Контрольная работа по "Менеджменту"

5. Індивідуальні  стилі прийняття рішень. У науці  виділяють такі різновиди особистих  профілів рішень:

а) рішення врівноваженого типу властиві людям, які приступають до проблеми з уже сформульованою вихідною моделлю, яка виникає в результаті попереднього аналізу умов і вимог завдання;

б) імпульсивні  рішення характерні для людей, у  яких процес побудови гіпотез різко  переважає над діями за їх перевіркою і уточненням;

в) інертні рішення  є результатом дуже невпевненого й обережного пошуку;

г) ризиковані рішення  нагадують імпульсивні, але відрізняються  від них деякими особливостями  індивідуальної тактики;

д) рішення обережного типу характеризується особливою старанністю оцінки гіпотез і критичністю.

6. Матриця оцінки  наслідків реалізації рішення  належить до простих, але наочних  методів вибору кращого варіанта  рішення. Суть цього методу  полягає в тому, що в матрицю  заносять усі можливі майбутні  наслідки реалізації рішення. Ефективність розраховується множенням ймовірності настання події на її значення у складі всіх можливих подій, які відбудуться внаслідок реалізації рішення. Ця матриця не гарантує, що відібраний варіант рішення буде високоякісним, оскільки при її складанні можуть бути допущені помилки в оцінці важливості події чи ймовірності її настання.

7. Методи теорії  ігор. Теорія ігор розглядає задачі, типові для військової справи, конкурентної боротьби та інших.  Суть ігрового прийняття рішення полягає в тому, щоб врахувати можливі дії сторін, які беруть участь у ситуації (конфлікті). Під конфліктом розуміють будь-яке неспівпадання інтересів сторін. На вибір рішення впливають: можливий варіант дій суперника, кількісний результат, до якого приведе певна сукупність ходів. Стратегію, яка приведе до найвищого виграшу в грі з урахуванням можливих дій суперника, приймають як рішення.

8. Дерево рішень. Побудова "дерева рішень" ґрунтується  на знанні елементів теорії  графів та теорії ймовірності  і тому є досить ефективним методом, який дає змогу з'ясувати розгалуження проблем та рішень, краще оцінити наявність альтернатив та їх кількість.

9. Аналітично-систематизаційний  метод. Цей метод вміщує три  складові: аналіз ситуації; аналіз  проблеми; аналіз рішення.

Аналіз ситуації передбачає з'ясування ситуації, яка  спонукає до дій або прийняття  рішення.

Аналіз проблеми. Проблема виникає тоді, коли дійсність  не збігається з тим, що могло б  бути. Відхилення дійсності від бажаного стану можуть бути як позитивними, так і негативними.

Аналіз рішення. При застосуванні цього методу кінцевим етапом прийняття рішення є його системний аналіз, який здійснюється у такій послідовності:

1. Визначають  привід для рішення -- мету.

2. Розробляють  цільову установку, тобто чітко  визначають предмет рішення.

3. Класифікують  та оцінюють цільові установки,  встановлюють та оцінюють мету.

4. Розробляють  та зважують альтернативи.

5. Виявляють  негативні наслідки, ризик, оцінюють  їх ймовірність та важливість.

6. Приймають  остаточне рішення.

В останні роки теоретики і практики менеджменту здійснили ряд досліджень, які спрямовані на зниження суб'єктивності процесу прийняття рішення і збільшення його науковості. Кроки в прийнятті рішень допомагають менеджеру бути більш систематичним, інструменти цього процесу допомагають йому бути більш раціональним. Розробляються такі інструменти, що використовують моделі рішень і різні математичні методи.

Як уже відзначалося раніше, всі методи прийняття рішень базуються на моделях. Моделі -- це наукові  інструменти. Модель -- це зображення визначеного реального предмета чи ситуації. Іграшкові солдатики, розставлені на столі, є моделлю реальних солдатів на полі бою. Карта -- це модель визначеної ділянки землі.

Моделі не можуть, та й не повинні зображувати всі  дрібні деталі предмета чи ситуації. Передбачається, що в моделях відображені найбільш істотні їхні риси.

Шляхом виключення багатьох деталей, модель пропонує спрощений  погляд на загальну дійсність. Багато деталей опускаються, тому що вони не є необхідними для прийняття дрібних рішень. Наприклад, портрет ідеальної кандидатури на посаду заводського контролера навряд чи буде містити такі деталі, як колір очей і волосся, вага, ріст. Ці деталі не є важливими факторами. З іншого боку, вони відіграли б більш значну роль, якби мова йшла, наприклад, про роботу актора. З цього випливає, що риси і деталі, які входять в модель, повинні відповідати меті, з якою вона створюється. Одним із критеріїв успішної моделі є наявність прийнятного балансу реальних і абстрактних рис. Занадто велика кількість реальних деталей у моделі приведе до того, що вона буде відбивати і ті аспекти реальної ситуації, що нас не цікавлять. Зайва кількість абстрактних рис зміщає фокус занадто далеко від конкретної ситуації.

Існують три  типи моделей: описові, аналогові і символьні. Описова модель зображує предмет чи ситуацію, показуючи нам, як вони виглядають. Подібні моделі містять велику частку конкретних деталей і відносно малу частку абстракції.

Наприклад, архітектурна модель нового заводу є описовою моделлю. Подібний тип моделей відносно легко створити, але нелегко змін йти. Важко маніпулювати перемінними в описовій моделі, тому що її елементи досить конкретні. Вони створюються для зображення конкретної, приватної ситуації. Масштабна модель заводу -- це масштабна модель конкретного заводу, і риси її не можуть бути використані для опису заводів узагалі.

Аналогові моделі зображують предмети чи ситуації, заміняючи  різні реальні елементи іншими, що відрізняються формою чи властивостями. Наприклад, озеро на карті зображується блакитним кольором. Зображення грошового потоку компанії, на перший погляд схоже на вертикальну діаграму, теж є аналоговою моделлю. Цими моделями легше маніпулювати, чим описовими, тому що в них більш високий рівень абстракції.

Символьна модель показує різні властивості й елементи ситуації символами. Прикладом такого типу моделей може служити математична модель, у якій різні елементи ситуації виражаються у формі рівнянь. Символьними моделями найбільш легко маніпулювати, тому що в них високий рівень абстракції.

Моделі можуть служити самим різним цілям управління. Вони можуть допомогти менеджеру  уявити собі загальні перспективи конкретної ситуації. Наприклад, схема організації  компанії, у якій адміністративна  ієрархія зображена як група з'єднаних між собою фігур. Якщо менеджер повинен суворо дотримуватися субординації при передачі відповідальності, така модель допоможе йому не упустити жодної ланки з цього ланцюжка. Моделі також можуть допомогти менеджеру передбачити визначені зміни у своїй організації. Якщо менеджер може створити модель, що близько відображає дію деяких елементів його організації, то аналізуючи й експериментуючи з цією моделлю, він може виявити найкращий курс дій.

 

Задача № 1

 

Постановка  завдання: У президента акціонерного товариства "Автомобільні пасажирські перевезення" виникла проблема. Надійшла заява мешканців мікрорайону, в якій зазначається, що водії у вечірні години беруть підвищену платню за проїзд. Необхідно: обґрунтувати застосування певної форми влади для розв’язання проблеми; побудувати "управлінську гратку" Блейка та Моутон та на її засадах з урахуванням вибраної форми влади підібрати стиль керівництва, який сприятиме розв’язанню проблеми; описати механізм застосування менеджером, який використовує вказану форму влади та конкретний стиль керівництва, економічних і адміністративних методів менеджменту для розв’язання проблеми.

Виконання завдання: Для розв’язання проблеми президенту акціонерного товариства "Автомобільні пасажирські перевезення" необхідно обрати владу винагороди. Дана форма влади базується на переконанні, що виконавець може отримати винагороду за виконання конкретних дій, поведінку. При цьому винагорода повинна бути цінною. У такій ситуації менеджер має усвідомлювати, що кожна людина індивідуально сприймає і розуміє цінності (згідно з теорією очікувань). Посилення влади винагороди часто досягається шляхом особистих послуг.

Стилі керівництва на засадах управлінської гратки Р. Блейка і Дж. Моутон. Цю систему сформували американські дослідники, побудувавши управлінську гратку (рис.2). Вони виділили 5 основних стилів керівництва, які різною мірою враховують інтереси людей (вертикальна вісь) та інтереси виробництва (горизонтальна вісь). З урахуванням вибраної форми влади президенту акціонерного товариства "Автомобільні пасажирські перевезення" необходимо застосування позицію 5.5. Згідно з позицією 5.5 менеджер використовує підхід, який характеризується як „золота середина”, орієнтуючись на збереження існуючого стану справ. Він намагається підтримувати рівномірний темп діяльності, перевіряти факти та переконання підлеглих тільки в разі виникнення розбіжностей, об’єктивно сприймати погляди підлеглих, у конфліктних ситуаціях займати позицію, яка влаштовує всіх, досягати згоди в процесі розроблення рішень, давати критичні оцінки інформації, отриманій з допомогою зворотного зв’язку.

Для розв’язання  проблеми необхідно використовувати  економічні методи менеджменту. Матеріальна мотивація використовується як в формі матеріальної винагороди за кількість і якість труда, так і в формі матеріальних санкцій (штрафів) за невідповідну його якість і недостатню кількість. При цьому використовується як індивідуальна, так і колективна матеріальна зацікавленість. Тому економічні методи управління, з одного боку, повинні стимулювати діяльність підприємств незалежно від форми власності, направлену на задоволення потреб суспільства; з іншого боку, вони повинні служити стимулом для персоналу цих підприємств.

При визначенні розмірів і методів персонального  економічного впливу потрібно вийти з положення про те, що добробут працівників необхідно розглядати як джерело ефективності всієї організації. При цьому основними вимогами, що пред'являються до методів матеріального стимулювання персоналу, є:

1) індивідуальний підхід, тобто кожний працівник повинен отримати те, що він заслуговує за кінцевими результатами праці;

2) наявність  єдиної системи формування індивідуальних  матеріальних винагород.

Економічна  мотивація персоналу складається  з чотирьох основних складових:

1) пряма матеріальна винагорода, що включає заробітну плату, премії (або бонуси), участь в прибутках і акціонерному капіталі;

2) додаткові  (або соціальні) виплати;

3) штрафи;

4) податки, що  виплачуються. 

До додаткових матеріальних стимулів відносяться:  можливість використати обладнання підприємства в особистих цілях по пільгових цінах (наприклад, оренда автотранспорту, комп'ютера і т.д.); субсидії на харчування; можливість отримання пільгових кредитів; надання різних страховок; надання різних видів медичного обслуговування (при цьому підприємство ніколи повністю не оплачує медичну допомогу, надану працівнику).

Крім утримання  і залучення необхідних працівників  додаткові виплати допомагають  підприємству пристосуватися до податкової політики держави. При цьому в ряді зарубіжних компаній все більшу роль починає грати принцип гнучких соціальних виплат, коли, по-перше, розширяються повноваження самих працівників у визначенні переліку виплат при їх сумарному обмеженні; по-друге, виплати розповсюджуються не тільки на працівників, але і на членів їх сімей; по-третє, сумарні соціальні виплати будуть більшими, якщо на підприємстві працює декілька членів однієї сім'ї.

 Задача № 2

Дано: Приватним підприємцем розглядається можливість реалізації інвестиційного проекту, що передбачає поліпшення роботи з переробки побутових відходів. За проектом, зокрема, передбачається будівництво заводу з переробки сміття. За підрахунками фахівців була розроблена таблиця витрат та доходів, пов’язаних з реалізацією проекту:

Таблиця 2

Вихідні дані

Рік	Витрати, млн.грн  Сt	Вигоди, млн.грн Bt
1	1,09	0
2	4,83	0
3	5,68	2,2
4	4,50	3,5
5	1,99	4,0
6	0,67	4,67
7	0,97	5,34
8	1,30	5,60
9	1,62	6,68
10	1,95	5,38

 

Визначте :

1. Доцільність  здійснення проекту за критерієм  чистої теперішньої вартості (ЧТВ), якщо реальна ставка прибутковості інвестицій – 15%.

2. Доцільність  здійснення проекту за критерієм  внутрішньої норми рентабельності (ВНР), якщо реальна ставка прибутковості  інвестицій – 15%.

3. Чи зміниться  ваше рішення, якщо реальна  ставка зросте до 20%?

Прийміть рішення  щодо доцільності реалізації проекту  за вказаних умов.

Розв'язання: Якщо проект передбачає послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом кількох періодів (років і інші), то формула для розрахунку NVP(ЧТВ) набуде такого виразу: