Аналіз аудиту

- безнадійну до отримання. 

3.  Спірна.

Мета аудита ДКЗ – це підтвердження достовірності, повноти, реальності і законності обліку ДКЗ  у звітності, тобто у балансі  підприємства.

 Задачі, що стоять перед аудитором наступні:

• оцінити систему внутрішнього контроля за ДКЗ,  для чого необхідно визначити сильні і слабкі  сторони контролю, що впливають на проведення щорічних аудиторських роцедур;
• виявити данні, які можна використовувати при щорічних аудиторських процедурах;

знайти слабкі сторони  контролю і вказати їх  у листі  керівництву підприємства-клієнта;

• скласти  програму і методику проведення аудиту ДКЗ;

-    здійснити аудит  ДКЗ;

• видати кваліфікований аудиторський висновок, якщо це можливо;

Джерелами інформації для  проведення аудиту ДКЗ являються:

1.Нормативні документи  по аудиту,  перераховані у  розділі 1.

2.Річна і квартальна  звітність:

- баланс Ф N1;

- зведена ДКЗ Ф N1-Б;

- аналітична відомість-розшифровка  ДКЗ к Ф N1-Б;

- розрахунки і декларації.

3.  Головна книга. 

4.  Касова книга. 

5.  Регістри синтетичного  і  аналітичного обліку:

- ЖО N6, 7,  8,  10,  11;

- відомості N 7,  8,  16;

- розроблена таблица N5 "Підсумок по нарахованій, виданій  і утриманій зарплаті";

- розроблена таблица N1 "Розрахунок розподілу зарплаты  і відрахувань по шифрам виробничих  затрат".

6.Первинні документи за  період.

Об’єктами аудиту ДКЗ являються сама заборгованість по  товарним операціям, по фінансовим зобов’язанням і по розрахунках з працюючими; стан розрахунково-платіжної  дисципліни  на підприємстві; стан організації обліку ДКЗ при журнально-ордерній формі бухобліку.

Методи контролю, що застосовуються при аудиті ДКЗ,  наступні:

1) нормативно-правове регулювання, тобто визначення законності заборгованості,   правомірності  господарських  операцій,  в результаті яких вона виникла.

2) документальний, тобто перевірка документального  підтвердження сум заборгованості, перевірка регістрів синтетичного і аналітичного обліку у співставленні з даними первинних документів, контрольні співставлення, розрахункові перевірки, тощо.

3.  Фактичний, тобто  інвентаризація ДКЗ. 

 

3.4 Аудит фінансових результатів  діяльності підприємства

 

Кінцевий фінансовий результат  діяльності підприємства- це балансовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт, послуг, іншої реалізацій, жоходів і витрат від позареалізаційних  операцій.

Фінансовий результат  діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, ПДВ.

Виручка від реалізації продукції  характеризує завершення виробничого  циклу на підприємстві, повернення авансованих на виробництво коштів підприємства у грошову готівку  і початок нового витка у обігу  коштів. Після вирахування із виручки  від реалізації продукції суми податку  на добавлену вартість і витрат на виробництво реалізованої продукції  будемо мати чистий результат (прибуток або збиток) віл реалізації.

Показники фінансових результатів  характеризують абсолютну ефективність господарювання на підприємстві. Разом  з абсолютною оцінкою розраховують також відносні показники ефективності господарювання - показники рентабельності. Відношення балансового прибутку до середньої вартості основних засобів і обігових коштів визначає загальну рентабельність.

В умовах ринкової економіки  основу економічного розвитку підприємства становить прибуток. Показник прибутку став важливим для оцінки виробничої і фінсової діяльності підприємства як самостійного товаровиробника. Прибуток є основним показником ефективності роботи підприємства, джерелом його діяльності.

Зростання прибутку створює  фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворення і задоволення  соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок прибутку виконуються  також зобов’язання підприємства перед бюджетом, банками та іншими контрагентами. Тому при аудиті прибутку вивчаються як фактори формування, так розподілу прибутку.

Аудит фінансових результатів  включає кілька етапів.

1. Визначення прибутку  від реалізації товарної продукції.  Прибуток від реалізації продукції  та іншої реалізації визначається  як різниця між виручкою від  реалізаціх у діючих цінах  без ПДВ і затратами на виробництво  і реалізацію продукції і матеріальних  цінностей. У собівартість продукції  привизначенні прибутку включають:  матеріальні витрати, амортизаційні  відрахування на повне відновлення  основних засобів, виплати на  оплату праці, відрахування на  державне соціальне страхування,  відрахування по обов’язковому медичному страхуванню, платежі по обов’язковому страхуванню майна, плата по процентах за короткострокові кредити банку, крім процентів за просрочені позики, витрита по всім видах ремонтів та інші затрати на виробництво і реалізацію продукції.

У собівартість продукції  не включаються такі виплати у  грошовій і натуральних формах: матеріальна  допомога, виплата за підсумками роботи за рік, оплата додаткових відпусток, що надаються за рішенням трудового  колективу, розмір яких не передбачено  законодавством, одноразові допомоги працівникам, які виходять на пенсію, доходи (дивіденди), що сплачуються  по акціях трудового колективу і внесках членів трудового колективу у майно підприємства, а також інші виплати, котрі проводяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства.

2. Визначення суми балансового  прибутку. Балансовий прибуток –це  сума прибутку від реалізації  продукції та іншої реалізації  й доходів від позареалізаційних  операцій, зменшена на суму витрат  по цих операціях. До складу  доходів (витрат) від позареалізаційних  операцій включаються: доходи, отриманні  від участі у спільних підприємствах,  від здавання майна в оренду, дивіденди по акціях та інших  цінних паперах, що належать  підприємству, суми одержані у  вигляді економічних санкцій  і відшкодуванню збитків, інші  витрати і доходи від операцій, що безпосередньо не пов’язані  з виробництвом і реалізацією  продукції.

При цьому суми, що внесені  до бюджету у вигляді санкцій  відповідно до законодавства,відносяться  за рахунок прибутку, що залишився  у розпорядження підприємства. До зазначених санкцій належать внески до бюджету прибутку, одержаного в  результаті порушення державної  дисципліни цін, недотримання стандартів і технічних умов, штрафів у  розмірі незаконно отриманого прибутку, а також суми фінансових санкцій, утриманих податковими службами, суми пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету та інші види санкцій.

Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового  прибутку. Аудитор перш за все має  оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку- зниження собіваотості продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються  також фактори, які не є заслугою підприємства- завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів, тощо.

3. Визначення величин  балансового прибутку, який підлягає  оподаткуванню. Балансовий прибуток  при цьому корегується таким  чином: збільшується (зменшується)  на суму перевищення (зниження) витрат на оплату праці персоналу  підприємства, зайнятого у основній  діяльності, у складі собівартості реалізованої продукції порівняно з їх нормативною величиною, зменшення на суму рентних платежів, що вносяться до бюджету із прибутку в установленому порядку, зменшення на суму дивідендів, отриманих по акціях та інших цінних паперах, які належать підприємству, зменшення на суму доходу, одержаного від пайової участі у спільних підприємствах. Крім того суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства за рахунок прибутку, залишеного у розпорядженні підприємства, при оподаткуванні виключаються із складу витрат від позареалізаційних операцій.

4. Визначення величини  податку на прибуток (доход) , що  належить сплаті до бюджету. Аудитор користується нормативними документами щодо оподаткування, а також пільгами, які надаються суб’єктам підприємницької діяльності при обчисленні податків. Зокрема, це законодавство з оподаткування прибутку, податок на додану вартість, та інші обов’язкові податки і платежі до республіканського і місцевих бюджетів, а також нормативні документи з цих питань, видані Міністерством фінансів України.

Ставки податків для окремих  видів платників диференційовані. Законодавством визначається система  пільг при оподаткуванні. 

Так, орендні підприємства, утворені на базі державних підприємств  та їх структурних підрозділів, зменшують  суму податків на величину орендної плати (за вирахуванням амортизаційних відрахувань, що входять до її складу). Таке зменшення  податку відноситься на відповідний  бюджет залежно від належності підприємства і стосовно розподілення ставки податку  між бюджетами.

5. Визначення і розподілення  чистого прибутку, що залишився  в розпорядження підприємства. Чистий  прибуток підприємства визначається  аудитором як різниця між балансовим  прибутком, який оподатковується,  і величиною податків з урахуванням  пільг. Напрямки використання  чистого прибутку визначаються  підприємством самостійно.

Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства в умовах ринкової економіки аудитор визначає за величиною  чистого прибутку і фінансовим становищем. Важливо не тільки отримати як найбільший прибуток, але і використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, для оптимального співвідношення темпів науково-технічного, виробничого й соціального розширеного відтворення. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства проявляються успіху або недоліки розвитку підприємства.

 

 

3.5 Документальне забезпечення аудиту

 

Документальне оформлення аудиту складається з двох видів документів: робочих і підсумкових.

Підсумкова документація включає в себе:

-аудиторський висновок;

-документацію, яка передається  замовнику.

Аудиторський висновок являється  обов’язковим   компонентом підсумкової документації.

Робочі  документи  - це записи,  в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, зроблені в процесі аудиту. Робочі  документи повинні включати в  себе всю  інформацію, яку аудитор  вважає важливою для правильного  проведення перевірки і яка повинна  підтвердити ті підсумки, які він  приводить у своєму висновку.

Робочі  документи повинні  виконувати наступні функції:

     - забезпечити  обгрунтування аудиторського висновку  і бути відповідними загальноприйнятим;

     - забезпечувати  регістрацію планування і виконання  аудиту;

     - полегшувати  процес керівництва і контролю  якості;

     - підтримувати  методичний підход до аудиту;

     - допомогати  аудитору в його роботі.

Робоча  документація повинна  містити опис всіх важливих моментів і обставин, з якими аудитору прийшлось  зіткнутись при проведенні аудиту.

Робоча  документація повинна  бути  достатньо повною і детальною  настільки, щоб дозволити професійному аудитору, який не мав зв’язка з попереднім аудитором, визначити по ній, яка робота була   проведена,  і обгрунтувати зроблені висновки.   Робоча документація повинна складатись по мірі просунення процесу аудита з тим, щоб деталі і проблеми не були упущені.

Робоча документація повинна  відображати наступні відомості  по кожному з перевіряємих аспектів:

     - методика, що  застосовується;

     - використані  тести;

     - отримана  інформація;

     - висновки.

Зміст робочих документів в значній мірі являється питанням професійного судження конкретного  аудитора, так  як аудитор  не  повинен документувати кожне  явище чи висновок, а тількі ті з  них, які він вважає важливими, що являється його суб’єктивною оцінкою.

Робочі документи повинні  бути професійно складеними. Їх оформлення повинно забезпечувати доступність  для читання. Однак конкретні  форми використаних робочих  документів визначаються аудиторами (аудиторськими  фірмами) з врахуванням спеціфіки  окремих питань аудиту.

Оскільки використання робочої  документації встановленої форми (наприклад  стандартні бланки і т.д.) безпосередньо  впливає на ефективність і якість аудиторської роботи, в конкретній аудиторській  фірмі рекомендується дотримуватись уніфіцированої форми  ведення робочої документації.

Аудитор повинен також  використовувати цифрову або  алітичну інформацію  і іншу документацію, підготовлену клієнтом. В таких випадках він повинен впевнитись у тому, що ці матеріали відповідним чином  підготовленні.

З метою повторних аудитів  робочі документи повинні бути розділені  на:

- постійні, які доповнюються  новою інформацією, яка має  постійне значення;

- поточні, які містять  інформацію, що стосується насамперед  аудита окремого періоду.