Міжнародна економіка

За таких умов вартість світового експорту завжди менша від вартості світового імпорту на розмір витрат для перевезення і страхування вантажів.

Фізичний обсяг світової торгівлі оцінюється у вагових одиницях (тоннах, кілограмах, фунтах) або у специфічних одиницях вимірювання (барелях, бушелях, мішках).

Зміна обсягів торгівлі характеризується динамікою зовнішньоторговельного товарообороту. Зовнішньоторговельний товарооборот країни — це сума її експорту та імпорту. Різниця між сукупним імпортом і експортом протягом певного періоду (року, кварталу тощо) становить сальдо торгового балансу. Воно є активним (позитивним), якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, і пасивним (від'ємним), коли ситуація протилежна. Покривають негативне сальдо торгового балансу золотом або конвертованою валютою.

Якщо вимірювання ведеться у натуральних одиницях, динаміка зовнішньоторговельного товарообороту виражається в індексах фізичного обсягу експорту та імпорту. ЦІ індекси відображають тенденції в зміні обсягів реальних мас товарів.

На вартісні показники впливають ціни. Тому вартість, наприклад, експорту може зменшитись, навіть якщо збільшуються фізичні обсяги проданих товарів, коли ціни на них знизились. І навпаки, збільшення вартісних показників зовнішньоторговельного товарообігу може відображати не фізичне збільшення торгівлі, а зростання товарних цін.

Географічна структура міжнародної торгівлі — це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, виділеними за територіальною або організаційною ознаками. Наприклад, Азія, Африка, Європа, Америка — за територіальною ознакою; країни €С, країни НАФТА, країни МЕРКОСУР тощо — за організаційною ознакою.

Товарна структура міжнародної торгівлі характеризує товарне наповнення експорту та імпорту (сільськогосподарські продукти, продукти видобувної промисловості, промислові товари тощо).

Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак участі країни у міжнародних економічних відносинах.

Для її оцінки використовуються такі показники:

a.      експортна квота;

b.     імпортна квота;

c.      структура експорту;

d.     структура імпорту;

e.      порівняльне відношення частки країни у світовому виробництві ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі.

Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі — це питома вага експортованих галуззю товарів І послуг в їх загальному обсязі.

Імпортна квота — це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП є кількісним індика-тором відкритості економіки у першому наближенні. Комплекснішим показником відкритості вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторговельного обороту до ВВП/ВНП.

Структура експорту — це відношення або питома вага експортованих товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Показник порівняльного відношення частки країни в світовому виробництві ВВП/ВНП та її частка в світовій торгівлі характеризують відповідність вироблених товарів світовому рівню якості та рівень розвитку галузі. Так, якщо частка країни у світовому виробництві певного виду товару становить 5 %, а частка у світовій торгівлі цим видом товару 1 %, то це свідчить про невідповідність якості цього виду товару світовим вимогам, а отже, і про низький рівень розвитку галузі загалом.

5.Міжнародна торгівля: показники, структура і динаміка.

Світова торгівля розподіляється і змінюється нерівномірно як територіально як територіально, так і за видами продукції, товарними формами та видами торговельних відносин. Сучасні тенденції в структурі та динаміці світової торгівлі зумовленої динамікою розвитку соціального розвитку суспільного поділу праці у світо господарській сфері. Знання структури світової торгівлі та її динаміки необхідні для успішного ведення міжнародного бізнесу.

Територіальний аспект структури та динаміки міжнародної торгівлі

Географічна структура світової торгівлі відображає як загальний стан світової економіки, так і її структури, що ґрунтуються на класифікації країн, котра використовується в дослідженнях і розрахунках установ та організацій ООН. За цією класифікацією країни поділяються на три основні групи (з підгрупами):

-         промислово розвинуті країни (ПРК) з ринковою економікою та високим рівнем доходів населення;

-         країни з перехідною економікою (колишні країни з централізовано плановою економікою);

-         країни, що розвиваються, включаючи нові індустріальні країни (НІК).

Після Другої світової війни домінуюче становище в торгівлі займали США. У 1953р. їх експорт перевищував сумарний експорт Англії, Франції та Німеччини. З тих пір частка США в міжнародній торгівлі знизилась майже наполовину. З 1989 р. їх випереджає ФРН, яка посідає перше місце серед світових експортерів. Знизилась частка Англії, а Японія, яка у 1963р. посідала лише 14-місце, перемістилась на 3-є місце, істотно наблизившись до США. Поліпшили свої пропозиції Франція та Італія. В групі країн, що розвиваються, зростання експорту відбулося в країнах Перської затоки – виробників нафти. У Південно – Східній Азії значно збільшили експорт Тайвань, Гонконг, Південна Корея та Сінгапур. Вчотирьох вони реалізують 9,6% світового експорту проти 6,5% Японії. Ці країни забезпечують 16% загального імпорту промислової продукції в США та 29% для Японії (головним чином високотехнологічні товари).

Такі країни, як Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія, а тепер і Китай, мають досить місткий національний ринок. Одні з них (Бразилія, Мексика) більше орієнтовані на експорт, інші (Індія, Аргентина) – більше на внутрішній ринок.

Конкуренція НІК проявляється на трьох рівнів: на внутрішньому ринку деяких з них, на внутрішніх ринках усієї сукупності країн, що розвиваються, і на ринку промислово розвинутих країн. На ринку ПРК країни, що розвиваються, завойовують такі сектори, як текстиль, одяг, шкіри, транзистори, телевізори тощо.

Закон порівняльних переваг, невблаганно розширює в ПРК ринку збуту для трудомісткої продукції країн, що розвиваються.

Дуже важливу частину світової торгівлі становить регіональна торгівля. Лідирує в цьому напрямі ЄС становлять близько 25%міжнародної торгівлі.

Структура міжнародної торгівлі за групами та видами продукції

Товарна структура світової торгівлі значною мірою визначається законом порівняльних переваг. «Недостатні елементи», необхідні для відтворюваного  процесу, країни імпортують з-за кордону. Для покриття імпорту товари, за якими країна має порівняльні переваги, ідуть на експорт.

В товарній структурі експорту та імпорту ПРК вищи частина експорту готової продукції у порівнянні з її імпортом, вища питома вага імпорту палива, приблизно рівна частка імпорту та експорту сировини, харчових та сільськогосподарських продуктів, зменшення частки експорту та збільшення частки імпорту текстильних виробів, збільшення імпорту хімічних продуктів, машин і транспортного устаткування.

Науково – технічний прогрес дедалі більше впливає на динаміку структури світової торгівлі. Нині переважна частина інноваційної продукції створюється і реалізується всередині ПРК. Водночас у торгівлі промисловими виробами      з’явились товарні потоки, які перейшли з експорту ПРК в експорт країн, що розвиваються. Формування таких потоків пов’язане з «життєвим циклом» нових товарів. Новий товар, як правило з’являється у ПРК з високим рівнем доходів, оскільки економічно новітні товари належать до предметів розкоші. З часу коли продукт стає більш стандартизованим, його виробництво в країні з високим рівнем технології втрачає сенс.

Структура міжнародної торгівлі за товарними формами

Традиційно об’єкти міжнародної торгівлі розподіляються на товар – продукт (паливно – сировинні, сільськогосподарські, промислові товари) та товар послугу, котрий на відміну від товару продукту не набуваю уречевленої форми, а виготовляється і споживається в основному одномоментно і не підлягає зберіганню. Відтак більшість видів послуг ґрунтується на прямих контактах між виробниками та споживачами. Ця обставина відокремлює міжнародну торгівлю послугами та торгівлі товаром – продуктом. Проте ряд послуг продається в комплекті з товаром – продуктом. Особливо це стосується торгівлі наукомісткими товарами.

Нові товарні форми

Із самого початку найбільшого значення в міжнародному товарообігу займали товари – продукти. В міру розвитку міжнародного поділу праці і розгортання науково – технічної революції зросла роль експорту та імпорту послуг. Світовий ринок послуг став важливим сегментом світової торгівлі.

Особливе місце в торгівлі з послугами займають послуги, що обслуговують інновації ( ліцензії та «ноу-хау»).

Протягом останніх десятиліть світова торгівля ліцензіями розвивається швидкими темпами, ніж торгівля товарами – продуктами, особливо у ПРК та НІК. На частку цих країн припадає 99% світового експорту ліцензій і патентів та 85% їх імпорту. На частку цих країн на купівлю ліцензій витрачаються у середньому 10% загальних витрат на науково – дослідницьку діяльність. Лідером є США, частка яких становить 2/3 продажів. Виробництво за американськими ліцензіями за кордоном у 2,5 рази перевищує товарний експорт США. У розвитку світового товарного обігу чітко простежується тенденція до зниження традиційних одиничних товарів і поява нових товарних форм:

-         товар – група;

-         товар – об’єкт;

-         товар – програма;

Товар – програма. Поширення групи товару – групи на світових програмних ринках відбувається у двох формах:

      перетворення товарної маси в товари групового асортименту;

      об’єднання товарів у комплекті поставки.

Ця форма панувала на світовому ринку до початку 80-х років. Найбільшими експортерами комплексного устаткування в цей період були Японія, ФНР та США.

Товар – об’єкт. Товар – об’єкт (підприємство) пов'язаний із створенням великих підприємств різного призначення, що реалізуються на світовому ринку. Провідним постачальником товару – об’єкта на світовий ринок є США.

Товар – програма. Товар – програма пов'язаний з різко вираженим зростанням науко місткості, з проривом у галузі нових ідей і технологій.

Ціни на товар – групу, товар – об’єкт і товар – програму формуються під впливом ряду специфічних чинників:

a)     тривала взаємодія з економічним середовищем товарного ринку (насамперед валютно – кредитного), який потребує прогнозування тенденції кредитних та валютних умов на ціну;

b)    диференційованість якісних показників товару – групи, яка потребує врахування в ціні кінцевого ефекту його використання, тобто показання її з показниками функціонування групи, що закуповується або продається, та обчислення ціни шляхом побудови «цінової етажерки»

c)     об’єднання в товарі – об’єкті, товарі – програми багатьох різнорідних компонентів (конструкції, різноманітні машини, устаткування, робочої сили, кредитних грошей тощо) надає акумулюю чого впливу на ціну. У цьому випадку застосовується кумулятивний питомий показник: валютні капіталовкладення, віднесені до одиниці потужності, кінцева продуктивність об’єкта або валютні витрати на перетворення одиничного осередку виробничої інфраструктури (товар – програма)

Структура міжнародної торгівлі за рівнем торговельних потоків.

У зв’язку із зростанням ролі ТНК у світовій економіці поряд з рівнем товарообміну між країнами швидко розвивається наднаціональний рівень товарообігу. Це – внутрішньокорпораційний обмін, тобто торгівля між підприємствами однієї і тієї ж транснаціональної корпорації, які знаходяться в різних частинах світу.

Наднаціональна торгівля охоплює значну частину стратегічного поверху світової торгівлі і має справу значною мірою з новими товарними формами. За внутрішньокорпоративним обміном – майбутнє світових торговельних відносин. На сьогодні його частка становить понад 1/3 світових товарних потоків.

Зростання частки внутрішньокорпораційного і міжкорпораційного обміну висунув основний метод світової торгівлі торгівлю – напрямки. Поява у світовому товаропотоці нових товарних форм, особливо таких, як товар – об’єкт і товар – програма, сприяє трансформації торговельних посередників у безпосередніх учасників довготривалих угод.

6.Міжнародна торговельна політика: сутність, суб’єкти та інструменти

Для країн, що розвиваються, за всіх відмінностей між ними, вибір торговельної політики має особливі труднощі, пов’язані з рядом обставин:

a.      залежність від становища від ПРК;

b.     перехідним станом економіки, незважаючи на загальну орієнтацію на формування розвинутих  ринкових відносин;

c.      в цілому нижчим чином розвитку продуктивних сил;

d.     з такою структурою економіки, котра вимагає експортно – імпортної орієнтації.

З одного боку, країни, що розвиваються, зацікавлені в лібералізації торговельних відносин, оскільки їхня інвестиційна політика залежить від імпорту з ПРК. Частка імпорту інвестиційного товару у внутрішніх інвестиціях КР приблизно вдвічі перевищує аналогічну частку в розвинутих країнах. А головне цей імпорт є наслідком недостатньо ефективної спеціалізації і, найчастіше, - наслідком структурних диспропорцій.

З іншого боку, з ряду причин, головною з яких є дискримінаційний характер торговельних політик ПРК по відношенню до КР, рівень протекціонізму в КР набагато вищий, ніж у ПРК, де середня ставка тарифів становить 5%. В КР пересічна ставка тарифів становить 24%, досягаючи в деяких країнах 34%. Справа в тому, що для покриття своїх  імпортних потреб КР повинні нарощувати свій експорт, і тут вони зіштовхуються з політикою протекціонізму з боку ПРК, котрі прагнуть захистити свої ринки від товарів країн, що розвиваються.

Країни з перехідною економікою, хоч у своїй більшості і мають людський капітал на рівні ПРК з ринковою економікою, стикаються з проблемами, аналогічними проблемами країн, що розвиваються: зміна економічної структури, адаптація до ринкової економіки, модернізація виробничого апарату та інфраструктури і т. ін.