Аналіз сучасних теорій лідерства на прикладі ТОВ “Чиста Криниця” Полтавської області

Ефективність лідерства залежить і від поведінки лідера, специфічні риси поведінки роблять поведінку одних лідерів більш ефективною, ніж інших. Оскільки певні риси характеру важко змінювати, то мабуть легше знайти ефективною поведінку, навички, засвоїти певні правила, перевірені багаторічною практикою.

Нині в засобах масової інформації багато пишуть про корумпованість владних структур і окремих керівників. У цьому зв'язку слушні зауваження про Макнамару (колишнього міністра оборони США) висловив відомий американський менеджер Лі Якокка: "Макнамара постійно стверджував, що босу слід бути більшим католиком, ніж сам Папа Римський, і кришталево чистим". На час відпустки він категорично відмовляється використати службовий автомобіль, хоча кожен уїк-енд надавались сотні прогулянкових машин іншим високопоставленим особам [16,c.68]

Лідер своєю поведінкою повинен постійно демонструвати чесність, певну мужність говорити правду підлеглим, колегам на роботі і вищестоящим керівникам, не боятися признатися у здійсненні помилки. Про це дуже виразно писала відома письменниця Маріета Шагінян: «... люди, не бійтеся помилок, чесних помилок у своїй творчості, ми всі не Боги, ми живемо довге життя і не можемо не помилятися на важкому шляху життя. Але люди! Бійтеся брехні. Тому що брехня — це не помилка, це проступок проти самого себе і проти правди, переліт через ціль, свого роду лихвацтво думки — і у брехні, у допущенні брехні людина допускає нечесність" [6,c.170]

Видатний американський психолог Д.Карнегі вважає, що необхідно виражати задоволення при зустрічі з людьми, якщо ви хочете, щоб вони були задоволені, зустрічаючись з вами. "Усмішка нічого не коштує, але робить багато. Вона збагачує тих, хто її одержує, і в той же час ті, хто її віддає, не бідніють. Вона приносить щастя в дім, здійснює добрий вплив на справу і зміцнює дружбу. Вона є відпочинком при втомі, сонячним світлом при журбі і кращим протиотрутним засобом при нещасті" [3,c.99]

В управлінській діяльності велику (чудодійну) силу має особиста привабливість лідера, складовими якої є:

1. Високі моральні якості і характеристики.

2.                  Психологічні знання і уміння: комунікабельність і симпатичність, правильний підхід до зіркових і референтних груп, інтуїтивне вловлювання настання конфлікту.

3.                  Техніка самопрезентації — це вміння себе показати. Крім природного дару, треба мати спеціальні знання, оволодіти певними навичками самопрезентації, тобто технікою особистої чарівності.

Успішне лідерство вимагає добре знання підлеглих, усього колективу працюючих, що дає змогу вибирати саме ті методи впливу на працівника, які відповідають його психологічній структурі, цінним орієнтаціям, потребам і інтересам.

До того ж Ф. Тейлор зауважував, що помилка, якої припускаються 99 керівників із 100, полягає у спробі впливати зразу на велику групу людей, замість того, щоб впливати на них поодинці [10,c.187]

Формування ринкових умов господарювання вимагає відмовитись від багатьох психологічних стереотипів взаємовідносин в системі "керівник — підлеглий", ретельного вивчення і оволодіння нормами і правилами діяльності, що позитивно зарекомендували себе у вітчизняній та зарубіжній практиці.Отже мій перелік рекомендацій для здійснення ефективного лідерства на ТОВ “ЧИСТА КРИНИЦЯ” має такий вигляд.

1. Здійснювати загальну економічну і соціальну політику, усувати труднощі, що виникають у повсякденній роботі, та розв'язувати перспективні питання.

2. Постійно демонструвати високу організаційну культуру: плановість, точність у всьому, самодисципліну, бережливе ставлення не тільки до свого, але й до чужого часу.

3. Навчитись бути рішучим, не відкладати важливих справ з дня на день, а прийняте рішення неухильно впроваджувати в життя.

4. Бути справедливим, особливо до підлеглих, і вимогливим. Не допускати фаворитизму, завищених оцінок одних і принизливого, зарозумілого ставлення до інших.

5.                  Завжди заохочувати підлеглого за добру роботу, але самому ніколи не робити того, що повинні робити підлеглі, за винятком вкрай необхідного. Навчити підлеглого виконувати робочу завжди більш виправдано, ніж робити її самому.

6.                  Надавати максимальну самостійність співробітникам, якщо їх дії і думки суттєво не розходяться з думками керівника. Не сперечатися щодо дрібниць.

7.                  Не користуватися владою до тих пір, поки можна діяти іншими способами. Не підкреслювати службову вищість, своє становище.

8.                  Щоб запобігти непорозумінню, у деяких випадках давати письмові розпорядження, особливо коли мова йде про відповідальні задачі. Якщо розпорядження виявилося помилковим, визнати помилку, попросити вибачення.

9.                  Не карати підлеглого, якщо він припустився помилки при виконанні корисної справи, щоб не позбавити його ініціативи на майбутнє.

10.              Позитивно сприймати критику та ділові пропозиції, на нарадах, на зборах і засіданнях не виступати першим.

11.Поважати чужу думку, якщо вона навіть не збігається з твоєю, а свою думку висловлювати стисло.

12.             Бути ввічливим, безмежно терплячим, ніколи не виявляти роздратованості.

13.             Пам'ятати, що керівництво — це мистецтво заставляти інших робити всю роботу.

14.             Бути доброзичливим до колег по службі і підлеглих, завжди робити людям добро.

15.             Зберігати почуття відповідальності за доручену справу. Згадувати про свої обов'язки раніше, ніж про права.

16.             Шукати і розробляти найкращі рішення і старатися їх реалізувати, як би це важко не було.

17.              Завжди виконувати свою обіцянку дотримуватися даного слова.

18.              Бути чесним, правдивим у вчинках і міркуваннях

19.              Цікавитися всім новим, передовим і прагнути досягти успіху в роботі. Для цього постійно вчитися і самоудосконалюватися.

20.              Дбати про власне здоров'я і здоров'я підлеглих, систематично займатися фізкультурою.

Щоб успішно здійснювати управління сучасними підприємствами, всі менеджери повинні мати необхідну підготовку з основ службової етики, спілкування із працівниками, що мають неоднакові службові права і обов'язки тощо.

У пригоді може стати вивчення японського стилю, що одержав широке поширення в практиці світового менеджменту:

1)                 розвиток "колективного духу", колективної відповідальності замість персональної;

2)                 широка участь працівників у "гуртках якості" та в інших формах участі в управлінні промисловістю. Прийняття рішення за пропозицією "знизу";

3) повага до ритуалів, звичаїв, традицій (щоденна фіззарядка і співання гімну фірми, декларування заповідей,вступна промова низового керівника);

4)                 культ вірності слову, виробничо-економічні зв'язки часто здійснюються без будь-яких документів (договорів);

5)                 виховання у кожного працівника почуття обов'язку, відданості "своїй фірмі";

6)              не висуватись, зростати професійно тільки разом з усіма;

7)                 общинний принцип підпорядкування лідеру, ватажку; вилучення з общини як вища форма стягнення;

8)                 мотивація досягнень групових цілей;

9)                 "доступність" керівника, відмова від окремих кабінетів, безпосередня участь у виробничих процесах;

10)              велика увага неформальним контактам;

11)              оцінка працівника залежно від ставлення до нього інших працівників;

12) повічне наймання на роботу;

13) оплата праці залежно від стажу і віку;

14)  приймання на роботу за рекомендаційним листом, матеріальна відповідальність особи, що дала рекомендацію;

15)  повне охоплення навчанням усіх працюючих;

16)  створення "банків талантів", за допомогою яких підшукують роботу адміністративному персоналу, інженерам, технікам та іншим спеціалістам.

Дотримання викладених рекомендацій може сприяти здійсненню ефективного лідерства за умов ринкового механізму господарювання, підвищенню мотивованості підлеглих у досягненні поставлених цілей.[2,c.433]

ВИСНОВОК

Лідерство – це здатність впливати на індивідів чи групу людей, що спонукає їх працювати для досягнення цілей. Тому лідерство є найважливішим фактором у системі керівництва трудовими колективами підприємств, що сприяє підвищенню ефективності їхнього функціонування.

Лідерство – це історично сформована соціальна потреба людей в організації в процесі їхньої діяльності. Виявляючись під час формування цілей, лідерство фокусує в собі стосунки між членами групи(колективу).

Лідер – це людина, яка ніким не призначається і яка висувається тоді, коли група йде до мети, відшукуючи кращі шляхи організації роботи, засоби досягнення мети.

Лідерство як відповідне соціальне відношення включає чотири головні змінні : 1) характеристики лідера; 2) позицію, потреби й інші характеристики його послідовників; 3) характеристику організації – її мету, структуру, природу завдань, котрі має бути виконано; 4) соціальне, економічне і політичне середовище.

Існує три підходи до визначення значущих факторів ефективного лідерства: з позицій особистих якостей, поведінковий і ситуаційний.

Головні риси, які мають бути властиві лідерові в сучасній діловій організації, такі:

—                 мистецтво бути рівним,

—                 мистецтво бути керівником,

—                 мистецтво розв'язувати конфлікти ,

—                 мистецтво обробляти інформацію ,

—                 мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення ,

—                 мистецтво розподіляти ресурси в організації ,

—                 хист підприємця ,

—                 мистецтво самоаналізу .

Лідер виконує функції:

13.             координатора групової поведінки

14.             контролера поведінки кожного члена групи ;

15.             планувальника дій і засобів;

16.             політика ;

17.             експерта ;

18.             представника групи ;

19.             арбітра ;

20.             прикладу ;

21.             символу групи ;

22.             носія відповідальності ;

23.             «батька» ;

24.             носія групової провини .

Щодо типології лідерства, то тут також будують різні підходи. Одним із перших, хто запропонував типологізувати лідерство, був М. Вебер. Виходячи з трьох типів легітимного панування, він виділив три типи лідерства: традиційне, раціонально-легальне і харизматичне.

Американський вчений Р. Вотермен пише про три типи лідерів: сторож, маніпулятор коштами, будівельник-перетворювач.

Е. Богардус стверджує, що лідер виділяється з оточення людей енергією, розумом і характером. Р. Стогділл доповнює цю теорію, розкриваючи феномен лідерства через такі параметри: риси особистості лідера, відносини між ним і його послідовниками, рівень влади та масштаб завдань, які він виконує. Р. Стогділл виділяє такі стилі керівництва як авторитарний, переконуючий, демократичний, інтелектуальний, виконавчий.

За стилем діяльності Г. Лассуел виділив такі типи лідерів: адміністраторів, агітаторів і теоретиків.

Залежно від політичного режиму виділяють два типи лідерства: авторитарний і демократичний.

Лідерів можна типологізувати за їх ставленням до перспектив суспільного розвитку. За цим критерієм можна виділити такі типи лідерства: консерватор намагається зберегти старі цінності, адаптувати їх до нових умов; реформатор змінити суспільні структури, норми, що віджили, надати суспільному розвиткові динамізм, скерувати його у прогресивне русло; революціонер відкидає повністю існуючі цінності, намагається радикально змінити суспільний лад відповідно до своїх переконань, які ґрунтуються на абстрактних, здебільшого утопічних ідеологічних схемах.

Залежно від переважаючих функцій виділяють наступні види лідерів:

1. Лідер-організатор.

2. Лідер-творець.

3.Лідер-борець.

4.Лідер-дипломат.

5. Лідер-утішник.

Л.І. Уманський виділяє 6 типів лідерів по виконуваних ролях: 1) організатор (функція групової інтеграції); 2) ініціатор (висунення ідей і вирішення нових проблем); 3) генератор емоційного настрою (домінує у формуванні настрою групи); 4) еталон (зразок, ідеал, «зірка»); 5) майстер (фахівець в якомусь виді діяльності); 6) ерудит (відрізняється обширними знаннями).

Залежно від спрямованості впливу (швидше – по результату лідерства для організації) лідерство можна розглядати як конструктивне, деструктивне і нейтральне.