка – до 10% річного  фонду оплати праці, обчислених, виходячи з мінімального розміру зарплати.
15	Збір за проїзд по території прикордонних областей з  автотранспорту, що прямує за кордон	Платники – юридичні особи і громадяни України. Ставка –до 0,5 мінімальної зарплати для  громадян та юридичних осіб України; від 5 до 50$ для іноземних громадян і юридичних осіб.
16	Збір за видачу дозволу  на розміщення об`єктів торгівлі	Справляється уповноваженими на це організаціями з юридичних  осіб та громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари. Ставка – до 20 мінімальних зарплат для постійних місць торгівлі; до 1 мінімальної зарплати за одноразову торгівлю.

Таким чином, головною ознакою нині діючої податкової системи  України є те, що в ній, як і  раніше, платежі підприємств переважають  над надходженнями від населення. На мою думку, незалежно від схем оподаткування будь-яка податкова  система має забезпечувати надійне  надходження коштів до доходної частини  бюджету і те, що податкова система  України базується на двох головних податках – ПДВ та на доход (прибуток) підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Порядок подання податкової  декларації та визначення суми  податкового зобов’язання

Стаття 4. Порядок  подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань

4.1. Податкова декларація

4.1.1. Платник податків  самостійно обчислює суму податкового  зобов'язання, яку зазначає у податковій  декларації, крім випадків, передбачених  підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї  статті.

 
4.1.2. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

(підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 у редакції 
 Закону України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

4.1.3. Якщо згідно  з правилами податкового обліку, визначеними законами, податкова  звітність щодо окремого податку,  збору (обов'язкового платежу)  складається наростаючим підсумком,  податкова декларація за результатами  останнього податкового періоду  року прирівнюється до річної  податкової декларації, при цьому  остання не подається.

Встановлення форм або методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання  зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що були раніше відображені у  податкових деклараціях або розрахунках  з окремих податків, зборів (обов'язкових  платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлене законами з питань оподаткування.

4.1.4. Податкові декларації  подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних  днів, наступних за останнім календарним  днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних  або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних  за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку  з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова  декларація за квартал, півріччя, три  квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без  урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається  у строки, визначені цим пунктом  для такого базового податкового  періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий  податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

(абзац підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 із змінами, 
 внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

(підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 доповнено частиною 
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

4.1.5. Якщо останній  день строку подання податкової  декларації припадає на вихідний  або святковий день, то останнім  днем строку вважається наступний  за вихідним або святковимопераційний (банківський) день.

(абзац перший підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 із змінами, 
 внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені пунктом 15.4 статті 15 цього Закону.

4.1.6. Якщо згідно із законом з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу) податковий період не встановлено, то податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбачені цим пунктом для місячного базового податкового періоду, крім випадків, коли подання декларації не передбачено таким законом.

(пункт 4.1 статті 4 доповнено підпунктом 4.1.6 
 згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

4.1.7. Платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового зв'язку у порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.

Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) контролюючому органу другий примірник податкової декларації.

Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України.

Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно зазначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.