Міжнародна економіка

Митний тариф являє собою систематизований перелік (зведення) митних ставок які визначають розмір оплати по експортних та імпортних товарах, тобто мита. Митно-тарифне регулювання виконує дві функції:

1.      Протекціоністську (захист вітчизняних товарів від іноземної конкуренції).

2.      Фіскальна (поповнення державного бюджету).

Митні тарифи можуть бути:

      простими (одноколонними), тобто мати єдину ставку для одного товару чи товарної групи незалежно від країни походження;

      складними (багатоколонними), коли встановлюються дві і більше ставок по кожному товару в залежності від країни походження.

Ставки підрозділяються на:

      максимальні - діють для країн, з якими відсутні торгові угоди;

      мінімальні - встановлюються по відношенню до країн, яким надається режим найбільшого сприяння;

      префенціальні - встановлюються по відношенню ввозу окремих товарів з окремих країн, в тому числі тих, що розвиваються.

Мито являє собою грошовий збір чи податок, який бере держава з товарів, власності та інших цінностей при перетині кордону. В Україні використовуються експортні, імпортні і транзитні види стягнень.

В свою чергу вони поділяються:

1 .По методу нарахування на:

      адвалорні (нараховуються у відсотках до митної вартості);

      специфічні - (нараховуються в твердій сумі до одиниці виміру ваги, площі, об'єму і т.д.);

      змішані - об'єднують і адвалорні, і специфічні.

2.По характеру походження на:

      автономні - вводяться тією чи іншою державою в односторонньому порядку, без згоди з іншою країною;

      конвенційні - встановлюються в процесі угоди чи домовленості з іншою стороною і фіксуються в одному із цих документів.

3. Особливі види мита. До них відносяться:

      спеціальне. Використовується для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентних товарів; для попередження недобросовісної конкуренції; у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав. Ставка соціального мита встановлюється в кожному окремому випадку; антидемпінгова. Демпінг полягає в проникненні товарів на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче середнього рівня в даних країнах. ГАТТ/ВТО з метою захисту від демпінгу вітчизняних виробників може вводити антидемпінгове мито. Останнє використовується у випадку виявлення факту демпінгу, тобто імпорту на територію України товарів по ціні значно нижче їх конкурентної ціни в країні-експортері при тому, що даний імпорт наносить шкоди вітчизняним виробникам аналогічних товарів.

      компенсаційне - встановлюється у випадку ввозу на територію України товарів, при виробництві чи експорті яких використовувались субсидії;у випадку експорту з території України товарів, при виробництві чи експорті яких використовувались субсидії; якщо експорт протирічить інтересам держави. Ставка даного мита не може перевищувати розмір виділеної субсидії.

У галузі імпорту до тарифних методів належать не лише митні тарифи, а й податки і збори з товарів, які ввозять, імпортні депозити та ін. У галузі експорту - це податкові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від податків, надання фінансової допомоги тощо.

9.Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами

Інжиніринг — сфера діяльності, що включає проробку (розробку) питань створення об’єктів промисловості, інфраструктури тощо у формі надання на комерційній основі різних інженерно-консультаційних послуг з використання науково-технічних, технологічних та управлінських розробок. У цьому його відмінність від ліцензійної торгівлі, де об’єктом купівлі-продажу є сама технологія в широкому розумінні. Інжиніринг є опосередкованою формою передачі технології, оскільки надаються послуги з використання технологічних та інших науково-технічних розробок. Сторонами контракту при купівлі-продажу інжинірингових послуг є замовник та виконавець.

У міжнародній практиці до інжинірингу відносять різноманітні види інтелектуальної діяльності, спрямовані на отримання найкращих (оптимальних) результатів від капіталовкладень або інших витрат, пов’язаних з реалізацією проектів різного призначення, за рахунок найраціональнішого підбору та ефективного використання наявних ресурсів, а також методів організації та управління, на основі новітніх науково-технічних досягнень та з урахуванням конкретних умов і чинників, що впливають на здійснення проектів.

Інжиніринг як особлива форма виробничої діяльності має такі специфічні особливості:

-         інжинірингові послуги мають виробничий характер внаслідок того, що спрямовані на створення об’єктів (як виробничих, так і невиробничих),

-         поліпшення їх використання, збільшення обсягів реалізації продукції тощо;

-         послуги типу «інжиніринг» мають комерційний характер, тобто стають об’єктом купівлі-продажу з усіма особливостями та характерними рисами цього процесу;

-         інжинірингові послуги втілюються не в матеріальній формі продукту, а в певному корисному ефекті, який може мати матеріальний носій (документи, креслення, розрахунки тощо), а може і не мати матеріального носія (управління процесом будівництва, навчання спеціалістів тощо);

інжинірингові послуги можуть відтворюватися, тобто тиражуватися на відміну від ліцензій та ноу-хау (на ринку інжинірингових послуг діють сотні операторів, які пропонують аналогічні послуги, а ціна на них визначається суспільно-необхідними витратами часу на їх надання).

Всю сукупність інжинірингових послуг можна поділити на дві групи:

-         послуги, пов’язані з підготовкою виробничого процесу;

-         послуги з забезпечення нормального перебігу процесу виробництва та реалізації продукції.

До пов’язаних з підготовкою виробництва належать передпроектні, проектні, післяпроектні послуги та спеціальні послуги. Передпроектні послуги включають підготовку техніко-економічних обґрунтувань; проведення комплексних досліджень ринку, топографічних зйомок, дослідження ґрунтів; розробку планів забудови реґіонів і планів розвитку (створення) інфраструктури, а також консультації та нагляд за проведенням зазначених робіт. Підготовка генерального плану, супутніх схем, рекомендацій та обґрунтувань; попередня оцінка вартості проекту, калькуляція витрат на його створення та експлуатацію; розробка зведеного архітектурного плану, робочих креслень, технічних специфікацій, а також нагляд і консультації з проведення цих робіт є сутністю проектного інжинірингу. Післяпроектні інжинірингові послуги включають підготовку контрактної документації; організацію торгів (тендерів), оцінку пропозицій, визначення переможця; нагляд за проведенням робіт, управління будівництвом, проведення випробувань після здачі об’єкта в експлуатацію, складання заключного акта на об’єкт, підготовку інженерно-технічного персоналу. Спеціальні послуги можуть надаватися інжиніринговою фірмою в разі виникнення специфічних проблем створення об’єкта — таких, як необхідність утилізації відходів, забезпечення екологічної безпеки функціонування, пристосування до місцевого законодавства тощо.

До другої групи інжинірингових послуг належать роботи, пов’язані з оптимізацією процесів експлуатації, управління підприємством та реалізацією його продукції, в тому числі послуги з огляду та випробування обладнання, матеріально-технічного постачання, підбору та підготовки кадрів, а також консультації з оцінки доходів та витрат і рекомендації з їх оптимізації, рекомендації щодо фінансової політики, маркетингові дослідження, послуги з впровадження інформаційних систем тощо.

Значна частина робіт цієї групи в останні десятиріччя виокремилася в специфічну сферу діяльності — консалтинг. При цьому консалтингові послуги надаються не лише об’єктам, що створюються, а й підприємствам, фірмам, які функціонують.

Торгівля послугами

Торгівля послугами є в усьому світі важливою частиною господарських зв’язків. Це пов’язано з досягнутим рівнем міжнародного розподілу праці, соціально-економічними та науково-технічними досягненнями та потребами окремих країн.

Зростання потреб у послугах безпосередньо пов’язано з дією таких основних чинників:

-         обумовленістю розвитку багатьох виробничих галузей (промисловість, сільське господарство, будівництво) адекватним розвитком виробничих послуг (транспорт, зв’язок, торгівля) та спеціальних послуг (банківських, страхових, юридичних, інформаційних, маркетингових тощо);

-         змінами в структурі попиту (тенденція до збільшення споживання послуг при зростанні доходів як фізичних, так і юридич­них осіб);

-         розвитком науки і техніки, особливо інформаційних технологій, що призводить до появи нових видів послуг, пов’язаних зі збиранням, обробкою, збереженням та розповсюдженням інформації;

-         динамізацією міжнародного конкурентного середовища, що спричиняє появу нових видів послуг та вдосконалення існуючих, а також активний обмін ними;

соціальною орієнтацією урядових політик більшості країн світу, яка обумовлює збільшення вільного часу та зростання добробуту, які, в свою чергу, стимулюють розвиток таких видів послуг, як туризм, освіта, спорт, оздоровлення, культура та ін.

Міжнародна торгівля послугами має ряд специфічних рис порівняно з традиційною торгівлею товарами:

-         на відміну від товарів послуги надаються (виробляються) та споживаються в основному одночасно і не зберігаються, а тому надання більшості видів послуг будується на прямих контактах між їх виробниками та споживачами (це потребує більшої присутності за кордоном безпосередніх виробників послуг або ж присутності іноземних споживачів у країні виробництва послуги);

-         в міжнародній торгівлі товари фізично пересуваються через державні кордони та проходять митне очищення, а послуги, хоча і є товарами, в силу своєї специфіки не проходять через митний контроль і не

-         оформлюються вантажною митною декларацією;

-         міжнародна торгівля послугами тісно пов’язана з торгівлею товарами та має на неї дедалі більший вплив (аналіз ринків, маркетингове консультування, транспортування та логістика, передпродажне та післяпродажне обслуговування, страхування, реклама, банківське обслуговування тощо);

-         купівля-продаж послуг на світовому ринку тісно взаємодіє з міжнародним рухом капіталу та міграцією робочої сили, і, навпаки, розвиток світових ринків товарів, капіталів, робочої сили стимулює міжнародний попит та пропозицію на різноманітні послуги;

-         ринок послуг функціонально пов’язаний зі світовим ринком робочої сили (найважливіші характеристики ринку послуг і насамперед ціни значною мірою визначаються станом ринку робочої сили, закономірностями та особливостями його розвитку);

-         для послуг значно більшою мірою, ніж для товарів, характерним є врахування конкретних умов виконання робіт і заздалегідь визначених вимог споживача у зв’язку з виконанням послуг на замовлення;

-         сфера послуг, як правило, більше захищається державою від іноземної конкуренції, ніж сфера матеріального виробництва, внаслідок чого в міжнародній торгівлі послугами існує більше перешкод, ніж у торгівлі товарами;

Не всі види послуг, на відміну від товарів, можуть бути придатні до широкого залучення до міжнародного обміну (це стосується передовсім побутових та комунальних послуг).

10.СОТ як головний суб’єкт міжнародної торговельної політики: основні принципи та функції

Головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення світової економіки, зростання інвестицій, розширення торговельних зв’язків, підвищення рівня зайнятості й доходів в усьому світі.

Функції СОТ:

-         нагляд за станом світової торгівлі й надання консультацій з питань управління в галузі міжнародної торгівлі;

-         забезпечення механізмів улаштування міжнародних торговельних спорів;

-         розробка й прийняття світових стандартів торгівлі;

-         нагляд за торговельною політикою країн;

-         обговорення нагальних проблем міжнародної торгівлі.

Основні принципи діяльності СОТ:

1.      Принцип найбільшого сприяння

Він полягає в тому, що країна мусить надати своєму партнерові по СОТ такі ж самі привілеї, які вона надає будь-якій іншій державі. Якщо уряд країни застосовує якусь нову пільгу в торгівлі з іншою державою, то ця пільга обов’язково поширюється на торгівлю з рештою країн — членів СОТ. Тобто не може бути односторонніх пільг, бо це означатиме дискримінацію інших партнерів.

2.      _Принцип національного режиму.

Його суть у тому, що країни-учасниці повинні встановлювати для товарів своїх партнерів по СОТ такий самий режим, як і для своїх товарів на власному ринку.

3.      Принцип захисту національної промисловості.

Якщо все ж таки країна мусить ввести імпортні тарифи для захисту своєї промисловості, то це мають бути саме митні тарифи, а не торговельно-політичні заходи (квоти, дискримінаційні стандарти тощо). Справа в тому, що багато урядів країн намагаються адміністративно обмежити імпорт. Іноді вони вдаються до дотепних заходів. Так, у 60-х роках, у розпал «автомобільних війн» між