Лекции по "Медицине"

Таким чином, блювота  може бути симптомом безлічі захворювань, однак, у кожному випадку або  периферичного, або центрального походження. При інсульті, гіпертонічному кризі, пухлині мозку, цукровому діабеті, бруньковій недостатності, при вагітності, при отруєннях мікробними токсинами, побутовими, промисловими шкідливими речовинами блювота має переважно центральне походження; при таких захворюваннях шлунково-кишкового тракту, як гастрит, виразка, кишкові інфекції (холера, дизентерія й ін.) периферичне. Під час акту блювоти відкривається вхід у шлунок, скорочується мускулатура кишечнику, стінок шлунка, черевного преса й діафрагми, скорочуються м'язи глотки, гортані, мови, рота й у результаті відбувається мимовільне викидання вмісту шлунка через рот. Блювоті може передувати нудота, слинотеча, і, звичайно, після блювоти наступає полегшення. Запам'ятаєте! При блювоті центрального походження, як правило, полегшення не наступає. Тривала неприборкана блювота може привести до дегідратації організму, що проявляється різким падінням кров'яного тиску, прискореним пульсом й іншими симптомами порушення кровообігу. Стан хворого в момент блювоти важке, і йому необхідно допомогти впоратися із цим важким симптомом.

Послідовність дій при наданні допомоги хворому:

· посадити хворого;

· поставити тазик;

· притримувати при триваючій  блювоті хворого, поклавши йому долоня на чоло;

· після блювоти для  полоскання рота дати води;

· залишити блювотні маси до приходу лікаря;

· при отруєнні невідомою отрутою блювотні маси зібрати в чистий сухий посуд, закрити кришкою й відправити в лабораторію.

Якщо  хворий ослаблений або перебуває  в несвідомому стані необхідно  виконати наступні заходи:

· повернути хворого  на бік, якщо неможливо змінити положення, то з тільки голову на бік (для запобігання влучення блювотних мас у дихальні шляхи);

· шию й груди закрити  рушником;

· підставити до рота лоток;

· після кожного блювотного акту обробити порожнина рота водою  або 2% питною содою (при необхідності отсосатьрвотные маси грушоподібним балоном);

· неотлучно перебувати поруч із хворим.

Якщо блювота  має вигляд кавової гущавини (ознака кровотечі зі шлунка) або з'явилася червона кров (ознака кровотечі зі стравоходу) необхідно негайно:

· укласти хворого, піднявши ножний кінець ліжка;

· викликати лікаря;

· покласти на эпигастральную область міхур з льодом;

· не приймати усередину  ні питво, ні їжу, ні ліки.

Якщо блювота  є наслідком гострого отруєння (алкогольна інтоксикація, суицидные спроби, харчове отруєння) зусилля повинні бути спрямовані не тільки на припинення надходження отрути в організм, його термінове знешкодження антидотами, але й на прискорене виведення токсичних речовин з організму. Сама підходяща в таких випадках тактика - це промивання шлунка незалежно від часу, що пройшов після отруєння. Хворому дають випити 12 л води кімнатної температури порціями по 300-500 мол, можна з додаванням питво виття соди. Якщо блювота не наступає самостійно, то її викликають шляхом механічного подразнення кореня мови або ковтки. Цю процедуру повторюють кілька разів, використовуючи при цьому до 10-12 л води. Якщо промивання шлунка із приводу харчового отруєння зроблено через кілька годин і частина їжі вже потрапила в кишечник, то наприкінці  промивання потрібно ввести в шлунок розчин сольового проносного (60 мол 25% розчину сульфату магнію). До й після промивання шлунка рекомендується прийом энтеросорбентов (наприклад, активований вугілля по 1 ст.л. у вигляді кашки або 56 таблеток карболену).

Якщо блювота центрального походження або рефлекторного характеру (струс мозку, інсульт, інфаркт міокарда), то можуть бути застосовані  м'ятні краплі, валідол, крижана вода, слабкий розчин соляної кислоти.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ  ПРИ ПОНОСІ

Понос є частим симптомом  захворювань кишечнику, підшлункової залози. Подразнення рецепторів желудочнокишечного тракту мікробними токсинами або метаболітами внутрішнього середовища викликає не тільки такі захисні рефлекторні реакції, як нудота й блювота, але при тривалому впливі порушує соковыделительную, всмоктувальну функцію тонкого й товстого кишечнику. У результаті скупчення великої кількості рідини в тонкій і товстій кишці, у фекаліях створюється її надлишок і виникає диаррея (понос). Одним із грізних ускладнень диарреи є дегідратація організму. Боротьба з дегідратацією організму дуже важлива при завзятих тривалих поносах, коли організм разом з водою губить і життєво важливі мінеральні речовини. Варто пам'ятати, що особливо важко переносять зневоднювання організму діти й старі. Тому при догляді за такими хворими боротьба з дегідратацією повинна йти нарівні з виконанням всіх санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Основні правила  відходу хворих при поносі.

І. Виконання  санитарногигиенического й протиепідемічного  режиму:

· після кожної дефекації область задньої промежини повинна бути обмита слабким дезінфікуючим розчином;

· хворий повинен користуватися  судном або горщиком, що б мати можливість оглянути кал; при цьому необхідно  проводити поточну дезінфекцію  випорожнень до повного з'ясування причин: судно засипається сухим хлорним вапном 1:2 на 1 годину й потім спускається в каналізацію;

· посуд у хворого  повинна бути індивідуальна, її не обходжено  мити гарячою водою з милом  і содою, один раз у добу кип'ятити; зберігати окремо;

· предмети відходу, іграшки миють із милом і кип'ятять 15  хвилин, м'які іграшки чистять щіткою із застосуванням дезінфікуючих засобів;

· брудну білизну  збирають в окремий бак і до прання кип'ятять 15 хвилин у мыльносодовом  розчині;

· приміщення, де перебуває хворий, піддається вологому збиранню 23 рази в день із застосуванням мыльносодового розчину; ручки дверей, спускного бачка, унітаз, стать в туалеті після кожного дотику протирають дезінфікуючим розчином; предмети догляду за туалетом дезінфікують і кип'ятять.

ІІ. Виконання  дегидратационных заходів:

· втрату води відшкодовують  рясним питвом у вигляді морсів, мінеральної води, злегка підсолодженого сподіваючись;

· дуже гарний ефект має застосування препарату "Регидрон", що містить основні мінеральні речовини  натрій хлорид, калій хлорид, натрій цитрат, а також глюкозу; препарат розводять в 1 л теплої води, дають хворим замість питва, зберігають у холодильнику.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Диагностическая  и терапевтическая техника. Под  ред. проф. В.С. Маята. М.; «Медицина», 1969, 518 с.

2. Казначеев В.П., Петленко В.П., Петленко С.В. Этюды интегральной медицины и валеологии/СанктПетербург, 1997. – С.298301.

3. Марков В.В. Основы здорового образа жизни и профилактикаболезней / М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 320 с.

4. Шкуратов В. А. Общий уход за пораженными и больными / М., «Медицина», 1976, 224 с.

 

 

Лекция № 10

ДОЛІКАРСЬКА НЕВІДКЛАДНА  ДОПОМОГА

 

Основні поняття. Найперші дії. Реанімація. Контузія, кома. Непритомність  і колапс. Травматичний шок. Рани й  кровотечі. Поранення грудної клітки. Поранення живота. Переломи костей. Забиті місця. Вивихи. Поразка електричним струмом. Опіки. Утоплення. Відмороження й переохолодження. Тепловий, сонячний удар. Носові кровотечі.Сторонні предмети.Травми й поразки очей.Отруєння.Укуси комах і змій.Анафілактичний шок.Бронхіальна астма.Коми при цукровому діабеті.Гіпертонічний криз.Приступ стенокардії. Гострі болі в животі.Загальні правила транспортування потерпілих.

 

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Перша долікарська допомога - це комплекс термінових найпростіших заходів для порятунку життя людини й попередження ускладнень при нещасних випадках або раптовому захворюванні, раптовій смерті, проведені на місці події самим постраждалим або іншою людиною.

Мета допомоги:

1. Повернення до життя людини  при раптовій смерті (штучне дихання, масаж серця);

2. Тимчасова зупинка зовнішньої  кровотечі шляхом накладення  пов'язок або джгута;

3. Попередження вторинного інфікування  ран шляхом накладення асептичних  пов'язок;

4. Транспортна іммобілізація переломів;

5. Перенесення й транспортування потерпілих.

Раптова смерть - смерть, викликана раптовою зупинкою дихання й кровообігу. Перехід від життя до смерті становить кілька етапів:

агонія, клінічна смерть, біологічна смерть.

Ознаки агонального  стану:

· бліді шкірні покриви,

· розширені зіниці,

· аритмічний судорожний дихання,

· затуманена свідомість,

· артеріальний тиск і пульс не визначаються.

Ознаки клінічної смерті:

· відсутність серцебиття й дихання,

· відсутність пульсації на сонній артерії,

· холодні бліді або синюшні шкірні покриви,

· розширені зіниці, що не реагують на світло,

· втрата свідомості, слідом за якою з'являються  судоми, що тривають 3-10 хвилин (тривалість залежить від віку, температури навколишнього  середовища).

Істинна смерть констатується не по формальній ознаці (зупинка дихання й кровообігу), а по виникненню в організмі (головним чином у мозку) несумісних з життям необоротних порушень. Коли вгасає діяльність кори головного мозку, тому свідомість втрачається раніше, ніж інші функції центральної нервової системи.

Ознаки біологічної  смерті:

· помутніння й висихання роговиці ("оселедцевий блиск");

· якщо при стисканні зіниці великим  і вказівним пальцем, вона, завжди ідеально кругла і чорна, змінить  свою форму й стане схожою на "котяче око", то перед Вами людина, що вмерла більше 10-15 хвилин;

· трупне задубіння, що наступає через 30-40 хвилин після смерті, спочатку виникає  в області шиї й верхньої частини  тулуба, у нижніх кінцівках задубіння  наступає через 15-20 годин,

· трупні плями (червоно-фіолетового  кольору на нижній поверхні тіла).

Найперші дії. Підійдіть до нерухомо лежачого (сидячого) потерпілого й визначите:

· який колір шкірних покривів,

· який характер пози (природний, неприродний).

· чи є свідомість,

· чи є кровотеча, судоми.

1. Якщо людина відповідає на питання, значить він у свідомості, є пульс і дихання. Переконаєтеся у відсутності кровотечі. Якщо немає кровотечі, спокійно з'ясуєте що сталось, характер ушкоджень, викличте медичну допомогу й дійте по ситуації. При сильній кровотечі насамперед притисніть артерію рукою у відповідній точці, швидко накладіть джгут (хустка, ремінь).

2. Якщо людина не відповідає  на питання, не витрачайте часу  на визначення ознак дихання.  Відразу перевірте реакцію зіниць  на світло. Зіниця не звужується - значить підозра на зупинку серця. Нема можливості перевірити реакцію зіниць - шукайте пульс на сонній артерії. Просувайте подушечки 2го, 3го, 4го пальців у глибину тканин шиї збоку від кадика.

3. Якщо немає свідомості, але  пульс є, значить людина в  стані непритомності або коми. Послабте одяг, переверніть на живіт, очистіть ротову порожнину, викличте швидку допомогу й дійте по обставинах.

4. Якщо немає свідомості й  пульсу на сонній артерії, зіниці  не реагують на світло, негайно  починайте реанімацію. Не губіть  ні секунди!

РЕАНІМАЦІЯ

Схема надання невідкладної допомоги при клінічній смерті (реанімація)

1. При відсутності свідомості, реакції  зіниць на світло, рогівкового  рефлексу й пульсації на сонній  артерії укласти потерпілого  на спину на тверду поверхню, звільнити грудну клітку, розстебнути пояс.

2. Підняти ноги хворого у вертикальне  положення й тримати їх піднятими  протягом 5-15 секунд (венозне повернення  крові до серця);

3. Одночасно при піднятих ногах  різко завдати удару ребром  долоні, стислої в кулак, з відстані 30 см у нижню частину грудини на 2-3 см вище мечоподібного відростка (прекардіальний удар). Іноді цього буває досить, щоб оживити людину;

4. Відразу після удару перевірити, чи з'явився пульс. Якщо немає  пульсу, удар по грудині можна  повторити;

5. При безуспішності прекардіального удару негайно приступитися до непрямого масажу серця. Ваші руки й пальці - прямі, лікті повинні бути випрямлені, не згинатися під час рухів. Натиснення здійснюються за рахунок ваги тіла, а не сили рук. Правильне положення рук: великий палець спрямований на голову (на ноги) потерпілого. Частота – 60-70 разів у хвилину. Грудина потерпілого повинна зміщатися до хребта на 3-4 см (тільки при цій умові кров викидається у велике й мале коло кровообігу);

6. Швидко припинити натискання, щоб грудна клітка розправилася й у серце надійшла нова порція крові з судин, що приносять кров;