Інновації на підприємстві

 
 

      У ринкових умовах господарювання  інноваційні  процеси в розвитку економіки  будь-якої галузі народного господарства мають вирішальне значення. Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються  в виробничій сфері господарювання, умовно поділяють на дві групи – традиційні та інноваційні. Традиційні процеси і явища, що відбуваються в виробничій діяльності, характеризують звичайне функціонування підприємств і галузей народного господарства країни, а інноваційні – розвиток на якісно новому рівні.

      Маючи в достатній кількості відповідні природно-сировинні ресурси, протягом тривалого часу економіка розвивалася  переважно за рахунок екстенсивних факторів, тобто постійного зростаючого обсягу суспільних ресурсів – основних виробничих фондів, чисельності виробничого персоналу. У виробництві домінували традиційні еволюційні процеси і явища. Однак з часом екстенсивні фактори поступово практично себе вичерпали, а в багатьох випадках стали економічно невигідними. У зв’язку з цим розвиток сучасного виробництва і його інтенсифікація мають базуватися переважно на нових рішеннях щодо нової техніки, технології, організаційних форм і методів господарювання. Опрацювання, прийняття та реалізація таких рішень і складають зміст інноваційних процесів.

      У загальному розумінні інноваційні  процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській  системі, є сукупністю якісно нових  прогресивних змін, що постійно відбуваються у часі та просторі.

      У нинішній період ринкових відносин науково-технічної  революції інноваційні процеси  стали основою розвитку будь-якої галузі народного господарства. Вони є передумовою розвитку економіки  в майбутньому. 

      У науковій літературі прийнято вважати, що результатом інноваційних процесів є новини, а впровадження їх в господарсько-виробничу практику визначається як нововведення. Інноваційні процеси є результатом наукових досліджень і розробок певними галузями науки, а завершуються вони впровадженням у виробництво новин, сприяючи прогресивним змінам останнього.

      Первісними  імпульсами виникнення  і впровадження новин в виробничій діяльності підприємств  є не тільки суспільні потреби й результати фундаментальних наукових досліджень, а й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології й організації виробництва та сучасних форм і методів господарювання [19]. Особливості інноваційних процесів, які має враховувати інноваційний менеджер при створенні організаційно-економічного механізму власної справи, випливають із переважного виду нововведення. Важливим етапом аналізу інновації є їхня класифікація за певними ознаками (табл.1.1). Наведені в таблиці класифікації підтверджують, що процеси нововведень є різноманітними й різними  за своїм характером, а отже форми їхньої організації, масштаби і способи впливу на інноваційну діяльність також дуже різноманітні [19].

      Інноваційні процеси за своїм характером поділяють  на певні взаємопов’язані види. Їх класифікацію і взаємозв’язок  показано на рис. 1.1

      Технічні  новини і нововведення виявляються  у вигляді нових товарів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів  виробництва (нові машини, устаткування, нові види енергії, конструкційних матеріалів).

      У сучасній літературі часто вживаються слова «новація» та «інтенція». Ці слова латинського походження. Новація – означає оновлення. Зміну, щось нове. У комерційній діяльності – погодження сторін про заміну одного зобов’язання (векселя ) іншим. Інтенція – це винахід, вигадка.

      Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами виробництва і науки, форми організації різних типів виробництва й колективної праці тощо).

      Економічні нововведення – це методи господарського управління наукою та виробництвом шляхом реалізації функцій прогнозування, планування, 

                                                                                                              Таблиця 1.1 

 

      фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінювання ефективності результатів  діяльності.

      Соціальні нововведення – це різні форми  активації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, передовсім керівного складу всіх рівнів; стимулювання творчої діяльності; поліпшення умов праці і постійне підтримування високого рівня її безпеки, охорона здоров’я людини та охорона довкілля; створення належних умов життя тощо). 

      

        Рис. 1.1 

      Юридичні  нововведення – це нові та змінені  закони і різноманітні нормативно-правові  документи, що визначають і регулюють  усі види діяльності підприємств, установ  і організацій.

      За  масштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності окремих ланок суспільного виробництва всі новини та нововведення об’єднують у дві групи: локальні (поодинокі, окремі) і глобальні (великомасштабні).

      Локальні  нововведення переважно приводять  до еволюційних перетворень у  сфері діяльності підприємств і  через це не чинять істотного впливу на ефективність їх функціонування і розвитку.

      Глобальні нововведення переважно є революційними (принципово новими), вони кардинально  підвищують організаційно-технічний  рівень виробництва і забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах. [9] 
 

      1.2. Вплив нововведень на виробництво 
 

      Локальні  і глобальні нововведення різної спрямованості можуть забезпечувати  оптимально можливий прогресивний вплив  на виробництво за умови, що вони системно, комплексно і гармонійно використовуються підприємствами. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на ефективність діяльності підприємства  справляють  технічні й організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано   ( за допомогою ефективності нових технічних і організаційних рішень). Про ступінь впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємства можуть засвідчити такі приклади.

      Досвід  експлуатації гнучких автоматизованих систем у виробництві показує істотні переваги порівняно з технологічним устаткуванням традиційного виконання: частка оплати праці ( у розрахунку на одну деталь) знижується на 25-30 %, накладні витрати – більше ніж на 80 %, виробничі площі зменшуються на 60 %, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5 - 6 разів. Серед глобальних технічних нововведень за ступенем впливу на економіку підприємства слід назвати роторні та роторно-конвеєрні лінії, які забезпечують порівняно з традиційними знаряддями праці: підвищення продуктивності праці – у 4-10 разів, зменшення виробничих площ – у 2 – 2,5 раза, скорочення тривалості циклу виготовлення – 15 – 20 разів, а обсягу транспортування виробів – у 25 – 30 разів.

      Впровадження  в виробництво нової техніки, технології помітно посилює вплив на соціальні процеси. Це потребує підвищено уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності й екологічності. У нинішніх умовах господарювання винятково важливим є завдання екологізації виробництва. За результатами соціальних досліджень установлено, що, наприклад, збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у півтора рази, а врожайність пшениці у зонах дії підприємств кольорової металургії на 40 – 60 % менша, ніж за межами цих зон. Разом з тим, сучасні прогресивні технології уможливлюють перетворення джерел подібних економічних витрат у чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Наприклад, застосування наявної технології утилізації викидів сучасного ангідриду тепловими електростанціями шляхом оснащення їх відповідними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства України в сірчаній кислоті.

      Ефективність окремих глобальних і локальних заходів є важливим, але недостатнім вимірником ступеня впливу нововведень організаційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємства.

      З цією метою розроблена конкретна  методика виявлення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємств за певний проміжок часу. У зв’язку з цим використовують загальний методичний підхід, який зводиться до обчислення за спеціальними алгоритмами (формулами) основних показників, які характеризують економічну ефективність запроваджених нових технічних і організаційних рішень протягом року.[19]

        
 
 
 

3. . Державне регулювання інноваційних процесів

 
 

      Головною  метою інноваційної політики держави  із створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції. Основні напрямки інноваційної політки наведені в таблиці 1.2. [5]

      Регулювання інноваційної політики здійснюється таким  шляхом:

      - визначення і підтримка пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;

      - формування і реалізація державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;

      - створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

      - захист прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності;

      - фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

      - стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;

    - встановлення пільгового оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності;

      - підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури;

      - надання індивідуальним винахідникам і малим впровадженим підприємствам безпроцентних банківських позик;

      - створення венчурних інноваційних фондів, що користуються значними податковими пільгами;

- зниження державних патентних зборів для індивідуальних винахідників;

      - відстрочення оплати патентних зборів із ресурсозберігаючими винаходами;

- реалізація права на прискорену амортизацію обладнання;

      - створення мережі технополісів, технопарків й інкубаторів.

      Верховна  Рада в сфері інноваційної діяльності проводить роботи зі створення законодавчої бази нововведень, затверджує пріоритетні  напрями інноваційної діяльності та визначає обсяг асигнувань для підтримки її. 

                                                                                                           Таблиця 1.2 

      Основні напрямки інноваційної політики держави