3.2 Удосконалення процесу прийняття рішень

    Удосконалювання процесу прийняття управлінських  рішень і відповідно підвищення якості прийнятих рішень досягається за рахунок використання наукового підходу, моделей і методів прийняття рішень.

    Модель  є представленням системи, чи ідеї об'єкта. Керівнику необхідно використовувати  моделі через складність організацій, неможливості проводити експерименти в реальному світі, необхідності заглядати в майбутнє. Основні типи моделей: фізичні, аналогові і математичні (символічні).

    Етапи побудови моделі такі: постановка задачі, визначення інформаційних обмежень, перевірка на вірогідність, реалізація висновків і відновлення моделі.

Загальними  проблемами моделювання є недостовірні передумови, інформаційні обмеження, погане використання результатів і надмірні витрати.

    Теорія  ігор - це метод, використовуваний для  оцінки впливу якої-небудь дії на конкурентів. Моделями теорії черг можна користатися у відповідності з попитом на них. Моделі керування запасами допомагають керівнику синхронізувати розміщення замовлень на ресурси й оптимізувати їхні обсяги, а також визначати оптимальне для складу кількість готової продукції. Моделі лінійного програмування дозволяють установити оптимальний спосіб розподілу дефіцитних ресурсів між конкуруючими потребами в них. Імітаційне моделювання - це використання пристрою, що імітує реальний світ. В економічному аналізі використовується ряд методів для визначення економічного становища чи організації виконання дії з економічної точки зору.

    Метод платіжної матриці корисний, коли потрібно установити, яка альтернатива здатна внести найбільший вклад у  досягнення цілей. Дерево рішень дозволяє представити проблему схематично і порівняти можливі альтернативи візуально. Цей метод необхідно використовувати стосовно до складних ситуацій, коли результат прийнятого рішення впливає на наступні.  

ВИСНОВОК

     Важливе питання господарюючої практики заключається в тому, як підприємницька структура може виявляти свої проблеми і як вона їх може рішати. Кожне господарююче рішення повинно бути націлене на конкретну проблему, а правильне її рішення – це рішення яке дає максимум вигоди для господарюючого суб’єкту. 

     Ухвалення управлінського рішення - це вибір однієї з кількох можливих альтернатив. Тобто, це модель, у якій фігурує  певне число варіантів та можливість обрати кращий з них. Відсутність  вибору ускладнює процес ухвалення  рішення. Ця ситуація передбачає, що рішення вже ухвалив хтось інший або непідвладні сили. 

     Всі управлінські рішення мають на меті сприяти досягненню організаційних цілей і знайти найкращий вихід з конкретної ситуації. Рішення вважається організаційним, коли його приймає керівник або особа, яка відповідальна за його розробку та ухвалення, з метою виконання посадових обов'язків. При здійсненні будь-якої з управлінських функцій менеджер найчастіше має справу з вирішенням схожих проблем, що є типовими для всіх організацій і мають розбіжності лише у характері конкретної організації. 

     В основі процесу прийняття рішень по керуванню фірмою лежать чотири основних принципи, ігнорування яких (повних або часткове) може привести до помилкових рішень і незадовільних  результатів. Дотримання ж цих принципів дає можливість приймати якісні рішення на всіх рівнях організації. 

     Як  правило, для успішного здійснення процесу прийняття управлінських  рішень менеджерові необхідно пройти сім основних його етапів.

     Прийняття управлінського рішення - це є одна з найбільш відповідальних робіт, яку виконує керівник. Якість рішення визначає весь хід процесу управління, кінцеві результати виробничої діяльності будь-якого підприємства. Це покладає на керівника і апарат управління велику відповідальність за прийняття рішення. Таким чином необхідно приділяти цій праці особливу увагу. Рішення потребує час на його розробку, аргументацію і вибір з декількох альтернатив та безпосередньо процес прийняття рішення. Тому керівництву підприємства необхідно регламентувати свій час і не відволікатись на менш значні питання, рішення яких повинно здійснюватись безпосередньо на їхньому рівні.

     Вихід з ситуації, що склалася, може бути здійснений у різні строки, різними шляхами  та із залученням більших чи менших засобів. Усі ці аспекти мають бути врахованими при розробці управлінського рішення.  

     Отже, управлінське рішення – це сукупний результат творчого процесу суб’єкта та дій колективу об’єкта управління з вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.

      Менеджмент  організації, що працює в умовах ринку, висуває високі вимоги до управлінського персоналу. Сучасний управлінець - це людина, яка володіє як загальними основами науки управління, так і специфічними знаннями та вміннями в області стратегії управління, інновацій, маркетингу, управління персоналом та виробництвом.

    Під якістю управлінських рішень варто  розуміти ступінь його відповідності  характеру задач функціонування, що дозволяються, і розвитку виробничих систем. Інакше кажучи, у якому ступені управлінські рішення забезпечує подальші шляхи розвитку виробничої системи в умовах формування ринкових відносин.

    Фактори, що визначають якість і ефективність управлінських рішень, можуть класифікуватися  по різних ознаках - як фактори внутрішньої природи (зв'язані з керуючою і керованою системами), так і зовнішні фактори (вплив навколишнього середовища). До числа цих факторів варто віднести:

- закони  об'єктивного світу, зв'язані з  прийняттям і реалізацією управлінських  рішень;

- чітке  формулювання мети - для чого приймається управлінські рішення, які реальні результати можуть бути досягнуті, як вимірити, співвіднести поставлену мету і досягнуті результати;

- обсяг  і цінність розташовуваної інформації - для успішного прийняття управлінського  рішення головним є не обсяг інформації, а цінність, обумовлена рівнем професіоналізму, досвіду, інтуїцією кадрів;

- час  розробки управлінських рішень - як правило, управлінське рішення  завжди приймається в умовах  дефіциту часу і надзвичайних  обставин (дефіциту ресурсів, активності конкурентів, ринкової кон'юнктури, непослідовного поводження політиків);

- організаційні  структури керування;

- форми  і методи здійснення управлінської  діяльності;

- методи  і методики розробки і реалізації  управлінських рішень (наприклад, якщо фірма лідирує - методика одна, якщо випливає за іншими - інша);

- суб'єктивність  оцінки варіанта вибору рішення.  Чим більш неординарним є управлінські  рішення, тим суб'єктивніше оцінка. Стан керуючої і керованої  систем (психологічний клімат, авторитет керівника, професійно-кваліфікаційний склад кадрів і т.д.);

- систему  експертних оцінок рівня якості  й ефективності Управлінські  рішення. 

    Управлінські  рішення повинні спиратися на об'єктивні закони і закономірності суспільного розвитку. З іншого боку, управлінські рішення істотно залежать від безлічі суб'єктивних факторів - логіки розробки рішень, якості оцінки ситуації, структуризації задач і проблем, визначеного рівня культури керування, механізму реалізації рішень, виконавської дисципліни і т.п. При цьому необхідно завжди пам'ятати, що навіть ретельно продумані рішення можуть виявитися неефективними, якщо вони не зможуть передбачити можливих змін у ситуації, стані виробничої системи.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрушкив  Б.М.,Кузьмін О.Е. Основи менеджменту. Львів: «Світ»,1995.

2. Веснин В.Р.  Основи менеджменту: Підручник. - М.:«Тріада.Лтд»,1996.

3. Виханский  О.С., Наумов А.И. Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес: 2-і изд.: Підручник. - М.: Фірма «Гардарика»,1996.

4. Лебедєв О.Т.  Основи менеджменту. Санкт-Петербург  Видавничий будинок «Мім», 1997.

5. Завадський  Й.С. Менеджмент: - Т. 1. - Вид. 2-е. - К.: 1999.

6. Осовська Г.В.  Основи менеджменту. - К.: “Кондор” - 2003.

7. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібник. - К.: 2000.

8. Рикки Грифин  Основы менеджмента. - М. 2000.

9. Андрійчук В. Менеджмент: прийняття рішень і ризик / В. Андрійчук, Л. Бауер. - К.: КНЕУ, 1998.