Управління зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Електровимірювач»

Толинг застосовується, наприклад, при пошитті готового одягу із матеріалу та по лекалах  замовника, у виробництві товарів  широкого вжитку, електронній та алюмінієвій промисловості, металообробці, при отриманні нафтопродуктів із сирої нафти[11, 19-22].

Ще глибоші  та триваліші зв 'язки між партнерами виникають, якщо зустрічна торгівля є частиною промислового співробітництва. У такому разі вона безпосередньо позв'язується із виробничо-збутовою сферою та утворює особливі види зустрічних поставок, до яких можна віднести:

- співробітництво  на компенсаційній основі, яке  включає прості та складні  компенсаційні операції;

- виробниче  кооперування, яке виступає у  трьох основних формах - підрядного кооперування, договірної спеціалізації або розподілу виробничих програм та спільного виробництва;

- франчайзинг  товарів та послуг.

Прості угоди  про співробітництво на компенсаційній основі передбачають поставку експортером на умовах кредиту комплектного обладнання, ліцензій на використання винаходів та ноу-хау, а також надання ним інжинірингових послуг та подальше (після встановлення та пуску обладнання в експлуатацію) погашення імпортером вартості обладнання, ліцензій, інжинірингових послуг та вартості кредиту зустрічними поставками продукції, виробленої на цьому обладнанні.

У компенсаційній угоді зазначається, що імпортер розплачується  з експортером поставками продукції  в залежності від роботи встановленого  устаткування, тобто поступово, як з відтермінуванням платежу.

Метою простих  компенсаційних угод може бути:

- створення  нових виробництв, нової продукції;  наприклад, спорудження компенсаційних  об'єктів для видобутку та переробки  корсиних копалин у тих країнах,  де є корисні копалини, але немає досвіду, фахівців, підприємств, обладнання, технології тощо з їх переробки;

- реконструкція,  модернізація, насичення сучасним  обладнанням та технологією енергоємних  галузей промисловості (целюлозно-паперової,  металургійної, нафтохімічної, виробництва мінеральних добрив, конверсійного виробництва тощо).

В угоді передбачається зобов'язання експортера поставити  необхідне обладнання, передати супровідні ліцензії на використання винаходів, ноу-хау, технології з виділенням їх вартості у загальній сумі, а також здійснити шефмонтаж обладнання, пуск в експлуатацію та навчання персоналу.

Складність  здійснення простих компенсаційних угод виявляється у тому, що контрагенти  повинні чітко виконувати свої зобов'язання за умовами угоди. Зокрема це стосується дотримання строків пуску об'єкта в експлуатацію, оскільки власне з цього моменту має розпочинатися поставка продукції до країн-виконавця у рахунок погашення кредиту, і, якщо пуск об'єкта затримується, то погашення кредиту повинно здійснюватись або у валюті, зафіксованій в угоді, або рівноцінною продукцією з іншого підприємства [13, 49-52].

Недоліком цієї угоди для первісного експортера (постачальника обладнання, виконавця) є вилучення коштів з обігу  на тривалий термін -строк здійснення проекту (3, іноді 5 років). Але найбільш складним у компенсаційній угоді є визначення та фіксація цін на продукцію, яка буде поставлятись у майбутньому в рахунок погашення кредиту, тобто компенсуючу продукцію.

Отже, існування  в світовій практиці різноманітних  форм здійснення експортних операцій передбачає певну специфіку розрахунків  по ним.

 

1.3 Методика здійснення ЗЕД на підприємстві

 

Для успішної експортної діяльності фірмі необхідно створити спеціальний відділ, що займався б зовнішньоторгівельними операціями. Створення таких зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

- частка експорту  велика в загальному обігу; 

- зовнішньоторговельні  операції здійснюються регулярно; 

- випускається  продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;

- невисокий  рівень конкуренції на відповідному  сегменті світового ринку; 

- продукція  не потребує серйозної адаптації  до закордонних розумів використання;

- на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

На кожному  підприємстві експортні операції виконують  спеціалізовані підрозділи. У залежності від розміру підприємства і рівня  його інтернаціоналізації можливі  наступні формі організації експортної служби:

- відділ збуту  - використовується підприємством,  якщо обсяг його зовнішньоторговельних  операцій незначний і основна  частина продукції реалізується  на внутрішньому ринку; 

- експортний  відділ - створюється при збільшенні  обсягу експортних операцій;

- відділення  закордонних операцій – створюється  закордоном і підпорядковує усі  відділення у даній країні;

- центральна  контора - створюється дочірня  експортна фірма; 

- спільні збутові  компанії;

Але незалежно  від форми організації головною метою роботи експортної служби є експорт конкурентоспроможної продукції, що досягається шляхом виконання наступних функцій:

- збір на  підприємстві інформації про  продукцію, підготовленої і планованої  на експорт;

- складання  калькуляції цін на експортну продукцію;

- підготовка  рекламних матеріалів;

- аналіз інформації  про експорт за попередні періоди; 

- аналіз відгуків  про товари в кінцевих споживачів;

- складання  попереднього списку потенційних  споживачів;

- переписування  з питань висновку контракту;

- переговори  за контрактом і його висновок;

- пророблення  і висновок угод з посередниками; 

- забезпечення  упакування і транспортування; 

- виконання  митних обов'язків; 

- забезпечення  одержання платежу; 

- гарантійне  і постгарантійное обслуговування.

Першим етапом здійснення експортної операції є пошук  контрагента і встановлення з  ними контактів. Для експортера засобом  встановлення контактів з імпортером є відправка йому комерційної  пропозиції – оферти.

Оферта –  документ, що містить в собі всі  істотні пункти передбачуваного договору (найменування, кількість і якість товару, ціна, умови і термін постачання, умови платежу й ін. умови).

Розрізняють види оферт:

Тверда - експортер  посилає оферту з вказівкою терміну  оферти, впродовж якого експортер  зв'язаний умовами оферти; якщо імпортер згодний, він посилає підтвердження оферти й угода укладається; якщо не згодний – посилає контроферту зі своїми вимогами.

Вільна –  термін дії оферти не вказується; якщо імпортер згодний, він посилає тверду контроферту з перерахуванням тих же умов; якщо не згодний – посилає контроферту зі своїми вимогами[12, 59-60].

Під торгово-посередницькими  операціями розуміються операції, пов'язані  з купівлею-продажем товарів, які  виконуються за дорученням виробників і споживачів незалежним торговим посередником, на основі чи догоди окремого доручення, що укладається між ними.

Торгове посередництво  містить у собі значне коло послуг, зокрема з пошуку закордонного контрагента, підготовки й укладання догоди, кредитування сторін і надання гарантій, оплати товару покупцем, проведення транспортно-експедиторських операцій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведення рекламних і інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування й проведення інших операцій.

Залучення торгового  посередника дає змогу:

- збільшити  прибуток за рахунок підвищення  оперативності збуту товарів  і прискорення обігу капіталу;

- збільшити  прибуток за рахунок зменшення  термінів зберігання і передпродажного сервісу;

- збільшити  прибуток за рахунок зниження  витрат обігу на одиницю продукції;

- збільшити  прибуток за рахунок продаж  товару на іноземному ринку  безпосередньо в моменти покращання  кон'юнктури.

Посередницькі операції регулюються нормами трудового й цивільного права.

Після вибору методу експорту і встановлення контактів  безпосередньо з чи імпортером через  посередника, сторони приступають  до обговорення і висновку контракту  купівлі-продажу. Згідно з контрактом основними обов'язками експортера є: постачання товару, передача документів і прав власності на товар; імпортера - сплата ціни за товар і прийняття товару.

Контракт купівлі-продажу  містить наступні основні умови:

1. найменування, номер контракта, дата і місце  підписання

2. преамбула

3. предмет контракта

4. кількість  і якість товара

5. базисні умови  постачання

6. ціна і загальна  вартість контракта

7. умови платежу

8. порядок здавання-прийняття  товару

9. упаковка і  маркування

10. обставини  нездоланної сили (форс-мажор)

11. санкції і  рекламації

12. арбітраж

13. юридичні  адреси сторін, платіжні і почтові  реквізити.

За згодою сторін у договір можуть бути включені наступні додаткові умови:

1. умови страхування

2. гарантії якості

3. умови залучення  посередників і перекладачів

4. визначення  норм навантаження і розвантаження

5. умови передачі  технічної документації

6. умови схоронності  торгових марок

7. порядок сплати  податків , пошлін і зборів

8. кількість  підписаних екземплярів контракту

9. можливість  і порядок внесення змін і  доповнень у контракт.

Таким чином, управління експортими операціями на підприємстві є досить складним і важливим процесом. Для ефективного його здійснення закономірним є існування на підприємстві спеціалізованого на проведенні експортних операцій відділу. Передумовами створення такого відділу можна вважати великі об’єми експорту, регулярність здійснення експротних операцій та інше.

 

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗЕД ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «ЕЛЕКТРОВИМІРЮВАЧ»

 

2.1 Загальна  характеристика підприємства ВАТ  «Електровимірювач». Виробництво електровимірювальних приладів в Україні

 

 

Загальна  організація фінансової роботи на підприємстві

Повна назва  – Житомирське відкрите акціонерне товариство “Електровимірювач”; скорочена  назва – Житомирське ВАТ  “Електровимірювач”;  ідентифікаційний код – 00226098;                    код ЗКНГ –14322; основна діяльність - виробництво електровимірювальних приладів; форма власності – приватна; засновник – Фонд державного майна України; статутний фонд  – 6 600 813, 75 грн.; загальна кількість акцій  –                   26 403 225 шт.; номінальна вартість однієї акції – 0,25 грн.. Місцезнаходження   – 10014,  м. Житомир,  площа Перемоги, 10.          Голова Правління   –  Гречко Сергій Миколайович.

Житомирський  завод „Електровимірювач” був заснований 14 листопада 1956 року в центрі міста на руїнах старого монастиря. Спочатку це було невелике підприємство, яке випускало дуже мізерну частку продукції. Але вона одразу почала користуватися попитом, так як в СРСР таких підприємств більше не було. З часом завод розширив свою територію і почав набирати потужностей. У 1957 році почав працювати складальний цех по випуску вимикача Н9, рік по тому почали випуск приладів Ц20, а в 1975 році на Міжнародній виставці досягнень народного господарства одержав високу оцінку електронний баян „Естрадин-8Б”.

Одних лише спеціалістів, що займалися розробкою нових приладів на заводі було понад 500 чоловік, вони були зібрані в один відділ, що називався СКТБ (спеціальне конструкторсько-технологічне бюро). Там працювало біля 10 кандидатів технічних наук, а на самому заводі працювало більше 6 тисяч чоловік.

В 1978 році завод був перейменований у ВО (виробниче об’єднання) і  саме з цього часу розпочався повний розквіт підприємства.

Підприємство постійно тримало  першість по союзу, нагороджувалося призами, преміями, перехідними прапорами, робітники отримували гарну зарплату.

З часом підприємство стало  постійним учасником виставок досягнень  народного господарства. У 1979 році виробниче об’єднання „Електровимірювач” експортувало свою продукцію у більш ніж 50 країн світу, зокрема в Англію, Францію, ФРН, Японію. До 1992 року з року в рік нарощувався обсяг виробництва, а починаючи з 1992 року в зв’язку з різкою нестачею обігових коштів, падінням купівельної спроможності, як підприємства так і населення України, та країн ближнього зарубіжжя, почалося скорочення обсягів виробництва.

На вимогу Антимонопольного комітету України і відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.94 р. №126, комісія по приватизації підприємства прийняла рішення про доцільність виділення зі складу об’єднання структурного підрозділу – філії заводу „Електровимірювач” в смт. Чоповичі в самостійне підприємство з правом юридичної особи.